Постанова

від 07.12.2021 по справі 563/986/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року

м. Рівне

Справа № 563/986/20

Провадження № 22-ц/4815/1244/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,

секретар судового засідання: Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державний нотаріус Корецького районного нотаріального округу Денисюк А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 09 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державний нотаріус Корецького районного нотаріального округу Денисюк А. М. про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ухвале о 14:12 в складі судді Опришка П.З., повний текст складено 16.06.2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2 з вимогами визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом №609, видане державним нотаріусом Корецької районної державної нотаріальної контори Денисюк А. М. від 20 липня 2019 року на земельну ділянку площею 1,8809 га, кадастровий номер: 5623086500:03:009:0128, що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Самострілівська сільська рада. Обгрунтовуючи ці вимоги, позивачка вказувала, що мати її та відповідачки - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і після її смерті залишилось спадкове майно, в тому числі і спірна земельна ділянка. 07 серпня 2017 року мати склала заповіт, що був посвідчений приватним нотаріусом Осієвською О. М. та зареєстрований в реєстрі за №569, відповідно до якого все своє майно заповіла їй. Про вказаний заповіт узнала в липні 2020 року, в зв`язку з чим, 04 серпня 2020 року звернулася до Корецької районної державної нотаріальної контори. Нотаріус повідомив, що її сестра ОСОБА_2 отримала оспорюване свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на підставі заповіту, посвідченого 22 листопада 2016 року секретарем Посягвівської сільської ради Гощанського району Рівненської області. Оскільки 07 серпня 2017 року мати склала новий заповіт, то нотаріус не вправі був видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом для відповідачки за скасованим заповітом від 22 листопада 2016 року, який є скасованим.

Окрім цього, позивачка просила визначити їй додатковий строк тривалістю у три місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказані позовні вимоги мотивувала тим, що заповіт на її ім`я знайшла лише в липні 2020 року, проводячи ревізію документів покійної матері. В зв`язку з цим, 04 серпня 2020 року звернулася до Корецької районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, проте, нотаріус відмовив у вчиненні даної нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку прийняття спадщини.

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 09 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом №609, видане державним нотаріусом Корецької районної державної нотаріальної контори Денисюк А. М. 20 липня 2019 року на земельну ділянку, площею 1,8809 га, кадастровий номер: 5623086500:03:009:0128, що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Самострілівська сільська рада.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю у три місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Зазначає, що за її клопотанням, суд виніс ухвалу про обов`язкову участь позивачки у судовому засіданні суду першої інстанції, однак позивачка не з`явилась. Суд, в порушення положень ст. 223 ЦПК України, розглянув справу без участі позивача, хоча зобов`язаний був повернути позов без розгляду. Позивачка, змінюючи підставу позову, не подала про це окремо письмової заяви, а лише зазначила у відповіді на відзив додаткові підстави позову, що є порушенням ст. 13 ЦПК України. Судом неправильно застосовані норми матеріального права. Безпідставним є висновок суду про те, що підставами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини є обізнаність позивача про наявність заповіту. Нормами спадкового права покладено обов`язок на спадкоємця вчиняти дії, щоб підтвердити своє право на спадщину у нотаріуса, а не на нотаріуса розшукувати спадклоємців. Заначає, що у встановлений ст. 1270 ЦК України строк вона подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину. Позивачка була проінформована про смерть матері і знала, що відповідачка подала заяву про прийняття спадщини, жодних заперечень не висловлювала. Суд, ухвалюючи рішення, навіть не з`ясував наявність або відсутність її письмової згоди, як спадкоємця, яка прийняла спадщину, на прийняття сестрою спадщини. Рішення суду суперечить висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, які неодноразово були викладені у постановах. Із аналізу заповіту видно, що заповіт посвідчений у квартирі за місцем проживання позивачки в м. Почаїв, чим підтверджується обізнаність позивачки про існування заповіту. Оцінюючи ці обставини, суд у рішенні зазначив, що позивачка проживала на квартирі з чоловіком, однак в той день перебувала на роботі. Зазначене жодним чином не спростовує факту поінформованості про наявність заповіту, оскільки, заповіт зберігався у квартирі позивача. Окрім цього, спадкодавець ОСОБА_3 не могла сама викликати у квартиру нотаріуса, так як самостійно не пересувалась і мобільного телефону не мала. Рахує, що позов до суду появився тоді, коли вона не порозумілась із ФОП ОСОБА_4 щодо оренди спірної земельної ділянки і він пригрозив на неї впливом через оспорення права власності на земельну ділянку. Із усієї спадкової маси, вона успадкувала тільки одну земельну ділянку, яка є предметом спору. У суду першої інстанції не було в розпорядженні вагомих, належних та доступних доказів для висновку про те, що позовні вимоги законні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивачка просить апеляційну скаргу відповідачки залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції, посилаючись на положення частини третьої статті 1272 ЦК України, визнав необізнаність спадкоємця про наявність заповіту поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому також врахував свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Щодо вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом №609, суд першої інстанції, пославшись на приписи частин 1-3 ст. 1254 ЦК України, відповідно до яких заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить, прийшов до вірного висновку про задоволення позову.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.

Судом встановлено: ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно: земельна ділянка площею 1,8809 га, кадастровий номер: 5623086500:03:009:0128, що розташована за адресою: Рівненська обл., Корецький р-н, с/рада Самострілівська. Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,2386 га, кадастровий номер: 56:230:865:00:03:011:0372, що розташована за адресою: Рівненська обл., Корецький р-н, с/рада Самострілівська. Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 2,12 га, кадастровий номер: 56:230:865:00:03:009:0082, що розташована за адресою: Рівненська обл., Корецький р-н, с/рада Самострілівська. Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,24 га, кадастровий номер: 56:230:^5:00:03:011:0215, що розташована за адресою: Рівненська обл., Корецький р-н, с/рада Самострілівська. Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП ім. Шевченка села Самостріли, Корецького району Рівненської області озміром 2,50 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

ОСОБА_3 22 листопада 2016 року склала заповіт, який посвідчений секретарем Посягвівської сільської ради Гощанського району Рівненської області, відповідно до якого спадкодавець заповіла земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0162052 розміром 2,50 га. в умовних кадастрових гектарах відповідачу ОСОБА_2

07 серпня 2017 року спадкодавець ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого воно б не складалось, заповіла позивачу ОСОБА_1 . Даний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу 07 серпня 2017 року.

За заявою ОСОБА_2 державним нотаріусом Корецького районного нотаріального округу Денисюк А. М. заведена спадкова справа №78/218 від 12 червня 2018 року. У заяві, поданій нотаріусу про прийняття спадщини, ОСОБА_2 вказала, що інших спадкоємців немає.

20 липня 2019 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадшину після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1.8809 га. для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер ділянки № 5623086500:03:009:0128.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Частиною другої статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк тривалістю у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Суд перешої інстанції правильно застосував до даного спору вищевказані норми спадкового права.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).

Зокрема, Верховний Суд у своїх постановах вказав, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Відповідно до положень статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, в редакції, чинній на момент відкриття спадщини, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Зазначення у рішенні суду першої інстанції про необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом, а свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_2 , є недійсним.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 09 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст рішення складено 9 грудня 2021 року

Головуючий-суддя Ковальчук Н. М.

Судді: Гордійчук С. В.

Хилевич С. В.