Постанова

від 07.12.2021 по справі 185/6894/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9021/21 Справа № 185/6894/20 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Заворотного К.Я. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шоста донецька державна нотаріальна контора, Київський районний відділ державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , на предмет зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачеві на праві власності, вжитого ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 31 березня 2005 року б/н та постановою Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Донецька від 13 квітня 2005 року серії АА № 429167 та скасувати записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесених Шостою донецькою державною нотаріальною конторою №1832263 від 01 квітня 2005 року та №1899139 від 20 квітня 2005 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у лютому 2018 року позивач, маючи намір відчуження зазначеної квартири, виявив, що у квітні 2005 року Шостою донецькою державною нотаріальною конторою щодо вказаної квартири внесені обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно на підставі ухвали Київського районного суду м. Донецька від 31 березня 2005 року б/н та постанови Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Донецька від 13 квітня 2005 року серії АА № 429167, власником якої зазначена ОСОБА_2 , яка, на думку позивача, ніколи не була її власником, а квартира належала лише позивачеві, що позбавляє позивача здійснювати своє право власності на квартиру, за захистом якого він і звернувся до суду.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2021 року відмовлено в задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не надано належної оцінки наявних в матеріалах справи доказів, без врахування обставин неможливості позивачем вирішити питання в позасудовий спосіб у зв`язку із відсутністю у нього відомостей про номер справи, в рамках якої судом вживався арешт його майна та стороною якої він не був, а також не був стороною у виконавчому провадженні, в рамках якого державним виконавцем накладався арешт на майно, власником якого є саме він, а не ОСОБА_2 . Разом з цим, зазначає, що висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем обґрунтувань його позовних вимог доказами є безпідставними, оскільки позивачем вживались безліч заходів щодо добуття письмових доказів як самостійно, так і шляхом витребовування доказів судом першої інстанції за його клопотаннями.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 28 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Лобас А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2336, наданого до матеріалів справи позивачем у копії(а.с.13,14).

Зазначені відомості внесені 28 вересня 2004 року до Державного реєстру правочинів за реєстраційним №140350 (а.с.15,16), що також узгоджується з відомостями у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з часом формування інформації станом на 25 вересня 2020 року(а.с.18).

Також з Відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 31 березня 2005 року б/н за реєстраційним номером обтяження 1832263 та постановою Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Донецька від 13 квітня 2005 року серії АА № 429167 за реєстраційним номером обтяження 1899139 вжиті заходи заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , власником якого зазначена ОСОБА_2 (а.с.18 зворот).

Також судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи не містять ані відомостей щодо судового провадження, у якому Київським районним судом м. Донецька було накладено арешт на квартиру позивача, стороною позивача не вжито заходів щодо відновлення втраченого судового провадження, в межах якого було постановлено ухвалу про накладення арешту на майно від 31 березня 2005 року, також не заявлялось клопотань про забезпечення чи витребування доказів стосовно обтяження, яке накладено на спірну квартиру ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 31 березня 2005 року, ані доказів наявності виконавчого провадження, в рамках якого такий арешт накладався, що узгоджується з відповіддю Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 13 квітня 2021 року № 18.13-29683/4, в якій зазначено про відсутність на виконанні у Ленінському РВДВС виконавчих проваджень у 2005 році з цього приводу.

Згідно зі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з-під арешту.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення заявника від обов`язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях навіть з урахуванням загальновідомих обставин.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 12 ЦПК України Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України ).

Отже, правильним є висновок суду першої інстанцій про те, що не маючи відомостей відносно судового провадження (виду, предмету, стягувача), у якому ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 31 березня 2005 року було накладено арешт на квартиру позивача, судом не встановлено, що при скасуванні цього обтяження не будуть порушені права та законні інтересів інших осіб. Для скасування арешту, накладеного на майно судовим рішенням, суд повинен впевнитися, що відпали підстави, якими керувався суд, який накладав арешт. Відсутність відомостей про підстави накладення арешту судом, унеможливлює зняття арешту, оскільки суду невідомо, чи то було кримінальне провадження, чи цивільне або інші підстави і чи зникли вони, а відсутність самої постанови та відомостей про виконавче провадження позбавляє суд визначитись з наявністью чи відсутністю підстав для скасування арешту.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права.

При цьому суд правильно послався на те, що вимоги позивача в частині скасування записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна також не можуть бути задоволені, оскільки такі дії не відносяться до компетенції судів, у відповідності до ст. 19 Конституції України, а є виключною компетенцією державних реєстраторів, у відповідності до положень ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.

Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров