Рішення

від 29.11.2021 по справі 920/545/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.2021м. СумиСправа № 920/545/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/545/21

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (41607, Сумська область, м.Конотоп, вул. Соборна, 23, код ЄДРПОУ 03197931),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

1)Кролевецька районна державна адміністрація (41300, Сумська область, м. Кролевець, пл. Мира, 1, код ЄДРПОУ 04058151),

2)Конотопська районна державна адміністрація (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Соборна, 23, код ЄДРПОУ 04058143)

про стягнення 184158,02 грн ,

за участю представників сторін:

від позивача: Домбровьский С.І. (самопредставництво, довіреність від 23.12.2020 №2796);

від відповідача: Лихосенко Н.О. (довіреність від 08.06.2021 №01/456);

від третіх осіб: 1) не прибув;

2) не прибув;

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

встановив:

20.05.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 184158,02 грн - збитків, у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, а також стягнути з відповідача судові витрати, сплачені позивачем.

Ухвалою від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/545/21 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 12.08.2021; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кролевецьку районну державну адміністрацію; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ сформованого за електронним запитом суду Управління соціального захисту населення Кролевецької РДА (код ЄДРПОУ 03197954) з 13.05.2021 припинило юридичну особу в результаті її ліквідації.

Разом з тим, згідно з витягу ЄДРПОУ сформованого за електронним запитом суду Кролевецька РДА (код ЄДРПОУ 04058151) з 18.01.2021 перебуває в стані припинення в результаті її реорганізації.

Копії ухвали від 25.05.2021 у справі №920/545/21 надіслана на адресу Кролевецької РДА та Управління соціального захисту населення Кролевецької РДА, зазначені позивачем у позові, повернуті поштовим відділенням зв`язку 03.06.2021 з відмітками ліквідовано , адресат відсутній за вказаною адресою .

12.08.2021 від позивача надійшло клопотання (вх №3069), відповідно до якого позивач просив замінити первісного відповідача Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації на належного відповідача - Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03197931, адреса: 41607, Сумська область, м. Конотоп, вул. Соборна, 23, тел. (054-47) 6-62-90, електронна пошта: info05@dszn.sm.gov.ua); залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Конотопську районну державну адміністрацію (код ЄДРПОУ 04058143, адреса: 41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Соборна, 23, електронна адреса: knt@sm.gov.ua).

Ухвалою від 12.08.2021 задоволено клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем та про залучення третьої особи (вх. № 3069 від 12.08.2021); замінено відповідача у справі №920/545/21 - Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації на належного відповідача - Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Конотопську районну державну адміністрацію; відкладено підготовче засідання у справі №920/545/21 на 30.09.2021; встановлено учасникам справи строки для подання доказів та заяв по суті справи.

01.09.2021 Конотопська районна державна адміністрація Сумської області надала до суду правову позицію №02-43/3101 у справі № 920/545/21 (вх № 7678 від 01.09.2021 - електронною поштою, вх№7807/21 від 07.09.2021 - засобами поштового звязку), відповідно до якої просить відмовити у задоволенні позовних вимог та слухання проводити без участі представника Конотопської районної державної адміністрації.

02.09.2021 від відповідача - Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації, надійшов відзив на позовну заяву (вх №№3261, 7708/21), відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, закрити провадження у справі № 920/545/21 у відповідності до вимог ст.231 ГПК України у зв`язку із ліквідацією юридичної особи, оскільки правовідносини, що є предметом спору, на думку відповідача, не допускають правонаступництва, розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

09.09.2021 від позивача надійшли докази направлення позовної заяви з додатками заміненому відповідачу та залученій третій особі (вх № 7890/21).

24.09.2021 позивач подав відповідь на відзив Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (вх №8251/21), відповідно до якої просить доводи зазначені у відзиві вважати безпідставними та задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

24.09.2021 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх №8270/21), в яких відповідач просить аргументи наведені у відповіді на відзив вважати недоречними, відмовити у задоволенні позовних вимог, закрити провадження у справі у відповідності до вимог ст. 231 ГПК України, здійснити розгляд спарви без участі його представника.

У судовому засіданні 30.09.2021 відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено дві протокольні ухвали, якими залучено до матеріалів справи докази направлення позовної заяви з доданими документами новому відповідачу та залученій третій особі; правову позицію по справі; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення.

Ухвалою від 30.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 11.11.2021; відкладено підготовче засідання у справі №920/545/21 на 11.11.2021.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ, сформованого за електронним запитом суду станом на 04.10.2021 Кролевецька РДА (код ЄДРПОУ 04058151) з 14.06.2021 припинила юридичну особу в результаті її реорганізації. Крім того, у зазначеному витязі визначено Конотопську РДА як правонаступника Кролевецької РДА.

10.11.2021 від відповідача надійшло клопотання №01/1185 (вх. №9373/21 від 10.11.2021 - електронною поштою; вх №9524/21 від 16.11.2021 - поштою), в якому відповідач просить провести підготовче засідання у справі за відсутності представника відповідача, а також зазначає, що раніше викладені у відзиві на позовну заяву від 28.08.2021 та запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву від 21.09.2021, доводи підтримує в повному обсязі, додаткових заяв чи клопотань не має.

11.11.2021 від представника позивача надійшли наступні документи:

1)пояснення (вх. №9387/21), відповідно до яких він не погоджується з позицією відповідача викладеною у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву, вважає поданий позов обґрунтованим та правомірним, та просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі;

2)клопотання (вх. № 4035/21), відповідно до якого, у зв`язку з заміною первісного відповідача - Управління соціального захисту населення Кролевецької РДА, на належного відповідача - Управління соціального захисту населення Конотопської РДА, позивач просить стягнути з Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації 184158,02 грн - збитків, у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, а також стягнути з Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації судові витрати, сплачені позивачем.

В судовому засіданні від 11.11.2021 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою прийнято до розгляду клопотання представника позивача (вх № 4035/21), яке фактично є заявою про зміну предмету позову.

Ухвалою від 11.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 29.11.2021.

У судовому засіданні від 29.11.2021 судом встановлено:

Представник позивача та відповідача у судове засідання прибули, представники третіх осіб у судове засідання не прибули. 18.11.2021 Конотопська РДА надіслала листа №02-43/4194 (вх №9611/21 від 18.11.2021 - електронною поштою, вх №9703/21 від 23.11.2021 - засобами поштового зв`язку), відповідно до якого просила провести судове засідання з розгляду справи по суті за відсутності її представника.

У судовому засіданні від 29.11.2021 судом розпочато розгляд справи по суті, представник позивач позовні вимоги підтримав, відповідача - проти задоволення позову заперечував.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29.11.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Позивачем позов мотивовано тим, що Залізниця є суб`єктом господарської діяльності, яка займається перевезенням та обслуговуванням пасажирів та повинна забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно з законодавством, а відповідно до статті 9 Закону України від 04 липня 1996 року № 273/96-ВР Про залізничний транспорт збитки залізничного транспорту загального користування від використання пільгових тарифів відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Акціонерним товариством Українська залізниця в особі виробничого підрозділу Конотопської дирекції залізничних перевезень регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця протягом 2019 року надавались послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні із вокзалу станції Кролевець, яка розташована на території Кролевецького району Сумської області.

22.08.2018 позивач до прийняття місцевого бюджету на 2019 рік листом №370 звертався до органу місцевої державної адміністрації щодо передбачення у районному бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2019 рік кошти у сумі 356,6 тис. грн.

27.12.2018 позивач листом №540 звернувся до начальника Управління соціального захисту населення Кролевецької РДА з пропозицією укласти договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом в приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету.

15.01.2019 позивач листом №19 звернувся до Управління соціального захисту населення Кролевецької РДА з вимогою укласти договір про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом.

11.02.2019 позивач отримав відповідь Кролевецької РДА № 02-44/523 на свій лист від 15.01.2019 №19, в якій зазначено, що з метою цільового та правильністю використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій), для укладання договору про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на 2019 рік необхідно надати інформацію про кількість перевезених пасажирів пільгової категорії в розрізі номеру та серії посвідчень або їх кількості в розрізі станцій відправлень.

04.03.2019 між Управлінням соціального захисту населення Кролевецької РДА та Акціонерним товариством Українська залізниця був укладений договір про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у І кварталі 2019 року за перевезення пільгової категорії громадян на суму 14000,00 грн.

Крім того, відповідно до матеріалів справи протягом 2019 року позивач додатково звертався до керівництва Кролевецької районної державної адміністрації з вимогою виділення коштів на відшкодування збитків залізниці за перевезення пільгових категорій громадян листами від 11.01.2019 № 14, від 08.02.2019 №73, від 18.02.2019 року №93, від 29.05.2019 №244, від 23.10.2019 №484.

В той час як, позивач отримав від Кролевецької районної державної адміністрації відповіді від 25.09.2019 №05-17/990, від 28.10.2019 №05-17/1150, де вказано, що загальна сума фактично перерахованих коштів упродовж 2019 року позивачу становить 14,0 тис. грн. (з яких 10,0 тис. грн - кошти Кролевецької ОТГ, 4,0 тис. грн - кошти районного бюджету) та компенсація вартості пільгових перевезень неможлива, оскільки при продажу квитків програмне забезпечення AT Укрзалізниця не виділяє окремо місце реєстрації пасажира-пільговика і не фіксує при продажу квитка індивідуальний номер платника податків та паспортні дані.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, у 2019 році залізниця щомісячно зверталась до Кролевецької районної державної адміністрації з питанням компенсації витрат, понесених перевізником на перевезення пільгових категорій громадян по Кролевецькому району Сумської області шляхом надсилання документів, підтверджуючих витрати залізниці на пільгові перевезення громадян (наступні листи: №220 від 13.05.2019, №278 від 07.06.2019, №333 від 11.07.2019, №436 від 30.09.2019, №437 від 30.09.2019, №445 від 04.10.2019, №506 від 07.11.2019, №554 від 06.12.2019, №11 від 11.01.2020).

10.03.2020 позивач надіслав до Управління соціального захисту населення Кролевецької державної районної адміністрації претензією №НЮ-16-20/20п про сплату заборгованості за надані послуги по пільговим перевезенням за період січень-грудень 2019 рік на суму 648427,08 грн. з урахуванням заборгованості за минулі роки.

20.03.2020 Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації надіслало позивачу відповіді на претензію №08-46/338, повідомивши, що управління не має власних коштів та не може сплатити виниклу заборгованість самостійно, а лише перераховує кошти виділені відповідним бюджетом на визначену мету. Управління повідомило, що при продажу квитків програмне забезпечення AT Укрзалізниця не виділяє окремо місце реєстрації пасажира-пільговика і не фіксує при продажу квитка індивідуальний номер платника податків та паспортні дані та вимагало надати окремі дані щодо кількості перевезених громадян сільської місцевості та Кролевецької ОТГ.

Судом встановлено, що позивачем протягом 2019 року складались облікові форми та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, які щомісяця направлялись відповідачеві для погодження та підписання.

Відповідно до актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги з безоплатного перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом, облікових форм про недоотримані кошти за період з січня по грудень 2019 року позивачем у 2019 році здійснено перевезення пільгової категорії населення громадян на загальну суму 198158,02 грн, а саме: за січень - 26529,94 грн, за лютий - 8516,22 грн, за березень - 14673,37 грн, за квітень - 18722,35 грн, за травень - 17056,73 грн, за червень - 16204,57 грн, за липень - 17652,92 грн, за серпень - 14876,80 грн, за вересень - 17476,55 грн, за жовтень - 18376,02 грн, за листопад - 15926,75 грн, за грудень - 12145,80 грн.

Водночас, як зазначає позивач, всі отримані Кролевецькою РДА пакети документів залишені без розгляду і без компенсації витрат за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян. Протягом 2019 року грошей для повної компенсації залізниця в рахунок 2019 року не отримала, крім 14000,00 грн передбачених вищезазначеним договором від 14.03.2019.

Зважаючи на неможливість в односторонньому порядку відмовитись від виконання державної програми соціального захисту населення, залізниця протягом 12-ти місяців 2019 року здійснювала всі дії щодо її виконання - надала послуги з перевезення пільгових категорій громадян 13942 пасажирам. З 01.01.2019 року по 31.12.2019 року включно залізниця понесла витрати з перевезення пільгових категорій громадян по залізничній станції Кролевець, яка розташована на території Кролевецького району Сумської області, на суму 198158,02 грн, що підтверджується вищезазначеними актами звірки розрахунків.

Водночас, враховуючи виплачену Кролевецькою РДА позивачу компенсацію в розмірі 14000,00 грн за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом згідно з договором № 7 від 04.03.2019 позивач протягом 12-ти місяців 2019 року надав послуги з перевезення пільгових категорій громадян, у зв`язку із чим поніс витрати з перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні із вокзалу станції Кролевець, яка розташована на території Кролевецького району Сумської області на суму 184158,02 грн.

Несплата Кролевецькою РДА 184158,02 грн компенсації витрат за пільгові перевезення окремих категорій громадян стала підставою звернення позивача з позовом до суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що діяльність Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації та Кролевецької районної державної адміністрації припинено на підставі Постанови Верховної ради України від 17.07.2020 №807-ХІ Про утворення та ліквідацію районів та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321 Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються .

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, який затверджений постановою КМ України від 16.12.2020 №1321 перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонастутицтво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється:

- у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації 1);

- у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.

Отже, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від повноважень Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації до Управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації.

Крім того, відповідно до витягу з ЄДРПОУ, сформованого за електронним запитом суду станом на 04.10.2021 Кролевецька РДА (код ЄДРПОУ 04058151) з 14.06.2021 припинила юридичну особу в результаті її реорганізації. Крім того, у зазначеному витязі визначено Конотопську РДА як правонаступника Кролевецької РДА.

Оскільки Управлінням соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації не спростовано належними та допустимими доказами відсутність правонаступництва з боку останнього по відношенню до Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, - належним відповідачем у даній справі є Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд не приймає до уваги заперечення відповідача - Управління соціального захисту населення Конотопської РДА щодо відсутності правонаступництва у даних спірних правовідносинах, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України, що викладене відповідачем у відзиві на позов та запереченнях.

Отже, Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації є правонаступником Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, тобто належним відповідачем у справі №920/545/21.

За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 № 2017-III.

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам , Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про охорону дитинства , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист .

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Частиною шостою статті 9 Закону України Про залізничний транспорт від 04.07.1996 № 273/96-ВР (далі - Закон № 273/96-ВР) встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

Згідно пп. ґ п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, а саме компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

За змістом статей 89, 102 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

В абзаці першому пункту 6 Порядку № 256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

Відповідно до Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 №887 Структурний підрозділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, розпорядженнями голови місцевої держадміністрації, а також положенням про структурний підрозділ. Вид структурного підрозділу (департамент, управління, відділ, сектор, інший структурний підрозділ, передбачений законом) та його статус як юридичної особи публічного права визначаються головою місцевої держадміністрації. Основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території.

Отже, Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації наділено повноваженнями з забезпечення реалізації державної політики на відповідній території та є розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359 Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян (далі - Порядок № 1359).

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

При цьому відповідно до пункту 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Як передбачено пунктами 9 - 11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Системний аналіз наведених правових положень свідчить про те, що із виконанням позивачем обов`язку перевезення усіх пільгових категорій громадян кореспондується обов`язок відповідача компенсувати всі витрати, понесені позивачем у зв`язку з таким перевезенням.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

В даному випадку, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано позивачем на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Відповідно до приписів статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Разом з тим, суд зауважує, що здійснення позивачем пільгового перевезення залізничним транспортом за 2019 рік в більшій сумі, ніж сума, визначена договором №7 від 04.03.2019, не звільняє сторону від виконання господарського зобов`язання, оскільки зобов`язання сторін у цій справі виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 березня 2020 року в справі № 904/94/19.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина друга статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Закон № 273/96-ВР та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ у справах Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі Кечко проти України ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплат не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не надав суду контррозрахунку заявлених до стягнення збитків, які понесла залізниця на перевезення пільгових категорій пасажирів та не провів розрахунків за пільгові перевезення, останній зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на перевезення пільгових категорій громадян за 2019 рік.

Як наголошувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.03.2020 у справі № 904/94/19, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків за пільгове перевезення пасажирів за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт надання послуг позивачем і заборгованість відповідача в розмірі 184158,02грн підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим суд задовольняє позов.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 184158,02 грн збитків, у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто враховуючи зазначену норму, ставка судового збору за подання позову у даній справі складає 2762,37 грн, в той час як відповідно до платіжного доручення від 19.02.2021 №3458670 позивач сплатив 2972,37 грн судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2762,37 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (41607, Сумська область, м. Конотоп, вул. Соборна, 23, код ЄДРПОУ 03197931) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) 184158,02 грн (сто вісімдесят чотири тисячі сто п`ятдесят вісім грн 02 коп.) витрат за перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, а також 2762,37 грн (дві тисячі сімсот шістдесят дві грн 37 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2021.

Суддя В.Л. Котельницька