Постанова

від 09.12.2021 по справі 910/13893/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р. Справа№ 910/13893/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" на рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2019 (дата підписання повного тексту рішення 15.03.2019)

у справі №910/13893/18 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Клюйко Григорія Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна"

про стягнення 31 264,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємць Клюйко Григорій Васильович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" про стягнення 31 264,70 грн. заборгованості за договором.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору - заявки № 282п на перевезення вантажів автомобільним транспортом в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг міжнародного транспортного перевезення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі №910/13893/18 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" на користь Фізичної особи-підприємця Клюйко Григорія Васильовича 31 264,70 грн. боргу, 1762,00 грн. судового збору, 28 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 4, 13 ГПК України), неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує, що суд не надав належної оцінки тому факту, що між сторонами був укладений не договір - заявка №285п від 04.05.2018, а договір - заявка №282п від 04.05.2018, а позивач надіслав на адресу відповідача платіжний документ, виставлений на підставі іншого договору, ніж був укладений між сторонами.

Скаржник зазначає, що суд не надав оцінки тому факту, що позивачем не було надано суду доказів направлення відповідачу рахунку - фактури відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору №282п від 04.05.2018.

Звертає увагу, що оскільки позивач не надав відповідачу повний пакет документів, зокрема, оригінал акту про пошкодження/недостачу вантажу, складений відповідно до вимог п. 4.6 договору, що стало підставою для затримки оплати послуг відповідача відповідно до п. 2.3 договору, відповідач правомірно на підставі умов укладеного між сторонами договору затримав позивачу оплату за перевезення до отримання від нього оригіналу акту про пошкодження/недостачу вантажу і визначення ступеня вини виконавця та суми для відшкодування відповідно до вимог договору.

На думку скаржника, позивач не здійснивши належне виконання укладеного між сторонами договору №282п від 04.05.2018 і не надавши відповідні документи, обов`язкові для проведення оплати, передчасно звернувся до суду за захистом своїх прав.

Апелянт також зазначає, що суд неправомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 28 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не було надано детального опису робіт та часу, витраченого адвокатом на надання таких послуг.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача спростовує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

04 травня 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" та Фізичною особою - підприємцем Клюйко Григорієм Васильовичем укладений Договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №282п, у відповідності з умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язався за плату здійснити перевезення вантажу експедитора та надати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві). Експедитор виступає перед виконавцем та здійснює усі дії від свого імені та за рахунок клієнта. Виконавець може здійснювати перевезення як самостійно, так і з залученням третіх осіб. Розрахунки виконавця з третіми особами здійснюються з отриманої виконавцем від експедитора плати за перевезення. Договір дійсний протягом одного календарного місяця, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 1.2 Договору перевезення вантажу здійснюється за маршрутом: Київська область, м. Васильків, Україна - Латвія, м. Ріга; автомобіль (далі Т.З.): державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; водій до т.з.: ОСОБА_1; вантаж: біодобрива, вантаж безпечний; вага, розмір вантажу: 20 палет 1,2*1,0*1,2 м, вага брутто 20070 кг; дата і час завантаження: 07.05.2018, 08-00; адреса митного оформлення вантажу, час прибуття на митницю: 10.05.2018-11.05.2018, м. Ріга, згідно СМR; дата і час розвантаження: 10.05.2018-11.05.2018; вантажоодержувач, контактна особа: ООО "Анагро", Латвія, м. Ріга, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Вартість перевезення становить: суму у гривні, еквіваленту 1000,00 євро за курсом НБУ на день вивантаження. (п. 2.1 Договору).

За умовами п.2.2 Договору плата за перевезення здійснюється протягом 7 банківських днів з дня вивантаження товару на підставі копій платіжних документів шляхом перерахування сум, передбачених п.2.1 Договору, на рахунок виконавця.

Згідно п.2.3 Договору виконавець зобов`язується протягом 10 днів надіслати повний пакет документів, який включає: СМR з відміткою вантажовідправника, митниці відправлення та призначення та мокрою печаткою вантажоодержувача (2 екз.), рахунок для оплати, акт виконаних робіт (2 екз.), заявка на перевезення (2 екз.) з підписами та мокрими печатками виконавця і, додатково, якщо буди складені, акт п пошкодження/недостачі, акт огляду вантажу тощо. У разі ненадання виконавцем оригіналу акту про пошкодження /недостачу, про який зазначено у СМR на перевезення, експедитором затримується оплата за перевезення до отримання від виконавця акту про пошкодження/недостачу і визначення ступеня вини виконавця та суми для відшкодування.

Тобто, вказаний Договір - заявка свідчить про узгодження між сторонами умов перевезення та прийняття заявки до виконання позивачем.

Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строк оплати наданих за Договором - заявкою послуг міжнародного перевезення в матеріалах справи відсутні.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Договору - заявки № 282п від 04.05.2018 позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Київська область, м. Васильків (Україна) - м. Ріга (Латвія), вантажовідправник ТОВ "Мінераліс Україна", автомобілем д.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , на підтвердження чого позивачем надана копія міжнародної товарно-транспортної накладної СМR від 07.05.2018.

Вантаж згідно умов Договору був прийнятий до перевезення 07.05.2018 (Україна) та доставлений вантажоодержувачу ТОВ "Анагро" м. Ріга (Латвія) 14.05.2018, яким прийнятий, що підтверджується відміткою вантажоодержувача в графі 24 СМR.

Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу за вказаним Договором - заявкою № 282п від 04.05.2018 та CMR від 07.05.2018 відповідачем не заперечувався.

На підтвердження факту надання послуг перевезення позивачем згідно умов Договору - заявки за вищевказаним маршрутом позивачем направлено на адресу відповідача рахунок - фактуру № 14-05 від 14.05.2018 на суму 31264,70 грн. із зазначенням змісту наданих послуг.

У зв`язку з несплатою виставленого позивачем рахунку ФОП Клюйко Г.В. було направлено на адресу відповідача як експедитора та ТОВ "Мінераліс Україна" як вантажовідправника претензію № 06 від 01.10.2018, що підтверджується наданими позивачем копіями описів вкладення в цінні листи від 01.10.2018 та фіскальних чеків від 01.10.2018.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, грошові кошти за надані позивачем послуги міжнародного перевезення сплачені не були.

За твердженням позивача, відповідач своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг у строки та порядку, визначені умовами Договором - заявкою, належним чином не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором - заявкою в розмірі 31264,70 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг міжнародного перевезення відповідно до умов Договору - заявки № 282п від 04.05.2018, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 31264,70 грн., яку позивач просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як визначено ч. 1 ст. 208 ЦК України для правочинів (за змістом ч.2 ст. 202 ЦК України договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Предметом даного спору є позовні вимоги перевізника до експедитора за Договором - заявкою № 282п на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.05.2018 про стягнення оплати за надані послуги міжнародного перевезення, надані позивачем.

Судом першої інстанції встановлено за результатом аналізу правовідносин, які виникли між сторонами, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором міжнародного перевезення вантажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 64 ЦК України та глави 32 ГК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ст. 307 ГК України.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст. 909 ЦК України).

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Так, відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 9 Закону перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Стаття 6 Закону України "Про транзит вантажів" визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст. 53 Закону).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 (далі - Конвенція).

За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України про приєднання України до Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 „Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007.

Згідно ст. 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Отже, виходячи зі змісту Конвенції, враховуючи, що обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав в якості відправника (експедитора) у відносинах з перевізником, яким фактично здійснювалось перевезення вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.

З врахуванням ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори України", ст. 4 ГПК України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

На підтвердження факту здійснення перевезення вантажу згідно Договору - заявки №282п від 04.05.2018, позивачем надана CMR від 07.05.2018.

Враховуючи зазначені приписи чинного законодавства та умови Договору - заявки, надана позивачем міжнародна товарно - транспортна накладна є належним та допустимим доказом надання перевізником послуг з міжнародного перевезення вантажу, зміст яких, зокрема, відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоотримувачем - ТОВ "Анагро" на вказаній CMR, дають суду підстави стверджувати про виконання перевізником обов`язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу.

При цьому, як вбачається із наявної у матеріалах справи копії CMR, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з міжнародного перевезення вантажу з боку вантажоотримувача та вантажовідправника відправника відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача, зокрема, рахунок фактуру № 14-05 від 14.05.2018, який містив посилання на дані Договору - заявки, маршруту та транспортного засобу, дати завантаження та розвантаження вантажу тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу послуги з міжнародного перевезення вантажу згідно умов Договору - заявки, а відповідач в порушення умов Договору - заявки в обумовлений строк не оплатив надані послуги та має перед позивачем заборгованість з оплати останніх в сумі 31264,70 грн.

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору - заявки № 282п на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.05.2018 та/або його окремих положень суду не надано.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і достатніх доказів, що спростовують вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позивачем своїх вимог в частині стягнення 31264,70 грн. боргу за послуги міжнародного перевезення вантажу.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на пошкодження вантажу та преюдиціальність рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2018 у справі № 927/550/18 за позовом ТОВ "АСАП Україна" до ФОП Клюйка Г.В. про стягнення вартості пошкодженого товару в сумі 98253,43 грн., обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції, позаяк вказаним рішенням встановлено невідповідність складеного ТОВ "Анагро" та водієм ФОП Клюйко Г.В. - Концевим Г. Акту здавання приймання товару від 14.05.2018 № Нр.1/2018, у якому зазначено про пошкодження частини етикеток товару, деформацію частини каністр та пролиття частини продукту, умовам п. 4.6 спірного Договору - заявки №282п від 04.05.2018 щодо вкладання тристороннього акту приймання/передачі вантажу (акт про пошкодження/недостачу), а також неможливість врахування претензії № 1 від 17.05.2018 ТОВ "Мінераліс Україна" в якості доказів наявності факту понесених вантажоодержувачем збитків.

У вказаному рішенні Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2018 у справі № 927/550/18 також зазначено: Суд враховує, що вказаний акт складений з урахуванням вимог ст. 30 Конвенції за участю одержувача та перевізника, проте також звертає увагу на недотримання умов пункту 4.6 укладеного позивачем та відповідачем договору заявки від 04.05.2018 № 282п, яким встановлено, що у разі втрати/пошкодження (у т.ч. при передачі вантажу особі, що не є вантажоодержувачем) вантажу при перевезенні, виконавець відшкодовує експедитору повну вартість втраченого/пошкодженого вантажу, виходячи із його заявленої вартості. Кількість втраченого/пошкодженого вантажу зазначається тристороннім актом приймання-передачі вантажу (акт про пошкодження /недостачу).

Таким чином, єдиною підставою для затримання відповідачем як експедитором оплати за здійснене перевезення, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, є ненадання виконавцем (позивачем) оригіналу тристороннього акту про пошкодження вантажу, факт складання якого відповідачем належними та допустимими доказами не доведено.

Посилання апелянта на те, що суд не надав належної оцінки тому факту, що між сторонами був укладений не договір - заявка №285п від 04.05.2018, а договір - заявка №282п від 04.05.2018, а позивач надіслав на адресу відповідача платіжний документ, виставлений на підставі іншого договору, ніж був укладений між сторонами є безпідставними, оскільки на вимогу суду першої інстанції позивачем були надані пояснення, що в рахунку - фактурі №14-05 від 15.05.2018 позивач помилково послався на договір - заявку №285п від 04.05.2018, замість договору - заявки №282п від 04.05.2018.

Доводи апелянта щодо неправомірного задоволення судом вимог позивача про стягнення з відповідача 28 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу, знайшли своє часткове підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно частин 1, 4 статті 129 ГПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду: оригінал ордеру на надання правової допомоги серії ЧН № 025720 від 10.10.2018, копію свідоцтва № 288 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26.04.2006, копію договору про надання правової допомоги від 01.10.2018, копію додаткової угоди № 02 від 10.10.2018 до вказаного договору, копії прибуткових касових ордерів на підтвердження здійснення позивачем оплати наданих правничих послуг в розмірі 28000,00 грн.

Також судом встановлено, що адвокат Водолагін Сергій Миколайович був присутнім в судових засіданнях по розгляду справи № 910/13893/18 - 21.11.2018, 11.12.2018, 16.01.2019 та 30.01.2019 та представляв інтереси ФОП Клюйко Г.В., позивачем було подано відповідь на відзив в порядку ст. 166 ГПК України, пояснення щодо змісту позовних вимог, клопотання про долучення документів до матеріалів справи тощо.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 1.1 додаткової угоди № 02 від 10.10.2018 до договору № 08 Про надання правової допомоги від 01.10.2018 визначено, що клієнт зобов`язується сплатити виконавцю: за вступ та представництво інтересів клієнта в Господарському суді м. Києва за позовом ФОП Клюйко Григорій Васильович до Товариства з обмеженою відповідальністю АСАП Україна та Товариства з обмеженою відповідальністю Мінераліс Україна про стягнення боргу клієнт сплачує адвокату 28 000, 00 грн.

Розрахунок гонорару, відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.4 додаткової угоди № 02 від 10.10.2018 здійснюється наступним чином:

- 16000,00 грн. - ознайомлення з матеріалами, що стосується предмету спору, вивчення законодавчої бази, підготовка претензії, складання позовної заяви та перше судове засідання;

- за друге та наступні судові засідання по 3000, 00 грн. х 3 = 9000,00 грн.:

- при ухваленні судового рішення на користь клієнта, клієнт сплачує виконавцю десять відсотків від ціни позову, що складає: 31264, 70 грн. х 10% = 3000, 00 грн.

Щодо участі представника позивача в судових засіданнях у справі колегія суддів зазначає наступне: 21.11.2018 розгляд справи відкладено на 11.12.2018, судове засідання 11.12.2018 тривало 10 хв. з 11 год. 25 хв. по 11 год. 35 хв., судове засідання 16.01.2019 тривало 10 хв. з 10 год. 55 хв. по 10 год. 05 хв., судове засідання 30.01.2019 тривало 45 хв. з 11 год. 32 хв. по 12 год. 14 хв.

Таким чином, за участь представника позивача в судових засіданнях, з урахуванням наявності письмових пояснень у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача в цій частині на суму 1000, 00 грн.

Винагорода представника позивача, визначена в п. 2.3 додаткової угоди в розмірі десяти відсотків від ціни позову при ухваленні судового рішення на користь клієнта, що складає: 31264, 70 грн. х 10% = 3000, 00 грн. є обґрунтованою.

Колегія суддів також приймає до уваги заперечення представника відповідача, що адвокат Водолагін С.М. надав правничу допомогу позивачу у справі №927/550/18, в якій подав зустрічний позов про стягнення заборгованості за договором, на підставі якого пред`явлений позов у даній справі. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2018 зустрічна позовна заява була повернута позивачу. Вказана зустрічна заява є аналогічною позовній заяві у даній справі. З додаткової угоди № 1 до договору № 6 Про надання правової допомоги від 23.08.2018, вартість підготовки зустрічного позову склала - 4000, 00 грн.

Дослідивши подані докази та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом позивачеві під час розгляду справи в суді першої інстанції, приймаючи до уваги заперечення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000, 00 грн. є обґрунтованими та співмірними об`єму наданих і отриманих юридичних послуг, у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню позивачу у повному обсязі за рахунок відповідача на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Відповідно в решті вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції слід відмовити з вищевикладених підстав.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить суд стягнути з відповідача 5000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду: копію договору про надання професійної правничої допомоги № 8 від 03.08.2019, копію свідоцтва № 288 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26.04.2006, копію квитанції до прибуткового касового ордера на підтвердження здійснення позивачем оплати наданих правничих послуг в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору про надання професійної правничої допомоги № 8 від 03.08.2019 розмір винагороди та порядок його обчислення здійснюється наступним чином:

- оплата винагороди за надання професійної правничої допомоги адвоката складає 5000, 00 грн., яка складається з: 1000, 00 грн. - за надання консультацій, вивчення законодавчої бази щодо апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі №910/13893/18, 4000, 00 грн. - за написання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі №910/13893/18.

Дослідивши подані докази та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом позивачеві під час апеляційного провадження у даній справі, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та подання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500, 00 грн. є обґрунтованими та співмірними об`єму наданих і отриманих юридичних послуг, у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в частині щодо розміру стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що частково було зроблено скаржником.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевий господарський суд не з`ясував всіх обставини справи в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та не надав належної оцінки доказам, представленим в обґрунтування заявлених вимог позивача в цій частині, а тому дійшов помилкових висновків про стягнення з відповідача на користь позивача 28000,00 грн. судових витрат.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2019 у справі №910/13893/18 підлягає частковому скасуванню з вищевикладених підстав, з викладенням резолютивної частини в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеній частині вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" на рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2019 у справі №910/13893/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2019 у справі №910/13893/18 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 35632739) на користь Фізичної особи-підприємця Клюйко Григорія Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 31 264,70 грн. боргу, 1762,00 грн. судового збору, 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Клюйко Григорія Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 35632739) 1400, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 35632739) на користь Фізичної особи-підприємця Клюйко Григорія Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 500, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи №910/13893/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська