Постанова

від 07.12.2021 по справі 204/6852/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6984/21 Справа № 204/6852/18 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2021 року по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «БОНД-ІНВЕСТ» , товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН» , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шаулова Марина Олексіївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіна Вікторія Віталіївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростіслав Олександрович, Департамент адміністративних послу та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та договору поділу, скасування записів про державну реєстрацію права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення будівлі, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2018 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з уточненим, 06 червня 2019 року, позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю БОНД-ІНВЕСТ (далі - ТОВ БОНД-ІНВЕСТ ), товариства з обмеженою відповідальністю КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН (далі - ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН ), ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ КАПІТАЛ ГРУП (далі - ТОВ ІНВЕСТ КАПІТАЛ ГРУП ), товариства з обмеженою відповідальністю ТАЙМС БІЛДІНГ (далі - ТОВ ТАЙМС БІЛДІНГ ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ПН ДМНО Шаулова М.О., ПН ДМНО Зайченко І.А., ПН ДМНО Кухтіна В.В., ПН ДМНО Мазуренко С.В., ПН ДМНО ОСОБА_3 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та договору поділу, скасування записів про державну реєстрацію права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення будівлі, мотивуючи тим, що заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року, що ухвалено за результатами розгляду цивільної справи №202/9415/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ГРАНДСІТІ-ІНВЕСТ , ПН ДМНО Зайченко І.А. про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано за ним право власності на об`єкти незавершеного будівництва, в тому числі, на торгівельний павільйон літ.А-1, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 56,00 кв.м; визнано протиправною постанову ПН ДМНО ОСОБА_4 про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 22 грудня 2015 року, що видана ОСОБА_1 щодо посвідчення договорів оренди нерухомого майна та реєстрації права власності; зобов`язано ПН ДМНО ОСОБА_4 зареєструвати право власності ОСОБА_1 на об`єкти незавершеного будівництва та посвідчити договори оренди. 11 лютого 2016 року ПН ДМНО Зайченко І.А. внесено запис про право власності ОСОБА_1 на торгівельний павільйон літ.А-1, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 56,00 кв.м, на підставі заочного рішення Індустріального районного м.Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року. Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 червня 2016 року по справі №202/9415/15-ц заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року скасовано та ухвалою суду від 31 жовтня 2016 року позовну заяву залишено без розгляду.

Вказували, що 11 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ БОНД-ІНВЕСТ укладено договір купівлі-продажу 17/100 частки нежилого приміщення, за умовами якого ТОВ БОНД-ІНВЕСТ придбав у ОСОБА_1 17/100 частки торгівельного павільйону літ.А-1. На підставі договору купівлі-продажу 17/100 частки нежилого приміщення від 11 березня 2016 року №845 ПН ДМНО ОСОБА_5 внесено запис про право власності ТОВ БОНД-ІНВЕСТ .

17 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН укладено договір купівлі-продажу частки нежилого приміщення, за умовами якого ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН придбав у ОСОБА_1 83/100 частки торгівельного павільйону літ.А-1. На підставі договору купівлі-продажу 83/100 частки нежилого приміщення від 17 березня 2016 року №943 ПН ДМНО ОСОБА_5 внесено запис про право власності ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН .

08 квітня 2016 року між ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН та ТОВ БОНД-ІНВЕСТ укладено договір купівлі-продажу 43/100 частки нежилого приміщення, за умовами якого ТОВ БОНД-ІНВЕСТ придбав у ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН 43/100 частки торгівельного павільйону літ.А-1, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі договору купівлі-продажу 43/100 частки нежилого приміщення від 08 квітня 2016 року №1186 ПН ДМНО ОСОБА_5 внесено запис про право власності ТОВ БОНД-ІНВЕСТ .

11 квітня 2016 року між ТОВ БОНД-ІНВЕСТ та ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН укладено договір про поділ нежитлового приміщення.

В подальшому по приміщенню приміщенню І, поз.1, площею 24,0 кв.м, в торгівельному комплексі літ.А-1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 899251812101, яке належить ТОВ «БОНД-ІНВЕСТ» , 07 червня 2016 року між ТОВ БОНД-ІНВЕСТ та ТОВ ІНВЕСТ КАПІТАЛ ГРУП укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини зазначеного об`єкту та 08 червня 2016 року між ТОВ БОНД- ІНВЕСТ та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини зазначеного об`єкту.

В подальшому по приміщенню II, поз.2,3,4 площею 32,0 кв.м, торгівельний комплекс літ.А-1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 899253512101, яке належить ТОВ БОНД-ІНВЕСТ (30/100 частин) та ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШЕН (70/100 частин), 24 червня 2016 року між ТОВ БОНД-ІНВЕСТ , ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШЕН та ТОВ ТАЙМС БІЛДІНГ укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Зазначали, що правовстановлюючий документ, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності, скасовано. Отже, на теперішній час власниками нежитлового приміщення І, розташованого в АДРЕСА_1 , по 1/2 частині є ТОВ ІНВЕСТ КАПІТАЛ ГРУП та ОСОБА_2 , та відповідно власником нежитлового приміщення II, розташованого в АДРЕСА_1 , є ТОВ ТАЙМС БІЛДІНГ . Земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно по АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м.Дніпро, в особі Дніпровської міської ради, та віднесена до земель комунальної власності.

Посилаючись на те, що спірне нерухоме майно було побудоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, з урахуванням того, що рішення суду про визнання права власності, на підставі якого нерухоме майно стало власністю ОСОБА_1 , у подальшому було скасовано, просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 17/100 частки нежилого приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 ,, що укладений 11 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ БОНД-ІНВЕСТ ; визнати недійсним договір купівлі-продажу 83/100 частки нежилого приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН 17 березня 2016 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу 43/100 часток нежилого приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , між ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН та ТОВ БОНД-ІНВЕСТ 08 квітня 2016 року; визнати недійсним договір про поділ нежитлового приміщення між ТОВ БОНД-ІНВЕСТ та ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН , що укладений 11 квітня 2016 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 , між ТОВ БОНД-ІНВЕСТ та ТОВ ІНВЕСТ КАПІТАЛ ГРУП , укладений 07 червня 2016 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 , що укладений між ТОВ БОНД-ІНВЕСТ та ОСОБА_2 08 червня 2016 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , що укладений 24 червня 2016 року між ТОВ БОНД-ІНВЕСТ , ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН та ТОВ ТАЙМС БІЛДІНГ ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідні записи про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований в АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно побудованого торгівельного павільйону літ.А, загальною площею 56,0 кв.м.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2021 року закрито провадження у справі за позовом Дніпровської міської ради в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу між ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН та ТОВ БОНД-ІНВЕСТ ; визнання недійсним договору про поділ нежитлового приміщення між ТОВ БОНД-ІНВЕСТ та ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН ; визнання недійсним договору купівлі-продажу між ТОВ БОНД-ІНВЕСТ та ТОВ ІНВЕСТ КАПІТАЛ ГРУП ; визнання недійсним договору купівлі-продажу між ТОВ БОНД-ІНВЕСТ , ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН та ТОВ ТАЙМС БІЛДІНГ та скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідних записів про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2021 року у задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ БОНД-ІНВЕСТ , ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН , ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач Дніпровська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просили рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2021 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вони є власниками земельної ділянки, на якій розташоване самочинне будівництво. Земельна ділянка вибула з їх володіння поза їх волею. Рішення суду, яким було визнано право власності ОСОБА_1 , яке в подальшому було відчужене останнім ряду осіб на об`єкт незавершеного будівництва, скасоване.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу сторони по справі не скористались.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року, що ухвалено за результатами розгляду цивільної справи №202/9415/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ГРАНДСІТІ- ІНВЕСТ , ПН ДМНО Зайченко І.А. про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено частково, а саме (серед іншого): визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкти незавершеного будівництва, в тому числі, на торгівельний павільйон літ.А-1, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 56,00 кв.м (т.1 а.с.14-17).

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 червня 2016 року вищевказане заочне рішення скасовано, та ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 31 жовтня 2016 року дану позовну заяву залишено без розгляду (т.1 а.с.19-20).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 15 серпня 2018 року власником торгівельного павільйону літ.А, об`єкт житлової нерухомості, який знаходиться в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (т.1 а.с.27).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 15 серпня 2018 року нежитлове приміщення №І, об`єкт житлової нерухомості, який знаходиться в АДРЕСА_1 , належить по 1/2 частині ОСОБА_2 та ТОВ "Інвест Капітал Груп (т.1 а.с.28).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 15 серпня 2018 року нежитлове №ІІ, об`єкт нерухомості, який знаходиться в АДРЕСА_1 , належить ТОВ Таймс Білдінг (т.1 а.с.29).

11 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Бонд-Інвест укладено договір купівлі-продажу 17/100 частки нежилого приміщення, а саме павільйону літ.А-1, що розташований в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.128).

08 червня 2016 року між ТОВ Бонд-Інвест та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частини нерухомого майна, а саме 1/2 частини торгівельного комплексу літ.А-1, нежитлового приміщення І поз.1, що розташований в АДРЕСА_1 , (т.1 а.с.133-134).

Згідно з відповіді Департаменту по роботі з активами від 09 серпня 2018 року №3/15-237 вбачається, що відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста офіційно адреса: АДРЕСА_1 , жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна або змінена ця адреса, відсутній (т.1 а.с.21).

З відповіді Департаменту по роботі з активами від 25 червня 2018 року №4/11-1298 вбачається, що станом на 22 червня 2018 року інформацією за результатами пошуку за адресою земельної ділянки ( АДРЕСА_2 ) в системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами (т.1 а.с.26).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги про визнання договорів купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення недійсними не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, скасування записів про державну реєстрацію прав власності є похідними. Правових підстав для зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку шляхом знесення самочинно побудованого торгівельного павільйону суд не встановив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Так, відповідно до статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, але не виключно розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність та користування громадян та юридичних осіб відноситься до повноважень міської ради.

Стаття 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Так, відповідно до ст.9 Закону України Про архітектурну діяльність будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Верховний Суд в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №520/15125/16-ц за позовом Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування нежитлової будівлі-кафе та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення об`єкта нерухомості у попередній стан зазначив, що за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Верховний Суд враховує ту обставину, що на момент відчуження спірного майна 29 жовтня 2010 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2010 року було чинним, тобто майно було відчужене добросовісному набувачу за відсутності обґрунтованих перешкод для цього. Верховним Судом також враховується, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком недійсності правочину є реституція. Відповідно, визнання договорів з відчуження нерухомого майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача.

Верховний Суд в постанові від 13 листопада 2019 року у справі №686/22924/16-ц висловив правову позицію, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. У цій справі предметом розгляду є вимоги про визнання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта незаконним і його скасування, знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки до попереднього стану, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення і визнання договору купівлі-продажу недійсним. Отже, кінцевою метою звернення до суду є захист права позивача та приведення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, у попередній стан. Зважаючи на наведене, заявлені вимоги про визнання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта незаконним і його скасування, визнання договору купівлі-продажу недійсним є неефективним способом захисту порушеного права, а тому задоволенню не підлягають. На час пред`явлення позову та розгляду справи спірне нерухоме майно знаходиться у володінні ПМП Лідер . Вимоги про знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки до попереднього стану прокурором пред`явлено до особи, яка не є володільцем спірного нерухомого майна, а тому указані позовні вимоги у спірному випадку пред`явлено до неналежного відповідача, отже, задоволенню не підлягають. Відповідно не підлягають задоволенню вимоги прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, оскільки вони є похідними від вимог, у задоволенні яких необхідно відмовити з наведених вище підстав.

Верховний Суд в постанові від 15 травня 2019 року у справі №462/5804/16-ц за позовом керівника Львівської місцевої прокуратури №2 в інтересах Львівської міської ради про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, звільнення земельних ділянок зазначив наступне: Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Верховним Судом враховується, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція. Відповідно, визнання договорів щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваним договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387,388 ЦК.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387,388 ЦК.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387,388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387,388 ЦК.

У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Крім того, відповідно до абз.18 розділу Застосування правових наслідків недійсності правочину Узагальнень Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року щодо Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст.216 ЦК України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач, звернувшись до суду з вимогою про визнання правочину недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України, стороною якого він не був, обрав неналежний спосіб захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

З цих же підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , ТОВ БОНД-ІНВЕСТ , ТОВ КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН та ОСОБА_2 , оскільки вони є похідними від вимог про визнання недійсними договорів про відчуження нерухомого майна.

У даній справі предметом розгляду є вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування записів про державну реєстрацію та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі.

Отже, кінцевою метою звернення до суду є захист права позивача та приведення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача у попередній стан.

З огляду на наведені правові позиції Верховного Суду заявлені вимоги про визнання договорів купівлі-продажу спірного об`єкту недійсними не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, адже наслідком встановлення судом недійсності правочинів є реституція.

Оскільки, визнання договорів щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваними договорами купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з`ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню. За необхідності з`ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу. Не встановлення вказаних обставин унеможливлює виконання такого рішення.

Зазначене узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 19 квітня 2017 року у справі №6-129цс17.

Так, позивачем ні в суді 1 інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 було вчинено самочинне будівництво, не надано суду жодних актів обстеження земельної ділянки, акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, який складено працівником відділу контролю за використання земель управляння земельних відносин, коли саме було виявлено порушення земельного законодавства, графічних матеріалів, висновків землевпорядної чи будівельно-технічної експертизи, які вказували б на конкретну земельну ділянку на якій розташоване майно відповідача та характеристики будівлі, яку позивач вимагає знести, оскільки відсутність таких доказів може призвести до порушення прав третіх осіб, майно яких також може бути знесеним.

Окрім того суду не надано доказів чи намагався позивач в досудовому порядку врегулювати даний спір.

Відповідно до норм ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для відмови в позові. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального й процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.