Постанова

від 21.02.2022 по справі 640/3970/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3970/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року, суддя Добрянська Я.І., у справі за адміністративним позовом громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2019 №0088964202, №0088974202, №0089044202.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками неправомірних висновків акту перевірки, підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.09.2019 по 20.09.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питанні своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу інвестиційних активів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт від 26.09.2019 №122/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 .

В ході проведеної перевірки, контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_1 подав до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік з додатком Ф1 до неї, в якій самостійно задекларував дохід у сумі 215 477,93 грн, отриманий від продажу частки (8%) в статутному капіталі ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС» (ЄДРПОУ 37026789) та зазначив витрати понесені на придбання цього інвестиційного активу у розмірі 90 480,00 грн, фінансовий результат операцій з інвестиційними активами в 2017 році (інвестиційний прибуток) - 124 997,93 гривень.

До перевірки надано лист ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС» від 23.07.2019 №23-07-19 (вх. № 139560/10 від 24.07.2019); копію протоколу ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС» №18/12П в 18.12.2017 загальних зборів учасників ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС», відповідно до якої ОСОБА_1 здійснив продаж частки (8%) статутного капіталу ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС комерційній компанії «ВАН СТАР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД»; копію прибуткового касового ордеру №1 від 21.06.2017 про внесення коштів для поповнення статутного капіталу на суму 26 703,50 грн; копію довідки АТ «ОТП Банк» від 04.12.2018 №002-3-3/1976 та виписки банку про рух коштів на розрахунковому рахунку ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС» про інформацію щодо внесення ОСОБА_1 16.10.2013 на розрахунковий рахунок ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС» коштів у сумі 803296,50 грн як поповнення статутного капіталу.

Проте довідка АТ «ОТП Банк» від 04.12.2018 №002-3-3/1976 надана ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС» не визнана контролюючим органом розрахунковим документом ОСОБА_1 , а зазначена інформація такою, що не підтверджує факт придбання інвестиційного активу ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС».

Окрім того встановлено, що ОСОБА_1 не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, що є порушенням вимог п.п. «а» п. 176.1 п.176 ст.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України.

Так, а акті перевірки зазначено про порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, п. 170 ст. 170, ст.176, п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України в частині заниження суми інвестиційного прибутку у розмірі 63 776,50 грн, що призвело до занижені податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11 497,77 грн та військового збору на сум 956,65 грн.

На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 22.11.2019:

- № 0088964202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб за податковими зобов`язаннями на загальну суму 14349,71 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 11 479,77 грн, за штрафними санкціями - 2 869,94 грн;

- № 0089044202 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 1195, 81 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями - 956,65 грн, за штрафним санкціями - 239,16 грн;

- № 0088974202 про збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у вигляді нарахованих штрафних санкцій у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протипраними та таким, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія судді зазначає наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 164.2.9 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв`язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Разом з тим, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податків. При цьому платник податку визначає інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на організованому ринку цінних паперів, окремо від інвестиційного прибутку за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на такому ринку.

Таким чином, при вирішенні питання щодо оподаткування інвестиційного прибутку, перевірці підлягають обставини наявності у позивача позитивного фінансового результату від операцій з інвестиційними активами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 826/9611/16 (провадження № К/9901/1430/17).

Як убачається із матеріалів справи, договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі від 10.06.2013, укладеного між Комерційною компанією «ВАН СТАР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (зареєстрована на Британських Островах ) (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), ОСОБА_1 придбано 76% частки статутного капіталу ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС» за ціною 228760 грн.

В якості підтвердження вказаного факту, позивачем надано контролюючому органу довідку АТ «ОТП Банк» від 04.12.2018 №002-3-3/1976, а також виписку з особового банківського рахунку.

Згідно договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі від 15.12.2017, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та Комерційною компанією «ВАН СТАР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (зареєстрована на Британських Островах ) (покупець), ОСОБА_1 продано 8% (вартість 90 480 грн) частки статутного капіталу ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС» за ціною 7 334,07 дол. США, що на момент підписання цього договору становить 201 026,86 грн.

На лист ГУ ДФС у м. Києві від 05.06.2019 за №10516/10/26-15-42-02-27 ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС» (код ЄДРПОУ 37026789) листом від 23.07.2019 №23-07-19 надано документи, які підтверджують продаж в 2017 році частки в статутному капітал ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС» ОСОБА_1 :

- копія протоколу №18/12П від 18.12.2017 загальних зборів учасників ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС»;

- копія прибуткового касового ордеру №1 від 21.06.2017 на суму 26703,50 ґрн;

- копія довідки АТ «ОТП Банк» від 04.12.2018 №002-3-3/1976.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, контролюючий орган, з посиланням на п.1.35 ст.1 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», не визнав такими, що документально підтверджені, витрати позивача, понесенні ним в 2013 році у зв`язку з придбанням інвестиційного активу ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС».

Водночас, вказано, що документами, що підтверджують фактично понесені інвестиційні витрати, попереднє придбання інвестиційних активів фізичною особою - платником податку є належні чином складені договори купівлі-продажу інвестиційних активів; акти прийому-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

При цьому, з копії договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 10.06.2013, довідки АТ «ОТП Банк» від 04.12.2018 №002-3-3/1976 про внесення ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС», як внесок до Статутного капіталу коштів в сумі 100500 USD, виписку з особового банківського рахунку, вбачається, що вони складенні у відповідності до вимог чинного законодавства та в повній мірі відображають зміст та характер вчинених розрахункових операцій.

Окрім того, податковим органом, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції, не надано доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем до матеріалів судової справи розрахункові документи були сфальсифіковані, та достовірність наведених в таких документах відомостей про господарські операції не спростовано.

Також відповідач не спростував факт отримання компанією зазначеної суми готівкових коштів від позивача за такими прибутковими касовими ордерами

Разом з тим, нормами Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, витрати позивача у розмірі 100500 USD на придбання частки корпоративних прав на статутний капітал ТОВ «ВУДСТОК ЕССЕТС» є документально підтвердженими, тоді як твердження відповідача про завищення інвестиційних витрат в поданій податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік на суму 63776,50 грн є помилковими.

До того ж, відповідно до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПКУ об`єктом оподаткування ПДФО є дохід у вигляді інвестиційного прибутку, який згідно з п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу.

Крім того, пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПКУ визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (п.п. 1.1, п.п.1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4 п. 16-1 під.10 Розділу XX ПКУ).

Таким чином, оскільки, військовий збір нараховується і сплачується із об`єкта оподаткування ПДФО, враховуючи помилковість висновків акту перевірки про заниження ПДФО, відповідач, безпідставно нарахував позивачу і військовий збір.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення від 22.11.2019 № 0088964202, № 0089044202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0088974202 від 24.11.2019 про порушення вимог п.п. «а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України в частині не надання до перевірки Книгу обліку доходів і витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Так, пунктом 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У відповідності до п.п. «а» п.176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

При цьому, згідно з п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані: подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Разом з тим, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

При цьому Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» пов`язує набуття фізичною особою статусу підприємця з відповідною державною реєстрацією.

Так, як вірно зауважив суд першої інстанції, ні матеріали справи, ні Єдиний державний реєстр фізичних осіб-підприємців не містить даних про те, що Арутюнян Нарек зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому вимоги контролюючого органу надати Книгу доходів є безпідставними, що свідчить про відсутність складу правопорушення, передбаченого п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0088974202 від 24.11.2019, яким застосовано штрафні санкції в розмірі суми 510,00 грн за ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22.11.2019 №0088964202, №0088974202, №0089044202 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті податковим органом з порушенням норм чиного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про правомірність прийнятих ним рішень у межах спірних правовідносинах.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.