Рішення

від 29.11.2021 по справі 905/1330/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2021 Справа № 905/1330/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: фермерського господарства "Олександрівська Рів`єра" (84420, Донецька обл., Лиманський р-н, село Рідкодуб, вулиця Шкільна, будинок 7; код ЄДРПОУ: 42842744)

до відповідача 1: Лиманської міської ради Донецької області ( 84406, Донецька обл., місто Лиман, вулиця Незалежності, будинок 46; код ЄДРПОУ:04053275)

до відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька обл., місто Краматорськ, бульвар Машинобудівників, будинок 16; код ЄДРПОУ: 39767332)

за участю у справі в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );

за участю у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 );

за участю у справі в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 );

за участю у справі в якості третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 );

за участю у справі в якості третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_5 );

за участю у справі в якості третьої особи 6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_6 );

за участю у справі в якості третьої особи 7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 , ІПН НОМЕР_7 );

за участю у справі в якості третьої особи 8, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_8 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_8 )

за участю у справі в якості третьої особи 9, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_9 ( АДРЕСА_8 , ІПН НОМЕР_9 ).

про скасування рішення Лиманської міської ради Донецької області №7/83-5867 від 20.08.2020; визнання незаконним та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі; припинення усіх речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами: 1423083200:12:000:0923; 1423083200:12:000:0924; 1423083200:12:000:0925; 1423083200:12:000:0926; 1423083200:12:000:0927; 1423083200:12:000:0928; 1423083200:12:000:0929; 1423083200:12:000:0930; 1423083200:12:000:0931; 1423083200:12:000:0932; 1423083200:12:000:0933; 1423083200:12:000:0934; 1423083200:12:000:0935; 1423083200:12:000:0936; 1423083200:12:000:0937; 1423083200:12:000:0938; 1423083200:12:000:0939; 1423083200:12:000:0940; 1423083200:12:000:0941; 1423083200:12:000:0942; 1423083200:12:000:0943; 1423083200:12:000:0944; 1423083200:12:000:0945; 1423083200:12:000:0946; 1423083200:12:000:0947; 1423083200:12:000:0948; 1423083200:12:000:0949; 1423083200:12:000:0950,-

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача 1: Косик Я.І. (самопредставник)

від відповідача 2: не з`явився

від третіх осіб 1 та 2: Мінаєв Д.С. (ордери АН№1043272 від 19.10.2021, АН№1043268)

від третіх осіб 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Фермерське господарство "Олександрівська Рів`єра" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Лиманської міської ради Донецької області та Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про скасування рішення Лиманської міської ради Донецької області №7/83-5867 від 20.08.2020; визнання незаконним та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі; припинення усіх речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами: 1423083200:12:000:0923; 1423083200:12:000:0924; 1423083200:12:000:0925; 1423083200:12:000:0926; 1423083200:12:000:0927; 1423083200:12:000:0928; 1423083200:12:000:0929; 1423083200:12:000:0930; 1423083200:12:000:0931; 1423083200:12:000:0932; 1423083200:12:000:0933; 1423083200:12:000:0934; 1423083200:12:000:0935; 1423083200:12:000:0936; 1423083200:12:000:0937; 1423083200:12:000:0938; 1423083200:12:000:0939; 1423083200:12:000:0940; 1423083200:12:000:0941; 1423083200:12:000:0942; 1423083200:12:000:0943; 1423083200:12:000:0944; 1423083200:12:000:0945; 1423083200:12:000:0946; 1423083200:12:000:0947; 1423083200:12:000:0948; 1423083200:12:000:0949; 1423083200:12:000:0950.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне прийняття Лиманською міською радою рішення про затвердження проектів землеустрою 28 земельних ділянок, фактично, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 142308200:12:000:0393 площею 54,9160 га, без згоди позивача до часу припинення його права на користування земельною ділянкою.

Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Представник відповідача 1 під час розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечував. У відзиві на позовну заяву (т.1, а.с. 112-120) відповідач 1 наголошував на тому, що за результатами розгляду інформаційної довідки Лиманського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 12.11.2019, якою підтверджено факт смерті ОСОБА_10 було прийнято рішення від 24.12.2019 № 7/73-4789 Про припинення ОСОБА_10 договору оренди землі від 21.12.2012, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у м. Красний Лиман за№№142300004003449 від 21.12.2012 року . Вказане рішення стало підставою для припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 142308200:12:000:0393 площею 54,9160 га, комунальної власності, суб`єктом якого був ОСОБА_10 , відомості про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.04.2020. На думку відповідача 1, з часу припинення в установленому законом порядку права оренди на земельку ділянку з кадастровим номером 142308200:12:000:0393 площею 54,9160 га, суб`єктом права на яку був ОСОБА_10 , Лиманська міська рада мала право на розпорядження вказаною земельною ділянкою без узгодження своїх намірів та дій з колишнім землекористувачем. Крім того, сформованим 28 земельним ділянкам за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 142308200:12:000:0393 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства встановлено цільове призначення для ведення особистого селянського господарства , тобто фактично була відсутня зміна цільового призначення. Також у вказаному відзиві на позовну заяву представник відповідача 1 наголошував на тому, що належними відповідачами в частині позовних вимог про припинення усіх речових прав на 28 земельних ділянок є особи, права яких зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У додатку до відзиву (т.2, а.с. 117-123) відповідач 1 зазначив, що відповідно до заповіту ОСОБА_10 від 17.01.2017 все своє майно, а також все те, на що він мав право за законом на день своєї смерті, ОСОБА_10 заповів ОСОБА_11 . Разом із тим, з часу відкриття спадщини та до часу прийняття міською радою рішення про припинення договору оренди на земельну ділянку (24.12.2019) і внесення відомостей про припинення права оренди на земельну ділянку (27.04.2020) спадкоємці померлого ОСОБА_10 жодного разу не зверталися до Лиманської міської ради, як до орендодавця, з повідомленням про наміри щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 142308200:12:000:0393.

Більш того, після набуття права власності на спадкове майно жоден із спадкоємців не звернувся до міської ради з листом-пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі щодо внесення змін до нього в частині заміни орендаря, та жодного доказу того, що саме ці особи є спадкоємцями померлої фізичної особи-орендаря, до Лиманської міської ради не надавали. Відповідач 1 наголошує на тому, що не зважаючи на рішення Господарського суду Донецької області від 15.12.2020 по справі № 905/1456/20, позивачем не було зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 142308200:12:000:0393 та запис в поземельній книзі про цю земельну ділянку не відновлено, оскільки чинним законодавством України щодо ведення Державного земельного кадастру не передбачено відновлення запису в поземельній книзі щодо земельної ділянки, яка набула статус архівної внаслідок її поділу та перенесена до архівного шару Національної Кадастрової Системи.

Представник відповідача 2 під час розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечував. У відзиві на позовну заяву (т. 1, а.с. 190-193) відповідач 2 зазначив, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку з кадастровим номером 142308200:12:000:0393, що зазначені у рішенні Господарського суду Донецької області від 15.12.2020 по справі № 905/1456/20, до 01.01.2013 не видавались, відомості про земельну ділянку відсутні у Державному земельному кадастрі. Одночасно за даними Національної кадастрової системи (програмного забезпечення Державного земельного кадастру) встановлено, що державна реєстрація вказаної земельної ділянки з вказаним кадастровим номером скасована на підставі ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , даний кадастровий номер скасовано, а Поземельна книга закрита відповідно до частини першої ст. 27 Закону України Про Державний земельний кадастр , відомості про земельну ділянку перенесені до архівного шару Державного земельного кадастру. Також у вказаному відзиві на позовну заяву відповідач 2 наполягав на тому, що неможливо відновити запис в поземельній книзі та державному земельному кадастрі про земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 142308200:12:000:0393, площею 54,9160 га, оскільки 09.06.2020 вказана земельна ділянка перенесена до архівного шару в результаті її поділу на 28 земельних ділянок. Крім того, момент припинення права власності на земельну ділянку залежить від того, з якої підстави таке право припиняється. Припинення права власності на земельну ділянку передбачає настання певних юридичних наслідків, пов`язаних з тією чи іншою підставою такого припинення.

Представник третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, в судове засідання з`явився, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 02.11.2021 від представника зазначених третіх осіб надійшли пояснення по суті справи (т.2, а.с.155-160), в яких останній підтримав правову позицію відповідача 1 та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що ФГ Олександрівська Рів`єра не є належним позивачем у даній справі. Так, власники 28 спірних земельних ділянок, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , набули право власності на земельну ділянку у передбачений законом спосіб за відплатним договором купівлі-продажу. Разом із тим, положеннями ст. 7 Закону України Про оренду землі не передбачено перехід права оренди на земельну ділянку, надану в оренду його засновнику, з моменту набуття фермерським господарством статусу юридичної особи. У зв`язку з викладеним, на думку представника третіх осіб 8 та 9, відсутні договірні відносини між Лиманською міською радою та ФГ Олександрівська Рів`єра , також відсутні за ФГ Олександрівська Рів`єра визнане державою право оренди на спірну земельну ділянку, що свідчить про те, що останній не є належним позивачем у даній справі.

Треті особи 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

Рішенням Краснолиманської міської ради від 15.11.2012 №6/19-1883 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_10 для ведення фермерського господарства на території Рідкодубовської сільської ради (за межами населених пунктів) та передано в оренду ОСОБА_10 земельну ділянку кадастровий номер 142308200:12:000:0393 площею 54,9160 га для ведення фермерського господарства на території Рідкодубовської сільської ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення (запасу) Рідкодубовської сільської ради строком на 49 років.

21.12.2012 між Рідкодубівської сільською радою (орендодавець) та громадянином ОСОБА_10 (орендар) укладено відповідний договір оренди землі (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1-2 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення - для ведення фермерського господарства на підставі рішення Краснолиманської міської ради від 15.11.2012 №6/19-1883, яка знаходиться: на території Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області (за межами населених пунктів). В оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер:142308200:12:000:0393 площею 54,9160 га, у тому числі сільськогосподарські угіддя - рілля - 54,9160 га.

Договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 Договору).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Умови збереження стану об`єкта оренди використання земельної ділянки за цільовим призначенням (для ведення фермерського господарства) (п.п.14, 16 договору).

Даний договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.12.2012 № 142300004003449.

Рішенням Лиманської міської ради від 24.12.2019 №7/73-4789 "Про припинення ОСОБА_10 договору оренди землі від 21.12.2012, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман за № 142300004003449 від 21.12.2012р." припинено договір оренди землі від 21.12.2012 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман за № 142300004003449 від 21.12.2012 р. у зв`язку зі смертю орендаря ОСОБА_10 (актовий запис про смерть № 291 від 17.04.2019).

В подальшому, рішенням Лиманської міської ради від 20.08.2020 №7/83-5867 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської міської ради (колишньої Рідкодубівської сільської ради) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам згідно додатку (додається) для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської міської ради (колишньої Рідкодубівської сільської ради).

Також пунктом вищезазначеного рішення передано у власність громадянам земельні ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської міської ради (колишньої Рідкодубівської сільської ради), згідно додатку (додається), за рахунок земель сільськогосподарського призначення міської ради.

До вказаного рішення додано "Перелік громадян, яким відводяться земельні ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської міської ради (колишньої Рідкодубівської сільської ради)".

На підставі вказаного рішення міської ради, 04.09.2020 та 09.09.2020 відбулась державна реєстрація права власності 28 громадян на земельні ділянки, утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 142308200:12:000:0393, площею 54,9160 га.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.12.2020 по справі №905/1456/20, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 визнано за Фермерським господарством "Олександрівська Рів`єра" право оренди земельної ділянки кадастровий номер 142308200:12:000:0393 площею 54,9160 га на підставі договору оренди землі від 21.12.2012, укладеного між Рідкодубівською сільською радою та ОСОБА_10 (зареєстрований в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман, запис у державному реєстрі земель від 21.12.2012 №142300004003449).

Визнано протиправним та скасовано рішення Лиманської міської ради від 24.12.2019 №7/73-4789 "Про припинення ОСОБА_10 договору оренди землі від 21.12.2012, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман за №142300004003449 від 21.12.2012р.".

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області відновити запис в поземельній книзі та державному земельному кадастрі про земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 142308200:12:000:0393, площею 54,9160 га.

Стягнуто з Лиманської міської ради на користь Фермерського господарство "Олександрівська Рів`єра" судовий збір у розмірі 3153,00 грн.

Стягнуто Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на користь Фермерського господарство "Олександрівська Рів`єра" судовий збір у розмірі 3153,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначає позивач, Східним апеляційним господарським судом під час прийняття постанови від 13.05.2021 по справі № 905/1456/20, якою залишено без змін рішення Господарського суду Донецької області від 15.12.2020 по справі №905/1456/20 було встановлено, що на підставі рішення Лиманської міської ради від 20.08.2020 №7/83-5867 земельна ділянка з кадастровим номером 1423083200:12:000:0393, яка є предметом договору оренди землі від 21.12.2012, була поділена на 28 земельних ділянок із присвоєнням їм нових кадастрових номерів і на вказані земельні ділянки 04.09.2020 за громадянами зареєстровано право власності. Також у вказаній постанові зазначено про те, що на момент прийняття рішення 20.08.2020 Лиманська міська рада була обізнана про наявність спору у цій справі, а її дії із затвердження проекту землеустрою та передачі новоутворених земельних ділянок у власність громадян за рішенням від 20.08.2020 та державна реєстрація права власності за останніми (04.09.2020) були вчинені після звернення позивача до суду з цим позовом та до прийняття остаточного судового рішення у цьому спорі, без погодження поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1423083200:12:000:0393, яка перебувала в орендному користуванні позивача, без його згоди, що суперечить приписам статті 186 ЗК України.

Посилаючись на те, що прийняття Лиманською міською радою рішення від 20.08.2020 №7/83-5867 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської міської ради (колишньої Рідкодубівської сільської ради) 28 земельних ділянок фактично за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 142308200:12:000:0393 площею 54,9160 га без згоди її орендаря до часу припинення права користування вказаною земельною ділянкою є протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень вказаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно приписів статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Вимоги позивача у цій справі полягають в усуненні порушення його права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 142308200:12:000:0393 на підставі договору оренди землі від 21.12.2012. Реалізація таких вимог заявлена, зокрема, шляхом визнання недійсним та скасування рішення від 20.08.2020 №7/83-5867 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської міської ради (колишньої Рідкодубівської сільської ради) , яким здійснено поділ вказаної земельної ділянки на 28 окремих земельних ділянок з одночасним їх переданням громадянам у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

У справі, що розглядається, фермерське господарство "Олександрівська Рів`єра" є землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 142308200:12:000:0393 площею 54,9160 га на підставі договору оренди землі від 21.12.2012, укладеного між Рідкодубівською сільською радою та ОСОБА_10 (зареєстрований в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман, запис у державному реєстрі земель від 21.12.2012 №142300004003449). Вказаний факт встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 15.12.2020 по справі №905/1456/20, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2021. Також вказаним рішенням було визнано недійсним та скасовано рішення Лиманської міської ради від 24.12.2019 №7/73-4789 "Про припинення ОСОБА_10 договору оренди землі від 21.12.2012, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман за № 142300004003449 від 21.12.2012р.".

Під час перегляду Східним апеляційним господарським судом рішення Господарського суду Донецької області від 15.12.2020 по справі №905/1456/20, колегією суддів було встановлено, що на підставі рішення Лиманської міської ради від 20.08.2020 №7/83-5867 04.09.2020 та 09.09.2020 відбулась державна реєстрація права власності 28 громадян на земельні ділянки, утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 142308200:12:000:0393, площею 54,9160 га. Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1423083200:12:000:0393, яка є предметом договору оренди землі від 21.12.2012, була поділена на 28 земельних ділянок із присвоєнням їм нових кадастрових номерів і на вказані земельні ділянки 04.09.2020 за громадянами зареєстровано право власності.

Також у вказаній постанові зазначено про те, що на момент прийняття рішення (20.08.2020) Лиманська міська рада була обізнана про наявність спору у справі №905/1456/20, а її дії із затвердження проекту землеустрою та передачі новоутворених земельних ділянок у власність громадян за рішенням від 20.08.2020 та державна реєстрація права власності за останніми були вчинені після звернення позивача до суду з цим позовом та до прийняття остаточного судового рішення у цьому спорі, без погодження поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1423083200:12:000:0393, яка перебувала в орендному користуванні позивача, без його згоди, що суперечить приписам статті 186 ЗК України.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у пункті 46 постанови від 27.07.2020 у справі №912/686/17 зазначив, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Такого правового висновку дотримується й Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц та від 01.10.2019 у справі №922/2723/17.

Положеннями статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до приписів статті 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

За змістом частини 12 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди на це орендаря.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи суд дійшов висновку, що всупереч вимогам чиннного законодавства Лиманська міська рада не здійснила погодження із фермерським господарством "Олександрівська Рів`єра" як землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 142308200:12:000:0393 площею 54,9160 га на підставі договору оренди землі від 21.12.2012, укладеного між Рідкодубівською сільською радою та ОСОБА_10 (засновником вказаного фермерського господарства), поділу спірної земельної ділянки на 28 окремих земельних ділянок. Крім того, вказаним рішенням Лиманська міська рада всупереч приписами чинного законодавства здійснила передачу сформованих 28 земельних ділянок у приватну власність фізичним особам, вказаним у додатку до вказаного рішення, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 .

Відповідач 1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що у зв`язку зі смертю засновника ФГ Олександрівська Рів`єра ОСОБА_10 було прийнято рішення № 7/73-4789 від 24.12.2019, відповідно до якого 27.04.2020 припинено право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 142308200:12:000:0393 площею 54,9160 га. Відповідно до заповіту ОСОБА_10 від 17.01.2017 року все своє майно, а також все те, на що він мав право за законом на день своєї смерті, ОСОБА_10 заповів ОСОБА_11 . Разом із тим, з часу відкриття спадщини та до часу прийняття міською радою рішення про припинення договору оренди на земельну ділянку (24.12.2019) і внесення відомостей про припинення права оренди на земельну ділянку (27.04.2020) спадкоємці померлого ОСОБА_10 жодного разу не зверталися до Лиманської міської ради як до орендодавця з повідомленням про наміри щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 142308200:12:000:0393. Більш того, після набуття права власності на спадкове майно жоден із спадкоємців не звернувся до міської ради з листом-пропозицію укласти додаткову угоду до договору оренди землі щодо внесення змін до нього в частині заміни орендаря, та жодного доказу того, що саме ці особи є спадкоємцями померлої фізичної особи-орендаря, до Лиманської міської ради не надавали. На думку відповідача 1, приписами чинного законодавства не передбачено автоматичного переходу права оренди на земельну ділянку, надану в оренду засновнику фермерського господарства, після смерті такого засновника самому фермерському господарству, у зв`язку з чим всі дії, пов`язані з розпорядженням земельною ділянкою з кадастровим номером 142308200:12:000:0393 та прийняттям відповідних рішень, здійснені в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Донецької області від 15.12.2020 по справі №905/1456/20, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Лиманської міської ради від 24.12.2019 №7/73-4789 "Про припинення ОСОБА_10 договору оренди землі від 21.12.2012, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман за № 142300004003449 від 21.12.2012р.". Також вказаним рішенням зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області відновити запис в поземельній книзі та державному земельному кадастрі про земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 142308200:12:000:0393, площею 54,9160 га.

Скасовуючи рішення Лиманської міської ради від 24.12.2019 №7/73-4789, суди першої та апеляційної інстанції з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18, зазначили, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана в оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення ФГ і подальшої державної реєстрації ФГ як юридичної особи, є припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Отже, у разі смерті громадянина - засновника ФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №0440/6558/18, від 26 травня 2020 року у справі № 922/989/18, постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №922/4209/19.

Як вже зазначалося, підстави припинення права користування земельною ділянкою закріплені статтею 141 Земельного кодексу України серед яких: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Оскільки діяльність фермерського господарства Олександрівська Рів`єра на момент прийняття Лиманською міською радою оскаржуваного рішення від 20.08.2020 №7/83-5867 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської міської ради (колишньої Рідкодубівської сільської ради) не була припинена, рішення Лиманської міської ради від 24.12.2019 №7/73-4789 "Про припинення ОСОБА_10 договору оренди землі від 21.12.2012, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман за № 142300004003449 від 21.12.2012р.", яким було припинено право оренди ОСОБА_10 як засновника ФГ Олександрівська Рів`єра визнано незаконним та скасовано рішенням Господарського суду Донецької області від 15.12.2020 по справі №905/1456/20, а інші законодавчо встановлені підстави припинення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 142308200:12:000:0393 також були відсутні, Лиманська міська рада, приймаючи рішення від 20.08.2020 №7/83-5867 діяла всупереч вимогам закону, а саме статті 141 Земельного кодексу України, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення фермерського господарства Олександрівська Рів`єра права оренди земельної ділянки кадастровий номер 142308200:12:000:0393 площею 54,9160 га на підставі договору оренди землі від 21.12.2012, укладеного між Рідкодубівською сільською радою та ОСОБА_10 .

Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Суд вважає за необхідне значити, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ЄСПЛ у рішенні "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Прийняттям оспорюваного рішення всупереч вимогам земельного законодавства відповідач 1 (Лиманська міська рада) втрутився у право позивача на мирне володіння своїм майном на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що є підставою для визнання його недійсним.

Згідно з пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як зазначено в ч.1 ст.393 Цивільного Кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно із ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Оскільки судом під час розгляду даної справи встановлено, що Лиманська міська рада, приймаючи рішення №7/83-5867 від 20.08.2020, діяла всупереч вимогам закону, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування рішення Лиманської міської ради Донецької області №7/83-5867 від 20.08.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської міської ради (колишньої Рідкодубівської сільської ради) .

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі; припинення усіх речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами: 1423083200:12:000:0923; 1423083200:12:000:0924; 1423083200:12:000:0925; 1423083200:12:000:0926; 1423083200:12:000:0927; 1423083200:12:000:0928; 1423083200:12:000:0929; 1423083200:12:000:0930; 1423083200:12:000:0931; 1423083200:12:000:0932; 1423083200:12:000:0933; 1423083200:12:000:0934; 1423083200:12:000:0935; 1423083200:12:000:0936; 1423083200:12:000:0937; 1423083200:12:000:0938; 1423083200:12:000:0939; 1423083200:12:000:0940; 1423083200:12:000:0941; 1423083200:12:000:0942; 1423083200:12:000:0943; 1423083200:12:000:0944; 1423083200:12:000:0945; 1423083200:12:000:0946; 1423083200:12:000:0947; 1423083200:12:000:0948; 1423083200:12:000:0949; 1423083200:12:000:0950, суд зазначає наступне.

Позивачем до позовної заяви додано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкт нерухомого майна (т. 1, а.с. 63-90), згідно якого на момент звернення позивача із даним позовом до суду:

- громадянин ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 1423083200:12:000:0923; 1423083200:12:000:0924; 1423083200:12:000:0925; 1423083200:12:000:0926; 1423083200:12:000:0927; 1423083200:12:000:0928; 1423083200:12:000:0938; 1423083200:12:000:0939; 1423083200:12:000:0940; 1423083200:12:000:0941; 1423083200:12:000:0942; 1423083200:12:000:0943; 1423083200:12:000:0944; 1423083200:12:000:0946; 1423083200:12:000:0947; 1423083200:12:000:0948; 1423083200:12:000:0949; 1423083200:12:000:0950;

- громадянин ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 1423083200:12:000:0929; 1423083200:12:000:0930; 1423083200:12:000:0945;

- громадянка ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1423083200:12:000:0931 (знаходиться в оренді ОСОБА_2 );

- громадянин ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1423083200:12:000:0932 (знаходиться в оренді ОСОБА_2 );

- громадянин ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1423083200:12:000:0933(знаходиться в оренді ОСОБА_2 );

- громадянка ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1423083200:12:000:0934 (знаходиться в оренді ОСОБА_2 );

- громадянин ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1423083200:12:000:0935 (знаходиться в оренді ОСОБА_2 );

- громадянка ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1423083200:12:000:0936 (знаходиться в оренді ОСОБА_2 );

- громадянка ОСОБА_9 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ) є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1423083200:12:000:0937.

Згідно з частинами 2, 3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно зі статтею 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За визначенням, наведеним у статті 1 вищезазначеного закону Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої палати Верховного суду від 13.09.2019 по справі № 814/1971/17, визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є способом захисту права позивача на спірну земельну ділянку від його порушення іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна.

У даному випадку позивачем заявлено позовні вимоги про скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі та припинення усіх речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами: 1423083200:12:000:0923; 1423083200:12:000:0924; 1423083200:12:000:0925; 1423083200:12:000:0926; 1423083200:12:000:0927; 1423083200:12:000:0928; 1423083200:12:000:0929; 1423083200:12:000:0930; 1423083200:12:000:0931; 1423083200:12:000:0932; 1423083200:12:000:0933; 1423083200:12:000:0934; 1423083200:12:000:0935; 1423083200:12:000:0936; 1423083200:12:000:0937; 1423083200:12:000:0938; 1423083200:12:000:0939; 1423083200:12:000:0940; 1423083200:12:000:0941; 1423083200:12:000:0942; 1423083200:12:000:0943; 1423083200:12:000:0944; 1423083200:12:000:0945; 1423083200:12:000:0946; 1423083200:12:000:0947; 1423083200:12:000:0948; 1423083200:12:000:0949; 1423083200:12:000:0950, власниками яких є треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (тобто фізичні особи).

Тобто позивач вважає, що у нього виник спір з особами, права яких зареєстровані, з приводу реєстраційних дій.

Ухвалою суду від 09.09.2021 вищезазначені особи були залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 21.01.2021 по справі № 925/1222/19, спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його виним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Під час розгляду даної справи позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів наступних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у задоволенні якого судом відмовлено ухвалою суду від 03.11.2021.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання позивача суд виходив з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом пунктів 6, 10, 15 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

Спір у цій справі виник внаслідок незаконної, на думку позивача, реєстрації державним реєстратором права власності на 28 земельних ділянок, які сформовані на підставі рішення Лиманської міської ради від 20.08.2020 № 7/83-5867 внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1423083200:12:000:0393 та передані у власність фізичним особам, в той час як правовідносини між Фермерським господарством "Олександрівська Рів`єра" та Лиманською міською радою на підставі договору оренди землі від 21.12.2012, укладеного між Рідкодубівською сільською радою та ОСОБА_10 (зареєстрований в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман, запис у державному реєстрі земель від 21.12.2012 №142300004003449), на той час не припинилися. Отже, спір виник із приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок припинення права користування земельної ділянки з кадастровим номером 1423083200:12:000:0393, поділеної на 28 окремих земельних ділянок без погодження останнім як її землекористувачем, та передачі сформованих 28 земельних ділянок у приватну власність фізичним особам.

Такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретної земельної ділянки.

Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи - власника земельної ділянки.

Неоспорювання позивачем дій третьої особи (власника земельної ділянки) не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків цієї фізичної особи і спір у позивача виник саме із власником земельної ділянки як орендодавцем.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 657/33/19.

Оскільки позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняті за наслідком передачі відповідачем 1 у приватну власність фізичним особам земельних ділянок, які сформовані на підставі рішення Лиманської міської ради від 20.08.2020 № 7/83-5867 внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1423083200:12:000:0393 та передані у власність фізичним особам, в той час як правовідносини між Фермерським господарством "Олександрівська Рів`єра" та Лиманською міською радою на підставі договору оренди землі від 21.12.2012, укладеного між Рідкодубівською сільською радою та ОСОБА_10 (зареєстрований в управлінні Держкомзему у місті Красний Лиман, запис у державному реєстрі земель від 21.12.2012 №142300004003449), то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача, а й фізичної особи - власника земельної ділянки. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідач і власник земельної ділянки, який є стороною (орендодавцем, власником) договорів, укладених із позивачем і відповідачем.

Власники земельних ділянок є фізичними особами, які не мають статусу підприємців, що сторони не заперечують. Саме із цих підстав справа № 905/1330/21 в частині визнання незаконним та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі та припинення усіх речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами: 1423083200:12:000:0923; 1423083200:12:000:0924; 1423083200:12:000:0925; 1423083200:12:000:0926; 1423083200:12:000:0927; 1423083200:12:000:0928; 1423083200:12:000:0929; 1423083200:12:000:0930; 1423083200:12:000:0931; 1423083200:12:000:0932; 1423083200:12:000:0933; 1423083200:12:000:0934; 1423083200:12:000:0935; 1423083200:12:000:0936; 1423083200:12:000:0937; 1423083200:12:000:0938; 1423083200:12:000:0939; 1423083200:12:000:0940; 1423083200:12:000:0941; 1423083200:12:000:0942; 1423083200:12:000:0943; 1423083200:12:000:0944; 1423083200:12:000:0945; 1423083200:12:000:0946; 1423083200:12:000:0947; 1423083200:12:000:0948; 1423083200:12:000:0949; 1423083200:12:000:0950 не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 920/40/19 та постанові від 13.03.2019 по справі №814/1971/17.

Згідно зі ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи може бути виявлено, що позов пред`явлений не тією особою, якій належить право вимоги, чи не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тобто встановлено, що позивач чи відповідач не є правозобов`язаними суб`єктами матеріальних правовідносин. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідачами у даному позові є Лиманська міська рада Донецької області та Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, дії яких в частині визнання незаконним та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, припиненні усіх речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами за третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, позивачем не оскаржуються.

Як вже зазначалося, належними відповідачами в частині позовних вимог в частині скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі та припинення усіх речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами: 1423083200:12:000:0923; 1423083200:12:000:0924; 1423083200:12:000:0925; 1423083200:12:000:0926; 1423083200:12:000:0927; 1423083200:12:000:0928; 1423083200:12:000:0929; 1423083200:12:000:0930; 1423083200:12:000:0931; 1423083200:12:000:0932; 1423083200:12:000:0933; 1423083200:12:000:0934; 1423083200:12:000:0935; 1423083200:12:000:0936; 1423083200:12:000:0937; 1423083200:12:000:0938; 1423083200:12:000:0939; 1423083200:12:000:0940; 1423083200:12:000:0941; 1423083200:12:000:0942; 1423083200:12:000:0943; 1423083200:12:000:0944; 1423083200:12:000:0945; 1423083200:12:000:0946; 1423083200:12:000:0947; 1423083200:12:000:0948; 1423083200:12:000:0949; 1423083200:12:000:0950 мають бути власники вказаних земельних ділянок, які є фізичними особами, та, відповідно, вказана вимога має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Відтак, оскільки позовні вимоги в цій частині заявлені до неналежних відповідачів - Лиманської міської ради Донецької області та Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі; припинення усіх речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами: 1423083200:12:000:0923; 1423083200:12:000:0924; 1423083200:12:000:0925; 1423083200:12:000:0926; 1423083200:12:000:0927; 1423083200:12:000:0928; 1423083200:12:000:0929; 1423083200:12:000:0930; 1423083200:12:000:0931; 1423083200:12:000:0932; 1423083200:12:000:0933; 1423083200:12:000:0934; 1423083200:12:000:0935; 1423083200:12:000:0936; 1423083200:12:000:0937; 1423083200:12:000:0938; 1423083200:12:000:0939; 1423083200:12:000:0940; 1423083200:12:000:0941; 1423083200:12:000:0942; 1423083200:12:000:0943; 1423083200:12:000:0944; 1423083200:12:000:0945; 1423083200:12:000:0946; 1423083200:12:000:0947; 1423083200:12:000:0948; 1423083200:12:000:0949; 1423083200:12:000:0950.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фермерського господарства "Олександрівська Рів`єра" до Лиманської міської ради Донецької області та Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про скасування рішення Лиманської міської ради Донецької області №7/83-5867 від 20.08.2020; визнання незаконним та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі; припинення усіх речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами: 1423083200:12:000:0923; 1423083200:12:000:0924; 1423083200:12:000:0925; 1423083200:12:000:0926; 1423083200:12:000:0927; 1423083200:12:000:0928; 1423083200:12:000:0929; 1423083200:12:000:0930; 1423083200:12:000:0931; 1423083200:12:000:0932; 1423083200:12:000:0933; 1423083200:12:000:0934; 1423083200:12:000:0935; 1423083200:12:000:0936; 1423083200:12:000:0937; 1423083200:12:000:0938; 1423083200:12:000:0939; 1423083200:12:000:0940; 1423083200:12:000:0941; 1423083200:12:000:0942; 1423083200:12:000:0943; 1423083200:12:000:0944; 1423083200:12:000:0945; 1423083200:12:000:0946; 1423083200:12:000:0947; 1423083200:12:000:0948; 1423083200:12:000:0949; 1423083200:12:000:0950, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Лиманської міської ради Донецької області №7/83-5867 від 20.08.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської міської ради (колишньої Рідкодубівської сільської ради) .

Стягнути з Лиманської міської ради Донецької області (84406, Донецька обл., місто Лиман, вулиця Незалежності, будинок 46; код ЄДРПОУ:04053275) на користь фермерського господарства "Олександрівська Рів`єра" (84420, Донецька обл., Лиманський р-н, село Рідкодуб, вулиця Шкільна, будинок 7; код ЄДРПОУ: 42842744) судовий збір в сумі 2270,00 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі; припинення усіх речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами: 1423083200:12:000:0923; 1423083200:12:000:0924; 1423083200:12:000:0925; 1423083200:12:000:0926; 1423083200:12:000:0927; 1423083200:12:000:0928; 1423083200:12:000:0929; 1423083200:12:000:0930; 1423083200:12:000:0931; 1423083200:12:000:0932; 1423083200:12:000:0933; 1423083200:12:000:0934; 1423083200:12:000:0935; 1423083200:12:000:0936; 1423083200:12:000:0937; 1423083200:12:000:0938; 1423083200:12:000:0939; 1423083200:12:000:0940; 1423083200:12:000:0941; 1423083200:12:000:0942; 1423083200:12:000:0943; 1423083200:12:000:0944; 1423083200:12:000:0945; 1423083200:12:000:0946; 1423083200:12:000:0947; 1423083200:12:000:0948; 1423083200:12:000:0949; 1423083200:12:000:0950, відмовити.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 29.11.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2021.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова