Постанова

від 01.12.2021 по справі 526/2469/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 526/2469/19

провадження № 61-17638св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Акурейра ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Білогір`я молокопродукт ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Україна 2001 , Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми),

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Акурейра на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Акурейра (далі - ТОВ Акурейра ) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Білогір`я молокопродукт (далі - ТОВ Білогір`я молокопродукт ) про визнання права власності на транспортні засоби, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 13 грудня 2018 року у порядку статей 27-29 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень та керуючись договором застави, позивач набув право власності на рухоме майно, яке належало ТОВ Білогір`я молокопродукт та було предметом застави.

ТОВ Акурейра 12 березня 2019 року звернулось до ТОВ Білогір`я молокопродукт із вимогою про фактичну передачу майна та реєстраційних документів на транспортні засоби, які були предметом договору застави, та право власності на які ТОВ Акурейра набуло.

У відповідь на дану вимогу 30 квітня 2019 року від ТОВ Білогір`я молокопродукт надійшов лист про те, що вимогу виконати не можливо, оскільки транспортні засоби, зазначені у вимозі, передані ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості згідно раніше досягнутої усної домовленості.

Відповідно до пункту 13 договору застави відчужувати предмет застави, передавати його в користування чи володіння іншій особі, передавати предмет застави в наступну заставу або іншим способом розпоряджатися ним заставодавець може тільки за письмовою згодою заставодержателя. Проте, за згодою на передачу вищевказаних транспортних засобів ОСОБА_1 , ТОВ Білогір`я молокопродукт до позивача не зверталося, а відтак ТОВ Білогір`я молокопродукт передало ОСОБА_1 рухоме заставне майно, право власності на яке набув позивач, який має вищий пріоритет на задоволення своїх вимог за рахунок цього майна. Отже, вищевказані транспортні засоби знаходяться у незаконному володінні ОСОБА_1

13 травня 2019 року позивач звернувся до ОСОБА_1 із письмовою вимогою передати ТОВ Акурейра транспортні засоби та реєстраційні документи на них, обґрунтовуючи свою вимогу тим, що власником транспортних засобів є саме ТОВ Акурейра , а не ТОВ Білогір`я молокопродукт , і, відповідно, заборгованість останнього не може бути погашена за рахунок спірних транспортних засобів. Проте, станом на момент звернення із позовом до суду вимога позивача залишена ОСОБА_1 без реагування.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив:

визнати за ТОВ Акурейра права власності на транспортні засоби у кількості 41 одиниця (згідно переліку),

витребувати майно з чужого незаконного володіння від ОСОБА_1 ,

стягнути з відповідачів на його користь суму сплаченого судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 червня 2020 року позовну заяву задоволено.

Визнано за ТОВ Акурейра право власності на майно:

1. Грузовий автомобіль ГАЗ 5312 Цистерна харчова-С, 1191980, синій, 1988, НОМЕР_1 , НОМЕР_44 від 08 вересня 2005 року; 2. Грузовий автомобіль ГАЗ 6601 Бортовий-С, 0296474 зелений, 1982, НОМЕР_2 , НОМЕР_45 від 08 вересня 2005 року; 3. Грузовий автомобіль ГАЗ 53 Цистерна харчова-СЮ, 1015705, синій, 1987, НОМЕР_3 , НОМЕР_46 від 08 вересня 2005 року; 4. Грузовий автомобіль АЦ ГАЗ 5312 Цистерна-С, НОМЕР_47, зелений, 1992, НОМЕР_4 , КХС № НОМЕР_48 від 08 вересня 2005 року; 5. Грузовий автомобіль ГАЗ 5312 Цистерна харчова-С, НОМЕР_49, синій, 1989, НОМЕР_5 , КХС №743748 від 08 вересня 2005 року; 6. Грузовий автомобіль ГАЗ 53 Цистерна харчова-С, НОМЕР_6 , синій, 1976, НОМЕР_7 , КХС № НОМЕР_50 від 08 вересня 2005 року; 7. Грузовий автомобіль ГАЗ 53 Цистерна харчова-С, НОМЕР_51, синій, 1990, НОМЕР_8 , КХС № НОМЕР_52 від 08 вересня 2005 року; 8. Грузовий автомобіль ГАЗ 53 Цистерна харчова-С, НОМЕР_53, синій, 1989, НОМЕР_9 , КХС № НОМЕР_54 від 08 вересня 2005 року; 9. Грузовий автомобіль ГАЗ 5201 ПАЛИВОЦИСТЕРНА, НОМЕР_55, синій, 1986, НОМЕР_10 , КХС № НОМЕР_56 від 08 вересня 2005 року; 10. Грузовий автомобіль ГАЗ 3307 Цистерна харчова-С, НОМЕР_57, синій, 1994, НОМЕР_11 , КХС № НОМЕР_58 від 08 вересня 2005 року; 11. Грузовий автомобіль ГАЗ 3307 Цистерна харчова-С, НОМЕР_59, синій, 1992, НОМЕР_12 , КХС № НОМЕР_60 від 08 вересня 2005 року; 12. Грузовий автомобіль ГАЗ 3307 Цистерна харчова-С, НОМЕР_61, синій, 1993, НОМЕР_13 , КХС № НОМЕР_62 від 08 вересня 2005 року; 13. Грузовий автомобіль ГАЗ 3307 Цистерна харчова-С, НОМЕР_63, синій, 1993, НОМЕР_14 , КХС № НОМЕР_64 від 08 вересня 2005; 14.Н/ПРИЧІП KAZ 717, НОМЕР_65, жовтий, 1981, НОМЕР_15 , НОМЕР_66 від 27 березня 2007 року; 15. Грузовий автомобіль HAZ 53 Цистерна ХАРЧОВА, НОМЕР_67, синій, 1988, НОМЕР_16 , НОМЕР_17 від 27 березня 2007 року; 16. Грузовий автомобіль HAZ 53 Цистерна ХАРЧОВА, НОМЕР_68, зелений, 1990, НОМЕР_69, НОМЕР_70 від 27 березня 2007 року; 7. Грузовий автомобіль HAZ 5312 Цистерна ХАРЧОВА, НОМЕР_71, синій, 1990, НОМЕР_18 , НОМЕР_19 від 27 березня 2007 року; 18. Грузовий автомобіль HAZ 3307 Цистерна ХАРЧОВА, НОМЕР_72, синій, 1992, НОМЕР_20 , НОМЕР_21 від 27 березня 2007 року; 19. Трактор колісний ЮМЗ-6АК НОМЕР_73, червоний, 1993, НОМЕР_22 , АБ № НОМЕР_74 від 09 жовтня 2009 року; 20. Трактор МТЗ 80, НОМЕР_75, синій, 1993, НОМЕР_76, АБ № НОМЕР_77 від 29листопада 2005 року; 21. Грузовий автомобіль ЗИЛ 5301 ФУРГОН-с, НОМЕР_78, сірий, 2000, НОМЕР_23 , КХС № НОМЕР_79 від 08 вересня 2005 року; 22. Грузовий автомобіль УАЗ 3303 БОРТОВИЙ МАЛОТОНАЖНИЙ-В, НОМЕР_80, сірий, 1994, НОМЕР_24 , КХС № НОМЕР_81 від 08 вересня 2005 року; 23. Грузовий автомобіль ЗИЛ 4314 БОРТОВИЙ -С, НОМЕР_82, синій, 1990, НОМЕР_25 , КХС № НОМЕР_83 від 08 вересня 2005 року; 24. Причіп легковий PV 01 В, НОМЕР_84, сірий, 2008, НОМЕР_26 , НОМЕР_85 від 17 вересня 2008 року; 25. Грузовий автомобіль ZYL НОМЕР_86 СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ, НОМЕР_87, синій, 1988, НОМЕР_27 , НОМЕР_28 від 19 жовтня 2010 року; 26. НАПІВПРИЧІП ODAZ 9557 Н/ПРИЧІП БОРТОВИЙ, НОМЕР_88, зелений, 1989, НОМЕР_29 , НОМЕР_89 від 01 жовтня 2008 року; 27. Автобус KAVZ 685 ZNH АВТОБУС, НОМЕР_90, червоний, 1983, НОМЕР_30 , НОМЕР_91 від 26 січня 2010 року; 28. Грузовий автомобіль MAZ 543203 СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ, НОМЕР_92, білий, 2006, НОМЕР_31 , САК № НОМЕР_93 від 11 квітня 2012 року; 29. НАПІВПРИЧІП ODAZ 97725 NPTS-1412 Н/ПРИЧІП ЦИСТЕРНА ХАРЧОВА, НОМЕР_94, жовтий, 1990, НОМЕР_32 , САК № НОМЕР_95 від 11 квітня 2012 року; 30. НАПІВПРИЧІП ODAZ 9370 Н/ПРИЧІП ЦИСТЕРНА ХАРЧОВА, НОМЕР_96, жовтий, 1991, НОМЕР_33 , САК № НОМЕР_97 від 11 квітня 2012 року; 31. ПРИЧІП ПР КНОТТ 94А-3621 ПРИЧІП-ПЛАТФОРМА-Е, НОМЕР_98, сірий, 2011, ВІ87-38ХР, САК № НОМЕР_99 від 23 грудня 2011 року; 32. Автонавантажувач ДВ 1792.33.20, НОМЕР_100, жовтий, 1992, НОМЕР_101, ВХ № НОМЕР_102 від 12 листопада 2012 року; 33. Трактор колісний Т-150К, б/н, зелений, 1990, НОМЕР_103, ЕА № НОМЕР_104 від 01 квітня 2013 року; 34. Автонавантажувач ДВ 1792.33.20, НОМЕР_105, жовтий, 1992, НОМЕР_106, ВХ № НОМЕР_107 від 12 листопада 2012; 35. Автонавантажувач ДВ1792.33.20, НОМЕР_108, жовтий, 1988, НОМЕР_109, ВХ № НОМЕР_110 від 12 листопада 2012 року; 36. Легковий автомобіль УАЗ 3151 ЛЕГКОВИЙ ФАЕТОН-В, НОМЕР_111, зелений, 1986, НОМЕР_34 , КХС №743738 від 08 вересня 2005; 37. Легковий автомобіль VAZ 210994-20 ЛЕГКОВИЙ СЕДАН, НОМЕР_112, сірий, 2007, НОМЕР_35 , НОМЕР_113 від 02 жовтня 2007 року; 38. Легковий автомобіль ЗАЗ TF69Y0 ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, НОМЕР_114, зелений, 2011, НОМЕР_36 , НОМЕР_37 від 23 грудня 2011 року; 39. Легковий автомобіль ЗАЗ TF69Y0 ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, НОМЕР_115, синій, 2011, НОМЕР_38 , НОМЕР_39 від 23 грудня 2011 року; 40. Легковий автомобіль ЗАЗ Lanos СЕДАН-В, НОМЕР_116, сірий, 2013, НОМЕР_40 , НОМЕР_41 від 07 червня 2013 року; 41. Легковий автомобіль ЗАЗ Lanos СЕДАН-В, НОМЕР_117, сірий, 2013, НОМЕР_42 , НОМЕР_43 від 07 червня 2013 року.

Витребувано майно із чужого незаконного володіння від ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ Акурейра набуло право власності на рухоме заставне майно до складу якого входять також спірні транспортні засоби, дотримуючись процедури, передбаченої статтями 27-29 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень та договором застави. Крім того, факт набуття права власності на рухоме заставне майно ТОВ Акурейра підтверджується також актом зарахування майна до активів ТОВ Акурейра від 13 грудня 2018 року, а відтак, право власності виникло у позивача на підставі правочину. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у даному випадку положення Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень пов`язують момент набуття ТОВ Акурейра права власності на спірні транспортні засоби із моментом реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження новим обтяжувачем, а не з моментом перереєстрації транспортних засобів за новим власником в сервісних центрах МВС України. Тому, посилання представника ТОВ Україна 2001 на постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у справі № 683/2694/16-ц від 30 жовтня 2019 року не приймаються судом, як підстава для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Україна 2001 задоволено частково.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 червня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення.

Провадження у справі за позовом ТОВ Акурейра до ТОВ Білогір`я молокопродукт про визнання права власності на транспортні засоби закрито.

У задоволенні позову ТОВ Акурейра до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Закриваючи провадження в частині позовних вимог про визнання права власності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір між юридичними особами ТОВ Акурейра та ТОВ Білогір`я молокопродукт про визнання права власності на рухоме майно у вигляді транспортних засобів у кількості 41 одиниця, не підсудний суду цивільної юрисдикції.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що обрані позивачем способи захисту порушеного права у вигляді пред`явлення позову до юридичної особи про визнання права власності на майно та пред`явлення позову до фізичної особи про витребування майна із чужого незаконного володіння є самостійними способами захисту порушеного права, які позивач обрав на свій розсуд, заявлені вимоги до конкретних відповідачів не є взаємопов`язаними, випливають із різних правовідносин, оскільки, як вказав сам позивач, вимога до відповідача ТОВ Білогір`я молокопродукт випливає із укладених ним 5-6 листопада 2018 року договорів відступлення права вимоги за кредитним договором та договором застави, а вимога до відповідача ОСОБА_1 випливає із правовідносин, які склалися у подальшому у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 забрав спірні транспортні засоби, тому апеляційний суд зробив висновок про те, що вони не підлягають розгляду в одному провадженні, на що не звернув увагу суд першої інстанції, не розмежував пред`явлені позовні вимоги та прийшов до помилкових висновків, вирішуючи спір по суті.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування майна, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовна вимога, пред`явлена до відповідача ОСОБА_1 , як витребування майна із його незаконного володіння, не є належним способом захисту порушеного права. Вимога про витребування рухомого майна з незаконного володіння ОСОБА_1 є віндикаційним позовом та може бути пред`явлена власником майна на захист порушеного права.

Позивач ТОВ Акурейра не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження права власності на спірні транспортні засоби у кількості 41 одиниця, у даній справі ним заявлена вимога про визнання за ним право власності на них, тому у нього відсутні правові підстави для пред`явлення позову до відповідача ОСОБА_1 про витребування цих транспортних засобів із чужого незаконного володіння.Дійсним власником спірних транспортних засобів є ТОВ Білогір`я молокопродукт .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ТОВ Акурейра подало до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2 , у якій просить постанову Полтавського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року скасувати, рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 червня 2020 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ Акурейра повністю дотримано встановлену законодавством процедуру звернення стягнення на заставне майно в позасудовому порядку шляхом набуття права власності на таке майно. Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) № 57460151, який підтверджує реєстрацію за заявою ТОВ Акурейра від 06 листопада 2018 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на рухоме майно, спростовує висновок апеляційного суду, з посиланням на рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/551/19, про те, що ТОВ Акурейра нібито не надало належних та допустимих доказів на підтвердження права власності на спірні транспортні засоби. Реєстрацію публічного обтяження активів ТОВ Білогір`я молокопродукт проведено державним виконавцем за виконавчим документами в 2016 році. В той час як договірне обтяження за укладеним між ТОВ Білогір`я молокопродукт та ПАТ ОТП Банк договором застави зареєстроване за заявою та на користь банку у 2011 році. Таким чином, обтяження, яке зареєстроване за заявою та на користь ПАТ ОТП Банк у 2011 році має пріоритет над обтяженням, яке зареєстроване державним виконавцем у 2016 році. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень якщо обтяжувач відступив іншій особі права за правочином, на підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження, включаючи встановлений пріоритет за умови, що відомості про заміну обтяжувача були внесені до Державного реєстру протягом п`яти днів із дня відступлення прав. Відтак, встановлено на користь ТОВ Акурейра обтяження майна ТОВ Білогір`я молокопродукт має пріоритет над іншими обтяженнями. Законодавець не пов`язує факт набуття особою права власності на транспортний засіб з фактом державної реєстрації такого транспортного засобу в уповноважених органах МВС. В свою чергу нездійснення реєстрації транспортного засобу тягне за собою наслідки у вигляді, крім іншого, заборони користування незареєстрованими транспортними засобами, проте не є підставою для оспорення права власності. Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 910/11266/17, від 24 травня 2018 року у справі № 910/11266/17. Норми права та висновки Верховного Суду, актуальні станом на час набуття ТОВ Акурейра права власності на транспортні засоби, свідчать про те, що набуття права власності на транспортний засіб не залежить від факту реєстрації такого транспортного засобу у реєстраційних органах згідно з порядком реєстрації ТЗ. Суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що дійсним власником транспортних засобів є ТОВ Білогір`я молокопродукт , а не позивач, який не має права витребування транспортних засобів з незаконного володіння ОСОБА_1 . З матеріалів справи вбачається, що позовна вимога про визнання права власності на транспортні засоби пред`явлена до двох відповідачів - ОСОБА_1 та ТОВ Білогір`я молокопродукт . Відповідачем у справах про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Право власності позивача на транспортні засоби не визнається ОСОБА_1 . Відтак, позивач належно звернувся з позовною вимогою, у тому числі до ОСОБА_1 , про визнання права власності на транспортні засоби. Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є м. Гадяч Полтавської області. Отже позивач належно звернувся до Гадяцького районного суду, як суду цивільної юрисдикції, з позовною вимогою, в тому числі, до ОСОБА_1 про визнання права власності на транспортні засоби. Суд апеляційної інстанції порушив процесуальні норми і безпідставно закрив провадження в частині позовних вимог про визнання права власності, незважаючи на те, що ця вимога була пред`явлена не лише до ТОВ Білогір`я молокопродукт , а й до фізичної особи ОСОБА_1 , який не є підприємцем. Позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту свого права власності шляхом пред`явлення позовної вимоги до ОСОБА_1 - особи, яка фактично володіє та утримує транспортні засоби.

Позиція інших учасників справи

У березні 2021 року ТОВ Україна 2001 подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що 24 грудня 2019 року ухвалою Господарського суду Полтавської області відкрито провадження у справі № 917/1732/19 про банкрутство ТОВ Білогір`я молокопродукт , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. ТОВ Акурейра , як і ТОВ Україна 2001 , визнані кредиторами в цій господарській справі. Незалежно від наявності права застави на майно банкрута заставодержатель не має права звернути стягнення на таке майно поза межами справи про банкрутство, в тому числі і шляхом подання позову про визнання права власності на майно та витребування його з чужого незаконного володіння. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29 вересня 2020 року у справі № 917/1732/19 ТОВ Білогір`я молокопродукт визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Обтяження, яке зареєстроване державним виконавцем у 2016 році, має пріоритет над обтяженням, яке виникло у листопаді 2018 року. Існують реальні підстави вважати, що передача транспортних засобів у кількості 41 одиниці від ТОВ Білогір`я молокопродукт до ОСОБА_1 носила штучний, не реальний характер, для створення можливості для ТОВ Акурейра подати позов про визнання права власності. ТОВ Акурейра не наділено правом надання фінансової послуги, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ Акурейра , яке не наділено правом надавати фінансові послуги суперечить частині третій статті 512 та статті 1054 ЦК України. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про передачу ТОВ Білогір`я молокопродукт у власність ОСОБА_1 транспортних засобів. В матеріалах справи є лише твердження ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву про те, що ТОВ Білогір`я молокопродукт передало йому у власність транспортні засоби. Отже, якщо вважати, що ТОВ Акурейра , ще до подання позову у цій справі вже стало власником автотранспортних засобів, то позовна вимога про встановлення права власності не може бути предметом розгляду у цій справі. Більш того, не зрозуміло, кого саме з відповідачів: ТОВ Білогір`я молокопродукт або ОСОБА_1 слід позбавити права власності на транспортні засоби за рішенням суду. З іншого боку, якщо ТОВ Акурейра стало власником транспортних засобів на підставі договорів про відступлення права вимоги від 05 листопада 2018 року, а ці транспортні засоби знаходяться у ОСОБА_1 , то ТОВ Білогір`я молокопродукт не може бути відповідачем у цій справі, а тому не має права на визнання позову. В матеріалах справи є лише твердження ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву про те, що ТОВ Білогір`я молокопродукт передало йому у власність транспортні засоби.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 526/2469/19, витребувано справу з суду першої інстанції.

У березні 2021 року матеріали цивільної справи № 526/2469/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 лютого 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 761/12539/15-ц, 13 лютого 2018 року у справі № 910/11266/17, 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, 13 травня 2019 року у справі № 905/494/18, 29 березня 2018 року у справі № 904/4573/16, від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 13 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (далі ПАТ ОТП Банк ), правонаступником якого є Акціонерне товариство ОТП Банк (далі АТ ОТП Банк ) та ТОВ Білогір`я молокопродукт укладений договір про надання банківських послуг № CR 11-248/29-1, за умовами якого банк надав боржнику кредит строком до 31 серпня 2018 року.

У забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору боржник передав в заставу банку рухоме та нерухоме майно, про що 13 вересня 2011 року укладений договір застави (іпотеки) № PL 11-464/29-1, з доповненнями та змінами.

Кінцевий перелік заставного майна визначено у договорі про зміну № 4 від 18 серпня 2017 року до договору застави (іпотеки ) № PL 11-464/29-1.

02 листопада 2018 року АТ ОТП Банк відступило ТОВ Фінансова компанія Кредо-Аверс права вимоги за кредитним договором та договором застави відповідно до договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора б/н від 02 листопада 2018 року та договору відступлення прав за договором іпотеки (застави) від 02 листопада 2018 року.

05 листопада 2018 року ТОВ Фінансова компанія Кредо-Аверс (Первинний Іпотекодержатель) відступило ТОВ Акурейра (Новий Іпотекодержатель) право вимоги за кредитним договором на підставі договору відступлення права вимоги, а 06 листопада 2018 року - право вимоги за договором застави згідно з договором відступлення прав за договором застави (іпотеки).

Відповідно до пункту 1 договору відступлення прав за договором застави (іпотеки) від 06 листопада 2018 року у зв`язку з укладенням між сторонами договору відступлення права вимоги від 05 листопада 2018 року, за договором про надання банківських послуг № CR 11-248/29-1 та договором про надання банківських послуг № CR 13-296/28-1, що були укладені 13 вересня 2011 року та 26 липня 2013 року відповідно, між ПАТ ОТП Банк (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є АТ ОТП Банк ) та ТОВ Білогір`я молокопродукт (Іпотекодавець), Первинний Іпотекодержатель відступає, а Новий Іпотекодержатель набуває всі права Первинного Іпотекодержателя, як сторони, що іменується - Заставодержатель та/або Іпотекодержатель , які належать Первинному Іпотекодержателю за договором застави (іпотеки) № PL 11-464/29-1 від 13 вересня 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І. О. та зареєстрованим в реєстрі за № 4041, що укладений між ПАТ ОТП Банк (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є АТ ОТП Банк ) та іпотекодавцем, в обсязі та на умовах, що існують на момент вступу в силу Договору (включаючи право звернення стягнення на предмети застави та іпотеки). Права за Договором іпотеки були набуті Первинним кредитором у АТ ОТП Банк на підставі договору відступлення прав за договором іпотеки (застави), укладеного 02 листопада 2018 року між АТ ОТП Банк та ТОВ Фінансова компанія Кредо-Аверс та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А. та зареєстрованого в реєстрі за №1883.

12 березня 2019 року позивач звернувся до ТОВ Білогір`я молокопродукт з вимогою про передачу майна та реєстраційних документів до них згідно переліку, на яку 16 квітня 2019 року було направлено відповідачем лист з повідомленням, що транспортні засоби, зазначені у вимозі, були забрані ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ТОВ Білогір`я молокопродукт згідно раніше усно досягнутої домовленості, у зв`язку з чим, вони не можуть виконати вимогу.

Аналогічну вимогу 13 травня 2019 року позивач направив ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення-відповіді ТОВ Білогір`я молокопродукт за вих. № 51 від 19 листопада 2018 року на адресу ТОВ Акурейра відносно його повідомлення за вих. № 13 від 06 листопада 2018 року , повідомлення за вих. № 17 від 06 листопада 2018 року, ТОВ Білогір`я молокопродукт вказує, що отримало ці повідомлення, але зазначає, що не має фінансових можливостей усунути порушення за договором про надання банківських послуг № CR 11-248/29-1 від 13 вересня 2011 року, а саме, сплатити у запропонований строк заборгованість, загальний розмір якої становить 42 846 753,15 грн, та не заперечує проти задоволення ТОВ Акурейра своїх вимог шляхом набуття в позасудовому порядку на підставі договору застави (іпотеки) № PL 11-464/29-1 від 13 вересня 2011 року права власності на майно, що є забезпеченням за договором про надання банківських послуг № CR 11-248/29-1 від 13 вересня 2011 року.

21 грудня 2018 року територіальним сервісним центром № 5345 РСЦ МВС в Полтавській області відмовлено ТОВ Акурейра у перереєстрації транспортних засобів.

12 березня 2019 року за вих. № 12-03 ТОВ Акурейра направило на адресу ТОВ Білогір`я молокопродукт вимогу про передачу майна та реєстраційних документів на нього, в якому просило останнього невідкладно здійснити фактичну передачу вищевказаного рухомого майна (транспортних засобів у кількості 41 одиниця) та реєстраційних документів на нього.

Листом від 16 квітня 2019 року за вих. № 1604 ТОВ Білогір`я молокопродукт за результатом розгляду вимоги № 12-03 від 12 березня 2019 року повідомило ТОВ Акурейра , що транспортні засоби, зазначені у вимозі, були забрані ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ТОВ Білогір`я молокопродукт згідно раніше усно досягнутої домовленості, у зв`язку з чим ТОВ Білогір`я молокопродукт не може виконати вимогу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

18 жовтня 2018 року прийнято Кодекс України з процедур банкрутства.

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року у справі № 917/1732/19 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 05 листопада 2019 року на 11:30, визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого Юрченко О. М. зобов`язано подати заяву про участь у справі.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року у справі № 917/1732/19 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ Білогір`я молокопродукт (т. 2 арк. спр. 60-63).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) зазначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19.

У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає .

Згідно частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, тобто слід застосувати норми Кодексу України з процедур банкрутства, які є чинними на час перегляду справи.

Зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Отже, суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок, що спір між ТОВ Акурейра та ТОВ Білогір`я молокопродукт не підлягає розгляду в порядку цивільної юрисдикції, але помилився щодо мотивів закриття провадження.

В той же час висновки апеляційного суду про наявність підстав для розгляду по суті в порядку цивільного судочинства позовних вимог до ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21 ), колегія суддів вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення скасувати, провадження в справі закрити та повідомити позивачу, що розгляд позовних вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови ТОВ Акурейра може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статями 255, 256, 400, 409, 414, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Акурейра задовольнити частково.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 червня 2020 року та постановуПолтавського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року скасувати.

Провадження у справі № № 526/2469/19за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Акурейра до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Білогір`я молокопродукт , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Україна 2001 , Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання права власності на транспортні засоби, витребування майна із чужого незаконного володіння, закрити.

Повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю Акурейра ,що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

З моменту прийняття постанови касаційного суду рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 червня 2020 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук