Постанова

від 14.06.2010 по справі 3727/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 14 червня 2010 р.                                                                                 № 2-а- 3727/10/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі головуючого судді   Тацій Л.В.   при секретарі судового засідання  Букар Х.М.  

розглянувши у відкритому судовому  засіданні адміністративну справу за позовом

 Мале приватне підприємство Виробничо-торгівельна фірма "Поступ"   

до

 Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова   

про

 визнання податкового повідомлення-рішення  нечинним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Мале приватне підприємство Виробничо-торгівельна фірма «Поступ» (далі- МПП ВТФ «Поступ»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати нечинними податкове повідомлення-рішення № 0000331540/0 від 13 березня 2010 року та акт № 327/15-409/14096676 від 22.02.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки МПП ВТФ «Поступ» (код ЄДРПОУ 14096676) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПФ «ТТВ» ( код ЄДРПОУ 21219151) за період з 01.07.2008 року по 30.08.2008 року, з 01.11.2008 по 31.12.2008 року.

          Ухвалою судді від 01 квітня 2010 року провадження в адміністративній справі відкрито в частині позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000331540/0 від 13 березня 2010 року. В частині вимог щодо скасування акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова у відкритті провадження відмовлено.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову в частині щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000331540/0 від 13 березня 2010 року в повному обсязі, посилаючись на наступне. Викладені в Акті перевірки висновки є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи і нормам законодавства, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення є, відповідно, незаконними, та мають бути визнане нечинним.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність проведеної перевірки та прийнятих рішень вимогам діючого законодавства.  

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача,  дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, МПП ВТФ «Поступ», пройшов, передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правовий статус суб’єкта господарювання-юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців з ідентифікаційним кодом 14096676, на обліку, як платник податків, зборів (обов’язкових платежів), знаходиться у ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова.

ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкові проведено невиїзну документальну перевірку МПП ВТФ «Поступ» щодо підтверджений відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПФ «ТТВ» ( код ЄДРПОУ 21219151) за період з 01.07.2008 року по 30.08.2008 року, 01.11.2008 по 31.12.2008 року, про що складено Акт перевірки за № 327/15-409/14096676 від 22.02.2010 року (а.с. 14-25).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5  п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30,05.1997 №166, зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 30.06.2005 №9702/10982 із змінами та доповненнями, внаслідок чого: по податковій декларації з ПДВ за липень 2008 року встановлено заниження додаткового зобов’язання на загальну суму 5100,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за серпень 2008 року встановлено заниження податкового зобов’язання на загальну суму 7250,00 грн., по податковій декларації з ПДВ за листопад 2008 року встановлено заниження податкового зобов’язання на загальну суму 12992,00 грн., по податковій деюіарації з ПДВ за грудень 2008 року встановлено заниження податкового зобов’язання на загальну суму 4875,00 грн. На підставі підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями та Закону України від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ ‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», із змінами та доповненнями, враховуючи декларування протягом 2008 року сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет: збільшується сума податку на додану вартість підлягає сплаті платником податку до бюджету 5100,00 гривень (п’ять тисяч сто грн. 00 коп.) за липень 2008 року, 7250,00 гривень (сім тисяч двісті п’ятдесят грн. 00 коп.) за серпень 2008 року, 12992,00 гривень (дванадцять тисяч девятьсот девяносто дві грн. 00 коп.) за листопад 2008 року, 4875,00 гривень (чотири тисячи вісімсот сімдесят п’ять грн. 00 коп.) за грудень 2008 року. Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками перевірки становить 30217,00 грн.

МПП ВТФ «Поступ» не погодившись із висновками, викладеними в акті N 327/15-409/14096676 від 22.02.2010 року, направило в ДПІ Комінтернівського району м. Харкова заперечення № 20 від 26.02.2010 року (а.с. 31-34).

За результатами розгляду заперечень позивача, контролюючим органом надано відповідь від 10.03.2010 року за № 4980/10/15-414, відповідно до якої висновки акту перевірки залишені без змін (а.с. 35-37).

На підставі акту перевірки за № 327/15-409/14096676 від 22.02.2010 року  ДПІ винесене податкове повідомлення-рішення №0000331540/0 від 13.03.2010р., яким визначено суму податкового зобов’язання  (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 45325,5 грн.,  в тому числі: 30217 грн. – за основним платежем, 15108,5 – за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 11).

З дослідженого в судовому засіданні акту невиїзної документальної перевірки МПП ВТФ «Поступ» встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5  п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, ст. 5 Порядку заповнення та подання юдаткової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30,05.1997 №166, зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 30.06.2005 №9702/10982 із змінами та доповненнями і винесення спірного податкового повідомлення – рішення, слугував викладений в акті висновок відповідача про заниження податкового зобов’язання по взаємовідносинам з контрагентом ПФ «ТТВ» (код 21219151), відсутність підтвердження факту передачі товарів від продавця до покупця у зв’язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «ТТВ».

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»), виникає в межах господарських операцій, що є об’єктом оподаткування ПДВ.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»  поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що між МПП ВТФ «Поступ» (Покупець) та ПФ «ТТВ» (Продавець) були укладені усні угоди на поставку товару, доказами існування яких є рахунок –фактура № 250 від 01.07.2008 року, видаткова накладна № 516 від 01.07.2008 року на суму 30600,00 грн.; рахунок –фактура № 853 від 21.11.2008 року, видаткова накладна № 1708 від 21.11.2008 року на суму 77952,96 грн.; рахунок –фактура № 941 від 08.12.2008 року, видаткова накладна № 1896 від 08.12.2008 року на суму 29250,00 грн.

На підтвердження фактичного виконання даних угод МПП ВТФ «Поступ» надано до суду  тільки видаткові накладні, рахунки-фактури, банківську виписку про рух коштів, податкові накладні від 08.12.2008 року за № 1930 та від 21.11.2008 року за № 1740, платіжні доручення від 15 та 26 грудня 2008 року (а.с. 88-93.

Позивачем не надані документи, які підтверджують отримання та відвантаження товару та/або передачу його на відповідальне зберігання. Судом з’ясовано, що договір на відповідальне зберігання не укладався, акти приймання-передачі не складалися, товаротранспортні документи не виписувалися. Позивач не надав суду також доказів наявності власних транспортних засобів, які могли забезпечити можливість транспортування товару вагою 1000 кг за видатковою накладною № 516 від 01.07.2008 року, більше 5000 кг за видатковою накладною № 1708 від 21 листопада 2008 року та 5500 кг за видатковою накладною від 08 грудня 2008 року за № 1896. Позивачем також не надані докази укладання договору на перевезення товарів з третіми особами ані на дату укладання договору на його поставку, ані на дати оформлення видаткових накладних.

За тпких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не надано документів, які б підтвердили фактичне отримання матеріалів. Таким чином господарська операція оформлена тільки документально.

Також позивачем не надані документи, як б підтвердили факт отримання товару, оплаченого на підставі рахунків-фактур, оскільки жодна видаткова накладна не містить посилання на вказаний документ (а.с. 39, 42, 44).

При цьому суд відзначає, що така систематична діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження. Обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання та подальше не повернення товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, судом встановлено, що 04 серпня 2008 року між МПП ВТФ «Поступ» (Замовник) і ПП «ТТВ» (Виконавець) в особі директора Ценіної Б.Д., уклали договір підряду за № 04-08/08 (а.с. 48-49). Відповідно до умов означеного договору підрядник зобов'язується виконати роботи по виконанню покриття з асфальтобетону, прилеглої до адміністративного приміщення території згідно кошторисної документації.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що адміністративне приміщення належить МПП ВТФ «Поступ», роботи виконувались для поліпшення його загального стану, прилеглої території.

Суд вважає доцільним зауважити, що відповідно п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.00 р. (реєстрація в міністерстві юстиції України від 18.05.00 р. № 288/4509) первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. А в п. 15 встановлено, що витрати, які здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

При цьому для визначення направленості віднесення витрат щодо ремонту основних засобів слід керуватися також Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.03 р.

Вказані Рекомендація передбачають, що приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів. При цьому рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об'єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об'єкту основних засобів і списанням заміненого об'єкту. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, включаючи його ліквідаційну вартість.

Також в рекомендаціях встановлено, що витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, керівником підприємства позивача з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат не приймалося.

В наданій позивачем копії договору підряду предметом договору є укладення асфальтобетонного покриття. В кошторисах на обладнання покриття включені загальноремонтні роботи, але відомостей про те, що територія адміністративного корпусу була збільшена, набула якісних характеристик або збільшена кількість місць (корисна площа)  території, не відображено.

З урахуванням наведених обставин суд  дійшов до висновку, що понесені витрати на благоустрій території не підпадають під ознаки капітальних інвестицій витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, а тому не може відноситися на збільшення балансової вартості основних засобів, що виключає наявність економічної вигоди для підприємства.

Крім того, суд вважає доцільним відмітити, що в наданому до матеріалів справи договорі підряду зазначено лише посилання на виконання робіт  на території, прилеглій до адміністративного приміщення, будь-яких відомостей про те, що там розташоване приміщення саме ПП «Поступ» даний договір не містить, не зазначена і адреса об’єкту. Відомості щодо наявності адміністративного приміщення та його належності ПП «Поступ» відсутні і в актах виконаних робіт, і в кошторисній документації.

Представником позивача до суду в обґрунтування проведення будівельних робіт  за договором № 04-08/08 від 04.08.08 р. надані документи: акт прийому виконаних підрядних робіт, відомість ресурсів, довідка про вартість підрядних робіт, в яких об’єктом робіт не вказано адміністративне приміщення (прилегла територія) (а.с. 50-54).

З дослідженої в судовому засіданні копії акту сдачі –приймання виконаних робіт, підписаного позивачем з контрагентами, судом встановлено, що в ньому не зазначено кількість будівельників і монтажників, час роботи на будівництві, складові адміністративних видатків, вид  і кількість будівельних машин і механізмів, які використовувались на будівництві.

Суд не може визнати акт сдачі-приймання таким, що беззаперечно підтверджує такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» висуває до первинних документів такий обов’язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, доцільність  витрат за договором підряду, максимілізацію доходів або мінімізацію витрат позивача у зв’язку з отриманням таких послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть підтверджувати право платника на їх формування.

Відповідно до даних акту перевірки встановлена  відсутність фактичної діяльності контрагента позивача (ПФ «ТТВ»). Контролюючим органом встановлено, що ПФ «ТТВ» відсутнє за юридичною адресою. Згідно поданих до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова засобами поштового зв’язку податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, 3 квартали 2009 року – основні засоби у ПФ «ТТВ» відсутні. Згідно звіту 1-ДФ за 1-4 квартали 2008 року чисельність працюючих становить 1 особа (директор підприємства), середня заробітна плата склала 1355,0 грн. Аналіз руху грошових коштів по розрахунковому рахунку за перевіряємий період свідчить про те, що у підприємства відсутні витрати, які виникають та пов’язані з веденням господарської діяльності (транспортування, зберігання, вантажні роботи інше). Від ПФ «ТТВ» до ДПІ Фрунзенського району м. Харкова надійшов лист №14/03-1 від 14.03.2008 (вх.. №2928/10 від 18.03.08) про зміну власника та зміну директора.  Також контрагентом позивача контролюючому органу надано рішення № 1 від 12 березня 2008 року про передачу прав власності та обов’язків старого засновника ПФ «ТТВ» ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № 12/03 від 12.03.2008 року., до нового власника ПФ «ТТВ» ОСОБА_1. Державною прикордонною службою України (лист від 16.03.2009) надано інформацію про стан перетинання державного кордону України громадянки ОСОБА_1. Відповідно цієї інформації ОСОБА_1 громадянка України, перетнула кордон 19.03.2008 року, пункт перепустки Дніпропетровськ з метою виїзду до Ізраїлю до м. Тель-Авів. Іншої інформації яка свідчила б про прибуття до України громадянки ОСОБА_1 немає (а.с. 190-191).

          Між тим, згідно відомостей отриманих з ЄДР керівником ПФ «ТТВ» є ОСОБА_1, інших записів, щодо делегування права представництва від імені ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців не значиться, змін посадових осіб у відповідності до вимог Закону України від 15.05.2003 року за № 755 – IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» зі змінами та доповненнями не відбувалось протягом періоду березень 2008 року по вересень 2009 року.

          Дані проведеної експертом НДЕКЦ при ГУМВСУ у Харківській області техніко – криміналістичної експертизи документів (уточнюючих розрахунків та додатків до них з податку на додану вартість ПФ «ТТВ» за висновком від 10.07.2009 № 206 свідчать про причетність до заповнення податкової звітності підприємства громадянки ОСОБА_3, яка не обліковується як робітник підприємства. ОСОБА_3 у рамках порушеної кримінальної справи №16090024 по ч. 1 ст.358 КК України пред’явлено обвинувачення за фактом підробки податкових декларації у тому числі ПФ «ТТВ» (а.с. 192-196).

          Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово господарських операцій ПФ «ТТВ» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України.

          Відповідно до вимог п. 1.6 порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року за № 143 зі змінами та доповненнями: «дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства».

          Згідно з п. 3.4 порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 166 зі змінами та доповненнями: дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

          Відповідно до вимог абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181 - III «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

          Таким чином, декларації, уточнені розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток. Декларації по ПДВ, уточнені розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ, надані до ДПІ протягом 2008 року та 2009 року, в яких зазначено що вони підписані ОСОБА_1 та дані наведені у цих деклараціях не відповідають вимогам п. 1.6 порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року за № 143 зі змінами та доповненнями, п. 3.4 порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 50.05.1997 року за № 166, абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями.

          Як свідчать дані, відображені в акті невиїзної документальної перевірки приватної фірми «ТТВ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, складеного ДПІ У Фрунзенському районі м. Харкова, декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року та за 2009 рік, уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, декларації з ПДВ з вересня 2008 року, уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ з листопада 2008 надані визнані ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не податковими та мають статус «до відома», вся звітність, за 2008 рік та 2009 рік, яка надана до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова та в якій зазначено що вона підписана ОСОБА_1 суперечить вимогам абз. 5 пп. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2І81-ІІІ «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, показники діяльності за вищезазначені періоди є недійсними, що є порушенням вимог п. 1.2, п. 1.11 ст. 1, ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181- ІІІ «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року за № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування» зі змінами та доповненнями (а.с. 168-189).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 Цивільного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом – нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.       

Провівши системний аналіз норм Закону України «Про ПДВ», Цивільного кодексу України  суд доходить до висновку про неможливість віднесення на розрахунки з державою по ПДВ документів, складених за неукладеним договором, так як такий договір не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, зокрема, ч.5 цієї статті, згідно з якою правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Посилання позивача на те, що він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження його розміру, не може бути взяте до уваги у вирішуваному спорі в разі встановлення фіктивності договору та створення умов для безпідставного відшкодування з бюджету ПДВ.

Таким чином, в ході судового розгляду найшли своє підтвердження доводи ДПІ про безтоварність операцій, тому визначення позивачем за такими операціями податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку – позивача у справі податкових накладних, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів МПП ВТФ «Поступ», то в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181 - III «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст.1, 3, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162,  ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, –

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову  Малого  приватного  підприємства  Виробничо-торгівельна фірма "Поступ" до Державної  податкової  інспекції  у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення  нечинним - відмовити в повному обсязі.

2. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Повний текст постанови виготовлено 18 червня 2010 року.

Суддя                                                                                      Тацій Л.В.