Рішення

від 09.12.2021 по справі 640/2827/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 грудня 2021 року справа №640/2827/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРФУРНІТУРА (далі по тексту - позивач, ТОВ ІНТЕРФУРНІТУРА ) доКиївської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач) про 1) визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби від 03 вересня 2020 року №UA100300/2020/000120/2 про коригування митної вартості товарів; 2) визнання протиправною та скасування картки відмови в митному оформленні №UA100300/2020/00207, що видана Київською митницею Держмитслужби; 3) визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби від 13 жовтня 2020 року №UA100020/2020/000083/2 про коригування митної вартості товарів; 4) визнання протиправною та скасування картки відмови в митному оформленні №UA100020/2020/00532, що видана Київською митницею Держмитслужби; 5) визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби від 25 листопада 2020 року №UA100020/2020/000096/2 про коригування митної вартості товарів; 6) визнання протиправною та скасування картки відмови в митному оформленні №UA100020/2020/00631, що видана Київською митницею Держмитслужби; 7) визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби від 16 грудня 2020 року №UA100020/200/000100/2 про коригування митної вартості товарів; 8) визнання протиправною та скасування картки відмови в митному оформленні №UA100020/2020/00687, що видана Київською митницею Держмитслужби

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2020 року між ТОВ ІНТЕРФУРНІТУРА (Покупець) та Algo Sp. z o.o. (Продавець) укладено контракт №UA2/08/2020 на поставку матеріалів, у тому числі нетканих матеріалів, меблеву арматуру та кріплення в 2020-2025 роках. Загальна сума контракту складає 1 000 000 Євро. Поставка здійснюється партіями, у період дії контракту (пункт 1 Договору).

Упродовж вересня по грудень 2020 року позивачем імпортовано на митну територію України товар відповідно до умов Контракту.

До митного оформлення товарів позивачем надано до Київської митниці Держмитслужби митні декларації від 01 вересня 2020 року №UA100300/2020/417479, від 12 жовтня 2020 року №100020/2020/045536, від 24 листопада 2020 року №100020/2020/052174 та від 15 грудня 2020 року №100020/2020/055566. До митних декларацій надані такі документи: Договір перевезення, інвойси, автотранспортні накладні, документи, що підтверджують транспортні витрати, висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією (Торгово-промислової палати), видаткові накладні, прайс-листи, сертифікат з перевезення (походження) товару та ін.

За результатами перевірки митних декларацій Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03 вересня 2020 року №UA100300/2020/000120/2, від 13 жовтня 2020 року №UA100020/2020/000083/2, від 25 листопада 2020 року №UA100020/2020/000096/2 та від 16 грудня 2020 року №UA100020/200/000100/2 із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Окрім того, відповідач прийняв рішення про відмову в прийнятті митних декларацій, митному оформленні, виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA100300/2020/00207, №UA100020/2020/00532, №UA100020/2020/00631 та №UA100020/2020/00687.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся із даним позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відповідач мав також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Тоді як, на думку позивача, сумніви відповідача щодо складових митної вартості придбаного позивачем товару ґрунтуються виключно на припущеннях та недостовірних відомостях.

Ухвалою від 11 лютого 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №640/2827/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач не скористався наданим йому правом на подання до суду відзиву, а також не повідомив суд про причини неможливості його подання, з огляду на що, суд звертає увагу на положення частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Крім того, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митним кодексом України встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

В силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Системний правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

У разі ненадання декларантом документів на підтвердження задекларованої митної вартості контролюючий орган приймає рішення про коригування митної вартості.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Суд звертає увагу на те, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Так, суд встановив, що підставою для прийняття рішення від 03 вересня 2020 року №UA100300/2020/000120/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в митному оформленні №UA100300/2020/00207 стало встановлення митним органом факту неможливості перевірити правильність заявлених позивачем числових значень транспортних витрат.

При цьому відповідач в оскаржуваному рішенні вказав, що з транспортної накладної від 28 серпня 2020 року вбачається, що перевезення вантажу здійснено підприємством Sonex Europe s.r.o., тоді як до митного оформлення надано Договір транспортної експедиції №250820/1, відповідно до якого перевезення здійснює ТОВ Сонекс Україна .

У той же час, відповідачем не враховано, що Договором транспортної експедиції від 25 серпня 2020 року №250820/1 з ТОВ Сонекс Україна , в якості експедитора, передбачено, що останній організовує перевезення товару від свого імені та за рахунок Замовника (позивача). Позивачем надано договір між експедитором ТОВ Сонекс Україна та перевізником Sonex Europe s.r.o., про що також зазначено в митній декларації та картці відмови у прийнятті митної декларації.

Таким чином, висновок митного органу про неможливість підтвердити вартість здійснення доставки товару до митного кордону не ґрунтується на фактичних обставинах.

Що стосується рішення від 13 жовтня 2020 року №UA100020/2020/000083/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в митному оформленні №UA100020/2020/00532 суд зазначає таке.

Так, із вказаного рішення вбачається, що у додатково наданих документах, а саме: в інвойсі Fibertex №IN2047258 та прайс-листі Fibertex від 01 березня 2020 року ціна імпортованого товару Fibertex 125WL BH-1 Brown складає 0,42, тоді як в інвойсі №130/10/2020/FVEX від 07 жовтня 2020 року - 0,41.

Окрім того, митним органом зазначено, що у наданому до митного оформлення висновку ТПП від 09 жовтня 2020 року №Ц-1074 експертом проведено неповний аналіз товарів, а вибірковий, а також вказано, що декларантом - позивачем не надано усіх додатково запитуваних документів, що містять відомості про товар.

Водночас, митним органом не взято до уваги, що позивачем надано вказаний інвойс виробника товару Fibertex №IN2047258 та прайс-лист Fibertex від 01 березня 2020 року адресовані постачальнику, а не позивачу. Тоді як товар Fibertex 125WL BH-1 Brown взагалі не закуповувався позивачем та не зазначений в інвойсі №130/10/2020/FVEX від 07 жовтня 2020 року.

Варто також погодитись із доводами позивача, що висновок ТПП від 09 жовтня 2020 року №Ц-1074 є додатковим документом, а не обов`язковим у відповідності до статті 53 Митного кодексу України, а отже не може бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Що стосується рішення від 25 листопада 2020 року №UA100020/2020/000096/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в митному оформленні №UA100020/2020/00631 суд зазначає таке.

Зі змісту вказаного рішення також вбачається, що у поданому до митного оформлення прайс-листі Fibertex від 26 жовтня 2020 року ціна імпортованого товару Fibertex 125WL BH-1 Brown складає 0,42, тоді як в інвойсі №157/20/2020/FVEX від 20 листопада 2020 року - 0,41, прайс-лист виданий не на всю поставку.

Крім того, митним органом зазначено, що декларації країни відправлення товару №021720200000292278 не є копією митної декларації країни відправлення як того вимагають положення частини третьої статті 53 Митного кодексу України.

Разом із тим, відповідач проігнорував, що вказаний інвойс також адресований постачальнику, а не позивачу. Крім того, інвойс №157/20/2020/FVEX від 20 листопада 2020 року не містить позиції Fibertex 125WL BH-1 Brown, а містить тільки волокно цієї ж марки інших кольорів.

Норми митного законодавства не містять положень які б зобов`язували покупця товару перевіряти правильність оформлення митних декларацій при відвантаженні товару, тоді як відповідачем не зазначено яким чином відсутність відміток у митній декларації країни відправлення впливає на заявлену позивачем митну вартість товарів.

Щодо рішення від 16 грудня 2020 року №UA100020/200/000100/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в митному оформленні №UA100020/2020/00687 суд також вважає за необхідне зазначити, що таке рішення прийняте митним органом з мотивів встановлення під час митного оформлення факту відсутності у наданому зовнішньоекономічному контракті від 03 серпня 2020 року №UA2/08/2020 підпису та печатки директора позивача, а також відсутності у митного органу інформації щодо ввезення та митного оформлення товарів отриманих на підставі видаткових накладних від 28 жовтня 2020 року, 06 листопада 2020 року, 12 листопада 2020 року та 11 грудня 2020 року.

Крім того, митний орган зазначив, що у висновку за результатами цінового моніторингу від 15 грудня 2020 року №Ц-1418 Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати експерт посилається на сайт товарів китайського походження, тоді як до митного оформлення заявлено товари європейського походження.

У матеріалах справи наявна копія Контракту від 03 серпня 2020 року №UA2/08/2020, який містить всі необхідні реквізити, у тому числі підписи та печатки сторін. Видаткові накладні надані позивачем як додаткові документи, що підтверджують вартісні показники товару, який було реалізовано позивачем за минулі місяці.

Що стосується висновку ТПП від 15 грудня 2020 року №Ц-1418, як вже зазначалось судом, такий висновок не є обов`язковим документом у розумінні статті 53 Митного кодексу України, а отже не може бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наведене узгоджується з принципами здійснення державної митної справи, наведеними у статті 8 Митного кодексу України, відповідно до яких митна справа здійснюється, зокрема на засадах законності та презумпції невинуватості.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин, які б свідчили про наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

За таких обставин та з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження доводів відповідача щодо невідповідності визначеної позивачем митної вартості товарів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картки відмови в митному оформленні є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРФУРНІТУРА до Київської митниці Держмитслужби задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 03 вересня 2020 року №UA100300/2020/000120/2 про коригування митної вартості товарів.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні №UA100300/2020/00207, що видана Київською митницею Держмитслужби.

4. Визнати протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби від 13 жовтня 2020 року №UA100020/2020/000083/2 про коригування митної вартості товарів.

5. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні №UA100020/2020/00532, що видана Київською митницею Держмитслужби.

6. Визнати протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби від 25 листопада 2020 року №UA100020/2020/000096/2 про коригування митної вартості товарів.

7. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні №UA100020/2020/00631, що видана Київською митницею Держмитслужби.

8. Визнати протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби від 16 грудня 2020 року №UA100020/2020/000100/2 про коригування митної вартості товарів.

9. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні №UA100020/2020/00687, що видана Київською митницею Держмитслужби.

10. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРФУРНІТУРА судові витрати у розмірі 18 160,00 грн. (вісімнадцять тисяч сто шістдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕРФУРНІТУРА (04107, м. Київ, вул. Татарська, 32Б; ідентифікаційний код 43614185);

Київська митниця Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8А; ідентифікаційний код 43337359).

Суддя В.А. Кузьменко