Постанова

від 09.12.2021 по справі 910/9278/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р. Справа№ 910/9278/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Державної установи "Український інститут книги" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Удалова О.Г.) від 25.08.2021 у справі №910/9278/21

за позовом Державної установи "Український інститут книги"

до Державного підприємства "Спеціалізоване видавництво "Либідь"

про повернення коштів гранту у розмірі 87 480,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Державна установа Український інститут книги звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Спеціалізоване видавництво Либідь про повернення коштів гранту в розмірі 87480,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо використання коштів гранту на оплату прямих витрат, безпосередньо пов`язаних з виданням книжкової продукції державною мовою (авторська винагорода та/або придбання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності, підготовка оригінал-макету, втрати на друк та витратні матеріали, пов`язані з друком, у тому числі, витрати на виготовлення електронних книг та аудіокниг) за договором про надання інституційної підтримки у формі гранту № 11-ГІП від 07.12.2020, укладеним сторонами.

Рішенням Господарського суду міста Києві 25.08.2021 у справі №910/9287/21 відмовлено у задоволені позову в повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не перевищено як вартості кожної окремої складової, визначеної кошторисом витрат, так і суму гранту в цілому, а грошові кошти були спрямовані на оплату прямих витрат, безпосередньо пов`язаних з виданням книжкової продукції державною мовою (авторська винагорода, підготовка оригінал-макету, втрати на друк та витратні матеріали, пов`язані з друком), у зв`язку із чим відсутні підстави вважати, що відповідач допустив істотне порушення умов використання гранту та умов укладеного сторонами договору про надання інституційної підтримки у формі гранту № 11-ГІП від 07.12.2020.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна установа Український інститут книги звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9278/21 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права і не врахував докази, що містяться в матеріалах справи. Позивач наголосив, що суд не звернув уваги на те, що листом від 24.12.2020 позивач в односторонньому порядку розірвав договір. Також суд зазначив відомості, які не відповідають дійсності, зокрема, що матеріали справи не містять підтвердження сплати військового збору у сумі 628,50 грн, проте позивачем було приєднано до позовної заяви банківську виписку на 3 аркушах, тоді як в матеріалах наявні лише друга та третя сторінки виписки, у зв`язку із чим апелянт просив приєднати першу сторінку вказаної виписки. Апелянт не погодився з висновком суду, що недоведеної є сплата ЄСВ з коштів гранту, оскільки банківська виписка такий висновок спростовує. Крім того, на думку апелянта суд першої інстанції безпідставно посилався на правову позицію, викладену в постанові № 910/1166/19, оскільки обставини і правове регулювання у справі, на яку посилався суд, і у даній справі не є подібними.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання апелянта про приєднання до матеріалів справи першої сторінки банківської виписки, оскільки останнім не доведено неможливості її подання до суду першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

15.09.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи "Український інститут книги" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9278/21, визначено розгляд скарги здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

30.09.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Державного підприємства Спеціалізоване видавництво Либідь на апеляційну скаргу, в якому підприємство заперечувало проти її задоволення, наголошувало на помилковості твердження апелянта про розірвання договору та недоведеності ним порушень відповідачем істотних умов договору. Щодо розбіжності у сумі сплаченого військового збору, встановленої судом, та суми, про яку зазначає позивач, то остання не впливає на правильність прийнятого рішення. Також відповідач наголосив, що включення ЄСВ до прямих витрат передбачено Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.12.2020 між ДУ Український інститут книги (грантодавець) та ДП Спеціалізоване видавництво Либідь (грантоотримувач) був укладений договір про надання інституційної підтримки у формі гранту № 11-ГІП.

Згідно з п. 1 розділу І договору відповідно до наказу державної установи Український інститут книги № 114-од від 27.11.2020 Про затвердження переліку видавців, яким надається інституційна підтримка у формі грантів та на умовах, визначених цим договором, грантодавець здійснює інституційну підтримку грантоотримувача у формі гранту (далі - грант) шляхом перерахування коштів гранту грантоотримувачу для забезпечення його стабільної діяльності та розвитку в умовах дії запроваджених відповідно до законодавства обмежень господарської діяльності, зумовлених надзвичайною ситуацією, надзвичайним станом або карантином, а грантоотримувач здійснює використання коштів гранту на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу ІІ договору загальна сума гранту становить 87 480,00 грн без податку на додану вартість. Оподаткування коштів гранту здійснюється відповідно до законодавства України.

Положеннями п. 2 розділу ІІІ договору на грантоотримувача покладені, у тому числі, обов`язки:

- здійснювати використання коштів гранту за видами витрат, відповідно до кошторису витрат згідно з додатком 1, з дотриманням вимог законодавства України;

- для підтвердження реалізації гранту грантоотримувач у термін до 25.12.2020 подати грантодавцю звіт про використання коштів гранту інституційної підтримки за формою, згідно з додатком 2 до цього договору (далі - звіт), та засвідчені уповноваженою особою грантоотримувача копії первинних документів, що підтверджують використання коштів гранту за цільовим призначенням відповідно до кошторису витрат. У звіті обов`язково зазначаються назви виданих книжкових видань, у тому числі, електронних книг та аудіокриг, а також кількість примірників кожного видання.

Судом встановлено, що згідно з умовами погодженого сторонами кошторису витрат, який є додатком 1 до договору № 11-ГІП від 07.12.2020, грант був наданий на такі витрати:

1. Книга 1, Федеріко Шабо. Історія ідеї Європи (пер. з італ.) 60х84/16, 352 с.

1.1 авторська винагорода,

1.1.1 винагорода дизайнерові (оправа 4 000,00 грн, шмуцтитут 7000,00 грн, авантитул 500,00 грн, титул 500,00 грн, всього 12 000,00 грн),

1.2 придбання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності,

1.3 підготування оригінал-макету,

1.3.1 наукове редагування (17 520,00 грн),

1.3.2 коректура (8 400,00 грн),

1.3.3 верстання, правка (10 560,00 грн),

1.4 витрати на друк (32 837,94 грн),

1.5 витрати на витратні матеріали (6 162,06 грн),

1.6 витрати на виготовлення електронних книг,

1.7 витрати на виготовлення аудіокниг.

Положеннями п. 2 розділу VІ договору передбачено, що кошти гранту можуть бути використані грантоотримувачем з дати прийняття Наглядовою радою Інституту рішення про надання гранту до 25.12.2020 на оплату прямих витрат, безпосередньо пов`язаних з виданням книжкової продукції державною мовою (авторська винагорода та/або придбання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності, підготовка оригінал-макету, витрати на друк та витратні матеріали, пов`язані з друком, у тому числі, витрати на виготовлення електронних книг та аудіокниг).

Кошти гранту не можуть бути використані на цілі, не передбачені кошторисом витрат (п. 4 розділу VІ договору).

Пунктом 5 розділу ІV договору передбачено, якщо кошти гранту, не використані грантоотримувачем у термін до 25.12.2020 (включно), або використані на цілі, не передбачені кошторисом витрат, сума коштів гранту підлягає поверненню до загального фонду державного бюджету в установлений для подання звіту термін відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 розділу VІІ договору цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Згідно з п. 2 розділу VІІ договору датою завершення реалізації гранту є день підписання грантодавцем звіту, але не пізніше 25.12.2020.

Пунктом 3 розділу VІІ договору передбачено, що у разі істотних порушень цього договору, його може бути розірвано за заявою грантодавця в односторонньому порядку.

Рішення грантодавця про розірвання цього договору приймається за наявності факту істотного порушення його умов (п. 4 розділу VІІ договору).

Відповідно до п. 5 розділу VІІ договору у разі дострокового розірвання цього договору внаслідок використання будь-якої частини гранту не за призначенням або з порушенням чинного законодавства грантоотримувач зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня отримання повідомлення про розірвання цього Договору в односторонньому порядку повернути у повному обсязі перераховані грантодавцем кошти.

Судом встановлено, що позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти (грант) в сумі 87 480,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 652 від 14.12.2020.

Вважаючи, що відповідач використав частину гранту не за призначенням, позивач листом № 15-004/710 від 24.12.2020 повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку укладеного ними договору про надання інституційної підтримки у формі гранту № 11-ГІП від 07.12.2020 та просив повернути суму гранту в повному обсязі.

У відповідь на вищевказаний лист відповідач листом № 85/02-01 від 14.01.2021 повідомив позивача про те, що одержані кошти повністю витрачені саме на те видання, про яке йдеться у договорі № 11-ГІП від 07.12.2020 та його складовій - кошторисі витрат, у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Відповідач також повідомив про відсутність можливості повернути кошти гранту.

В подальшому, листом від 12.03.2021 № 15-044/100 позивач просив відповідача повернути кошти гранту.

У відповідь на вказаний лист, відповідач листом від 31.03.2021 №14/02-01 повідомив позивача про безпідставність його позивача.

Стверджуючи про витрачання відповідачем коштів гранту на інші цілі, ніж передбачено кошторисом витрат до договору про надання інституційної підтримки у формі гранту № 11-ГІП від 07.12.2020, позивач долучив до матеріалів банківську виписку за 22.12.2020 та 23.12.2020, до якої однак не увійшли записи про платіжні доручення №№ 314, 315, 316, 317 та 318 від 22.12.2020, на які посилається позивач. Долучена до матеріалів справи банківська виписка містить записи щодо платіжних доручень №№ 319-324 від 22.12.2020, а також щодо платіжних доручень № 1FGV52494 від 23.12.2020 на суму 9 660,00 грн та № 1FGV52494 від 23.12.2020 на суму 24 069,50 грн.

З вищевказаної банківської виписки вбачається, що відповідачем був сплачений військовий збір:

- 215,40 грн (платіжне доручення № 319 від 22.12.2020) - за підготування оригінал-макету: наукове редагування ОСОБА_3 за грудень 2020 року;

- 103,30 грн (платіжне доручення № 320 від 22.12.2020) - за підготування оригінал-макету: коректура ОСОБА_1 за грудень 2020 року;

- 180,00 грн (платіжне доручення № 321 від 22.12.2020) - із авторської винагороди дизайнеру ОСОБА_2 за грудень 2020 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджується сплата військового збору на загальну суму 498,70 грн, а не 628,50 грн, як вказує позивач.

Крім того, з вищевказаної банківської виписки вбачається, що відповідачем було сплачено єдиний соціальний внесок (ЄСВ):

- 1 515,00 грн (платіжне доручення № 322 від 22.12.2020) - за підготування оригінал-макету: коректура ОСОБА_1 за грудень 2020 року;

- 1 905,00 грн (платіжне доручення № 324 від 22.12.2020) - за підготування оригінал-макету: верстання ОСОБА_6 за грудень 2020 року;

- 3 160,00 грн (платіжне доручення № 323 від 22.12.2020) - за підготування оригінал-макету: наукове редагування ОСОБА_3 грудень 2020 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сплата єдиного соціального внеску (ЄСВ) на загальну суму 6 580,00 грн.

Державна аудиторська служба України у довідці від 03.03.2021 зазначає, що державне підприємство Спеціалізоване видавництво Либідь на підставі укладених цивільно-правових договорів від 06.11.2020 № 50, від 13.11.2020 № 56, від 18.11.2020 № 57, ліцензійного договору від 06.11.2020 № 17, а також платіжних доручень від 22.12.2020 №№ 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 322, 323, 324, використало кошти гранту на оплату витрат, не пов`язаних з умовами договору № 11-ГІП, а саме:

- використання коштів гранту на оплату податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 7 541,20 грн;

- використання коштів гранту на оплату військового збору на загальну суму 628,50 грн;

- використання коштів гранту на оплату єдиного соціального внеску 22% на загальну суму 6 580,00 гривні.

При цьому зі звіту про використання коштів гранту інституційної підтримки (який однак не підписаний позивачем) вбачається, що:

- на винагороду дизайнерові було витрачено загалом 12 000,00 грн,

- на наукове редагування було витрачено 17 520,00 грн,

- на коректуру було витрачено 8 400,00 грн,

- на верстання і правку 10 560,00 грн,

- на витрати на друк було витрачено 32 837,94 грн

- на витрати на витратні матеріали було витрачено 6 162,06 грн, що в загальному розмірі становить 87 480,00 грн.

Судом встановлено, що за умовами ліцензійного договору № 17 від 06.11.2020, укладеного між відповідачем та громадянином ОСОБА_2 , за створення обкладинки, авантитулу, розгорнутого титулу, 7 шмуцтитулів, макета до книжки Історія ідеї Європи , автор Федеріко Шабо (переклад з італійської Ярослави Франчески Барб`єрі), ліцензіару виплачується авторська винагорода в розмірі 12 000,00 грн.

Таким чином, авторська винагорода (винагороду дизайнерові), передбачена ліцензійним договором № 17 від 06.11.2020, відповідають розміру винагороди, обумовленої договором та кошторисом витрат до нього.

За умовами цивільно-правового договору № 50 від 06.11.2020, укладеного між відповідачем та громадянкою ОСОБА_3 , загальна сума винагороди виконавцеві за наукове редагування твору Історія ідеї Європи , автор Федеріко Шабо (переклад з італійської Ярослави Франчески Барб`єрі) становить 14 360,00 грн.

Згідно з поясненнями відповідача на цю винагороду був нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ставкою 22% в розмірі 3 160,00 грн.

Таким чином, загалом витрати на наукове редагування, передбачені цивільно-правовим договором № 50 від 06.11.2020, становлять 17 520,00грн (14 360,00 грн + 3 160,00 грн), та відповідають розміру винагороди, обумовленої договором та кошторисом витрат до нього.

За умовами цивільно-правового договору № 57 від 18.11.2020, укладеного між відповідачем та громадянкою ОСОБА_1 , загальна сума винагороди виконавцеві за здійснення коректорських процесів (коректура, верстка, звірка, вичитка оригінал-макета) твору Історія ідеї Європи , автор ОСОБА_4 (переклад з італійської Ярослави Франчески Барб`єрі) становить 6 885,00 грн.

Згідно з поясненнями відповідача на цю винагороду був нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ставкою 22% в розмірі 1 515,00 грн.

Таким чином, загалом витрати на здійснення коректорських процесів, передбачені цивільно-правовим договором № 57 від 18.11.2020, становлять 8 400,00грн (6 885,00 грн + 1 515,00 грн), та відповідають розміру винагороди, обумовленої договором та кошторисом витрат до нього.

За умовами цивільно-правового договору № 56 від 13.11.2020, укладеного між відповідачем та громадянкою ОСОБА_5 , загальна сума винагороди виконавцеві за роботи з верстання, правки коректур і виведення оригінал-макета для друкарні твору Історія ідеї Європи , автор Федеріко Шабо (переклад з італійської Ярослави Франчески Барб`єрі) становить 8 655,00 грн.

Згідно з поясненнями відповідача на цю винагороду був нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ставкою 22% в розмірі 1 905,00 грн.

Таким чином, загалом витрати на виконання робіт з верстання, правки коректур і виведення оригінал-макета для друкарні, передбачені цивільно-правовим договором № 56 від 13.11.2020, становлять 10 560,00 грн (8 655,00 грн + 1 905,00 грн), та відповідають розміру винагороди, обумовленої договором та кошторисом витрат до нього.

Суд першої інстанції виходив з того, що сплата єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснювалась не з коштів гранту, а з доходів фізичних осіб: авторської винагороди, винагороди за наукове редагування твору, винагороди за здійснення коректорських процесів (коректура, верстка, звірка, вичитка оригінал-макета), винагороди за роботи з верстання, правки коректур і виведення оригінал-макета для друкарні твору. В свою чергу перелічені витрати й були передбачені договором про надання інституційної підтримки у формі гранту № 11-ГІП від 07.12.2020 та кошторисом витрат до нього.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні Український інститут книги є державною установою, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв (далі - орган управління), і здійснює свою діяльність відповідно до статуту, який затверджується органом управління.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 2203 від 20.10.2020 був затверджений Порядок надання інституційної підтримки у формі грантів суб`єктам видавничої справи (далі - Порядок № 2203).

Цей Порядок визначає механізм здійснення державною установою Український інститут книги (далі - Інститут) інституційної підтримки суб`єктів видавничої справи (видавців) незалежно від форми власності у 2020 році відповідно до статті 8-1 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні та пункту 7 Порядку використання коштів, виділених для здійснення деяких заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 592 (п. 1 Порядку № 2203).

Згідно з п. 3 Порядку № 2203 надання інституційної підтримки здійснюється у формі гранту інституційної підтримки (далі - грант).

За змістом ст. 1 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні грант - грошові кошти (фінансові ресурси), що надаються на безоплатній, безпроцентній і безповоротній основі суб`єктам господарювання та фізичним особам за результатами конкурсного відбору, для реалізації програм, проектів, заходів, а також для інституційної підтримки суб`єктів видавничої справи незалежно від форми власності.

Положеннями ст. 8-1 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні встановлено, що у разі прийняття рішення про надання гранту для підтримки проекту Український інститут книги укладає з отримувачем коштів договір про надання гранту. Договір про надання гранту для підтримки проекту не може передбачати замовлення та/або отримання Українським інститутом книги будь-яких товарів, робіт, послуг, зокрема книжкових видань, майнових прав тощо.

Відповідно до п. 13 Порядку № 2203 після прийняття Наглядовою радою Інституту рішення про надання гранту інституційної підтримки Інститут:

- видає наказ, у якому зазначаються перелік видавців, яким надається грант (далі - грантоотримувачі), суми отриманих ними грантів та оприлюднює його на вебсайті Інституту;

- укладає з грантоотримувачем договір про надання гранту інституційної підтримки (далі - договір) відповідно до статті 8-1 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні ;

- здійснює перерахування коштів гранту зі свого реєстраційного рахунку в органі Казначейства на рахунок грантоотримувача, відкритий в установі банку, згідно з укладеним договором;

- приймає звіти грантоотримувачів про використання коштів гранту.

Положеннями ст. 8-1 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні встановлено, що типова форма договору про надання гранту для підтримки проекту затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.

Так, типова форма договору про надання інституційної підтримки у формі гранту затверджена наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 2292 від 12.11.2020.

За приписами ст. 8-1 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні істотними умовами договору про надання гранту для підтримки проекту є визначення конкретного проекту, для реалізації якого надаються кошти; сума гранту (обсяг коштів) з відповідним кошторисом із зазначенням статей витрат, на які вона витрачатиметься; графік платежів; зобов`язання особи, яка отримує кошти, у тому числі щодо звітності; технічні вимоги до проекту, які мають бути забезпечені; строк реалізації проекту; порядок надання доказів на підтвердження належного виконання договору про надання гранту; відповідальність за порушення умов договору.

Пунктом 14 Порядку № 2203 встановлено, що істотними умовами договору є: сума гранту; зобов`язання грантоотримувача, у тому числі щодо звітності; порядок надання доказів на підтвердження належного виконання договору; відповідальність за порушення умов договору. Договір у формі гранту не може передбачати замовлення та/або отримання Інститутом будь-яких товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п. 8 Порядку № 2203 кошти гранту можуть бути використані видавцем з дати прийняття Наглядової радою Інституту рішення про надання гранту, на оплату прямих витрат, безпосередньо пов`язаних з виданням книжкової продукції державною мовою (авторська винагорода та/або придбання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності, підготовка оригінал-макету, витрати на друк та витратні матеріали, пов`язані з друком, у тому числі витрати на виготовлення електронних книг та аудіокниг). Кошти гранту не можуть бути спрямовані видавцем на здійснення витрат, для сплати яких він отримав кошти державного чи місцевого бюджетів, інших грантів.

Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими твердження позивача про нецільове використання коштів гранту, з огляду на те, що відповідачем сплачувалися обов`язкові внески, податки та платежі до бюджету, виходячи з такого.

Так, податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним податком, що стягується з доходів фізичних осіб (громадян - резидентів) і нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні.

За приписами п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи або податковий агент.

За змістом ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Нормами ст. 168 Податкового кодексу України врегульовано оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Так, згідно з положеннями ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу . Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу ).

Згідно з п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

В свою чергу, військовий збір - це податок, який було введено в 2014 році для фінансування Збройних сил України.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України військовий збір встановлюється тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Згідно з пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (тобто фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи або податковий агент).

Підпунктом 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (тобто загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України).

Положеннями підпункту 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України закріплено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу (тобто податковим агентом під час виплати оподатковуваного доходу), за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до пп. 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (тобто податкові агенти).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) (або ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є: роботодавці, які використовують найману працю фізичних осіб, зокрема, за цивільно-правовими договорами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону , суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Колегія суддів виходить з того, що податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, єдиний соціальний внесок є обов`язковими платежами, що сплачує роботодавець, який зокрема використовує працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами. При цьому податок на доходи фізичних осіб, військовий збір взагалі сплачуються до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з її доходу роботодавцем як її податковим агентом.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідачем не перевищено як вартість кожної окремої складової, визначеної кошторисом витрат, так і суму гранту в цілому, а грошові кошти були спрямовані відповідачем на оплату прямих витрат, безпосередньо пов`язаних з виданням книжкової продукції державною мовою (авторська винагорода, підготовка оригінал-макету, втрати на друк та витратні матеріали, пов`язані з друком). При цьому, зобов`язання із видавництва книги (Федеріко Шабо. Історія ідеї Європи (пер. з італ.) 60х84/16, 352 с.) виконані належним чином та в повному обсязі, а звіт про виконання складено 24.12.2020 і передано позивачу.

Сплата відповідачем обов`язкових платежів, пов`язаних із виплатою заробітної плати залученим працівникам в межах фінансування гранту, не може вважатись нецільовим використанням коштів гранту та істотним порушенням умов договору.

Щодо твердження апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції про сплату військового збору у сумі 498,70 грн, тоді як насправді було сплачено 628,50 грн, то позивачем не було подано до суду першої інстанції відповідного доказу, проте в будь-якому випадку розміру суми сплаченого військового збору не має вирішального значення для вирішення спору по суті.

Щодо твердження апелянта про те, що листом від 24.12.2020 позивач в односторонньому порядку розірвав договір і вказана обставина є істотною для справи і задоволення позову, то колегія суддів відхиляючи такі твердження за неспроможністю, виходить з того, що позивач може відмовитися від договору, коли не почалося його виконання. Відповідач виконав умови договору і звіт про виконання направив позивачу 24.12.2020.

Враховуючи все вищевикладене, доводи апелянта по суті скарги не знайшли свого підтвердження,тоді як суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на скаржника.

Керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної установи "Український інститут книги" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9278/21 - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко