Постанова

від 30.11.2021 по справі 480/2421/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 р.Справа № 480/2421/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2021, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, повний текст складено 29.06.21 року по справі № 480/2421/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ"

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ (далі за текстом також - позивач, ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ ) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі та текстом також - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № СМ 269/1827/АВ/П/ТД-ФС від 17.03.2020, винесену начальником Управління Держпраці у Сумській області Семеновим Ю. Д., якою на ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ накладено штраф у розмірі 802 910,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № СМ 269/1827/АВ/П/ТД-ФС від 17.03.2020, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ накладено штраф у розмірі 802 910,00 грн.

Стягнуто з Управління Держпраці у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ" в рахунок повернення судового збору, сплаченого за подачу позову та судовий збір, сплачений за подачу заяви про забезпечення позову у загальному розмірі 12 674,25 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці у Сумській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, з посиланням на обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, наведені ним у відзиві на позовну заяву, зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Вказує, що станом на проведення інспекційного відвідування корпоративних відносин між ОСОБА_1 та ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ не існувало, але після продажу своєї частки ОСОБА_1 продовжував виконувати обов`язки директора без укладення трудового договору, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України, тобто, штрафна санкція відносно ОСОБА_1 застосована законно та правомірно. Звертає увагу, що матеріали справи містять докази, що саме позивач провадить діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , має всі необхідні документи для провадження господарської діяльності, має на особистому зберіганні майно.

За результатами апеляційного розгляду Управління Держпраці у Сумській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються обставинами справи, встановленими судом першої інстанції. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З клопотанням про долучення документів до матеріалів справи позивач надав: протокол загальних зборів учасників ТОВ Іволжанські води № 1 від 15.03.2018 про заснування Товариства та призначення директора; наказ ТОВ Іволжанські води від 16.03.2018 про виконання обов`язків директора; протокол загальних зборів учасників ТОВ Іволжанські води № 2 від 21.03.2018 про зміну найменування Товариства; договір від 29.11.2019 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ ; акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ від 29.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом СМНО Нагорною Н. В. за реєстровими номерами 12104, 12105, 12106, та зазначив, що із наданих документів вбачається, що з 15.03.2018 по 29.11.2019 ОСОБА_1 був одним із засновників (учасників) ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ і відповідно до п. 3 протоколу загальних зборів учасників Товариства виконував обов`язки директора Товариства без оплати, як один із учасників Товариства, що належним чином досліджено та оцінено судом першої інстанції.

Додатково звертає увагу, що жодних доказів здійснення позивачем виробничої діяльності у період до лютого 2020 року відповідачем виявлено не було, як не було їх виявлено і під час проведення інспекційного відвідування підприємства у с. Іволжанське - посадові особи позивача, його працівники, будь-яка виробнича, організаційна чи бухгалтерська документація позивача були відсутні, будь-яке майно позивача та виготовлена ним продукція також під час перевірки не були виявлені, що вочевидь свідчить про необґрунтованість висновків посадових осіб відповідача, наведених у Акті перевірки та в оскаржуваній постанові про накладення штрафу.

У додаткових поясненнях відповідачем наведено розрахунок суми штрафу, визначеного оскаржуваною постановою, та зазначено, що позиція суду першої інстанції щодо провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ Єко-продукт не підтверджена жодними належними доказами.

Вказує, що підставою для проведення інспекційного відвідування згідно з пп. 3 п.5 Порядку № 823 було рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. За інформацією, яка була викладена в службовій записці головного державного інспектора Маслака В. Б., начальник прийняв рішення про проведення інспекційного відвідування.

Також, у додаткових поясненнях відповідач зазначив, що 03.11.2021 Управління отримало відповідь на запит, відповідно до якого власниками майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Земельна ділянка за цією адресою є комунальною власністю Кияницької сільської ради та передана в оренду гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 02.01.2019 та додаткової угоди до договору оренди від 22.05.2019.

Вказує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який сформований на дату початку інспекційного відвідування, а саме - на 22.01.2020, гр. ОСОБА_3 є засновником позивача.

Тобто, засновник позивача є власником частини приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за цією ж адресою орендує земельну ділянки, яка знаходиться в комунальній власності. Тобто, має все необхідне для провадження господарської діяльності за цією адресою, а отже позивач здійснює господарську діяльність за цією адресою, що спростовує висновки суду першої інстанції, наведені в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції установлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ 16.03.2018 зареєстровано як юридична особа із зазначенням місцезнаходження: АДРЕСА_2 , основним видом діяльності якого є, зокрема, код КВЕД 11.07 "Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки". Також, позивачу видано дозвіл на спеціальне водокористування № 265/49д-18 від 12.09.2018 для водозабору з 2 артсвердловин, що розташовані по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 140-143), а Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 1373-ОД від 24.12.2019 ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ внесено в Державний реєстр потужностей операторів ринку (т. 1, а.с. 144, 145).

Управлінням Держпраці у Сумській області на підставі ст. 259 КЗпП України, п.п. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 823, видано Наказ про проведення інспекційного відвідування № 98 від 22.01.2020, для проведення інспекційного відвідування ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ , юридична адреса: м. Суми, вул. Гагаріна, буд. 9А, адреса здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 73).

На підставі вказаного наказу оформлено направлення № 21/СМ269 від 22.01.2020 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання - ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ у період з 22.01.2020 по 28.01.2020 (т. 1 а.с. 7, 74).

Відповідно до наказу та направлення контролю підлягали питання додержання законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, у тому числі з неповнолітніми.

В період з 22.01.2020 по 28.01.2020 проведено інспекційне відвідування ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ , юридична адреса: м. Суми, вул. Гагаріна, буд. 9А, адреса здійснення господарської діяльності: Сумська область, Сумський район, селище Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, в ході якого позивачу направлено вимогу про надання/поновлення документів № СМ 269/1827/НД від 22.01.2020 (т. 1 а.с. 8, 9, 75, 76), та за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № СМ 269/1827/АВ від 28.01.2020 (т. 1 а.с. 10-14), яким встановлено, що ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ фактично допущено до роботи 17 осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, чим, на думку інспекторів, порушено вимоги ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

06.02.2020 інспекторами праці Управління Держпраці у Сумській області складено припис про усунення виявлених порушень № СМ 269/1827/АВ/П, в якому зазначено встановлене при перевірці порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, та яким директора ТОВ «Завод «Іволжанські води» ОСОБА_1 зобов`язано забезпечити дотримання вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України у строк до 19.02.2020 (т. 1, а.с. 15, 16).

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті інспекційного відвідування, позивачем подано зауваження до акта (т. 1 а.с. 19, 101), за результатами розгляду яких Управління Держпраці у Сумській області листом від 05.02.2020 залишило в силі висновки, викладені в акті інспекційного відвідування ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ від 28.01.2020 за № СМ 269/1827/АВ (т. 1, а.с. 102).

22.01.2020 інспекторам праці Управління Держпраці у Сумській області Золотим О. Д. надано пояснення, згідно з якими ТОВ «Завод «Еко-продукт» припинило свою діяльність за вказаною адресою з вересня 2019 року, а ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ діяльність не починав; в штаті ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ , крім директора, співробітників немає; ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ створено в березні 2018 року і він погодився бути директором такого підприємства на добровільній основі до його роботи (т. 1, а.с. 77).

Також, 23.01.2020 ОСОБА_1 надав письмові пояснення, де зазначив, що ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ не використовує найману працю, так як не може отримати право на виробничу діяльність у зв`язку з тим, що попередній власник та орендар не передав згідно з судовим рішенням господарське обладнання та майно; на території заводу перебувають колишні працівники ТОВ Еко-продукт , який заборгував їм значні кошти по заробітній платі, а тому відмовляються залишати територію заводу; на даному етапі він виконує обов`язки директора ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ як засновник, а з листопада 2019 року - вийшов зі складу засновників та продовжує виконувати обов`язки директора на добровільних засадах без укладання трудового договору (т. 1, а.с. 78).

23.01.2020 ОСОБА_1 надав документи, а саме: протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ від 22.03.2018, згідно з яким ОСОБА_1 володіє 45 % статутного капіталу ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ та йому, як засновнику ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ , надано повноваження необхідні для управління ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ ; акт приймання-передачі частки у статутному капіталі TOB ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ та договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ від 29.11.2019, згідно з якими ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 40 %, ОСОБА_20 - 5 % частки у статутному капіталі ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ .

Подання ОСОБА_1 таких пояснень та вказаних документів підтверджується актом інспекційного відвідування № СМ 269/1827/АВ від 28.01.2020 (т. 1, а.с. 10-14).

17.03.2020 відповідачем на підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 28.01.2020 за № СМ 269/1827/АВ, прийнято постанову № СМ 269/1827/АВ/П-ТД-ФС, якою на ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ накладено штраф у розмірі 802 910 грн за допуск до роботи 17 осіб без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (т. 1 а.с. 26-30).

Не погодившись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску сімнадцяти громадян до роботи без укладення трудового договору здійснено при помилковому розумінні фактичних обставин. А відтак, спірне рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованим та безпідставним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007, № 877-V (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 877-V), заходи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюються у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог, зокрема частин першої - четвертої та шостої статті 7 цього Закону.

Тобто, вимоги ч. 5 ст. 7 Закону № 877-V (відповідно до якої перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення)) дотримуються відповідачем з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах, як це зазначено у ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

У свою чергу, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

А відповідно до частини третьої цієї статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Отже, обов`язковою умовою притягнення роботодавця до відповідальності за порушення ним статті 24 КЗпП України є безпосереднє виявлення під час інспекційного відвідування посадовими особами Держпраці осіб, які виконують трудові функції без належного офіційного оформлення та саме роботодавцем.

Як визначено частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так само, відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 823 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 4.12.2019 за № 1132) /надалі - Порядок № 823/.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013, № 509 (надалі - Порядок № 509).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За змістом підпункту 5 пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Підставами для здійснення інспекційних відвідувань є серед іншого, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Пунктом 10 Порядку № 823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

За змістом пункту 13 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право: подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта інспекційного відвідування (підпункт 5); перед підписанням акта інспекційного відвідування бути поінформованим про свої права та обов`язки (підпункт 7).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 823 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Пунктами 16, 17, 23 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

У разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.

Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту).

Штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Пунктами 3, 4 Порядку № 509 встановлено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Судовим розглядом установлено, що, у тому числі, з копії наказу (т. 1, а.с. 73) та пояснень представника відповідача, перевірка позивача призначена на підставі пп. 3 п. 5 Порядку № 823, тобто за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийнятому за результатами аналізу інформації, отриманої із джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

За інформацією, викладеною в службовій записці головного державного інспектора Маслака В. Б. 20.01.2020, начальником Управління прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування.

За обставинами, викладеними у такій службовій записці, 17.01.2020 від фізичної особи надійшов телефонний дзвінок на гарячу лінію Управління з питання дотримання трудового законодавства підприємством, яке здійснює свою діяльність за адресою: Сумська область, Сумський район, селище Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4.

До матеріалів справи, під час апеляційного розгляду справи, Управлінням надано копії відповідних сторінок Журналу реєстрації телефонних дзвінків з питань порушення трудового законодавства.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані обставини спростовують доводи позивача про те, що інспекційне відвідування призначене Управлінням за відсутності підстав, визначених у п. 5 Порядку № 823.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що приписами ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V та п. 8 Порядку № 823 не передбачено вручення копії наказу на проведення інспекційного відвідування, з огляду на що доводи позивача про його невручення є неспроможними.

В той же час, згідно з вимогами ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V та п. 8 Порядку № 823, копія направлення надається об`єкту відвідування та вноситься запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перед наданням акта для підпису.

Як убачається з матеріалів справи, направлення разом з вимогою про надання документів вручено повноважній особі позивача ще 22.01.2020 (т. 1, а.с. 74, 75), до складання 28.01.2020 акта інспекційного відвідування, що спростовує твердження позивача про неповідомлення про перевірку.

Разом з тим, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки (КВЕД 11.07) (т. 1, а.с. 48).

Також, 12.09.2018 позивачем, з метою водокористування: забезпечення власних питних і санітарно-гігієнічних та виробничих потреб, отримано дозвіл на спеціальне водокористування № 265/СМ/49д-18 зі строком дії з 12.09.2018 по 12.09.2021, (т. 1, а.с. 140), в якому зазначено, що фактичне місце здійснення діяльності ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ є саме: с. Іволжанське Сумського району, а адреса водозабору з 2 артсвердловин: АДРЕСА_1 .

Крім того, за вказаною ж адресою, за зверненням 23.12.2019 директора ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ про державну реєстрацію потужностей за адресою: АДРЕСА_1 , з видом господарської діяльності - виробництво та розлив мінеральної природної столової та питної фасованої, виробництво безалкогольних напоїв та пива в асортименті та їх реалізація, Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 1373-ОД від 24.12.2019 ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ внесено до Державного реєстру потужностей операторів ринку (т. 1, а.с. 90, 144, 145).

Відтак, доводи позивача щодо призначення перевірки не за місцем провадження господарської діяльності обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги.

Судовим розглядом установлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало встановлення відповідачем факту допущення позивачем до роботи 17 осіб без оформлення трудового договору, наказу чи розпорядження власника та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що свідчить про порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП.

Так, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, дійшов висновків, що ОСОБА_1 як директор ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ допущений до роботи без укладення трудового договору. Такий висновок відповідач робить з посиланням на письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він вказує про те, що з листопада 2019 року він виконує обов`язки директора на добровільних засадах без укладення трудового договору (т. 1, а.с. 78), а також на те, що згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі TOB ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ та договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ від 29.11.2019, ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 - 40 %, ОСОБА_20 - 5 % частки у статутному капіталі ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ .

У той же час, відповідачем не взято до уваги інших обставин, які були повідомлені такою особою, та не надано аналізу наданим ОСОБА_1 документам.

Так, з акта інспекційного відвідування вбачається, що ОСОБА_1 було надано, крім іншого, протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ від 22.03.2018, згідно з яким ОСОБА_1 надано повноваження, необхідні для управління ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ . Також, під час інспекційного відвідування встановлено, та це зазначено в акті (т. 1, а.с. 12 зворот), що ОСОБА_1 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент перевірки значиться керівником ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ . При цьому, будь-якого іншого протоколу Загальних зборів учасників ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ , чи інших доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 після передачі своєї частки у статутному капіталі був позбавлений повноважень керівника позивача, ні під час інспекційного відвідування, ні до матеріалів справи надано не було.

Частинами першою та третьою статті 237 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою та третьою статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частин першої та третьої статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Аналогічні положення містить Господарський кодекс України.

Так, частинами 1, 2, 3 ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

За приписами частини п`ятої статті 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Крім того, Конституційний Суд у Рішенні від 12.01.2010 (№ 1-рп/2010) у справі № 1-2/2010 вказав, що зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Відтак, відносини, які виникли при виконанні функцій директора підприємства на виконання рішення компетентного (уповноваженого) органу товариства, без укладання трудового договору (контракту), є корпоративними, а отже, відсутній обов`язок укладати трудовий договір.

При цьому, відповідачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи не надано будь-якого рішення компетентного (уповноваженого) органу ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ про відсторонення ОСОБА_1 станом на момент проведення інспекційного відвідування від виконання обов`язків керівника. Доказів про внесення будь-яких змін до відомостей про юридичну особу в частині зміни керівництва, як станом на момент проведення перевірки, так і на момент подання позову відповідачем також не надано.

ОСОБА_1 , як на час проведення перевірки, так і на момент подачі позову, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значився керівником ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ (т. 1, а.с. 48, 49). Саме на ОСОБА_1 , як на директора, відповідач покладав обов`язок виконання припису про усунення виявлених порушень (т. 1, а.с. 15, 16). Більше того, продовжуючи виконувати свої обов`язки як керівника, саме ОСОБА_1 31.01.2020 затвердив штатний розклад ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ , який вводився в дію з 01.02.2020 (т. 1, а.с. 146), підписав наказ про прийняття на роботу працівників (т. 1, а.с. 146-153) щодо яких повідомлено органи Державної податкової служби (т. 1, а.с. 103).

Таким чином, під час судового розгляду не знайшов підтвердження факт порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП України в частині допуску до роботи без оформлення трудового договору ОСОБА_1 , а тому висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова відповідача в цій частині не відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправною та підлягає скасуванню, є обґрунтованим та правильним.

Що стосується обставин допуску до роботи без оформлення трудового договору таких осіб як ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , колегія суддів зауважує на таке.

Як вже зазначалось вище, 12.09.2018 позивачем, з метою водокористування: забезпечення власних питних і санітарно-гігієнічних та виробничих потреб за адресою: АДРЕСА_1 , отримано дозвіл на спеціальне водокористування № 265/СМ/49д-18 зі строком дії з 12.09.2018 по 12.09.2021 (т. 1, а.с. 140) та за вказаною ж адресою, Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 1373-ОД від 24.12.2019 ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ внесено в Державний реєстр потужностей операторів ринку (т. 1, а. с. 90, 144, 145).

Водночас, під час судового розгляду встановлено, що за вказаною адресою, у тому числі і станом на момент здійснення інспекційного відвідування, значилось зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Еко-продукт (далі - ТОВ Завод Еко-продукт (т. 1, а. с. 46).

Разом з тим, на адресу відповідача директором ТОВ Завод Еко-продукт надіслано листа від 27.01.2020, в якому ТОВ Завод Еко-продукт повідомило, що з 11.06.2019 та по теперішній час підприємство не веде господарської діяльності з виробництва чи продажу питної та мінеральної води, напоїв безалкогольних та пива, а всіх працівників звільнено (т. 1, а.с. 91-100).

Посилаючись на вказані обставини, а також на листи АТ Сумиобленерго , у тому числі щодо обсягів споживання електроенергії з липня 2019 року (т. 1, а. с. 176, 177), відповідач стверджує, що саме позивач має все необхідне для провадження господарської діяльності та здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, листи АТ Сумиобленерго отримані відповідачем в травні та серпні 2020 року, тобто після прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу № СМ 269/1827/АВ/П/ТД-ФС від 17.03.2020.

З огляду на зазначене, колегія суддів не бере до уваги такі листи, оскільки вони не були покладені в основу оскаржуваної постанови та на момент її прийняття відповідачем взагалі не надавалась оцінка обставинам, зазначеним у листах АТ Сумиобленерго .

Крім того, як указані обставини, так і отримання дозволу на спеціальне водокористування № 265/СМ/49д-18 зі строком дії з 12.09.2018 по 12.09.2021 (т. 1, а.с. 140) та включення позивача до Державного реєстру потужностей операторів ринку (т. 1, а.с. 90, 144, 145), не може свідчити про те, що саме позивачем як роботодавцем допущено до роботи вказаних вище осіб.

Під час здійснення відеозапису інспекційного відвідування дійсно деякі свідки на пряме запитання інспекторів, чи працюють вони на ТОВ «Завод «Іволжанські води» , надавали ствердну відповідь.

Водночас, як в акті перевірки, так і в оскаржуваній постанові, відповідачем не зазначено, або ж указано невірно, прізвище, ім`я, по батькові всіх осіб, які, як уважає Управління Держпраці у Сумській області, в порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, позивачем допущено до роботи без укладення трудового договору.

У той же час, після складання акта інспекційного відвідування ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ отримані пояснення від осіб, які перебували на території заводу в день перевірки, що узгоджується і з поясненнями свідка ОСОБА_14 , допитаної в судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції, та в яких особи зазначали, що жодного відношення до ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ вони не мають. При цьому, більшість з них є колишніми працівниками ТОВ Завод Еко-продукт , з якими останній не розрахувалося із виплати заробітної плати, однак, обіцяло розрахуватись; на заводі вони вели постійне чергування; деякі з них були присутні для виконання певних робіт за проханням знайомих та із сподіванням, що згодом вони будуть працевлаштовані (т. 1, а.с. 32-45).

Однак, повноважною особою відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови взагалі не надано жодної оцінки таким поясненням, у тому числі, і в частині встановлення даних (прізвища, ім`я по-батькові) вказаних осіб.

Разом з тим, допитані в судовому засіданні у суді першої інстанції, зокрема, свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , підтвердили написані ними письмові пояснення. Вказали, що вони працювали на ТОВ Завод Еко-продукт та влітку 2019 року були звільнені, однак, підприємство не розрахувалось, як з ними, так і з іншими працівниками по заробітній платі, а тому вони ходили і далі на підприємство, так як обіцяли з ними згодом розрахуватись. При цьому, працівниками навіть після звільнення здійснювався розлив води, яку за вказівкою керівництва ТОВ Завод Еко-продукт забирали машинами.

Також, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 01.04.2020 (т. 1, а.с. 171), в межах кримінального провадження, відкритого за фактом використання підроблених накладних про походження товарів від ТОВ Завод Еко-продукт та за фактом здійснення службовими особами цього підприємства видобутку води без довільних документів, накладено арешт на майно в ТОВ Завод Еко-продукт , вилучене 26.03.2020, серед якого, крім 1282 пластикових пляшок з водою, накладено арешт та вилучено таке майно ТОВ Завод Еко-продукт : змінне завдання датою 26.03.2020, 10.09.2019, 09.00.2019, табелі обліку робочого часу за серпень 2019 року, жовтень 2019 року, бланки з одного боку якого мається напис: змінне завдання , з іншого боку накладні від 17.12.2019, 20.12.2019, 16.12.2019, журнали здоров`я з записами за лютий, березень 2020 року.

Тобто, були вилучені докази (виходячи із записів, які велися), що стосуються діяльності ТОВ Завод Еко-продукт , у тому числі, як після звільнення працівників, на чому наполягало ТОВ Завод Еко-продукт (т. 1, а.с. 91), так і після інспекційного відвідуванні у січні 2020 року ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ .

А відтак, під час судового розгляду не підтверджено того факту, що особи, які зафіксовані під час інспекційного відвідування на відеозаписі, були залучені саме позивачем, а не іншим підприємством, яке продовжувало бути зареєстрованим за спірною адресою.

Будь-яких належних доказів на спростування зазначеного відповідачем надано не було, перевірку ТОВ Еко-продукт відповідач за такими обставинами в цей період не проводив та таких доказів до матеріалів справи не надано.

Жодних доказів здійснення позивачем виробничої діяльності у період до лютого 2020 року відповідачем виявлено не було, як не було їх виявлено і під час проведення інспекційного відвідування підприємства у с. Іволжанське, зокрема, виробничої, організаційної чи бухгалтерської документації, майна позивача чи виготовленої ним продукції.

Допитаний в судовому засіданні у суді першої інстанції свідок ОСОБА_21 (в акті зазначено як ОСОБА_6 ) вказував, що на роботу його привела дружина ОСОБА_22 , яка під час перевірки також була на заводі. Під час перевірки хтось з своїх сказав (але не пам`ятає хто саме, але це точно був не ОСОБА_1 ), що для перевіряючих вони не працюють. Вказав, що він і раніше працював на заводі, але неофіційно. Раніше це було ТОВ Завод Еко-продукт , а зараз ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ , саме куди його згодом і було офіційно працевлаштовано.

Проте, пояснення свідка не узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, відповідно до яких даний свідок був працевлаштований на ТОВ Завод Еко-продукт , а не на ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ , на чому саме наполягав свідок (т. 2, а.с. 92, 93), що не може свідчити про повне знання всіх обставин його працевлаштування. Крім того, свідок стверджував, що під час перевірки була присутня і його дружина ОСОБА_22 , однак, на відеозаписі її зафіксовано не було.

Водночас, свідок пояснював, що він самостійно визначив, де він буде працювати, оскільки зі слів дружини, знав, де не вистачає людей. ОСОБА_1 особисто йому гроші за роботу не платив та робоче місце не визначав.

Допитаний в судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_23 пояснив, що він раніше працював на ТОВ Завод Еко-продукт охоронником та в 2019 році звільнений. Після звільнення він продовжував ходити на роботу, за яку отримував гроші в конторі, де було ТОВ Завод Еко-продукт . В його обов`язки, серед іншого, входило записувати у відповідному журналі в`їзди автомобілів. Проте, свідок не міг з впевненістю пояснити, хто саме йому визначав робоче місце.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні у суді першої інстанції повідомила, що вона на заводі ТОВ Завод Еко-продукт працювала багато років, однак, ТОВ Завод Еко-продукт їй гроші не виплачувало, та в травні-червні 2019 року ОСОБА_1 зібрав всіх і пообіцяв, що прийме всіх у порядку переводу. Однак, її в той день не було на роботі. Згодом вона звільнилась, однак, продовжувала ходити на роботу. Періодично виплачували кошти. ОСОБА_1 особисто їй не визначав обсяг роботи та особисто гроші не виплачував.

Допитані в судовому засіданні у суді першої інстанції свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 пояснили, що жодного відношення до ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ вони не мають. Раніше працювали на ТОВ Завод Еко-продукт , який заборгував їм заробітну плату. Після звільнення вони продовжували ходити на завод зі сподіванням, що завод з ними розрахується. У цей період, в тому числі, на момент перевірки, вони самі визначали обсяг роботи та здійснювали чергування щоб уберегти майно заводу від розкрадання. Також, вони здійснювали розлив залишків води, яку періодично приїжджали та забирали машини за вказівками колишнього керівництва. Періодично виплачували по 100-200 грн.

Вказані пояснення узгоджуються з письмовими поясненнями, які свідки давали на ім`я начальника Управління Держпраці в Сумській області, в яких вказували, що жодних відносин з ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ не мають та раніше працювали на ТОВ Завод Еко-продукт , який не розрахувався по заробітній платі.

Водночас, такі пояснення узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_1 , який зазначав, що ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ до лютого 2020 року ще не працювало. Він їздив на завод, оскільки є засновником ТОВ Фонтан , майно якого перебувало в оренді ТОВ Завод Еко-продукт , та перевіряв схоронність цього майна майже кожного дня.

Вказане узгоджується також з дослідженими матеріалами справи, а саме, копією договору здачі в оренду основних засобів (т. 2, а.с. 39-45), копіями постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника (т. 2, а.с. 5-13), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2, а.с. 3, 4), а також поясненнями свідка ОСОБА_4 , який здійснював запис у відповідному журналі про приїзд ОСОБА_1 .

Вказані пояснення свідків узгоджуються і з записом, зафіксованим посадовими особами відповідача засобами відеотехніки в ході інспекційного відвідування.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, яким прийнято спірну постанову, мав довести її правомірність шляхом надання суду належних, достатніх і допустимих доказів. Водночас, такі докази мали бути здобуті відповідачем у ході проведення інспекційного відвідування ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ та існувати на момент прийняття спірного рішення, адже, як передбачено абзацом другим частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Порядок № 823 наділяє інспектора праці певним обсягом повноважень, не виконання яких останнім є підставою для висновку про протиправність спірного рішення з огляду на недоведення суб`єктом владних повноважень його обґрунтованості та правомірності.

Проте, відповідачем в ході проведення інспекційного відвідування не було зібрано достатніх та належних доказів, які б свідчили про наявність між позивачем як роботодавцем та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ( ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , як працівниками, трудових відносин. Не здобуто таких й в ході судового розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

Жодний зі свідків не підтвердив тієї обставини, що саме ОСОБА_1 чи іншою уповноваженою особою ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ допущено їх до роботи, чи саме такими особами здійснений контроль та перевірка виконаної ними роботи, чи саме такими особами здійснювалась виплата коштів за виконану роботу. Відповідачем ні під час інспекційного відвідування, ні під час прийняття оскаржуваної постанови не надано оцінки отриманим поясненням від осіб, які були присутні під час інспекційного відвідування, не було надано оцінки тій обставині, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано й ТОВ Завод Еко-продукт , та не було зібрано достатніх та належних доказів того, що ТОВ Завод Еко-продукт не веде господарської діяльності за спірною адресою.

Відтак, оскільки матеріалами справи не доведено факт допуску позивачем таких осіб як: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ( ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки відповідача, наведені в акті інспекційного відвідування щодо порушень ТОВ ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКІ ВОДИ законодавства про працю, є такими, які ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами.

З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску сімнадцяти громадян до роботи без укладення трудового договору здійснено при помилковому розумінні фактичних обставин справи та норм чинного законодавства. А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованим та безпідставним.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях, висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції.

Обставини того, що засновник позивача є власником частини приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та за цією ж адресою орендує земельну ділянки, яка знаходиться в комунальній власності, а отже має все необхідне для провадження господарської діяльності за цією адресою, на спірні правовідносини сторін не впливають та з урахуванням приписів чинного законодавства не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 по справі № 480/2421/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 08.12.2021 року