Ухвала

від 08.12.2021 по справі 755/6878/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/6878/18

Провадження №: 1-кс/755/5584/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2021 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотаннядізнавача ВДДніпровського УПГУНП ум.Києві проарешт майнау кримінальномупровадженні № 42017101040000239 від 28 грудня 2017 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України,

в с т а н о в и л а :

дізнавач ВДДніпровського УПГУНП ум.Києві ОСОБА_4 ,за погодженнямпрокурора Дніпровськоїокружної прокуратуриміста Києва ОСОБА_5 ,звернувся дослідчої суддіз клопотаннямпро накладенняарешту на земельну ділянку із кадастровим номером 8 000 000 000:90:105:0042, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2729 га, шляхом заборони здійснення реєстраційних дій, відчуження, користування, розпорядження та проведення на ній підготовчих та будівельних робіт.

Мотивуючи клопотання,дізнавач посилається на те, що ТОВ «Промексплуатація» (ЄДРПОУ 33261802) здійснює будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:90:105:0042, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ), розміром 0,2729 га без належним чином оформленого права користування земельною ділянкою.

Так, встановлено, що відповідно до інформації КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №062/14-17068 (И-2019 первинна реєстрація права власності за адресою: м. Київ, вул. Соборності (колишня проспект Возз`єднання), 2 загальною площею 1014, 40 кв.м проведена на нежилий будинок (літ. А) за Територіальною громадою м. Києва на підставі свідоцтва про право власності, виданого 28 лютого 2007 року.

У подальшому, право власності на нежилий будинок (літ. А) загальною площею 1014, 40 кв. м перейшло та зареєстроване за ТОВ «Промексплуатація» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 березня 2007 року.

Також, під час досудового розслідування встановлено, що рішенням Київської міської ради №346/1402 від 23 квітня 2009 року земельну ділянку, розміром 0,2729 га передано у довгострокову оренду на 10 років товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Промексплуатація» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку на АДРЕСА_2 .

У подальшому між Київською міською радою та ТОВ «Промексплуатація» укладено договір оренди земельної ділянки від 03 грудня 2009 року строком на 10 років, тобто до 03 грудня 2019 року.

На даний час строк дії вказаного договору закінчився. Додаткових угод про поновлення чи продовження договору оренди земельної ділянки, а також нового договору оренди земельної ділянки не укладено.

Крім того встановлено, що у лютому 2020 року ТОВ "Промексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03 грудня 2009 року.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07 липня 2020 року, залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 03 грудня 2009 року, укладений між ТОВ "Промексплуатація" та Київською міською радою, на той самий строк та на тих самих умовах та доповнено пунктом 3.2 «Дію цього договору продовжено на наступні 10 років відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі"».

Київська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду. Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року суд частково задовольнив касаційну скаргу Київської міської ради та скасував рішення Господарського суду міста Києва від 07 липня 2020 року, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2020 року, направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року позов задоволено, а також визнано укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03 грудня 2019 року між ТОВ "Промексплуатація" та Київською міською радою.

Київська міська рада звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року та прийняття нового рішення про відмову у задоволені позову ТОВ «Промексплуатація».

Кінцеве рішення у справі не прийнято. Таким чином вказане свідчить про відсутність намірів Київської міської ради поновлювати договір оренди.

Тобто, на даний час документи на право користування земельною ділянкою відсутні.

Протягом строку дії договору будівництво, експлуатація та обслуговування адміністративного будинку, відповідно до цільового призначення земельної ділянки, вказаного у договорі оренди, не здійснювалося.

Також під час досудового розслідування проведено огляд місця події від 25 листопада 2021 року та встановлено, що на території земельної ділянки розпочато та здійснюються будівельні роботи.

Таким чином, задля захисту прав власника майна в особі Київської міської ради, виникла необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку 8 000 000 000:90:105:0042.

З огляду на викладене, досудовим розслідуванням виявлено достатньо даних, які можуть свідчити про проведення будівельних робіт на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 8 000 000 000:90:105:0042) без належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою, а також усупереч волі власника, у зв`язку з чим, виникла необхідність у накладені арешту.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до ст. 98 КПК України земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 8 000 000 000:90:105:0042) має значення речового доказу у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим постановою дізнавача від 26 листопада 2021 року визнана речовим доказом.

За вказаним фактом розпочато кримінальне провадження№ 42017101040000239 від 28 грудня 2017 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Прокурор Дніпровської оружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала вимоги, викладені у клопотанні, у повному обсязі та просила задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання дізнавача розглядається без повідомлення власника майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідча суддя, вивчивши клопотання,дослідивши матеріали додані до клопотання, заслухавши прокурора, дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої вказаної статті КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами, згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням дізнавача, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.

Постановою дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 26 листопада 2021 року земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:90:105:0042 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017101040000239 від 28 грудня 2017 року.

У судовому засіданні слідчою суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна, тому підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:90:105:0042.

Крім того, слідча суддя враховує ту обставину, що органом досудового розслідування розслідується справа за заявою про вчинення кримінального правопорушення при здачі в оренду земельної ділянки, а тому є обґрунтованою вимога дізнавача в частині позбавлення права користування земельною ділянкою площею 0,2729 га.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited»проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonn roth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. The United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Взявши до уваги вищевикладене, кваліфікацію кримінального правопорушення за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-173, ст. 175, ст. 309, 372, ст. 392, ст. 532 КПК України, слідча суддя

п о с т а н о в и л а :

клопотання дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 8 000 000 000:90:105:0042, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2729 га, шляхом заборони здійснення реєстраційних дій, відчуження, користування, розпорядження та проведення на ній підготовчих та будівельних робіт.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідча суддя: ОСОБА_1