Постанова

від 01.12.2021 по справі 460/3250/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/3250/21 пров. № А/857/17674/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Вовка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Сарненської окружної прокуратури Рівненської області,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року (суддя - Комшелюк Т.О., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - не зазначена),

в адміністративній справі №460/3250/21 за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави до Дубровицької міської ради Рівненської області,

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2021 року позивач Керівник Сарненської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача Дубровицької міської ради Рівненської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме: земляну греблю із супіску і суглинку, шириною по гребню 2,5-5,5 метрів, довжиною 175 метри, максимальною висотою 2,0 метри з побудованими для скиду води водоскидними (перепускними) спорудами типу "Монах", розташованої на ставок №1 площею водного дзеркала 7,7351 га. та ставок №2 площею водного дзеркала 10,2651 га., що знаходиться на території Дубровицької міської ради Рівненської області, зобов`язавши Дубровицьку міську раду Рівненської області вчинити дії щодо взяття на облік безхазяйного майна, а саме: земляну греблю із супіску і суглинку, шириною по гребню 2,5-5,5 метрів, довжиною 175 метри, максимальною висотою 2,0 метри з побудованими для скиду води водоскидними (перепускними) спорудами типу "Монах".

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом прийнято рішення за невідповідності його висновків обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає апелянт про помилковість висновків суду першої інстанції щодо не встановлення протиправної бездіяльності відповідача у невчиненні дій щодо взяття на облік безхазяйного майна. Зокрема суд дійшов висновку, що земельна ділянка, на якій знаходиться гребля, є власністю держави і така земляна гребля нерозривно пов`язана із цією землею. Вказує апелянт, що згідно чинного законодавства України до відання сільських, селищних, міських рад відносяться, в тому числі, реєстрації та взяття на облік безхазяйного майна, розташованого та території відповідної громади. Згідно з листом Північного міжрайонного управління водного господарства №101 від 11.02.2021, актом приймання-передачі від 11.05.2007 гідроспоруда, яка розташована на ставку, який орендує ТОВ Мінерал , передана Нивецькій сільській раді Дубровицького району. Новосформована громада - Дубровицька міська рада набула повноважень 20.11.2020. На сесії Дубровицької міської ради 10.12.2020 прийнято рішення №39 Про початок реорганізації Нивецької сільської ради шляхом приєднання до Дубровицької міської ради . Звертає увагу скаржник, що згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 №252, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 21.12.1995 за №466/1002, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод. До гідротехнічних споруд відносяться: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки, регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. Таким чином, власник земельної ділянки чи водного об`єкта, на яких вони знаходяться, не являється автоматично власником вказаних гідротехнічних споруд і саме тому законодавством передбачено окремо державну реєстрацію права власності на такі об`єкти, як об`єкти нерухомого майна. Зважаючи на те, що саме органу місцевого самоврядування актом приймання-передачі передано об`єкт нерухомого майна (гідротехнічну споруду) і те, що територія Нивецької сільської ради, в тому числі земля, об`єкти нерухомого майна (як ті, на які оформлено право власності у встановленому законом порядку, так і безхазяйні об`єкти та речі) переходять під юрисдикцію Дубровицької міської ради, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 29.06.2021 року та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що земляна гребля із супіску і суглинку, шириною по гребню 2,5-5,5 метрів, довжиною 175 метри, максимальною висотою 2,0 метри з побудованими для скиду води водоскидними (перепускними) спорудами типу "Монах", розташованої на ставку №1 площею водного дзеркала 7,7351 га. та ставку №2 площею водного дзеркала 10,2651 га. знаходиться на орендованому водному об`єкті на території Нивецької сільської ради Рівненської області (на даний час Дубровицької МТГ) за межами с.Грицьки.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, на якій розташовані гідротехнічні споруди, зареєстрована з кадастровим номером 5621885600:04:002:0001 30 грудня 2015 року, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб. Форма власності цієї ділянки - державна. Власником є Держава Україна в особі Рівненської обласної державної адміністрації (а.с. 53).

29.12.2015 між Рівненською обласною державною адміністрацією та ТОВ «Мінерал» укладено договір оренди вищевказаного водного об`єкту площею водного дзеркала ставок №1 - 7,7351 га. та ставок №2 -10,2651 га.. Згідно умов договору, на водних об`єктах наявна гідротехнічна споруда, а саме: земляна гребля із супіску і суглинку, шириною по гребню 2,5-5,5 м., довжиною 175 м., максимальною висотою 2,0 м. з побудованими для скиду води водоскидними (перепускними) спорудами типу «Монах» . За умовами договору право власності на гідротехнічну споруду не оформлено (а.с. 8-15).

Згідно Акта приймання-передачі від 11 травня 2007 року, гідроспоруда передана на баланс Нивецької сільської ради від СВК «Нива» , як єдиний комплекс об`єкта водного фонду - ставок (а.с. 21-23).

Рішення Нивецької сільської ради про прийняття на баланс гідроспоруди, переданої згідно наведеного акту від СВК «Нива» як єдиного комплексу об`єкта водного фонду - ставок, станом на час розгляду цієї справи - відсутнє.

Відповідно до листа Дубровицької міської ради від 18.02.2021 №07-166, остання не приймала рішення щодо прийняття на баланс громади гідротехнічної споруди, які розміщені на території колишньої Нивецької сільської ради (а.с. 18).

Предметом даного адміністративного позову є бездіяльність органу місцевого самоврядування, яка полягає у невжитті відповідачем Дубровицькою міською радою Рівненської області дій, спрямованих на взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме: земляної греблі із супіску і суглинку, шириною по гребеню 2,5-5,5 метрів, довжиною 175 метри, максимальною висотою 2,0 метри з добудованими для скиду води водоскидними (перепускними) спорудами типу Монах . Оскільки орган, уповноважений державою звертатися до суду з позовами з цього питання, відсутній, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частині 1, 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону №280/97-ВР).

Згідно зі ст.25 Закону №280/97-ВР, сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (п.30 ч.1 ст.25 Закону №280/97-ВР).

Таким чином, питання визначення, ведення обліку комунального майна та право на розпорядження вказаним майном належить до повноважень органу місцевого самоврядування.

Статтею 60 Закону №280/97-ВР визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, на рухоме та нерухоме майно. Від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності органи місцевого самоврядування. Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування, та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

З аналізу наведених положень слід зробити висновок, що орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями щодо вирішення питань у сфері управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Матеріалами справи підтверджено на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що земельна ділянка з кадастровим номером 5621885600:04:002:0001, на якій розташовані гідротехнічні споруди, зареєстрована 30 грудня 2015 року з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб. Форма власності цієї ділянки - державна. Власником є Держава Україна в особі Рівненської обласної державної адміністрації.

Відповідно до п.7 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI (чинний з 01.01.2013), з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно із пунктами 3, 4 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

- які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

- які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

- які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Таким чином, вказані нормами закону конкретизують яке саме майно залишається у комунальній власності, а яке у державній власності.

Суд погоджується з доводами позивача, що власники земельної ділянки чи водного об`єкта автоматично не являються власниками спірних у справі гідротехнічних споруд, оскільки оформлення права власності передбачає вчинення ряду процедурних дій.

Разом з тим, вчиняти дії з оформлення права власності може відповідний уповноважений орган, у віданні якого перебуває відповідна земельна ділянка чи на праві власності.

Спірним у даній справі є те, чи має вчиняти дії власник земельної ділянки, у даному випадку, орган місцевого самоврядування, який не взяв на баланс гідротехнічну споруду, що знаходиться на земельній ділянці державної форми власності.

Суд першої інстанції правильно керувався нормами ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України, якими визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно абз.1 ч.1 ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 183 ЦК України встановлено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною, відповідно, яку не можна поділити без втрати такого призначення.

Відповідно ж до ст.186 ЦК України, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (ч.1 ст.187 ЦК України).

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч.1 ст.188 ЦК України).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

За визначенням статті 1 Закону України «Про аквакультуру» від 18.09.2012 №5293-VI, гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 року № 252, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 року за №466/1002, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

З урахуванням наведених законодавчих норм суд першої інстанції правильно встановив, що такий об`єкт, як земляна гребля із супіску і суглинку, шириною по гребню 2,5-5,5 метрів, довжиною 175 метри, максимальною висотою 2,0 метри з побудованими для скиду води водоскидними (перепускними) спорудами типу "Монах", розташована на ставку №1 площею водного дзеркала 7,7351 га. та ставку №2 площею водного дзеркала 10,2651 га., належить до гідротехнічних споруд.

Водночас, незалежно від того чи є земляна гребля гідротехнічною чи інженерною спорудою, вона є спорудою, призначеною для використання водних ресурсів, для боротьби з шкідливим впливом вод, захистом земель від водної та вітрової ерозії, інших негативних процесів.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такий об`єкт як земляна гребля є нерухомим майном, оскільки вона нерозривно пов`язана з землею та її переміщення в інше місце може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Крім того, переміщення зазначеного об`єкта є неможливим без його знецінення та зміни призначення.

Приймаючи до уваги те, що земельна ділянка, на якій знаходиться спірна земляна гребля, є власністю держави, і така земляна гребля нерозривно пов`язана із землею, на якій розташована, суд першої інстанції правильно вказав на відсутність протиправної бездіяльності відповідача як органу місцевого самоврядування щодо не звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік вказаного безхазяйного нерухомого майна. Оформлення відповідачем права комунальної власності на вказані гідротехнічні споруди можливе лише у разі передачі земельної ділянки, на якій вони розташовані, у комунальну власність територіальної громади Дубровицької міської ради.

Колегією суддів відхиляються доводи апелянта (позивача) про підтвердження бездіяльності відповідача з покликанням на акт приймання-передачі від 11 травня 2007 року про прийняття нерухомого майна на баланс територіальної громади, в той час як відсутнє відповідне рішення органу місцевого самоврядування, а саме, Нивецької сільської ради. Позивач суду не надав рішення Нивецької сільської ради про прийняття на баланс зазначеної в акті гідроспоруди і судом такого не здобуто.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду враховує, що процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до частини другої статті 335 ЦК України, безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Таким чином, законодавство визначає особливі правила щодо набуття права власності на безхазяйні нерухомі речі. Перш за все такі речі мають бути взяті на облік як безхазяйні за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони знаходяться, з обов`язковим оголошенням про це у друкованих засобах масової інформації.

Законодавець визначив саме такий порядок за для того аби встановити власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення такої речі, або ж заявити про свої права на вказану річ. Необхідність постановки на облік речі як безхазяйної обумовлена також тим, що лише по закінченню чітко визначеного періоду - 1 року, що обчислюється з моменту взяття такої речі на облік, виникнуть правові підстави для визнання власником речі іншої особи.

При цьому, слід зазначити, що саме орган місцевого самоврядування є зацікавленою особою щодо набуття права власності на безхазяйну нерухому річ.

У розглядуваній адміністративній справі суд апеляційної інстанції зауважує, що цей позов керівника Сарненської окружної прокуратури Рівненської області подано в інтересах держави, а не в інтересах територіальної громади. Мета ж позову - захист державних, а не комунальних інтересів щодо реєстрації прав на нерухоме майно.

Отже, відсутні правові та фактичні підстави для примусового спонукання (зобов`язання) відповідача Дубровицької міської ради Рівненської області вчиняти дії щодо взяття на облік безхазяйного майна, а саме: земляну греблю із супіску і суглинку, шириною по гребню 2,5-5,5 метрів, довжиною 175 метри, максимальною висотою 2,0 метри з побудованими для скиду води водоскидними (перепускними) спорудами типу "Монах".

Також, розглядаючи питання щодо набуття права власності на об`єкти безхазяйного нерухомого майна, в тому числі щодо взяття безхазяйної нерухомої речі на облік, потрібно враховувати наявність (чи відсутність) самого факту існування безхазяйного майна.

Так, зі змісту частини першої статті 335 ЦК України видно, що лише те майно, яке не має власника або власник якого невідомий може вважатися безхазяйним.

В такому контексті поняття "не має власника" та "власник невідомий" об`єднує одна спільна категорія - відсутня особа, яка б могла оспорити право власності на нерухоме майно (як-то право володіння, користування чи розпорядження таким майном).

Однак, у розглядуваній адміністративній справі відсутні доказові підтвердження про те, що вказана вище спірна земляна гребля - це безхазяйне майно.

За наведених фактичних обставин справи та їх правового регулювання, колегія суддів приходить до переконання, що відповідач не допустив бездіяльності щодо не звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме: земляну греблю із супіску і суглинку, шириною по гребню 2,5-5,5 метрів, довжиною 175 метри, максимальною висотою 2,0 метри з побудованими для скиду води водоскидними (перепускними) спорудами типу "Монах", розташованої на ставку №1 площею водного дзеркала 7,7351 га. та ставку №2 площею водного дзеркала 10,2651 га., що знаходиться на території Дубровицької міської ради Рівненської області, відповідно і відсутні підстави зобов`язувати відповідача вчиняти дії щодо взяття на облік наведеного майна.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції не встановив невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення та вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, відтак відсутні підстави для скасування оскарженого рішення суду.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Керівника Сарненської окружної прокуратури Рівненської області - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року в адміністративній справі №460/3250/21 за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави до Дубровицької міської ради Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Р. Й. Коваль Н. В. Ільчишин Повний текст постанови суду складено 09.12.2021 року