Ухвала

від 29.11.2021 по справі 504/3256/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1527/21

Номер справи місцевого суду: 504/3256/21 1-кс/504/898/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

представника власників майна адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.09.2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12021163330000335, -

встановив:

Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 , та у кримінальному провадженні №12021163330000335 від 06.09.2021 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, накладено арешт на майно, а саме:

- комбайн зернозбиральний марки «CLASS LEXION 460», 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ФГ «Ніка», що знаходиться за адресою: Одеська область. Одеський район, с. Любопіль, вул. Шкільна, буд. 91, який передано на відповідальне збереження ОСОБА_11 до огородженої території ПП «Любопільське» за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Любопіль, вул. Верхньостепова;

- спеціалізований вантажний транспортний засіб марки «ГАЗ», 1979 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , який згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 17.05.2019 року належить ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який передано на відповідальне збереження ОСОБА_11 до огородженої території ПП «Любопільське» за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Любопіль, вул. Верхньостепова;

- спеціалізований вантажний транспортний засіб марки «ГАЗ», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 належить ОСОБА_7 , який проживає за адресою: Вінницька область, Козятинський район, с. Жежелів, який передано на відповідальне збереження ОСОБА_11 до огородженої території ПП «Любопільське» за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Любопіль, вул. Верхньостепова;

- свідоцтво серії НОМЕР_7 від 07.09.1992 року про реєстрацію транспортного засобу ГАЗ, державний знак НОМЕР_5 належить ОСОБА_7 , упаковане у паперовий конверт та зберігається у матеріалах кримінального провадження;

- свідоцтво серії НОМЕР_4 від 17.05.2019 року про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_8 , упаковане у паперовий конверт та зберігається у матеріалах кримінального провадження;

- одне суцвіття рослини соняшника, яке було вилучене з поля відомості власника відсутні, яке упаковане в спец-пакет №1761317;

- візок зеленого кольору для перевезення жатки із маркуванням «ВУ 6-10», що належить ФГ «Ніка», що знаходиться за адресою: Одеська область. Одеський район, с. Любопіль, вул. Шкільна, буд. 91, який передано на відповідальне збереження ОСОБА_11 до огородженої території ПП «Любопільське» за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Любопіль, вул. Верхньостепова, які вилучені 09.09.2021 року під час проведення огляду, із забороною власнику та будь-яким іншим особам розпоряджатися та користуватися зазначеним майном.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що вказане майно, в тому числі транспортні засоби та свідоцтва про їх реєстрацію, відповідають критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, є речовими доказами, можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення, а тому з метою забезпечення заходів кримінального провадження, проведення експертиз, для запобігання зникнення, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, дійшов висновку щодо необхідності накладення арешту на вказане в клопотанні майно із забороною власникам та будь-яким іншим особам розпоряджатися та користуватися ним.

Не погоджуючись з ухвалою, представник власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_6 подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на вантажний транспортний засіб марки «ГАЗ-53», самоскид, державний номер НОМЕР_5 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 належить ОСОБА_7 та свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 07.09.1992 року; а також на вантажний транспортний засіб марки «ГАЗ-53Б», самоскид, державний номер НОМЕР_3 , який згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 17.05.2019 року належить ОСОБА_8 та свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 17.05.2019 року; та постановити нову ухвалу, якою в зазначеній частині відмовити у задоволенні клопотання дізнавача на вказані транспортні засоби та свідоцтва про їх реєстрацію.

Адвокат зазначає, що ухвала необґрунтована, винесена з істотним порушенням норм кримінального та кримінального процесуального права, оскільки при прийнятті рішення слідчим суддею не встановлено дійсних підстав для накладення арешту, не прийнято до уваги, що вказані транспортні засоби не містять на собі будь-яких слідів вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, фактично не є речовими доказами, а тому це майно не відповідає критеріям ст.98 КПК України. Крім того, апелянт посилається на те, що власниками транспортних засобів є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, до апеляційного суду не з`явився, подав заяву про розгляд справи без її участі, посилаючись на зайнятість в інших судових засіданнях.

За наведених обставин, відповіднодо ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутності прокурора.

Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права прокурора на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що остання, будучи повідомленою про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді, не з`явилась, суд оцінює таку поведінку прокурора, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якогов силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтерваломсама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення представника власників майна адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг; колегія суддів приходить до висновку про таке.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційних скарг, які подані особою, яка, відповідно до матеріалів кримінального провадження, не має процесуального статусу і не є стороною цього провадження, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України (далі - КПК) визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, КПК не встановлено чіткого переліку осіб суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, але п. 10 ч.1ст. 393 КПК регламентовано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.

Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт(п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).

У ст. 64-2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

За таких обставин, власник майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.

Згідно матеріалів судового провадження та долучених до апеляційної скарги документів, вбачається, що власниками майна спеціалізованого вантажного транспортного засобу марки «ГАЗ», державний номер НОМЕР_5 , є ОСОБА_7 , та спеціального вантажного транспортного засобу марки «ГАЗ», державний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_8 .

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених в ст.41 Конституції України, ст.ст. 24, 64-2, 173, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК, представник власників майна адвокат ОСОБА_12 є особою, яка вправі звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційних скарг щодо незаконності ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на транспортні засоби, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Згідно вимог ст.370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіривши матеріали судової справи, апеляційним судом встановлено, що розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя не звернув уваги на необґрунтованість та невідповідність клопотання вимогам ст.171 КПК, а висновок про наявність підстав для накладення арешту на вказані транспортні засоби та свідоцтва про їх реєстрацію, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 173 КПК визначено, що слідчий суддя вправі відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК.

Ініціювання слідчим питання про накладення арешту на вказані в клопотанні транспортні засоби та свідоцтва про їх реєстрацію, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.171 КПК, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий та дізнавач за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

Клопотання слідчого про арешт вказаних транспортних засобів не відповідає вимогам ч.2 ст. 171 КПК, оскільки відсутнє належне обґрунтування підстав та мети відповідно до положень ст.170 КПК та обґрунтування необхідності його арешту.

В порушення абз.2 ч.2 ст.171 КПК до клопотання не додано відповідних оригіналів або копій документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання про арешт зазначених транспортних засобів.

З представлених апеляційному суду матеріалів вбачається, що сектором дізнання ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021163330000335 від 06.09.2021 року, розпочатого за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Згідно клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 06.09.2021 року до ЧЧ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області надійшов рапорт начальника СП ВП №1 ОСОБА_13 про те, що 05.09.2021 року, на території Любопільського старостинського округу Визирської ОТГ Одеського району Одеської області, виявлено земельні ділянки, пасовища, які самовільно обробляються невстановленою особою.

08.09.2021 року проведено огляд місця події на відкритій місцевості, що знаходиться уздовж берегової лінії Тилігульського лиману в межах Любопільського старостинського округу Визирської ОТГ Одеської області Одеського району, яким встановлено, що на вказаній території знаходяться самовільно зайняті три земельні ділянки різного розміру та різної форми, які проходять по схилу ґрунту, що веде до берегової лінії вищевказаного лиману, на яких наявні насадження сільськогосподарськими культурами соняшника та кукурудзи, а також ознаки їх часткового скошення сільськогосподарською технікою.

Дані земельні ділянки без кадастрових номерів та межують із земельними ділянками із кадастровими номерами: 5122783800:01:001:0371, 5122783800:01:001:0370, 5122783800:01:001:0378, 5122783800:01:001:0383, 5122783800:01:001:0447.

Під час проведення огляду з використанням онлайн «GOOGLE» мапи встановлено цифрові координати земельної ділянки №1 (широта 46.731036 довгота 31.13889, широта 46.731637 довгота 31.139435, широта 46.730693 довгота 31.141618, широта 46.730810 довгота 31.142340, широта 46.734802 довгота 31.142369, широта 46.737706 довгота 31.141539, широта 46.736987 довгота 31.135552) та встановлено цифрові координати земельної ділянки №2 (широта 46.737540 довгота 31.139592, широта 46.737804 довгота 31.141531, широта 46.740183 довгота 31.141496, широта 46.740304 довгота 31.140980, широта 46.741225 довгота 31.139721, широта 46.743306 довгота 31.138432). Також встановлені цифрові координати земельної ділянки №3 (широта 46.471453 довгота 31.140816, широта 46.741414 довгота 31.141371, широта 46.749763 довгота 31.140392 широта 46.749695 довгота 31.139019, широта 46.744366 довгота 31.139582, широта 46.743004 довгота 31.139582).

Крім цього, 09.09.2021 року, проведено огляд місця події, в ході якого встановлено насадження вказаних земельних ділянок сільськогосподарськими культурами соняшника та кукурудзи, а також виявлено та вилучено техніку, яка перебувала на вказаних земельних ділянках, а саме: комбайн зернозбиральний марки «CLASS LEXION 460», 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_8 , під керуванням ОСОБА_14 ; спеціалізований вантажний транспортний засіб марки «ГАЗ», 1979 року випуску, державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_15 ; спеціалізований вантажний транспортний засіб марки «ГАЗ», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_16 ;свідоцтво серії НОМЕР_7 про реєстрацію транспортного засобу ГАЗ, державний знак НОМЕР_5 ; свідоцтво серії НОМЕР_4 про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 ; одне суцвіття рослини соняшника.

Окрім цього, 09.09.2021 року проведено огляд місця події, в ході якого було виявлено та вилучено: візок зеленого кольору для перевезення жатки із маркуванням «ВУ 6-10», який також був вилучений та переданий під відповідальне зберігання ОСОБА_11 .

Відповідно до постанови дізнавача СД відділення ВП №1 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_17 від 09.09.2021 року комбайн зернозбиральний марки «CLASS LEXION 460», 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , візок для транспортування жатки від зернозбирального комбайну марки «CLASS LEXION 460», державний номер НОМЕР_1 визнано речовими доказами, долучено до матеріалів кримінального провадження та передано на відповідальне зберігання до огородженої території ПП «Любопільське» за адресою: Одеська область, Одеській район, с. Любопіль, вул. Верхньостепова. Свідоцтво серії НОМЕР_7 від 07.09.1992 року; свідоцтво серії НОМЕР_4 від 17.05.2019 року вилучено та опечатано до двох окремих конвертів.

15.09.2021 року старший дізнавач сектору дізнання ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 звернулась до слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області з клопотаннямпро накладення арештуна вказане виявлене та вилучене в ході огляду майно, предмети та документи.

В клопотанні про накладення арешту дізнавач посилається на те, що з метою забезпечення збереження речових доказів; визначення розміру шкоди внаслідок самовільного зайняття земельною ділянкою у кримінальному провадженні, забезпечення заходів кримінального провадження, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.

Разом з тим, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи клопотання дізнавача про існування підстав для накладення арешту на транспортні засоби, з посиланням на те, що вони є речовими доказами у кримінальному провадженні.

Так, згідно клопотаннята долучених до нього документів, органом дізнання здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021163330000335від 06.09.2021року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Однак, до клопотання про накладення арешту на майно, органом досудового розслідування не долучено документів, які підтверджують факт вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, а також доказів стосовно того, що транспортні засоби були використані при вчиненні кримінального проступку, а тому є речовими доказами та мають доказове значення у даному кримінальному провадженні.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що в постанові дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_17 від 09.09.2021 року про визнання вказаних транспортних засобів речовими доказами у кримінальному провадженні,будь-яких посилань, фактичних даних на підтвердження того, що вони є знаряддям кримінально-протиправних дій, тобто відповідають вимогамст.98 КПК, постанова не містить, що свідчить про формальність цього процесуального документу (а.п.6).

Вказані обставини слідчим суддею при прийнятті рішення про накладення арешту на майно враховані не були.

Також, слідчим суддею не враховано, що у кримінальному провадженні№12021163330000335від 06.09.2021року про підозру нікому не повідомлено, до клопотання про арешт майна не долучено документів, які свідчать про існування цивільного позову пред`явленого до власників арештованого майна. Матеріали провадження також не містять відомостей про те, що власники арештованого майна за законом несе цивільну відповідальність у даному кримінальному провадженні.

З урахуванням встановлених під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали обставин, колегія суддів дійшла висновку, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, відсутні підстави для застосування щодо належного на праві власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 майна обмежувальних заходів.

За таких обставин, ініціювання в клопотанні питання про накладення арешту на вилучене в ході огляду майно, а саме на спеціалізований вантажнийтранспортний засібмарки «ГАЗ»,державний номер НОМЕР_5 ,та спеціальнийвантажний транспортний засібмарки «ГАЗ»,державний номер НОМЕР_3 ,якими назаконних підставахволодіють особи, в інтересах яких подані апеляційні скарги, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно поза увагою слідчого судді залишилося те, що для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону. Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Оскільки в апеляційних скаргах представника власників майна ініційоване питання про скасування ухвали слідчого судді лише в частині накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а відносно іншого арештованого ухвалою слідчого судді майна апеляційні скарги не надходили, апеляційний суд не вправі розглядати законність оскарженої ухвали в іншій частині, оскільки такий розгляд, в подальшому, фактично унеможливить скористатися правом на оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги положення п.2 ч.3 ст.407 КПК, згідно з якими апеляційний суд, має право скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, апеляційний судвважає за необхідне задовольнити апеляційні скарги, скасувати оскаржену увалу слідчого судді в частині накладення арешту на транспортні засоби та свідоцтва про їх реєстрацію, які належать ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , та постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання дізнавача про накладення арешту на вказані транспортні засоби та свідоцтва про їх реєстрацію.

Керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.09.2021 року, якою накладено арешт на майно, вилучене 08.09.2021 року під час проведення огляду у кримінальному провадженні №12021163330000335 від 06.09.2021 року на відкритій місцевості, що знаходиться уздовж берегової лінії Тилігульського лиману в межах Любопільського старостинського округу Визирської ОТГ Одеської області Одеського району скасувати в частині накладення арешту на:

- спеціалізований вантажний транспортний засіб марки «ГАЗ», 1979 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 , який передано на відповідальне збереження ОСОБА_11 до огородженої території ПП «Любопільське» за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Любопіль, вул. Верхньостепова та свідоцтво реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 17.05.2019 року;

- спеціалізований вантажний транспортний засіб марки «ГАЗ», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_7 , який передано на відповідальне збереження ОСОБА_11 до огородженої території ПП «Любопільське» за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Любопіль, вул. Верхньостепова та свідоцтво реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 07.09.1992 року.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого дізнавача сектору дізнання ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про накладення арешту на спеціалізований вантажний транспортний засіб марки «ГАЗ», 1979 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 та свідоцтво реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 17.05.2019 року; а також на спеціалізований вантажний транспортний засіб марки «ГАЗ», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_7 , та свідоцтво реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 07.09.1992 року.

В іншій частині ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.09.2021 року щодо накладення арешту на майно, вилучене під час проведення огляду у кримінальному провадженні №12021163330000335 від 06.09.2021 року залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4