Рішення

від 09.12.2021 по справі 640/3970/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року м. Київ № 640/3970/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві (04116, м. Київ, вул.Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 43141267)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.11.2019 №0088964202, №0088974202, №0089044202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог заначено про безпідставність та неправомірність висновків акту перевірки, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З позиції відповідача, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства та прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є правомірним та не підлягають скасуванню.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 16.09.2019 по 20.09.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питанні своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу інвестиційних активів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за період: 01.01.2017 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт від 26.09.2019 №122/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 .

В ході проведеної перевірки, контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_1 подав до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік з додатком Ф1 до неї, в якій самостійно задекларував дохід у сумі 215 477,93 грн., отриманий від продажу частки (8%) в статутному капіталі ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС (ЄДРПОУ 37026789) та зазначив витрати понесені на придбання цього інвестиційного активу у розмірі 90 480,00 грн., фінансовий результат операцій з інвестиційними активами в 2017 році (інвестиційний прибуток) - 124 997,93 гривень.

До перевірки надано лист ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС від 23.07.2019 №23-07-19 (вх.№ 139560/10 від 24.07.2019); копію протоколу ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС №18/12П в 18.12.2017 загальних зборів учасників ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС , відповідно до якої ОСОБА_1 здійснив продаж частки (8%) статутного капіталу ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС комерційній компанії ВАН СТАР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД ; копію прибуткового касового ордеру №1 від 21.06.2017 про внесення коштів для поповнення статутного капіталу на суму 26 703,50 грн; копію довідки АТ ОТП Банк від 04.12.2018 №002-3-3/1976 та виписки банку про рух коштів на розрахунковому рахунку ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС про інформацію щодо внесені ОСОБА_1 16.10.2013 на розрахунковий рахунок ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС коштів у сумі 803296,50 грн. як поповнення статутного капіталу. Проте довідка АТ ОТП Банк від 04.12.2018 №002-3-3/1976 надана ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС не визнана контролюючим органом розрахунковим документом ОСОБА_1 , а зазначена інформація такою, що не підтверджує факт придбання інвестиційного активу ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС .

Крім того встановлено, що ОСОБА_1 не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, що є порушенням вимог п.п. а п. 176.1 п.176 ст.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України.

Актом констатовано порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, п. 170 ст. 170, ст.176, п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України в частині заниження суми інвестиційного прибутку у розмірі 63 776,50 грн., що призвело до занижені податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11 497,77 грн. та військового збору на сум 956,65 гривень.

На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 22.11.2019:

№ 0088964202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб за податковими зобов`язаннями на загальну суму 14349,71 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 11 479,77 грн., за штрафними санкціями - 2 869,94 грн.;

№ 0089044202 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 1195, 81 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями - 956,65 грн., за штрафним санкціями - 239,16 грн.;

№ 0088974202 про збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у вигляді нарахованих штрафних санкцій у розмірі 510 грн.

Позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення від 22.11.2019 №0088964202, №0088974202, №0089044202 до Державної податкової служби України, однак рішенням про результати розгляду скарги від 10.02.2020 №5097/6/99-00-08-05-04-06 скарга була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Згідно з п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2,165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

В силу підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначаються п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, відповідно до якого облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (п.п. 170.2.1 п.170.2 ст.170 Податкового кодексу України).

Положеннями п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Нормою п.п. 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України визначено, що якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від`ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Згідно з п.п. 170.2.6 п.170.2 ст. 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу.

Судом встановлено, що договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі від 10.06.2013, укладеного між Комерційною компанією ВАН СТАР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (зареєстрована на Британських Островах ) (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), ОСОБА_1 придбано 76% частки статутного капіталу ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС за ціною 228760 грн.

В якості підтвердження вказаного факту, позивачем надано контролюючому органу довідку АТ ОТП Банк від 04.12.2018 №002-3-3/1976, а також виписку з особового банківського рахунку.

Згідно договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі від 15.12.2017, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та Комерційною компанією ВАН СТАР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (зареєстрована на Британських Островах ) (покупець), ОСОБА_1 продано 8% (вартість 90 480 грн.) частки статутного капіталу ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС за ціною 7 334,07 дол. США, що на момент підписання цього договору становить 201 026,86 грн.

На лист ГУ ДФС у м. Києві від 05.06.2019 за №10516/10/26-15-42-02-27 ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС (код ЄДРПОУ 37026789) листом від 23.07.2019 №23-07-19 надано документи, які підтверджують продаж в 2017 році частки в статутному капітал ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС ОСОБА_1 :

копія протоколу №18/12П від 18.12.2017 загальних зборів учасників ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС ;

копія прибуткового касового ордеру №1 від 21.06.2017 на суму 26703,50 ґрн;

копія довідки АТ ОТП Банк від 04.12.2018 №002-3-3/1976.

Проте, контролюючий орган, з посиланням на п.1.35 ст.1 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , не визнав такими, що документально підтверджені, витрати позивача, понесенні ним в 2013 році у зв`язку з придбанням інвестиційного активу ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС .

При цьому вказано, що документами, що підтверджують фактично понесені інвестиційні витрати, попереднє придбання інвестиційних активів фізичною особою - платником податку є належні чином складені договори купівлі-продажу інвестиційних активів; акти прийому-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

За результатами дослідження наявних у справі копій договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 10.06.2013, довідки АТ ОТП Банк від 04.12.2018 №002-3-3/1976 про внесення ОСОБА_1 на рахунок ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС , як внесок до Статутного капіталу коштів в сумі 100500 USD, виписку з особового банківського рахунку, суд дійшов висновку, що вони складенні у відповідності до вимог чинного законодавства та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених розрахункових операцій.

Відповідачем не надано суду жодних документальних доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем до матеріалів судової справи розрахункові документи були сфальсифіковані, та достовірність наведених в таких документах відомостей про господарські операції не спростовано.

Також відповідач не спростував факт отримання компанією зазначеної суми готівкових коштів від позивача за такими прибутковими касовими ордерами.

Нормами Цивільного кодексу України встановлено, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що витрати позивача у розмірі 100500 USD на придбання частки корпоративних прав на статутний капітал ТОВ ВУДСТОК ЕССЕТС є документально підтвердженими, а твердження відповідача про завищення інвестиційних витрат в поданій податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік на суму 63776,50 грн. є помилковими, а відтак про протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.11.2019 № 0088964202, № 0089044202 та задоволення даних позовних вимог.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0088974202 від 24.11.2019 щодо порушення вимог п.п. а п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України в частині не надання до перевірки Книгу обліку доходів і витрат, суд відмічає таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України).

Пунктом 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

В акті перевірки згадане порушення відображене висновком про обов`язок позивача вести Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.п. а п.176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п.п. в п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані: подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Згідно з п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

При цьому Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань пов`язує набуття фізичною особою статусу підприємця з відповідною державною реєстрацією.

Водночас, ні матеріали справи, ні Єдиний державний реєстр фізичних осіб-підприємців не містить відповідних та активних, на період спірних правовідносин, записів про ОСОБА_1 та його реєстрацію у якості фізичної особи-підприємця. Дана обставина свідчить про безпідставність вимог контролюючого органу надати Книгу доходів і витрат та відсутність складу правопорушення, передбаченого п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

Отже, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0088974202 від 24.11.2019, яким застосовано штрафні санкції в розмірі суми 510,00 грн. за ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу, за висновком суду, є протиправним та підлягає скасуванню.

Принцип заснованості на законі дістав свого закріплення у ч.2 ст.19 Конституції України, в якій зазначається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Інакше кажучи, межі діяльності суб`єктів публічної адміністрації обмежені положеннями законодавчих актів. Наведене конституційне положення є способом розширеного викладення принципу "дозволено тільки те, що прямо передбачено законом".

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Беручи до уваги наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позовних вимоги, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору понесені позивачем у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77,241-246, 250, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м. Київ, вул.Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.11.2019 №0088964202, №0089044202, №0088974202.

3.Стягнути на користь громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м. Київ, вул.Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська