Рішення

від 09.12.2021 по справі 500/6129/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6129/21

09 грудня 2021 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Жеребецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Озернянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення №1051 від 23.07.2021, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №1051 п`ятнадцятої сесії восьмого скликання Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 23 липня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8312 га. для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6122685300:01:001:0627;

- зобов`язати Озернянську сільську раду Зборівського району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8312 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6122685300:01:001:0627 на території (колишньої) Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02 березня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області видано Наказ № 19-1663/14-20 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою за № 19-5853/14-20-СГ на земельну ділянку орієнтованою площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

За результатами розробленого проекту землеустрою позивач звернулася до Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8312 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6122686300:01:001:0627.

Однак, 23 липня 2021 року рішенням №1051 п`ятнадцятої сесії восьмого скликання Озернянської сільської ради відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8312 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6122685300:01:001:0627 без будь-якого правового обґрунтування.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 28.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 05.11.2021, яке було відкладене на 09.12.2021.

Представником відповідача подано до суду 05.11.2021 відзив на позов, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зокрема зазначає, що органи місцевого самоврядування є єдиними законними розпорядниками земель, що перебувають у власності громади і є комунальною власністю, тому вважають, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачці не передбачає прямого обов`язку щодо обов`язкового затвердження даного проекту землеустрою. Вважає рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою повністю законним.

В судовому засіданні 09.12.2021 позивачка та її представник просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 09.12.2021 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши вступне слово позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як випливає із матеріалів справи, 02 березня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області видано Наказ № 19-1663/14-20 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою за № 19-5853/14-20-СГ на земельну ділянку орієнтованою площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

За результатами розробленого проекту землеустрою було сформованою земельну ділянку площею 1,8312 га та 28 квітня 2020 року їй було присвоєно кадастровий номер: 6122686300:01:001:0627 на підставі витягу з Державного земельного кадастру, виданого відділом у Зборівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області

Позивачка 05.02.2021 звернулася до Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8312 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6122686300:01:001:0627.

Відповідач 23 липня 2021 року прийняв рішенням №1051 п`ятнадцятої сесії восьмого скликання Озернянської сільської ради позивачці відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8312 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6122685300:01:001:0627 без будь-якого правового обґрунтування.

Вважаючи дане рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

При цьому, згідно пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, за змістом даної статті (в редакції, яка діяла до 27.05.2021, тобто на час, коли позивачі розпочали процес приватизації бажаної земельної ділянки), було передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність.

Із вищевикладеного слідує, що в межах процедури безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності всі дії відповідних суб`єктів цих правовідносин є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання заявником земельної ділянки у власність.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник на стадії подання позивачами розробленого проекту землеустрою до органу місцевого самоврядування та його розгляду відповідачем.

Так, на час ініціювання позивачем питання про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та на час розроблення такого проекту землеустрою, частини 8 та 9 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021) передбачали, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України (в редакції до 27.05.2021) було визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Отже, із вищенаведених норм Земельного кодексу України (в редакції до 27.05.2021) передбачалося, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містили. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Суд бере до уваги, що на час звернення до відповідача із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою у Закон України "Про землеустрій", Земельний кодекс України було внесено зміни, а частину 8 статті 118 та статтю 186-1 ЗК України виключено на підставі Закону №1423-ІХ від 28.04.2021. Тобто, наразі земельне законодавство взагалі не передбачає необхідності погодження відповідного проекту землеустрою. Відтак, у відповідача існує прямий обов`язок розглянути у двотижневий строк клопотання позивачів та затвердити проект землеустрою, оскільки частина 9 статті 118 ЗК України в діючій редакції чітко вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому частинами десятою та одинадцятою статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Також у відповідності до частини 8 статті 186 ЗК України зазначено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою в порядку статті 186 Земельного кодексу України, норми статті Земельного кодексу України не містять.

Так, в оскаржуваному рішенні, відповідач як на підставу для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою не надав жодного обґрунтування. Наведені обставини свідчать про протиправність відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Суд критично оцінює твердження відповідача зазначене у відзиві на позов про те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачці не передбачає прямого обов`язку щодо обов`язкового затвердження даного проекту землеустрою, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 8 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Втім, обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено та судом не встановлено в ході розгляду даної справи.

Натомість, сама поведінка відповідача свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційного права позивача на отримання земельної ділянки у власність та вказує на фактичне ухилення відповідача від виконання ним вимог частини 9 статті 118 ЗК України щодо прийняття рішення про затвердження такого проекту землеустрою.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення п`ятнадцятої сесії восьмого скликання Озернянської сільської ради Тернопільської області №1051 від 23 липня 2021 року щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8312 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6122685300:01:001:0627 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин та враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою, зокрема позивачем подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, та з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8312 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6122685300:01:001:0627, яка розташована на території колишньої Нестерівської сільської ради.

При цьому, обираючи саме такий спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №316/979/18 від 24.01.2020 та №560/1334/19 від 27.01.2021, згідно яких у справах з подібних правовідносин суд касаційної інстанції визнав належним та ефективним способом захистом порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань, саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення п`ятнадцятої сесії восьмого скликання Озернянської сільської ради Тернопільської області №1051 від 23 липня 2021 року щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8312 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6122685300:01:001:0627.

3. Зобов`язати Озернянську сільську раду Тернопільської області на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8312 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6122685300:01:001:0627, яка розташована на території колишньої Нестерівської сільської ради.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Озернянської сільської ради Тернопільської області в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання позову в сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: с. Нестерівці,Зборівський район, Тернопільська область,47276 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Озернянська сільська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шевченка, 46а,с. Озерна,Тернопільський район, Тернопільська область,47264 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04392310);

Головуючий суддя Осташ А.В.