Постанова

від 10.05.2022 по справі 920/545/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2022 р. Справа№ 920/545/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Владимиренко С.В.

Євсікова О.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників матеріали апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації,

на рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2021, повний текст складено та підписано 03.12.2021

у справі № 920/545/21 (суддя Котельницька В.Л.),

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - 1. Кролевецька районна державна адміністрація

2. Конотопська районна державна адміністрація

про стягнення 184 158,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

20.05.2021 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (надалі - відповідач) 184 158,02 грн - збитків, а саме витрати, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №920/545/21 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця 184 158,02 грн витрат за перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, а також 2762,37 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2021 у справі №920/545/21 скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» надала відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає подану відповідачем апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, проти її доводів заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.

Конотопська районна державна адміністрація надіслала лист від 01.02.2022 №02-43/431 у якому просила здійснити розгляд справи з відсутності її представника.

Кролевецька районна державна адміністрація не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надала суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Водночас, як було встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, відповідно до витягу з ЄДРПОУ, сформованого за електронним запитом суду станом на 04.10.2021 Кролевецька РДА (код ЄДРПОУ 04058151) з 14.06.2021 припинила юридичну особу в результаті її реорганізації. Крім того, у зазначеному витязі визначено Конотопську РДА як правонаступника Кролевецької РДА, яка про відкриття апеляційного провадження у цій справі повідомлена належним чином.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 року, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1 - головуюча суддя; судді - Владимиренко С.В., Алданова С.О.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 21.12.2021, призначено повторний автоматизований розподіл апеляційної скарги у справі №920/545/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 постановлено витребувати у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/545/21 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №920/545/21, про що скеровано до суду першої інстанції копію ухвали суду від 23.12.2021.

10.01.2022 матеріали справи №920/545/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 1. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2021 у справі №920/545/21. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 17.02.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 17.02.2022.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також те, що предметом позову у цій справі є вимога стягнення 184 158,02 грн, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 ГПК України.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Позов у цій справі мотивовано тим, що Залізниця є суб`єктом господарської діяльності, яка займається перевезенням та обслуговуванням пасажирів та повинна забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно з законодавством, а відповідно до статті 9 Закону України від 04 липня 1996 року № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт» збитки залізничного транспорту загального користування від використання пільгових тарифів відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Конотопської дирекції залізничних перевезень регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ «Укрзалізниця» протягом 2019 року надавались послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні із вокзалу станції «Кролевець», яка розташована на території Кролевецького району Сумської області.

22.08.2018 позивач до прийняття місцевого бюджету на 2019 рік листом №370 звертався до органу місцевої державної адміністрації щодо передбачення у районному бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2019 рік кошти у сумі 356,6 тис. грн.

27.12.2018 позивач листом №540 звернувся до начальника Управління соціального захисту населення Кролевецької РДА з пропозицією укласти договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом в приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету.

15.01.2019 позивач листом №19 звернувся до Управління соціального захисту населення Кролевецької РДА з вимогою укласти договір про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом.

11.02.2019 позивач отримав відповідь Кролевецької РДА № 02-44/523 на свій лист від 15.01.2019 №19, в якій зазначено, що з метою цільового та правильністю використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій), для укладання договору про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на 2019 рік необхідно надати інформацію про кількість перевезених пасажирів пільгової категорії в розрізі номеру та серії посвідчень або їх кількості в розрізі станцій відправлень.

04.03.2019 між Управлінням соціального захисту населення Кролевецької РДА та Акціонерним товариством Українська залізниця був укладений договір про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у І кварталі 2019 року за перевезення пільгової категорії громадян на суму 14 000,00 грн.

Крім того, відповідно до матеріалів справи протягом 2019 року позивач додатково звертався до керівництва Кролевецької районної державної адміністрації з вимогою виділення коштів на відшкодування збитків залізниці за перевезення пільгових категорій громадян листами від 11.01.2019 № 14, від 08.02.2019 №73, від 18.02.2019 року №93, від 29.05.2019 №244, від 23.10.2019 №484.

В той час як, позивач отримав від Кролевецької районної державної адміністрації відповіді від 25.09.2019 №05-17/990, від 28.10.2019 №05-17/1150, де вказано, що загальна сума фактично перерахованих коштів упродовж 2019 року позивачу становить 14,0 тис. грн (з яких 10,0 тис. грн - кошти Кролевецької ОТГ, 4,0 тис. грн - кошти районного бюджету) та компенсація вартості пільгових перевезень неможлива, оскільки при продажу квитків програмне забезпечення AT Укрзалізниця не виділяє окремо місце реєстрації пасажира-пільговика і не фіксує при продажу квитка індивідуальний номер платника податків та паспортні дані.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, у 2019 році залізниця щомісячно зверталась до Кролевецької районної державної адміністрації з питанням компенсації витрат, понесених перевізником на перевезення пільгових категорій громадян по Кролевецькому району Сумської області шляхом надсилання документів, підтверджуючих витрати залізниці на пільгові перевезення громадян (наступні листи: №220 від 13.05.2019, №278 від 07.06.2019, №333 від 11.07.2019, №436 від 30.09.2019, №437 від 30.09.2019, №445 від 04.10.2019, №506 від 07.11.2019, №554 від 06.12.2019, №11 від 11.01.2020).

10.03.2020 позивач надіслав до Управління соціального захисту населення Кролевецької державної районної адміністрації претензією №НЮ-16-20/20п про сплату заборгованості за надані послуги по пільговим перевезенням за період січень-грудень 2019 рік на суму 648 427,08 грн з урахуванням заборгованості за минулі роки.

20.03.2020 Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації надіслало позивачу відповіді на претензію №08-46/338, повідомивши, що управління не має власних коштів та не може сплатити виниклу заборгованість самостійно, а лише перераховує кошти виділені відповідним бюджетом на визначену мету. Управління повідомило, що при продажу квитків програмне забезпечення AT «Укрзалізниця» не виділяє окремо місце реєстрації пасажира-пільговика і не фіксує при продажу квитка індивідуальний номер платника податків та паспортні дані та вимагало надати окремі дані щодо кількості перевезених громадян сільської місцевості та Кролевецької ОТГ.

Судом встановлено, що позивачем протягом 2019 року складались облікові форми та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, які щомісяця направлялись відповідачеві для погодження та підписання.

Відповідно до актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги з безоплатного перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом, облікових форм про недоотримані кошти за період з січня по грудень 2019 року позивачем у 2019 році здійснено перевезення пільгової категорії населення громадян на загальну суму 198 158,02 грн, а саме: за січень - 26529,94 грн, за лютий - 8516,22 грн, за березень - 14673,37 грн, за квітень - 18722,35 грн, за травень - 17056,73 грн, за червень - 16204,57 грн, за липень - 17652,92 грн, за серпень - 14876,80 грн, за вересень - 17476,55 грн, за жовтень - 18376,02 грн, за листопад - 15926,75 грн, за грудень - 12145,80 грн.

Водночас, як зазначає позивач, всі отримані Кролевецькою РДА пакети документів залишені без розгляду і без компенсації витрат за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян. Протягом 2019 року грошей для повної компенсації залізниця в рахунок 2019 року не отримала, крім 14 000,00 грн передбачених вищезазначеним договором від 14.03.2019.

Зважаючи на неможливість в односторонньому порядку відмовитись від виконання державної програми соціального захисту населення, залізниця протягом 12-ти місяців 2019 року здійснювала всі дії щодо її виконання - надала послуги з перевезення пільгових категорій громадян 13942 пасажирам. З 01.01.2019 року по 31.12.2019 року включно залізниця понесла витрати з перевезення пільгових категорій громадян по залізничній станції Кролевець, яка розташована на території Кролевецького району Сумської області, на суму 198 158,02 грн, що підтверджується вищезазначеними актами звірки розрахунків.

Водночас, враховуючи виплачену Кролевецькою РДА позивачу компенсацію в розмірі 14 000,00 грн за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом згідно з договором № 7 від 04.03.2019, позивач протягом 12-ти місяців 2019 року надав послуги з перевезення пільгових категорій громадян, у зв`язку із чим поніс витрати з перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні із вокзалу станції «Кролевець», яка розташована на території Кролевецького району Сумської області на суму 184 158,02 грн.

Несплата Кролевецькою РДА 184 158,02 грн компенсації витрат за пільгові перевезення окремих категорій громадян стала підставою звернення позивача з позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Враховуючи доводи та заперечення сторін, суд апеляційної інстанції перш за все вважає необхідне надати правову оцінку аргументам щодо належного відповідача у справі.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що діяльність Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації та Кролевецької районної державної адміністрації припинено на підставі Постанови Верховної ради України від 17.07.2020 №807-ХІ «Про утворення та ліквідацію районів» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються».

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, який затверджений постановою КМ України від 16.12.2020 №1321 перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно - владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється:

- у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації 1);

- у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації, як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.

Отже, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від повноважень Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації до Управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ, сформованого за електронним запитом суду станом на 04.10.2021 Кролевецька РДА (код ЄДРПОУ 04058151) з 14.06.2021 припинила юридичну особу в результаті її реорганізації. У зазначеному витязі визначено Конотопську РДА, як правонаступника Кролевецької РДА.

Зважаючи на викладене, оскільки Управлінням соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації не спростовано належними та допустимими доказами відсутність правонаступництва з боку останнього по відношенню до Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, - належним відповідачем у даній справі є Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість тверджень відповідача - Управління соціального захисту населення Конотопської РДА щодо відсутності правонаступництва у даних спірних правовідносинах.

У зв`язку з чим судом першої інстанції також правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Порушень норм процесуального закону колегія суддів не вбачає.

Відтак, зважаючи на встановлені обставини, суд зауважує, що Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації є правонаступником Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, тобто належним відповідачем у справі №920/545/21.

Щодо суті спору.

За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III.

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Частиною шостою статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 № 273/96-ВР (далі - Закон № 273/96-ВР) встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

Згідно пп. ґ п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, а саме компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

За змістом статей 89, 102 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок № 256).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

В абзаці першому пункту 6 Порядку № 256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

Відповідно до Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 №887 Структурний підрозділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, розпорядженнями голови місцевої держадміністрації, а також положенням про структурний підрозділ. Вид структурного підрозділу (департамент, управління, відділ, сектор, інший структурний підрозділ, передбачений законом) та його статус, як юридичної особи публічного права визначаються головою місцевої держадміністрації. Основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території.

Отже, Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації наділено повноваженнями з забезпечення реалізації державної політики на відповідній території та є розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359 «Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян» (далі - Порядок № 1359).

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

При цьому відповідно до пункту 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Як передбачено пунктами 9 - 11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Аналізуючи викладене, суд зауважує, що системний аналіз наведених правових положень свідчить про те, що із виконанням позивачем обов`язку перевезення усіх пільгових категорій громадян кореспондується обов`язок відповідача компенсувати всі витрати, понесені позивачем у зв`язку з таким перевезенням.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

В даному випадку, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано позивачем на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Відповідно до приписів статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Разом з тим, слід зазначити, що здійснення позивачем пільгового перевезення залізничним транспортом за 2019 рік в більшій сумі, ніж сума, визначена договором №7 від 04.03.2019, не звільняє сторону від виконання господарського зобов`язання, оскільки зобов`язання сторін у цій справі виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 березня 2020 року в справі № 904/94/19.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина друга статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Слід відмітити, що діючим законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Закон №273/96-ВР та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27 грудня 2006 року №1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ у справах Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі Кечко проти України ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплат не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не надав суду контррозрахунку заявлених до стягнення збитків, які понесла залізниця на перевезення пільгових категорій пасажирів та не провів розрахунків за пільгові перевезення, останній зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на перевезення пільгових категорій громадян за 2019 рік.

Як наголошувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.03.2020 у справі № 904/94/19, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

За таких обставин колегія суддів, враховуючи положення ст.ст. 74, 76, 77, 86 ГПК України, погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків за пільгове перевезення пасажирів за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт надання послуг позивачем і заборгованість відповідача в розмірі 184 158,02 грн підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги правомірно задоволені судом.

Аргументи скаржника з приводу того, що судом застосовано положення законодавства, які наразі виключені, тому механізм компенсації на даний час не працює, суд відхиляє як необґрунтовані. Колегія суддів зауважує, що при розгляді даного господарського спору судом застосовано норми матеріального законодавства, які були діючими на момент виникнення спірних правових відносин, тому порушень в цій частині судом не встановлено.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Водночас, зазначаючи про порушення судом норм процесуального та матеріального права, скаржник вдається до заперечення обставин, установлених судом першої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої цим судом оцінки доказів у справі.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції.

Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Процесуальні права сторін при розгляді справи судом першої інстанції не порушено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат, зокрема судового збору, здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №920/545/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков