Рішення

від 25.08.2021 по справі 910/9278/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.08.2021Справа № 910/9278/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Державної установи Український інститут книги

до Державного підприємства Спеціалізоване видавництво Либідь

про повернення коштів гранту у розмірі 87 480,00 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У червні 2021 року Державна установа Український інститут книги (далі - ДУ Український інститут книги , позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Спеціалізоване видавництво Либідь (далі - ДП Спеціалізоване видавництво Либідь , відповідач) про повернення коштів гранту в розмірі 87 480,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо використання коштів гранту на оплату прямих витрат, безпосередньо пов`язаних з виданням книжкової продукції державною мовою (авторська винагорода та/або придбання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності, підготовка оригінал-макету, втрати на друк та витратні матеріали, пов`язані з друком, у тому числі, витрати на виготовлення електронних книг та аудіокниг) за договором про надання інституційної підтримки у формі гранту № 11-ГІП від 07.12.2020, укладеним сторонами.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив зобов`язати відповідача повернути кошти гранту у розмірі 87 480,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/9278/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 14.06.2021 була отримана позивачем 18.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 75284727. Вказана ухвала також була отримана відповідачем 18.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 75284735.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

30.06.2021 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що у листі про розірвання укладеного сторонами договору позивач не наводить жодного істотного порушення відповідачем умов такого договору, яке б завдало позивачу шкоди та позбавило його того, на що він розраховував при укладенні договору. Відповідач наполягав на тому, що не завдав позивачу жодної шкоди, оскільки видав книгу Федеріко Шабо Історія ідеї Європи (переклад з італійської Ярослави Франчески Барб`єрі) тиражем 300 примірників як було передбачено кошторисом витрат до договору, що підтверджується звітом про використання коштів гранту інституційної підтримки. Крім того, відповідач вказав, що використав кошти гранту на оплату прямих витрат, пов`язаних з умовами договору, а вказані витрати були здійснені ним в межах сум, передбачених кошторисом витрат до договору. З урахуванням викладеного відповідач вважав позовні вимоги безпідставними та просив суд у їх задоволенні відмовити.

13.07.2021 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, у якій позивач навів додаткове обґрунтування власного твердження про те, що здійснені відповідачем витрати на оплату податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску не є прямими витратами, пов`язаними з виданням книжкової продукції державною мовою, та не були передбачені кошторисом витрат до укладеного сторонами договору.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

07.12.2020 між ДУ Український інститут книги (грантодавець) та ДП Спеціалізоване видавництво Либідь (грантоотримувач) був укладений договір про надання інституційної підтримки у формі гранту № 11-ГІП (далі - договір).

Згідно з п. 1 розділу І договору відповідно до наказу державної установи Український інститут книги № 114-од від 27.11.2020 Про затвердження переліку видавців, яким надається інституційна підтримка у формі грантів та на умовах, визначених цим договором, грантодавець здійснює інституційну підтримку грантоотримувача у формі гранту (далі - грант) шляхом перерахування коштів гранту грантоотримувачу для забезпечення його стабільної діяльності та розвитку в умовах дії запроваджених відповідно до законодавства обмежень господарської діяльності, зумовлених надзвичайною ситуацією, надзвичайним станом або карантином, а грантоотримувач здійснює використання коштів гранту на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу ІІ договору загальна сума гранту становить 87 480,00 грн без податку на додану вартість. Оподаткування коштів гранту здійснюється відповідно до законодавства України.

Судом встановлено, що позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти (грант) в сумі 87 480,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 652 від 14.12.2020.

Положеннями п. 2 розділу ІІІ договору на грантоотримувача покладені, у тому числі, обов`язки:

- здійснювати використання коштів гранту за видами витрат, відповідно до кошторису витрат згідно з додатком 1, з дотриманням вимог законодавства України;

- для підтвердження реалізації гранту грантоотримувач у термін до 25.12.2020 подати грантодавцю звіт про використання коштів гранту інституційної підтримки за формою, згідно з додатком 2 до цього договору (далі - звіт), та засвідчені уповноваженою особою грантоотримувача копії первинних документів, що підтверджують використання коштів гранту за цільовим призначенням відповідно до кошторису витрат. У звіті обов`язково зазначаються назви виданих книжкових видань, у тому числі, електронних книг та аудіокриг, а також кількість примірників кожного видання.

Судом встановлено, що згідно з умовами погодженого сторонами кошторису витрат, який є додатком 1 до договору № 11-ГІП від 07.12.2020, грант був наданий на такі витрати:

1. Книга 1, Федеріко Шабо. Історія ідеї Європи (пер. з італ.) 60х84/16, 352 с.

1.1 авторська винагорода,

1.1.1 винагорода дизайнерові (оправа 4 000,00 грн, шмуцтитут 7000,00 грн, авантитул 500,00 грн, титул 500,00 грн, всього 12 000,00 грн),

1.2 придбання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності,

1.3 підготування оригінал-макету

1.3.1 наукове редагування (17 520,00 грн),

1.3.2 коректура (8 400,00 грн),

1.3.3 верстання, правка (10 560,00 грн),

1.4 витрати на друк (32 837,94 грн),

1.5 витрати на витратні матеріали (6 162,06 грн),

1.6 витрати на виготовлення електронних книг

1.7 витрати на виготовлення аудіокниг.

Таким чином, умовами укладеного сторонами договору № 11-ГІП від 07.12.2020 та кошторису витрат до нього для видання книги Федеріко Шабо. Історія ідеї Європи (пер. з італ.) були передбачені витрати на:

- винагороду дизайнерові (12 000,00 грн),

- наукове редагування (17 520,00 грн),

- коректуру (8 400,00 грн),

- верстання і правку (10 560,00 грн),

- витрати на друк (32 837,94 грн),

- витрати на витратні матеріали (6 162,06 грн), що в загальному розмірі становить 87 480,00 грн.

Положеннями п. 2 розділу VІ договору передбачено, що кошти гранту можуть бути використані грантоотримувачем з дати прийняття Наглядовою радою Інституту рішення про надання гранту до 25.12.2020 на оплату прямих витрат, безпосередньо пов`язаних з виданням книжкової продукції державною мовою (авторська винагорода та/або придбання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності, підготовка оригінал-макету, витрати на друк та витратні матеріали, пов`язані з друком, у тому числі, витрати на виготовлення електронних книг та аудіокниг).

Кошти гранту не можуть бути використані на цілі, не передбачені кошторисом витрат (п. 4 розділу VІ договору).

Пунктом 5 розділу ІV договору передбачено, якщо кошти гранту , не використані грантоотримувачем у термін до 25.12.2020 (включно), або використані на цілі, не передбачені кошторисом витрат, сума коштів гранту підлягає поверненню до загального фонду державного бюджету в установлений для подання звіту термін відповідно до чинного законодавства .

Відповідно до п. 1 розділу VІІ договору цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Згідно з п. 2 розділу VІІ договору датою завершення реалізації гранту є день підписання грантодавцем звіту, але не пізніше 25.12.2020.

Пунктом 3 розділу VІІ договору передбачено, що у разі істотних порушень цього договору, його може бути розірвано за заявою грантодавця в односторонньому порядку.

Рішення грантодавця про розірвання цього договору приймається за наявності факту істотного порушення його умов (п. 4 розділу VІІ договору).

Відповідно до п. 5 розділу VІІ договору у разі дострокового розірвання цього договору внаслідок використання будь-якої частини гранту не за призначенням або з порушенням чинного законодавства грантоотримувач зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня отримання повідомлення про розірвання цього Договору в односторонньому порядку повернути у повному обсязі перераховані грантодавцем кошти.

Вважаючи, що відповідач використав частину гранту не за призначенням, позивач листом № 15-004/710 від 24.12.2020 повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку укладеного ними договору про надання інституційної підтримки у формі гранту № 11-ГІП від 07.12.2020 та просив повернути суму гранту в повному обсязі.

У відповідь на вищевказаний лист відповідач листом № 85/02-01 від 14.01.2021 повідомив позивача про те, що одержані кошти повністю витрачені саме на те видання, про яке йдеться у договорі № 11-ГІП від 07.12.2020 та його складовій - кошторисі витрат, у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Відповідач також повідомив про відсутність можливості повернути кошти гранту.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на порушення відповідачем умов використання коштів гранту та витрату таких коштів не за призначенням, на витрати не пов`язані з виданням книжкової продукції державною мовою, а саме для сплати військового збору, єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, що не було передбачено кошторисом витрат до договору № 11-ГІП від 07.12.2020.

Заперечуючи проти правомірності заявлених позовних вимог відповідач вказав, що пунктом 4 розділу 7 укладеного сторонами договору передбачена можливість одностороннього розірвання такого договору за наявності факту істотного порушення його умов, проте оскільки умовами вказаного договору не визначено поняття істотного порушення, то відповідно до пункту 1 розділу 9 договору тлумачення його умов здійснюється згідно з нормами законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідач вказав, що у листі про розірвання договору позивач не наводить жодного істотного порушення відповідачем умов договору, які завдали позивачу шкоди, що позбавило його того, на що він розраховував при укладенні договору. Відповідач наполягав на тому, що не завдав позивачу жодної шкоди, оскільки видав книгу Федеріко Шабо Історія ідеї Європи (переклад з італійської Ярослави Франчески Барб`єрі) тиражем 300 примірників як було передбачено кошторисом витрат до договору, що підтверджується звітом про використання коштів гранту інституційної підтримки.

Крім того, відповідач вказав, що за приписами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору з підстав порушення його істотних умов здійснюється за рішенням суду, проте позивач не подавав до суду позов про розірвання укладеного сторонами договору № 11-ГІП від 07.12.2020.

Також відповідач вказав, що укладений сторонами договір не обмежує відповідача у виборі виконавців робіт, передбачених кошторисом. Таким чином, відповідач мав право укласти договір на виконання відповідних робіт з фізичною або юридичною особою.

Так, дизайнеру за ліцензійним договором № 17 від 06.11.2020 виплачена авторська винагорода в розмірі 12 000,00 грн, яка передбачена кошторисом.

Наукове редагування було виконане фізичною особою за цивільно-правовим договором № 50 від 06.11.2020, якій виплачена винагорода в розмірі 14 360,00 грн. На цю винагороду був нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ставкою 22% в розмірі 3 160,00 грн. Загалом витрати на наукове редагування становлять 17 520,00 грн (14 360,00 грн + 3 160,00 грн), що відповідає витратам, передбаченим кошторисом.

Коректура була виконана фізичною особою за цивільно-правовим договором № 57 від 18.11.2020, якій виплачена винагорода в розмірі, передбаченому кошторисом, тобто 6 885,00 грн. На цю винагороду був нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ставкою 22% в розмірі 1 515,00 грн. Загалом витрати на коректуру становлять 8 400,00 грн (6 885,00 грн + 1 515,00 грн), що відповідає витратам, передбаченим кошторисом.

Верстку і правку було виконано фізичною особою за цивільно-правовим договором № 56 від 13.11.2020, якій виплачена винагорода в розмірі, передбаченому кошторисом, тобто 8 655,00 грн. На цю винагороду був нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ставкою 22% в розмірі 1 905,00 грн. Загалом витрати на верстку і правку становлять 10 560,00 грн (8 655,00 грн + 1 905,00 грн), що відповідає витратам, передбаченим кошторисом.

З урахуванням викладеного на переконання відповідача він використав кошти гранту на оплату прямих витрат, пов`язаних з умовами договору.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача суд керувався таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні Український інститут книги є державною установою, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв (далі - орган управління), і здійснює свою діяльність відповідно до статуту, який затверджується органом управління.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 2203 від 20.10.2020 був затверджений Порядок надання інституційної підтримки у формі грантів суб`єктам видавничої справи (далі - Порядок № 2203).

Цей Порядок визначає механізм здійснення державною установою Український інститут книги (далі - Інститут) інституційної підтримки суб`єктів видавничої справи (видавців) незалежно від форми власності у 2020 році відповідно до статті 8-1 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні та пункту 7 Порядку використання коштів, виділених для здійснення деяких заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 592 (п. 1 Порядку № 2203).

Згідно з п. 3 Порядку № 2203 надання інституційної підтримки здійснюється у формі гранту інституційної підтримки (далі - грант).

За змістом ст. 1 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні грант - грошові кошти (фінансові ресурси), що надаються на безоплатній, безпроцентній і безповоротній основі суб`єктам господарювання та фізичним особам за результатами конкурсного відбору, для реалізації програм, проектів, заходів, а також для інституційної підтримки суб`єктів видавничої справи незалежно від форми власності.

Положеннями ст. 8-1 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні встановлено, що у разі прийняття рішення про надання гранту для підтримки проекту Український інститут книги укладає з отримувачем коштів договір про надання гранту. Договір про надання гранту для підтримки проекту не може передбачати замовлення та/або отримання Українським інститутом книги будь-яких товарів, робіт, послуг, зокрема книжкових видань, майнових прав тощо.

Відповідно до п. 13 Порядку № 2203 після прийняття Наглядовою радою Інституту рішення про надання гранту інституційної підтримки Інститут:

- видає наказ, у якому зазначаються перелік видавців, яким надається грант (далі - грантоотримувачі), суми отриманих ними грантів та оприлюднює його на вебсайті Інституту;

- укладає з грантоотримувачем договір про надання гранту інституційної підтримки (далі - договір) відповідно до статті 8-1 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні ;

- здійснює перерахування коштів гранту зі свого реєстраційного рахунку в органі Казначейства на рахунок грантоотримувача, відкритий в установі банку, згідно з укладеним договором;

- приймає звіти грантоотримувачів про використання коштів гранту.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 8-1 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні встановлено, що типова форма договору про надання гранту для підтримки проекту затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.

Так, типова форма договору про надання інституційної підтримки у формі гранту затверджена наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 2292 від 12.11.2020.

За приписами ст. 8-1 Закону України Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні істотними умовами договору про надання гранту для підтримки проекту є визначення конкретного проекту, для реалізації якого надаються кошти; сума гранту (обсяг коштів) з відповідним кошторисом із зазначенням статей витрат, на які вона витрачатиметься; графік платежів; зобов`язання особи, яка отримує кошти, у тому числі щодо звітності; технічні вимоги до проекту, які мають бути забезпечені; строк реалізації проекту; порядок надання доказів на підтвердження належного виконання договору про надання гранту; відповідальність за порушення умов договору.

Пунктом 14 Порядку № 2203 встановлено, що істотними умовами договору є: сума гранту; зобов`язання грантоотримувача, у тому числі щодо звітності; порядок надання доказів на підтвердження належного виконання договору; відповідальність за порушення умов договору. Договір у формі гранту не може передбачати замовлення та/або отримання Інститутом будь-яких товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п. 8 Порядку № 2203 кошти гранту можуть бути використані видавцем з дати прийняття Наглядової радою Інституту рішення про надання гранту, на оплату прямих витрат, безпосередньо пов`язаних з виданням книжкової продукції державною мовою (авторська винагорода та/або придбання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності, підготовка оригінал-макету, витрати на друк та витратні матеріали, пов`язані з друком, у тому числі витрати на виготовлення електронних книг та аудіокниг). Кошти гранту не можуть бути спрямовані видавцем на здійснення витрат, для сплати яких він отримав кошти державного чи місцевого бюджетів, інших грантів.

Стверджуючи про витрачання відповідачем коштів гранту на інші цілі, ніж передбачено кошторисом витрат до договору про надання інституційної підтримки у формі гранту № 11-ГІП від 07.12.2020, позивач долучив до матеріалів банківську виписку за 22.12.2020 та 23.12.2020, до якої однак не увійшли записи про платіжні доручення №№ 314, 315, 316, 317 та 318 від 22.12.2020, на які посилається позивач. Долучена до матеріалів справи банківська виписка вміщає записи щодо платіжних доручень №№ 319-324 від 22.12.2020, а також щодо платіжних доручень № 1FGV52494 від 23.12.2020 на суму 9 660,00 грн та № 1FGV52494 від 23.12.2020 на суму 24 069,50 грн.

З вищевказаної банківської виписки вбачається, що було сплачено військового збору:

- 215,40 грн (платіжне доручення № 319 від 22.12.2020) - за підготування оригінал-макету: наукове редагування Пахльовська О.Є. за грудень 2020 року;

- 103,30 грн (платіжне доручення № 320 від 22.12.2020) - за підготування оригінал-макету: коректура ОСОБА_1 за грудень 2020 року;

- 180,00 грн (платіжне доручення № 321 від 22.12.2020) - із авторської винагороди дизайнеру ОСОБА_2 за грудень 2020 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сплата військового збору на загальну суму 498,70 грн, а не 628,50 грн, як вказує позивач.

Крім того, з вищевказаної банківської виписки вбачається, що було сплачено єдиний соціальний внесок (ЄСВ):

- 1 515,00 грн (платіжне доручення № 322 від 22.12.2020) - за підготування оригінал-макету: коректура ОСОБА_1 за грудень 2020 року;

- 1 905,00 грн (платіжне доручення № 324 від 22.12.2020) - за підготування оригінал-макету: верстання Здор О.В. за грудень 2020 року;

- 3 160,00 грн (платіжне доручення № 323 від 22.12.2020) - за підготування оригінал-макету: наукове редагування ОСОБА_3 за грудень 2020 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сплата єдиного соціального внеску (ЄСВ) на загальну суму 6 580,00 грн.

У довідці Державної аудиторської служби України від 03.03.2021 зазначено, що збором інформації встановлено, що державне підприємство Спеціалізоване видавництво Либідь на підставі укладених цивільно-правових договорів від 06.11.2020 № 50, від 13.11.2020 № 56, від 18.11.2020 № 57, ліцензійного договору від 06.11.2020 № 17, а також платіжних доручень від 22.12.2020 №№ 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 322, 323, 324, використало кошти гранту на оплату витрат, не пов`язаних з умовами договору № 11-ГІП, а саме:

- використання коштів гранту на оплату податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 7 541,20 грн;

- використання коштів гранту на оплату військового збору на загальну суму 628,50 грн;

- використання коштів гранту на оплату єдиного соціального внеску 22% на загальну суму 6 580,00 гривні.

При цьому зі звіту про використання коштів гранту інституційної підтримки (який однак не підписаний позивачем) вбачається, що:

- на винагороду дизайнерові було витрачено загалом 12 000,00 грн,

- на наукове редагування було витрачено 17 520,00 грн,

- на коректуру було витрачено 8 400,00 грн,

- на верстання і правку 10 560,00 грн,

- на витрати на друк було витрачено 32 837,94 грн

- на витрати на витратні матеріали було витрачено 6 162,06 грн, що в загальному розмірі становить 87 480,00 грн.

Судом встановлено, що за умовами ліцензійного договору № 17 від 06.11.2020, укладеного між відповідачем та громадянином ОСОБА_2 , за створення обкладинки, авантитулу, розгорнутого титулу, 7 шмуцтитулів, макета до книжки Історія ідеї Європи , автор Федеріко Шабо (переклад з італійської Ярослави Франчески Барб`єрі), ліцензіару виплачується авторська винагорода в розмірі 12 000,00 грн.

Таким чином, авторська винагорода (винагороду дизайнерові), передбачена ліцензійним договором № 17 від 06.11.2020, відповідають розміру винагороди, обумовленої договором та кошторисом витрат до нього.

За умовами цивільно-правового договору № 50 від 06.11.2020, укладеного між відповідачем та громадянкою ОСОБА_3 , загальна сума винагороди виконавцеві за наукове редагування твору Історія ідеї Європи , автор Федеріко Шабо (переклад з італійської Ярослави Франчески Барб`єрі) становить 14 360,00 грн.

Згідно з поясненнями відповідача на цю винагороду був нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ставкою 22% в розмірі 3 160,00 грн.

Таким чином, загалом витрати на наукове редагування, передбачені цивільно-правовим договором № 50 від 06.11.2020, становлять 17 520,00грн (14 360,00 грн + 3 160,00 грн), та відповідають розміру винагороди, обумовленої договором та кошторисом витрат до нього.

За умовами цивільно-правового договору № 57 від 18.11.2020, укладеного між відповідачем та громадянкою ОСОБА_1 , загальна сума винагороди виконавцеві за здійснення коректорських процесів (коректура, верстка, звірка, вичитка оригінал-макета) твору Історія ідеї Європи , автор Федеріко Шабо (переклад з італійської Ярослави Франчески Барб`єрі) становить 6 885,00 грн.

Згідно з поясненнями відповідача на цю винагороду був нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ставкою 22% в розмірі 1 515,00 грн.

Таким чином, загалом витрати на здійснення коректорських процесів, передбачені цивільно-правовим договором № 57 від 18.11.2020, становлять 8 400,00грн (6 885,00 грн + 1 515,00 грн), та відповідають розміру винагороди, обумовленої договором та кошторисом витрат до нього.

За умовами цивільно-правового договору № 56 від 13.11.2020, укладеного між відповідачем та громадянкою ОСОБА_5 , загальна сума винагороди виконавцеві за роботи з верстання, правки коректур і виведення оригінал-макета для друкарні твору Історія ідеї Європи , автор Федеріко Шабо (переклад з італійської Ярослави Франчески Барб`єрі) становить 8 655,00 грн.

Згідно з поясненнями відповідача на цю винагороду був нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ставкою 22% в розмірі 1 905,00 грн.

Таким чином, загалом витрати на виконання робіт з верстання, правки коректур і виведення оригінал-макета для друкарні, передбачені цивільно-правовим договором № 56 від 13.11.2020, становлять 10 560,00 грн (8 655,00 грн + 1 905,00 грн), та відповідають розміру винагороди, обумовленої договором та кошторисом витрат до нього.

Суд вказує, що податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним податком, що стягується з доходів фізичних осіб (громадян - резидентів) і нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні.

За приписами п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи або податковий агент.

За змістом ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Нормами ст. 168 Податкового кодексу України врегульовано оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Так, згідно з положеннями ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу).

Згідно з п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Військовий збір - це податок, який було введено в 2014 році для фінансування Збройних сил України.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України військовий збір встановлюється тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Згідно з пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (тобто фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи або податковий агент).

Підпунктом 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (тобто загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України).

Положеннями підпункту 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України закріплено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу (тобто податковим агентом під час виплати оподатковуваного доходу), за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту

Відповідно до пп. 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (тобто податкові агенти).

Таким чином, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір є податками, які сплачує фізична особа зі свого доходу, водночас відрахування таких податків до бюджету здійснює податковий агент, яким у даному випадку є відповідач, у момент виплати такого доходу фізичній особі.

З огляду на викладене суд вказує, що сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснювалась відповідачем не з коштів гранту, а з доходів фізичних осіб: авторської винагороди, винагороди за наукове редагування твору, винагороди за здійснення коректорських процесів (коректура, верстка, звірка, вичитка оригінал-макета), винагороди за роботи з верстання, правки коректур і виведення оригінал-макета для друкарні твору. В свою чергу перелічені витрати й були передбачені договором про надання інституційної підтримки у формі гранту № 11-ГІП від 07.12.2020 та кошторисом витрат до нього.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) (або ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є: роботодавці, у тому числі, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, Єдиний соціальний внесок є обов`язковим внеском, який сплачує фізична особа зі свого доходу, зокрема, за цивільно-правовими договорами, у зв`язку із чим суд вказує, що сплата ЄСВ здійснювалась не з коштів гранту, а з доходів фізичних осіб: авторської винагороди, винагороди за наукове редагування твору, винагороди за здійснення коректорських процесів (коректура, верстка, звірка, вичитка оригінал-макета), винагороди за роботи з верстання, правки коректур і виведення оригінал-макета для друкарні твору. В свою чергу перелічені витрати й були передбачені договором про надання інституційної підтримки у формі гранту № 11-ГІП від 07.12.2020 та кошторисом витрат до нього.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України Про Український культурний фонд у разі істотного порушення умов договору про надання гранту договір може бути розірваний в односторонньому порядку за заявою Українського культурного фонду. Істотним порушенням, зокрема, є нецільове використання коштів, здійснення витрат у розмірах, більших, ніж передбачено договором про надання гранту, та інші порушення, що дають підстави для обґрунтованих припущень, що договір не буде виконано або його виконання не відповідатиме цілям, якими сторони керувалися при його укладенні. Рішення про розірвання договору про надання гранту приймається Дирекцією Фонду за результатами розгляду інформації, що підтверджує вчинення істотного порушення умов договору про надання гранту, та, за наявності, пояснень іншої сторони такого договору щодо причин вчинення порушень. Сторона договору, договір з якою розірвано Українським культурним фондом, повинна повернути сплачені їй за таким договором кошти впродовж 20 календарних днів з дня отримання відповідного повідомлення.

Пунктом 3 розділу IX договору передбачено аналогічні підстави для повернення сплаченого авансу, зокрема у разі дострокового розірвання цього договору внаслідок встановленого факту використання будь - якої частини гранту не за призначенням або з порушенням чинного законодавства грантоотримувач зобов`язаний протягом 20 календарних днів з дня отримання повідомлення про розірвання цього договору в односторонньому порядку повернути у повному обсязі перераховані Фондом кошти.

Тобто, кошти отримані грантоотримувачем можуть бути ним повернуті лише у разі розірвання договору за наявності визначених законом та договором підстав (правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 11.11.2019 у справі № 910/1166/19).

Однак, як свідчать матеріали справи та встановлено судом відповідачем не перевищено як вартість кожної окремої складової, визначеної кошторисом витрат, так і суму гранту в цілому, а грошові кошти були спрямовані відповідачем на оплату прямих витрат, безпосередньо пов`язаних з виданням книжкової продукції державною мовою (авторська винагорода, підготовка оригінал-макету, втрати на друк та витратні матеріали, пов`язані з друком).

За таких обставин суд не вбачає підстав стверджувати про те, що відповідач допустив істотне порушення умов використання гранту та умов укладеного сторонами договору про надання інституційної підтримки у формі гранту № 11-ГІП від 07.12.2020, та, відповідно, про наявність підстав для розірвання вказаного договору в односторонньому порядку позивачем.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2021.

Суддя О.Г. Удалова