Ухвала

від 24.01.2022 по справі 755/6878/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/667/2022 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 755/6878/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника користувача майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ» адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника користувача майна адвоката ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 08.12.2021 року задоволено клопотання дізнавача відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 про накладення арешту на майно та накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:90:105:0042, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2729 га, шляхом заборони здійснення реєстраційних дій, відчуження, користування, розпорядження та проведення на ній підготовчих та будівельних робіт.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник користувача майна подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 08.12.2021 року скасувати, у задоволенні клопотання дізнавача про накладення арешту відмовити.

Мотивуючи апеляційні вимоги адвокат зазначає, що оскаржуваною ухвалою безпідставно порушені законні права та інтереси ТОВ «ПРОМЕКСПТУАТАЦІЯ», а відтак вона підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що наклавши арешт на земельну ділянку, слідчий суддя фактично порушив право ТОВ «ПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ» на розпорядження нерухомим майном, яке розташоване на цій ділянці, оскільки будь-які дії щодо розпорядження цим майном стають неможливими внаслідок арешту вказаної земельної ділянки. Із ухвали слідчого судді та клопотання дізнавача не вбачається будь-яких сумнівів правомірності набуття товариством права власності на нерухоме майно, однак право на розпорядження цим майном порушується через арешт земельної ділянки.

Враховуючи встановлений законодавством принцип неподільності долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій майно розташоване, вбачається за неможливе користування нерухомим майном без користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. Зокрема вказаний принцип закріплений Законом України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомості» від 02.02.2021 року № 1174-ІХ. За таких обставин слідчий суддя, заборонивши користування земельною ділянкою фактично заборонив користування нерухомим майном, що на ній розташоване, а відтак навіть вийшов за межі прохальної частини клопотання дізнавача.

Нерухоме майно, яке було придбане товариством у Територіальної громади м. Києва за договором купівлі-продажу від 28.02.2007 року на підставі відповідних документів та дозволів було знесено товариством після укладення договору оренди земельної ділянки від 03.12.2009 року. Після чого товариством побудовано та зареєстровано в Державному реєстрі прав на земельній ділянці інше нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкту 914785880000.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком слідчого судді, що товариство втратило право на користування земельною ділянкою через закінчення терміну дії договору оренди від 03.12.2009 року. Зокрема стверджує, що вказаний висновок слідчого судді не відповідає дійсності, оскільки в дотримання вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі» орендарем, тобто ТОВ «ПРОМЕКСПТУАТАЦІЯ» було 01.11.2019 року направлено до Київської міської ради лист-повідомлення про поновлення дії договору оренди земельної ділянки. У місячний строк, як того вимагає закон, Київська міська рада не розглянула лист-повідомлення з проектом додаткової угоди та рішення щодо розгляду листа на адресу ТОВ «ПРОМЕКСПТУАТАЦІЯ» направлені не були. За таких обставин в силу положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі», договір оренди продовжений на той самий термін та тих самих умовах.

Щодо відсутності правових підстав для висновку слідчого судді про порушення інтересів власника земельної ділянки апелянт зазначає, що Київська міська рада не заперечувала на листи ТОВ «ПРОМЕКСПТУАТАЦІЯ» щодо поновлення договору оренди, отже не висловлювала незгоду із подальшим орендним користуванням. Окрім того, представник користувача майна зазначає, що всі дозвільні документи, видані та погоджені структурними підрозділами Київської міської ради для ведення будівельних робіт не скасовані та не відкликані, а отже чинні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника користувача майна, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні відділу дізнання Дніпровського УП ГУНП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42017101040000239 від 28.12.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

В ході досудового розслідування зазначається, що ТОВ «ПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 33261802) здійснює будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:90:105:0042, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2729 га без належним чином оформленого права на користування земельною ділянкою.

Відповідно до інформації КП «Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-17068 (И-2019) первинна реєстрація права власності за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею площею 1014,40 кв. м проведена на нежилий будинок (літ. А) за Територіальною громадою м. Києва на підставі свідоцтва про право власності, виданого 28.02.2007 року.

В подальшому право власності на нежилий будинок (лі. А) загальною площею 1014,40 кв. м. перейшло та зареєстроване за ТОв «ПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15.03.2007 року.

Рішенням Київської міської ради № 346/1402 від 23.04.2009 року земельну ділянку, розміром 0,2729 га передано у довгострокову оренду на 10 років товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «ПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку на вул. вул. Соборності (колишній просп. Воз`єднання), 2 у Дніпровському районі м. Києва.

У подальшому між Київською міською радою та ТОВ «ПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ» укладено договір оренди земельної ділянки від 03.12.2009 року строком на 10 років, тобто до 03.12.2019 року.

У лютому 2020 року ТОВ «ПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.12.2009 року.

Рішення Господарського районного суду міста Києва від 07.07.2020 року залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 року позов задоволено частково. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 03.12.2009 року, укладений між ТОВ «ПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ» та Київською міською радою на той самий строк на тих самих умовах та доповнено пунктом 3.2 «Дію цього договору продовжено на наступні 10 років відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Київська міська рада звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду. Постановою Верховного Суду від 23.12.2020 року суд частково задовольнив касаційну скаргу Київської міської ради та скасував рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020, направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року позов задоволено, а також визнано укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.12.2019 між ТОВ «ПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ» та Київською міською радою.

Київська міська рада звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «ПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ».

Кінцеве рішення у справі не прийнято.

26.11.2021 року постановою дізнавача ВД Днапровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:90:105:0042, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Соборності (колишній просп. Воз`єднання), 2, площею 0,2729 га визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017101040000239 від 28.12.2017 року.

03.12.2021 року дізнавач відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 за погодженням із прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказану земельну ділянку.

Клопотання прокурора мотивовано необхідністю накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову.

08.12.2021 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання та накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:90:105:0042, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Соборності (колишній просп. Воз`єднання), 2, площею 0,2729 га, шляхом заборони здійснення реєстраційних дій, відчуження, користування, розпорядження та проведення на ній підготовчих та будівельних робіт.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя не встановив, що клопотання суперечить вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність або співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або є непропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна, тому підлягає задоволенню.

Колегія суддів з таким рішенням слідчого судді погодитись не може з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначених вимог закону дізнавач та слідчий суддя не дотрималися.

Як вбачається з наданих до суду матеріалів, кримінальне провадження № 42017101040000239 від 28.12.2017 року здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 12.КК України Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Як випливає із змісту ст. 215 КПК України, досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом.

Кримінально каране діяння, за ознаками якого здійснюється досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні, у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, по яким досудове розслідування має форму дізнання.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1)збереження речових доказів;

2)спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Кримінальний процесуальний закон передбачає обов`язкові вимоги, яким має відповідати клопотання арешт майна і перевірку відповідності клопотання вказаним вимогам покладено на слідчого суддю. Серед таких вимог згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України зокрема є те, що клопотання про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що 26.11.2021 року постановою дізнавача ВД Днапровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:90:105:0042, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Соборності (колишній просп. Возєднання), 2, площею 0,2729 га визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017101040000239 від 28.12.2017 року.

Як вбачається зі змісту наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, зокрема безпосередньо тексту клопотання, дізнавачем ініційовано застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою забезпечення цивільного позову. При цьому орган досудового розслідування зазначає, що вищевказана земельна ділянка має значення речового доказу, однак метою застосування арешту збереження речових доказів не визнає.

Під час розгляду клопотання дізнавача слідчий суддя фактично самостійно визначив мету накладення арешту збереження речових доказів і знайшов підстави для накладення такого арешту, однак такими діями порушив принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки став на сторону обвинувачення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на кваліфікацію кримінального правопорушення, щодо якого триває досудове розслідування, яке в розумінні ст. 12 КК України є кримінальним проступком, враховує зміст об`єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення та приходить до висновку, що земельна ділянка не може бути речовим доказом під час здійснення досудового розслідування за ст. 356 КК України. В розумінні вимог ст. 98 КПК України вищевказана земельна ділянка у даному випадку не не була знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а відтак не зберегла сліди чи інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

За таких обставин колегія суддів не може погодитись з висновком слідчого судді про доцільність накладення арешту на земельну ділянку шляхом заборони здійснення реєстраційних дій, відчуження, користування, розпорядження та проведення на ній підготовчих та будівельних робіт, а сама земельна ділянка у даному випадку взагалі не відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

Що стосується накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали провадження, додані до клопотання про арешт майна на даному етапі досудового розслідування взагалі не містять відомостей, щодо вчинення ТОВ «ПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ» кримінального правопорушення, оскільки відомості щодо товариства не внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Так само матеріали провадження не містять відомостей щодо наявності у кримінальному провадженні цивільного позову, однак слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі взагалі не надав оцінки вказаним обставинам.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Враховуючи, що відомості щодо ТОВ «ПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ» в Єдиний реєстр досудових розслідувань не внесені, а також що вказана юридична особа не несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, за таких обставин колегія суддів приходить до остаточного висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову).

Вказані обставини свідчать про порушення вимог ч. 6 ст. 170 КПК України, і в свою чергу унеможливлюють забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи

Таким чином, існування правової підстави для арешту вказаного майна не підтверджується відповідними доказами.

На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання дізнавача за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами користувача майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника користувача майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ» адвоката ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 08.12.2021 року, якою задоволено клопотання дізнавача відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 про накладення арешту на майно та накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:90:105:0042, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2729 га, шляхом заборони здійснення реєстраційних дій, відчуження, користування, розпорядження та проведення на ній підготовчих та будівельних робіт, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання дізнавача відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 про накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:90:105:0042, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2729 га, шляхом заборони здійснення реєстраційних дій, відчуження, користування, розпорядження та проведення на ній підготовчих та будівельних робіт відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4