Постанова

від 09.12.2021 по справі 927/574/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р. Справа№ 927/574/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2021

у справі №927/574/21 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт

до Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича

про стягнення 38 288,61 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Етнопродукт (далі, позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича (далі, відповідач або ФОП Колісник Д.С.) про стягнення заборгованості у сумі 32 473,84 грн, пені у сумі 2 844,57 грн, 3% річних у сумі 676,06 грн та інфляційних нарахувань у сумі 2 294,14 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами Договору суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2021 у справі №927/574/21 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт до Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича про стягнення 38 288,61 грн відмовлено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт на користь Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3 000,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач свій обов`язок щодо сплати орендної плати за договором від 24.04.2020 виконав належним чином, матеріали справи містять докази оплати за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020, за договором від тієї ж дати, що і спірний, та за тим самим предметом - суборенда земельної ділянки, а в свою чергу позивачем не надано належних доказів, що спростовують відповідні доводи і докази відповідача, а також пояснень щодо зарахування суми на іншу, ніж зазначено відповідачем, мету, у встановленому законом порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 14.09.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю Етнопродукт звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2021 у справі №927/574/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- висновок суду про те, що відповідач платіжним дорученням №702 від 30.07.2020 на суму 330 000,00 грн сплатив свою заборгованість за Договором є необґрунтованим, оскільки за 66 договорами суборенди у відповідача перед позивачем виник обов`язок щодо сплати 1 914 741,36 грн, з яких відповідачем у період квітень 2020 року - червень 2021 року сплачено лише 960 000,00 грн. На підтвердження цих обставин позивачем надано суду акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 року - червень 2021 року між позивачем та відповідачем за договорами суборенди від 24.04.2020. Із цього документу видно, в якій сумі та на підставі чого у відповідача виник борг перед позивачем, а також яким чином позивач розпорядився грошовими коштами у сумі 960 000,00 грн, які ним було отримано від відповідача в період з травня по жовтень 2020 року та заборгованість по яким договорам суборенди була закрита за рахунок цих коштів;

- станом на 30.07.2020 за Договором у відповідача виник обов`язок щодо сплати лише 50% від суми, зазначеної у Договорі, що становить 16 236,92 грн. Повний платіж у сумі 32 473,84 грн за цим договором відповідач мав сплатити лише 15.11.2020. За платіжним дорученням №702 від 30.07.2020 відповідачем було сплачено 330 000,00 грн, причому відповідач не зазначає в призначенні платежу про авансовий платіж, також відповідач не звертався до позивача з вимогою про повернення зайво сплачених коштів. Отже, платіжне доручення №702 від 30.07.2020 не підтверджує здійснення оплати саме по спірному Договору, при цьому, його сума (330 000,00 грн) більше ніж в 10 разів перевищує загальну суму платежів за договором (32 473,84 грн);

- у платіжному дорученні №702 від 30.07.2020 зазначено лише посилання на договір суборенди від 24.04.2020, яких між сторонами укладено 66 (шістдесят шість), але в призначенні платежу не вказано ні кадастровий номер земельної ділянки, ні власника земельної ділянки, ні номер реєстрації договору в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію цих договорів або будь-якої іншої інформації, на підставі якої можливо було б дійти обґрунтованого висновку, що згідно названого платіжного доручення було сплачено саме заборгованість за Договором суборенди земельної ділянки з кадастровим номером: 7421481200:04:000:5523;

- помилковими є висновки суду з приводу того, що неможливо встановити хронологію зарахування коштів (орендної плати) сторонами у договорі внаслідок відсутності відповідних доказів, оскільки позивач надавав Акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 року - червень 2021 року за договорами суборенди від 24.04.2020.

До апеляційної скарги позивачем додана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.12.2020, яку позивач просить долучити до матеріалів справи на підтвердження наявності між позивачем та відповідачем 66 договорів суборенди від 24.04.2020 та наявної по ним заборгованості.

Також позивач зазначив, що попередня (орієнтована) сума понесених судових витрат та витрат на правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, буде складати 13 405,00 грн (3 405,00 грн судового збору + 10 000,00 грн витрат на правову допомогу).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

02.11.2021 відповідач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві відповідач наголосив на наступному:

- витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно не досліджувалися в суді першої інстанції, відтак, виходячи із приписів частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути долучені до матеріалів справи. Водночас, наявність господарських взаємовідносин між позивачем та відповідачем із приводу суборенди земельних ділянок за іншими кадастровими номерами - це окремі взаємовідносини сторін, які не свідчать та не можуть свідчити про наявність заборгованості щодо оплати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 7421481200:04:000:5523 площею 5,7989 га;

- суд першої інстанції правомірно встановив, що станом на момент пред`явлення даного позову до суду заборгованість відповідача за вказаним договором щодо оплати орендної плати за використання вказаної земельної ділянки на правах суборенди відсутня взагалі, що підтверджується платіжним дорученням №702 від 30.07.2020;

- акти звіряння за квітень 2020 року - червень 2021 року непідписані зі сторони відповідача, а тому відсутні підстави вважати, що останні мають юридичну силу документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості та погоджує зазначені проплати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт у справі №927/574/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2021 у справі №927/574/21, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 38 288,61 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку про можливість долучення до матеріалів справи наданих позивачем разом із апеляційною скаргою документів - інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, оскільки останні не встановлюють нових обставин справи, а лише підтверджують факт реєстрації договорів суборенди земельних ділянок між ТОВ Етнопродукт та ФОП Колісник Д.С., проти укладення яких відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу не заперечує.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Етнопродукт (орендар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Колісником Дмитром Сидоровичем (суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди земельної ділянки (далі, Договір) (том 1, а.с. 12-14).

Відповідно до пункту 1.1. - 1.4. Договору орендар зобов`язується за плату передати суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства. Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 19.03.2018 між орендарем і орендодавцем Дороганом А.С., надалі договір оренди, у якому передбачено право суборенди (пункт 3 додаткової угоди від 02.01.2019). Зазначена земельна ділянка розташована за межами с. Хрипівка, Городнянського району, Чернігівської області. Загальна площа земельної ділянки складає 5,7989 га, у тому числі ріллі - 5,7989 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421489600:04:000:5523.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду до 30.11.2020 з дати підписання даного договору. Договір суборенди підлягає державній реєстрації.

Згідно з пунктом 3.1. Договору суборендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі 5 600,00 грн включно ПДВ за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору. До 15.05.2020 - 10% від загальної суми договору; до 15.07.2020 - 40% від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше ніж у третій день збирання врожаю із земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

У відповідності до пунктів 4.1., 5.1. Договору підписанням цього договору сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в суборенду. Після закінчення строку дії цього договору земельна ділянка вважається повернутою орендарю.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством та договором.

Відповідно до пункту 9.2. Договору у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до пункту 3.1. договору останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2020 (пункт 11.1. Договору).

15.05.2020 договір було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 36540528, що підтверджується витягом із відповідного Державного реєстру (том 1, а.с. 15).

Як зазначає позивач, суборендар (відповідач) своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю за спірним договором не виконав, у зв`язку з чим відповідно до пункту 3.1. договору за останнім утворилась перед позивачем заборгованість з суборендної плати, а саме: з 16.05.2020 - на суму 3 247,38 грн (10 % від загальної суми договору); з 16.07.2020 - на суму 12 989,53 грн (40 % від загальної суми договору); з 16.11.2020 - 16 236,90 грн (решта 50 %).

30.11.2020 ТОВ Етнопродукт за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 було складено для Фізичної особи - підприємця Колісника Д.С. рахунок на оплату №110 на суму 32 473,84 грн, у якому зазначено: суборенда земельної ділянки 7421489600:04:000:5523; площа 5,7989; ціна 5 600,00 грн (том 1, а.с. 17).

31.12.2020 ТОВ Етнопродукт складено податкову накладну №46 від 31.12.2020, яка була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9372655122 25.02.2021 (том 1, а.с. 18-19).

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач зазначає, що відповідачем рахунок №110 на суму 32 473,84 грн не сплачено. Доказів оплати заборгованості по договору суборенди земельної ділянки кадастровий номер 7421489600:04:000:5523 від 24.04.2020 відповідачем не надано.

Водночас, із посиланням на пункт 9.2. Договору позивачем за період прострочення плати суборендних платежів з 16.05.2020 по 20.05.2021 нараховано до стягнення із відповідача пеню на суму 2 844,57 грн.

Також на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення плати суборендних платежів з 16.05.2020 до 20.05.2021 на суму 676,06 грн та інфляційних нарахувань за період з червня 2020 року по квітень 2021 року на суму 2 294,14 грн.

Відповідач, заперечуючи існування у нього заборгованості за Договором суборенди, надав суду копію платіжного доручення №702 від 30.07.2020 на суму 330 000,00 грн з призначенням платежу за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020 .

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Згідно частини 1-3 та 5 статті 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем передано відповідачу в суборенду земельну ділянку площею 5,7989 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421489600:04:000:5523, за оренду якої відповідач відповідно до пункту 3.1. Договору повинен сплачувати орендну плату у розмірі 5 600,00 грн з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору, а саме: до 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 ще 40% від загальної суми договору; решту коштів, а саме 50%, не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

Тобто, загальна сума Договору складає 32 473,84 грн (5 600,00 грн х 5,7989 га) і розрахунки мали бути проведені наступним чином: до 15.05.2020 - 3 247,38 грн (32 473,84 грн х 10%); до 15.07.2020 - 12 989,53 грн (32 473,84 грн х 40%); до 15.11.2020 - 16 236,90 грн (32 473,84 грн х 50%).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідачем не виконано свого обов`язку зі сплати орендної плати згідно умов Договору, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 32 473,84 грн, строк сплати якої станом на дату подання позову настав.

У свою чергу відповідач заперечує існування заборгованості, у підтвердження чого надав копію платіжного доручення №702 від 30.07.2020 на суму 330 000,00 грн з призначенням платежу за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020 .

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що вказаним платіжним дорученням підтверджується погашення заборгованості саме за Договором у даній справі, з чим колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.

Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням принципу змагальності саме на відповідача, який стверджує обставину належного виконання обов`язку зі здійснення оплати за договором, покладено обов`язок доведення цієї обставини належними та допустимими доказами.

При цьому, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява №59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей . Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри .

Оцінюючи надане відповідачем платіжне доручення №702 від 30.07.2020 як доказ у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено законом Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Згідно з пунктом 1.30 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі, Інструкція), передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 3.7. вказаної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті реквізит: Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи , на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах та повноту інформації згідно вказаних норм належить виключно платнику (відповідачу).

Слід також зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення призначення платежу відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку : починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів врегульований статтею 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені.

У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту призначення платежу платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту Призначення платежу чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо . Відповідний порядок наведено у пункті 3.8. Інструкції та пункті 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.

Як зазначає позивач та не заперечено відповідачем, окрім Договору, стягнення заборгованості за яким є предметом спору в даній справі, між сторонами було укладено ще 65 аналогічних договорів суборенди земельних ділянок від тієї ж дати (24.04.2020), але з різними кадастровими номерами земельних ділянок.

Дана обставина додатково підтверджується доданими позивачем до апеляційної скарги інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, як вбачається з платіжного доручення №702 від 30.07.2020, на яке посилається відповідач в якості доказу сплати заборгованості за Договором у даній справі, у призначенні платежу не конкретизовано, за користування якою саме земельною ділянкою (кадастровий номер) сплачуються кошти.

В якості доказів, підтверджуючих заборгованість відповідача саме за спірним Договором, позивач додав до відповіді на відзив акти звіряння за договором суборенди земельної ділянки за період квітень 2020 року - червень 2021 року, та загальний акт звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за квітень 2020 року - червень 2021 року за 66 договорами суборенди. Вказані акти відповідачем не підписано, однак у вказаних актах міститься перелік всіх договорів суборенди із відповідачем б/н від 24.04.2020 та сумою в 300 000,00 грн, вказаною відповідачем у платіжному дорученні №702 від 30.07.2020, яка самостійно розподілена позивачем в рахунок оплати по іншим договорам в календарній черговості погашення зобов`язання з оплати (4 484,16 грн позивачем зараховано в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:3456; 35 394,24 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:3466; 39 854,64 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:3700; 37 549,68 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0133; 34 328,00 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0098; 33 475,68 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0034; 24 674,16 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0160; 26 837,44 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0173; 31 855,60 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0175; 17 658,48 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:1090; 27 201,44 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0174; 16 686,48 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0176).

На противагу наведеному, відповідачем не надано суду ґрунтовних заперечень щодо визначеної позивачем черговості зарахування оплати по договорам, визначених у актах, мотивованих заперечень щодо підпису наданих позивачем актів звіряння, тощо.

Виходячи з наведеного, оскільки право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику , а обраний платником спосіб зазначення у платіжному дорученні не давав змоги позивачу ідентифікувати конкретний договір з укладених 66-ти від 24.04.2020, за який здійснювався платіж, оскільки в ньому не зазначено ні первісного орендодавця, ні кадастровий номер земельної ділянки, ні площі такої ділянки, колегія суддів доходить висновку, що оплата за спірним договором скоріше не була здійснена відповідачем (не мала місце), аніж була, тобто з точки зору процесуальної вірогідності доказів позивачем правомірно враховано оплату за платіжним дорученням №702 від 30.07.2020, на яке посилається відповідач, по іншим договорам суборенди від 24.04.2020, що відображено в акті звіряння розрахунків.

Отже, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за Договором, які підтверджують здійснення ним повної оплати орендної плати, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за суборенду земельної ділянки кадастровий номер 7421489600:04:000:5523 є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 32 473,84 грн заборгованості за суборенду земельної ділянки згідно Договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Так, позивачем за прострочення здійснення оплати орендних платежів у позові заявлені до стягнення із відповідача пеня в сумі 2 844,57 грн, 3% річних у сумі 676,06 грн та інфляційні нарахування в сумі 2 294,14 грн.

Із приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до пункту 3.1., останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

Із посиланням на вказаний вище пункт Договору позивачем за період прострочення сплати суборендних платежів з 16.05.2020 по 20.05.2021 нараховано пеню у розмірі 2 844,57 грн.

Однак, наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені не відповідає вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (нарахування пені на визначені позивачем згідно Договору суми оплат здійснено більше, ніж за 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені у відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, колегія суддів встановила, що обґрунтованим є її розмір, який становить 2 025,56 грн, з яких:

- 206,55 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 3 247,38 грн за період з 16.05.2020 по 16.11.2020;

- 788,08 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 12 989,53 грн за період з 16.07.2020 по 16.01.2021;

- 1 030,93 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 16 236,90 грн за період з 16.11.2020 по 16.05.2021.

У частині стягнення 819,01 грн (2 844,57 грн - 2 025,56 грн) пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Колегія суддів, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період з 16.05.2020 по 20.05.2021, зазначає, що такі є арифметично вірними, відповідно, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 676,06 грн та інфляційні нарахування в сумі 2 294,14 грн за порушення виконання грошових зобов`язань за договором.

Зважаючи на встановлене вище, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи через неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2021 - скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 37 469,60 грн.

Розподіл судових витрат

За змістом частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови має міститися, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегією суддів встановлено, що позивач у позовній заяві навів попередній орієнтований розрахунок суми витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, а у подальшому під час розгляду справи судом першої інстанції надав детальний перелік виконаних адвокатом робіт на суму 11 000,00 грн, а також зазначив, що поніс витрати на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 112,80 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу позивач надав суду першої інстанції копії Договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 та Додатку №1 до нього, Детального переліку робіт, виконаних адвокатом АО Яр.Вал Юрченком О.А. за Договором про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021, щодо представництва інтересів ТОВ Етнопродукт у справі №927/574/21 по стягненню заборгованості з ФОП Колісника за договором суборенди земельної ділянки на суму 11 000,00 грн, ордеру серії КС №841317 від 31.05.2021 на представництво інтересів ТОВ Етнопродукт у Господарському суді Чернігівської області та Північному апеляційному господарському суді.

Згідно Договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021, укладеного між АО Яр.Вал (виконавець) та ТОВ Етнопродукт (замовник), в порядку і на умовах, визначених даним договором, виконавець приймає на себе функції забезпечення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги замовнику в судах загальної юрисдикції України всіх інстанцій, у відносинах з правоохоронними та іншими державними органами, а також перед фізичними і юридичними особами щодо будь-яких питань, пов`язаних зі стягненням з ФОП Колісника Д.С. заборгованості на користь замовника.

У пункті 6.1. Договору сторони досягли згоди, що вартість наданих робіт (послуг) за цим договором та порядок її оплати визначається на підставі додаткової угоди (Додатку).

Враховуючи вид, обсяг та специфіку ситуації та юридичних справ, що стосуються замовника та потребують вирішення, а також обсяг і складність юридичних (правових) послуг, що надаються замовнику, вартість таких послуг за даним договором визначається відповідно до додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 6.3. Договору).

Оплата фактично виконаних виконавцем робіт (послуг) свідчить про їх прийняття замовником (пункт 6.7. Договору).

У Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 сторони домовились, що вартість години роботи адвокатів АО Яр.Вал , що пов`язана з виконанням основної правової роботи за договором становить 1 000,00 грн; вартість години роботи адвокатів АО Яр.Вал , що пов`язана з виконанням технічної роботи (ксерокопіювання документів, формування матеріалів, підшивка, нумерація тощо) становить 500,00 грн; вартість години роботи адвокатів АО Яр.Вал у вихідні дні, у нічний та неробочий час (з 19.00 год. до 08.00 год.) розраховується за подвійним розміром встановленого тарифу (в залежності від виконаної роботи); вартість години роботи адвокатів АО Яр.Вал , витраченої на логістику та/чи очікування судового засідання або іншої слідчої дії, або у разі скасування засідання чи іншої слідчої дії, визначається в розмірі 50% до визначеного тарифу за годину роботи, що пов`язана з виконанням основної правової роботи за договором.

Грошова сума гонорару (винагороди), що визначена за умовами цього Додатку №1 до Договору, за фактично виконані роботи перераховується замовником на рахунок виконавця (або сплачується виконавцю в готівковій формі) не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Адвокатом АО Яр.Вал Юркевичем О.А. надано суду детальний перелік виконаних робіт (том 1, а.с. 104) на суму 11 000,00 грн, згідно якого він стверджує, що станом на 29.07.2021 витратив 11 годин, що відповідно до умов договору коштує 11 000,00 грн. (3 години на ознайомлення з документами, наданими ТОВ Етнопродукт , що підтверджують заборгованість ФОП Колісника Д.С.; 2 години на аналіз норм чинного законодавства та судової практики; 4 години на підготовку позовної заяви, розрахунку суми позову та надсилання позову; 2 години на аналіз відзиву ФОП Колісника Д.С., підготовку та його направлення).

Водночас, колегія суддів зазначає, що адвокатом АО Яр.Вал Юркевичем О.А. не надано суду доказів прийняття роботи адвоката замовником, а саме акту приймання замовником виконаних виконавцем робіт (послуг) на вказану суму, у той час, як детальний перелік виконаних робіт підписаний лише зі сторони адвоката, а отже суду не надано доказів узгодження позивачем суми наданих адвокатом послуг.

Таким чином, оскільки витрати позивача на правничу допомогу у сумі 11 000,00 грн документально не підтверджені, відсутні підстави для їх покладення на відповідача у справі.

Водночас, матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем додаткових судових витрат, а саме витрат на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 62,40 грн (направлення на адресу ФОП Колісника Д.С. копії позову (32,00 грн) та копії відповіді на відзив (30,40 грн) листом з описом вкладення; том 1, а.с. 37-39; 105). Доказів на підтвердження вартості направлення позову до Господарського суду міста Києва (поштової квитанції) позивачем не надано, а тому у відшкодуванні за рахунок відповідача 52,00 грн за направлення позову, про які вказує адвокат позивача, суд відмовляє.

Отже, компенсації позивачу за рахунок відповідача підлягають судові витрати на відправку поштової кореспонденції у розмірі 61,07 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Матеріалами справи (копією договору про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів в господарському суді №33 від 16.07.2021, укладеного між Адвокатським бюро Дефініція Кушніра та відповідачем; копією акту прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг) від 20.07.2021 на суму 3000,00 грн; копією рахунку на оплату правничих послуг адвокатського бюро №33 від 16.07.2021 на суму 3000,00 грн; копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №345 від 19.10.2009, виданого Кушніру С.В.; ордером на надання правничої (правової) допомоги від 20.07.2021 №1013747 на ім`я адвоката Кушніра С.В.) підтверджується факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 37 469,60 грн, відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача підлягають у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 64,17 грн.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають 2 221,44 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 332,16 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2021 у даній справі таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2021 у справі №927/574/21 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2021 у справі №927/574/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт (пр. Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 03798553) 32 473 (тридцять дві тисячі чотириста сімдесят три) грн 84 коп основної заборгованості, 2 294 (дві тисячі двісті дев`яносто чотири) грн 14 коп інфляційного збільшення, 676 (шістсот сімдесят шість) грн 06 коп 3% річних, 2 025 (дві тисячі двадцять п`ять) грн 56 коп пені, 61 (шістдесят одну) грн 07 коп судових витрат на відправку поштової кореспонденції, 2 221 (дві тисячі двісті двадцять одну) грн 44 коп судового збору за подання позовної заяви та 3 332 (три тисячі триста тридцять дві) грн 16 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт (пр. Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 03798553) на користь Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 64 (шістдесят чотири) грн 17 коп витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №927/574/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка