Рішення

від 09.06.2021 по справі 563/986/20

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 563/986/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2021 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Опришка П.З.

секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державний нотаріус Корецького районного нотаріального округу Денисюк А.М про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_4 ОСОБА_5 . Після її смерті залишилося спадкове майно:

- земельна ділянка площею 1,8809 га, кадастровий номер: 5623086500:03:009:0128, що розташована за адресою: Рівненська обл., Корецький р-н, с/рада Самострілівська. Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка площею 0,2386 га, кадастровий номер: 56:230:865:00:03:011:0372, що розташована за адресою: Рівненська обл., Корецький р-н, с/рада Самострілівська. Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

-з емельна ділянка площею 2,12 га, кадастровий номер: 56:230:865:00:03:009:0082, що розташована за адресою: Рівненська обл., Корецький р-н, с/рада Самострілівська. Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка площею 0,24 га, кадастровий номер: 56:230:^5:00:03:011:0215, що розташована за адресою: Рівненська обл., Корецький р-н, с/рада Самострілівська. Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСІ1 ім. Шевченка села Самостріли, Корецького району Рівненської області розміром 2,50 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

В січні 2020 року їй стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що земельна ділянка, яка належала на праві власності матері позивачки, ОСОБА_5 , перейшла у власність до її сестри на підставі свідоцтва про право на спадщину № НОМЕР_1 , виданого 20.07.2019 року Корецькою районною державною нотаріальною конторою. В зв`язку з цим вона звернулася за правовою допомогою. 20 лютого 2020 року адвокатом Ширко М. Р., в її інтересах, було подано адвокатський запит до Корецької районної державної нотаріальної контори з метою отримання вказаного свідоцтва про право на спадщину. Проте, в наданні такої інформації адвокату було відмовлено. В зв`язку з цим та на підставі ст. 84 ЦПК України, змушена звернутися з клопотанням про витребування такої інформації. Як виявилося пізніше матір за життя, 07 серпня 2017 року, склала заповіт, що був посвідчений приватним нотаріусом Осієвською Оленою Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за №569. Згідно якого ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалося, і на що вона за законом матиме право, заповіла, ОСОБА_4 . Зазначає, що вказаний заповіт знайшла лише в липні 2020 року, а саме проводячи ревізію документів покійної матері. В зв`язку з цим, 04 серпня 2020 року звернулася до Корецької районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, ОСОБА_5 .. Проте, нотаріус відмовив у вчиненні даної нотаріальної дії у зв`язку з пропуском 6-місячного строку та рекомендував звернутися до суду із заявою про його продовження. Окрім того, повідомлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена за заявою інших спадкоємців.

Ухвалою Корецького районного суду Рівненської області від 18 листопада 2020 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження.

05 січня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом відповідача ОСОБА_2 . У відзиві відповідач вимоги позивачки вважає необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відзив обгрунтований тим, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 12 червня 2018 року у строк передбачений ст. 1270 ЦК України вона подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом від 22 листопада 2016 року. 20 липня подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину та того ж дня отримала свідоцтво про право на спадщину - земельну ділянку загальною площею 1,8809 га, розташовану на території Самострілівської сільської ради Корецького району Рівненської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Вважає, що позивач пропустила строк позовної давності без поважних причин, а тому вважається такою, що спадщину не прийняла. Крім того, в відзиві відповідачка заперечує щодо доводів позивачки відносно того, що та не знала про існування заповіту, оскільки заповіт посвідчувався за місцем проживання позивачки, зберігався у її помешканні, а тому на її думку позивач зловживає своїми правами вказуючи про незнання щодо існування заповіту матері від 07 серпня 2017 року. Також, наголошує на тому, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 не була зобов`язана вчиняти дії щодо розшуку і повідомлення позивача як спадкоємця за заповітом.

14 січня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив за підписом предстанвика позивача адвоката Ширко М.Р. Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву вважає надуманими та такими, що не грунтуються на нормах закону. Вказує, що згідно частин 1-3 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йом\ суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Таким чином, 07.08.17 ОСОБА_5 склала новий заповіт, який в силу закону повністю скасував, складений нею попередній заповіт від 22 листопада 2016 року на користь ОСОБА_2 . Щодо посилань Відповідачки на те, що ОСОБА_4 було відомо про існування заповіту, просить звернути увагу Суду на те, що заповіт було складено в м. Почаїв у квартирі Позивачки. Однак, Позивачка особисто цим питанням не займалася, їй не було відомо про те, що матір склала заповіт на її ім`я. Оскільки, в денний час вона працювала поваром в державному навчальному закладі Почаївське вище професійне училище. Виклик нотаріуса здійснював її покійний чоловік, - ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскільки, саме він в денний час перебував з її матір`ю. Зазначає, що з корисливих мотивів ОСОБА_2 не повідомила ні нотаріусу про існування іншого спадкоємця, ні самій Позивачці про необхідність подання заяви.

Третя особа, державний нотаріус Корецької державної нотаріальної контори Денисюк А.М. в судове засідання не зявилася, подала заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами у справі.

Ухвалою суду від 18 березня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила задоволити у повному обсязі з підстав наведених у позові. Одним з важливих арументів на доведення своїх вимог зазначає наявність нескасованого заповіту посвідченого 07 серпня 2017 року, яким ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалося, і на що вона за законом матиме право, заповіла, ОСОБА_4 . Вказаний заповіт в силу закону повністю скасував заповіт від 22 листопада 2016 року. Крім того обгрунтовує, що позивач не знала в силу певних обставин про наявність заповіту на момент його складання та посвідчення, а тому в силу закону та правових позицій Верховного суду, які є обов`язковими до застосування, вважається що позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування позиції вказав, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку для прийняття спадщини. Вказав, що відповідач у встановлений ст. 1270 ЦК України подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину. Вказав, що позивач була проінформована про те, що її рідна сестра, відповідач у справі буде отримувати спадщину після смерті матері і жодних заперечень не висловлювала. Вказав, що ОСОБА_4 було однозначно відомо про існування заповіту, з огляду те, що заповіт було складено та посвідчено в м. Почаїв у квартирі Позивачки де вона проживала з чоловіком, факт її перебування на роботі в той день жодним чином не спростовує факту поінформованості з наявністю заповітом.

Відповідач в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві. Вважає, що у законний спосіб набула право на спадщину після смерті матері, а сестра пропустила строк для прийняття спадкового майна з поважних причин.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 суду повідомив, що ОСОБА_4 є його матір`ю, а відповідач ОСОБА_2 , рідною тіткою. Вказав, що його бабуся ОСОБА_8 протягом 14 років до своєї смерті проживала в Почаєві разом з його матір`ю ОСОБА_4 .. Вказав, що його мати за заповітом мала бути спадкоємцем двох земельних паїв та житлового будинку. Після смерті бабусі всіма спадковими справами займався його покійний батько. Повідомив, що у 2020 році його мати переглядаючи старі документи знайшла заповіт. Останні роки перед смертю бабуся була лежачою і фактично за нею доглядала його дружина, мати та батько. На момент смерті бабусі його мати про існування заповіту не знала.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_9 суду повідомив, що ОСОБА_4 є його тіткою, а відповідач матір`ю дружини. Вказав, що пай який успадкувала ОСОБА_2 належав ще її бабі ОСОБА_10 . Ще за життя баба передала сертифікат про право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 . В 2015 році коли фермери почали брати паї в оренду ОСОБА_2 вирішила право на земельну частку (пай) виділити в натурі, присвоїти кадастровий номер та здавати в оренду. Вказав, що за згодою сестер ОСОБА_4 та ОСОБА_11 почала переоформлювати пай на себе. Спочатку з покійної ОСОБА_10 на її сина ОСОБА_12 , а вже потім після його смерті на його дружину ОСОБА_13 2017 році була виготовлена технічна документація із встановлення меж земельної ділянки в натурі. Після смерті ОСОБА_14 протягом шести місяців ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Для оформлення спадщини з покійної ОСОБА_14 на ОСОБА_2 ОСОБА_4 з Почаєва передала всі необхідні оригінали документів.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, відповідача, покази свідка, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05 січня 2018 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні досліджено заповіт від 07 серпня 2017 року посвідченого приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу відповідно до якого ОСОБА_5 все своє майно заповідала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Однак позивач ОСОБА_4 дізналася про існування заповіту лише у липні 2020 року.

Після чого позивач 04 серпня 2020 року звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Однак нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з тим, що вона пропустила встановлений законом строк прийняття спадщини. Крім того, спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла інший спадкоємець, а саме відповідач, ОСОБА_2 .

В ході судового розгляду досліджено заяву відповідача з спадкової справи №78/218 від 12 червня 2018 року відповідно до якої вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 та зазначає, що інших спадкоємців немає.

В спадковій справі також є наявним заповіт ОСОБА_5 посвідчений 22 листопада 2016 року секретарем Посягвівської сільської ради,Гощанського району, Рівненської області відповідно до якого спадкодавець заповіла ОСОБА_2 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0162052 розміром 2,50 га. в умовних кадастрових гектарах

20 липня 2019 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадшину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , а саме на земельну ділянку площею 1.8809 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер ділянки № 5623086500:03:009:0128.

Однак, згідно частин 1-3 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. 07.08.17 року ОСОБА_5 склавши новий заповіт, який фактично в силу закону повністю скасував, складений нею попередній заповіт на користь ОСОБА_2 .

Щодо заповіту від 07 серпня 2017 року то судом дійсно встановлено, що заповіт було складено в м. Почаїв у квартирі Позивачки. Однак, належними доказами встановлено, що їй не було відомо про те, що матір склала заповіт на її ім`я. Оскільки, в денний час вона працювала поваром в державному навчальному закладі Почаївське вище професійне училище.

Вказане зокрема підтверджується наданими представником позивача та дослідженими в судовому засіданні табелем обліку робочого часу позивача за серпень 2017 року та Правилами внутрішнього трудового розпорядку Почаївського вищого професійного училища, які підтверджують факт перебування позивача в день складання та посвідчення заповіту за місцем своєї роботи, що в свою чергу підтверджує факт її незнання про посвідчення заповіту на її ім`я.

Окрім того, пунктом 3.2. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 встановлено також, що для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Чого нотаріус у даній справі не здійснив.

Варто зазначати, що згідно матеріалів спадкової справи, що були подані до суду Корецькою районною державною нотаріальної конторою, а саме в заяві ОСОБА_2 зазначено, що після смерті ОСОБА_15 інших спадкоємців немає, що свідчить про недобросовісну поведінку ОСОБА_16 , якій було відомо про її рідну сестру - ОСОБА_4 , її місце проживання і номер телефону.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Відповідно до положеньстатті 63 Закону України Про нотаріат в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій,також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року № 565/1145/17.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Позивачка ОСОБА_4 доводить, що вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки їй не було відомо про те, що на неї було складено заповіт, а тому вона не встигла подати заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.3 ст.1271 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, наведені вище обставини дають суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_4 була дійсно необізнана про наявність заповіту, складеного на її користь.

Отже, аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачкою строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 терміном три місяці з дня набрання рішенням законної сили, як достатнього для вчинення зазначеної дії.

Незважаючи на те, що у спадкоємця ОСОБА_4 є достатньо підстав для поновлення строку для прийняття спадщини, факт прийняття та оформлення спадщини іншим спадкоємцем перешкоджає позивачу, навіть за умови визначення їй додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини, отримати у нотаріуса свідоцтво на належне спадкодавцю майно, оскільки є чинним свідоцтво про право на спадщину видане на іншого спадкоємця.

Оскільки позивач не відмовлялася від прийняття спадщини за заповітом та пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, спадкоємець ОСОБА_17 не мала права на спадкування.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала Відповідно до ч.1. ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1. ст. 77 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1. ст. 81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд вважає, що позивач довів те, що він має право на спадщину спадкодавця ОСОБА_5 так, як існує чинний заповіт від 07 серпня 2017 року, який скасував заповіт від 2 листопада 2016 року та в якому ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 заповідала все своє майно позивачу - ОСОБА_4 , а тому позов підлягає до задоволення повністю.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державний нотаріус Корецького нотаріального нотаріального округу Денисюк А.М. про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задоволити повністю.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом №609, видане державним нотаріусом Корецької районної державної нотаріальної контори Денисюк А. М. 20 липня 2019 року на земельну ділянку площею 1,8809 га, кадастровий номер: 5623086500:03:009:0128, що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Самострілівська сільська рада.

Визначити ОСОБА_4 додатковий строк тривалістю у три місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга може бути подана до Рівненського апеляційного суду через Корецький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 16 червня 2021 року.

Суддя Опришко П.З.