Постанова

від 01.12.2021 по справі 154/3333/17

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 154/3333/17 Головуючий у 1 інстанції: Лященко О. В. Провадження № 22-ц/802/1056/21 Категорія: 5 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Ганжа М. І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на заочне рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 липня 2020 року,-

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном.

В позовній заяві, уточненій під час розгляду справи, покликався на те, що відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , яку вона придбала на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.04.2009 та двох земельних ділянок для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

На земельній ділянці площею 215 м.кв. знаходиться квартира відповідача, а на земельній ділянці площею 15 м.кв. - господарська будівля, вбиральня з вигребом.

Позивач є власником квартири, розташованої на суміжній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 , також він орендує земельну ділянки під нею.

Відповідачем по справі було самовільно облаштовано каналізацію і прокладено труби від квартири по АДРЕСА_3 до вигребу надвірної вбиральні, та здійснюється відвід каналізаційних стоків у вигріб надвірної вбиральні.

Розміщення дворової вбиральні не відповідає п. 3.26 ДБН360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень та Державним санітарним нормам та правилам утримання територій населених місць - віддалені від стін житлових та громадських будівель і споруд на відстань менше 20 м.

Вигріб не є водонепроникним та не має щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу не розрахований на об`єм рідких відходів, які в нього скидаються, не очищається в міру заповнення.

Згідно з Генеральним планом забудови земельної ділянки індивідуальним житловим будинком по АДРЕСА_3 , проектною документацією передбачено влаштування автономної каналізації.

Відповідно до проектної документації на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 - забудовнику ОСОБА_4 замість згаданої вище вигрібної ями запроектовано влаштування автономного септика ІНФОРМАЦІЯ_1 , експлуатація якого не передбачає використання для його очищення послуг асенізаторного автомобіля. Проте, на даний час вимоги проекту відповідачем не виконані - автономний септик ІНФОРМАЦІЯ_1 не облаштовано.

Порушення відповідачем діючих будівельних та санітарних норм - самовільне облаштування каналізації та експлуатація вигребу під надвірною вбиральнею, створює перешкоди позивачу в користуванні належним майном, спричиняє шкоди сусідній земельній ділянці позивача та псує атмосферу біля квартири позивача, створює антисанітарні умови - велику кількість мух влітку біля вікон квартири позивача.

Невідповідність будівельним нормам вигребу та його експлуатація створюють небезпеку руйнування квартири позивача - утилізація рідких відходів біля спільної межі між сусідніми земельними ділянками та відсутність інженерної споруди виконаної з водотривкого матеріалу, призводить до надмірного зволоження грунту в місці розташування фундаменту будівлі і з часом призведе до його руйнування, внаслідок просідання.

Відповідачем допущено порушення прав позивача, як власника квартири з гаражем по АДРЕСА_4 та землекористувача земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку - кадастровий номер 0710200000:01:004:7487.

Просив зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 квартирою та земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_4 , шляхом демонтажу (знесення) самочинно влаштованої за адресою АДРЕСА_3 , вигрібної ями та стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 липня 2020 року позов задоволено. Постановлено зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 квартирою та земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_4 , шляхом демонтажу (знесення) самочинно влаштованої за адресою АДРЕСА_3 , вигрібної ями.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. 00 коп. та витрати по сплаті за судову будівельно-технічну експертизу у розмірі 7536 грн., а всього стягнути з неї в його користь 8176 грн. 00 коп. понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідача просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові.

Посилається на порушення судом норм процесуального права - постановлення заочного рішення в справі за відсутності доказів про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. Це позбавило її права подати докази, заявити клопотання про призначення експертизи.

Зазначає, що стала власником будинку на підставі договору купівлі-продажу, на час придбання нею будинку вигрібна яма вже існувала та відповідала санітарним нормам і правилам. Проектом реконструкції будинку передбачене облаштування вигрібної ями септиком Топаз , однак цей проект не передбачає ліквідацію вигрібної ями.

Позивач не скористалась правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність висновків суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з таких підстав про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Положеннями статі 13 Конституції України передбачено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до частини першої статті 103 Земельного кодексу України власники та користувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 15 Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Згідно з приписами частини 4 статті 319 ЦК України, власність зобов`язує. Частиною 5 цієї статті встановлено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. статті

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 24.04.2009 та двох земельних ділянок для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

На земельній ділянці площею 215 м.кв. знаходиться квартира відповідача, а на земельній ділянці площею 15 м.кв. - господарська будівля, вбиральня з вигребом.

Позивач ОСОБА_3 є власником квартири, розташованої на суміжній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 та орендарем земельної ділянки під нею, що стверджується копіями правовстановлюючих документів на його ім`я.

З Акту обстеження від 10.04.2017 та висновку судової будівельно-технічної експертизи у справі №8715 від 23.03.2020 вбачається, що відповідач самовільно, на території земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , без погодження проекту з органами санепідемслужби, облаштула каналізацію - проклала труби від квартири до вигребу надвірної вбиральні, та здійснює відвід каналізаційних стоків у вигріб надвірної вбиральні.

З матеріалів справи вбачається, що вказані земельні ділянки сторін є суміжними.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 03 березня 2020 року, вигрібна яма (до якої прокладена каналізаційні труби) влаштована під вбиральнею, яка розташована в сараї Б-1.

Вбиральня розташована на відстані 3.72м, вигрібна яма на відстані 3.60 м від кута будівлі позивача, та на відстані близько 8 метрів від вікон квартири позивача, розташованих на другому поверсі.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорювались сторонами.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що розміщення вигребу не відповідає встановленим чинним законодавством України санітарним нормам та державним будівельним нормам.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки суд дійшов їх з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 1.1.1 частини 1.1 розділу 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць вигрібна яма (вигріб) - інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.

Рідкі відходи, що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною.

Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 03 березня 2020 року, підтверджується про недотриманням відповідачем п. 3.25б*,п. 3.26 ДБН360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , згідно з якими, за відсутності інженерних мереж міської (селищної) каналізації слід передбачати каналізування садиб з використанням місцевих очисних споруд, проект яких погоджений з органами санепідслужби. Обладнання внутрішньодомової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб не допускається.

Дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 від вікон житлових будинків, в тому числі і від сусідніх садиб.

Також не дотримано п.4.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів , відповідно до якого при відсутності інженерних мереж міської(селищної) каналізації передбачати каналізування садиб на місцеві очисні споруди, що виконуються за затвердженими для регіону типовими проектами. Обладнання внутрішньо-домової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб не допускається.

Порушено п.2.22 відповідно до якого вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально- профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції надав належну правову оцінку встановленим порушенням відповідачем при облаштованні каналізації і прокладанні труб від квартири по АДРЕСА_3 до вигребу надвірної вбиральні, здійсненні відводу каналізаційних стоків у вигріб надвірної вбиральні санітарних норм, державних будівельних норм, щодо недотримання мінімальної відстані від спірних споруд до житлового будинку та земельної ділянки , які знаходяться у власності та користуванні позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо дотримання відповідачем санітарних та будівельних норм спростовуються висновками експертизи та додаткового правового аналізу не потребують.

Наданий в апеляційному суді представником відповідача лист Володимир-Волинської міської ради від 19.09.2016 про облаштування вигрібної ями на земельній ділянці позивача з додержанням санітарних норм і правил спростовується зазначеними вище доказами. Крім цього, до вказаного листа не додано матеріалів обстежень земельної ділянки та висновків комісії про спорудження вигребу з додержанням санітарних норм і правил.

Твердження представника відповідача про відсутність підстав вважати, що використання вигребу та прокладення до нього каналізаційних труб може створювати неприємний запах, недоведеність позивачем про порушення його прав , колегія суддів відхиляє, оскільки сам факт зведення спірної споруди без дотримання встановлених законодавством України відповідних норм з урахуванням фактичних обставин справи вказує на порушення прав позивача.

Аргументи апеляційної скарги про те, що відповідач не споруджувала вигрібної ями та не прокладала каналізаційних труб, а тому не порушувала прав позивача, відхиляються апеляційним судом у зв`язку з таким.

З договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24 квітня 2009 року вбачається, що ОСОБА_4 купила квартиру ( відомості про господарські споруди в договорі відсутні) у громадянки ОСОБА_5 , яка в свою чергу, це майно успадкувала.

Перед укладенням договору купівлі-продажу, 31 березня 2009 року громадянка ОСОБА_5 зверталась до Волинського обласного бюро технічної інвентаризації за одержанням витягу прав власності на квартиру, у зв`язку з чим проводилась інвентаризація цілого житлового будинку по АДРЕСА_5 .

Із оцінювального акту за квітень 2009 року, який міститься в матеріалах інвентиразаційної справи АДРЕСА_6 , вбачається, що в цьому будинку відсутня міська центральна та місцева каналізація.

Крім того, у матеріалах інвентаризаційної справи на цей будинок, на схематичному плані земельної ділянки позначено сарай, який перебуває у спільному користуванні (співвласників квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 розташована не біля приміщення сараю, і не на земельній ділянці, яка на даний час належить відповідачу ОСОБА_4 , а на території земельної ділянки, яка відноситься до квартири АДРЕСА_9 . В технічному описі господарських споруд за 1987 рік також міститься вказівка лише про таку споруду, як хлів (т. 3 а.с.9, 10).

З Акта обстеження від 10 квітня 2017 року, затвердженого Володимир-Волинським міським головою, вбачається, що ОСОБА_4 в господарській будівлі облаштувала вбиральню , а поруч - вигреб.

З наведеного належить дійти висновку, що влаштування вбиральні, вигребу та каналізаційної мережі з під`єднанням до вигребу відбулося після придбання ОСОБА_4 квартири та земельної ділянки.

Представником відповідача подано до апеляційного суду технічну документацію із землеустрою, виготовлену за заявою ОСОБА_4 у липні 2009 року, матеріали передпроектних та проектних робіт на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , виготовлені за заявою ОСОБА_4 у 2012 році, містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки за лютий 2013 року,в яких міститься топографо-геодзедична зйомка земельної ділянки, по АДРЕСА_5 , яка належить на парві власності ОСОБА_4 , та на якій графічно зображено місце розташування вигрібної ями та мережу каналізації. Однак у цих матеріалах та кресленнях позначено фактичне місцерозташування вигребу на час складання документів, однак, інформація, яка спростовує доводи позивача про порушення його прав та висновок судової будівельно-технічної експертизи, згідно з якими вигрібна яма споруджена та каналізаційні труби прокладені з порушенням санітарних норм та правил, в поданих доказах відсутня.

У схемі використання земельної ділянки, яка міститься в передпроектній документаціїї, у "Примітці", занчено, що знаком "ІІ" позначена земельна ділянка пллощею 15 кв. м. для обслуговування господарської будівлі та вбиральні ( т.2, а.с.223). Така "Примітка" суперечить змісту Держаного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 15 кв. м. по АДРЕСА_3 , у якому визначено цільове призначення земельної ділянки площею 15 кв м - " для обслуговування житлового будинку та господарських споруд"(т.2 а.с. 225).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 посилається на порушення норм процесуального права, зокрема, постановлення судом заочного рішення у справі, про час і місце розгляду якої відповідач не була повідомлена у встановленому законом порядку, що позбавило її можливості подати заперечення, докази, заявити клопотання про призначення експертизи.

Під час розгляду справи апеляційним судом відповідачу в повній мірі забезпечено право на участь в судовому засіданні, остання реалізувала передбачені процесуальним законом права на участь в судовому засіданні через представника, який надав усі пояснення та запереченні по суті спору, апеляційний суд сприяв реалізації прав учасниками справи та неодноразово задовольняв клопотання про витребування доказів та приєднання їх до матеріалів спарви, які були досліджені в судовому засіданні, а тому наведені аргументи щодо порушення норм процесуального права не слугують підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не слугують підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 липня 2020 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з часу виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді