Постанова

від 10.12.2021 по справі 640/12031/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12031/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" до Міністерства юстиції України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна відповідно до скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету від 08.04.2020;

2) зобов`язати Міністерство юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з наступними критеріями: реєстраційний номер майна: 33241137; тип майна: складське приміщення /В-1/; адреса нерухомого майна: Волинська обл., м. Луцьк, вул Сагайдачного,6; загальна площа (кв.м.): 459,8; номер запису: 709 в книзі: 18д. У відомостях про права власності на згадане майно зазначено, що: дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 25.03.2011; дата внесення запису: 25.03.2011; назва: "Освіта-Плюс" товариство з обмеженою відповідальністю; код ЄДРПОУ: 34310174; форма власності: приватна; частка власності: 1/1;

3) зобов`язати Міністерство юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з наступними критеріями: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 751364507101; об`єкт нерухомого майна: складське приміщення /В-1/, об`єкт житлової нерухомості: ні. опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 459.8; адреса: Волинська обл., м. Луцьк, вул Сагайдачного,6; номер об`єкта в РПВН: 33241137; актуальна інформація про право власності номер запису про право власності: 29004242; дата, час державної реєстрації: 20.11.2018 11:32:46; державний реєстратор: приватний нотаріус Максим`як Жанна Василівна, Луцький районний нотаріальний округ, Волинська обл.; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1474, виданий 20.11.2018, видавник: ПН Максим`як Ж.В., Луцького районного нотаріального округу Волинської області; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44138316 від 20.11.2018 11:40:46, приватний нотаріус Максим`як Жанна Василівна, Луцький районний нотаріальний округ, Волинська обл.; форма власності: приватна; розмір частки: 1;власники: ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.04.2020 року ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" через скриньку Міністерства юстиції України звернувся зі скаргою в якій просив внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрація якого здійснена на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано. Оскільки, скаргу позивача відповідачем залишено без задоволення, позивач вважає такі дії відповідача бездіяльністю.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Освіта-Плюс" подано апеляційну скаргу, в якій просить суд вказане судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги третя особа зазначає, що вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач через скриньку Міністерства юстиції України 08.04.2020 р. звернувся зі скаргою, в якій просив відповідача:

внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з наступними критеріями: реєстраційний номер майна: 33241137; тип майна: складське приміщення /В-1/; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; загальна площа (кв.м.): 459,8; номер запису: 709 в книзі: 18д. У відомостях про права власності на згадане майно зазначено, що: дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 25.03.2011; дата внесення запису: 25.03.2011; назва: "Освіта-Плюс" товариство з обмеженою відповідальністю; код ЄДРПОУ: 34310174; форма власності: приватна; частка власності: 1/1;

внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з наступними критеріями: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 751364507101; об`єкт нерухомого майна: складське приміщення /В-1/, об`єкт житлової нерухомості: ні. опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 459.8; адреса: АДРЕСА_1 ; номер об`єкта в РПВН: 33241137; актуальна інформація про право власності номер запису про право власності: 29004242; дата, час державної реєстрації: 20.11.2018 11:32:46; державний реєстратор: приватний нотаріус Максим`як Жанна Василівна, Луцький районний нотаріальний округ, Волинська обл.; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1474, виданий 20.11.2018, видавник: ПН Максим`як Ж.В., Луцького районного нотаріального округу Волинської області; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44138316 від 20.11.2018 11:40:46, приватний нотаріус Максим`як Жанна Василівна, Луцький районний нотаріальний округ, Волинська обл.; форма власності: приватна; розмір частки: 1; власники: ОСОБА_1 ;

Крім того, просив роз`яснити скаржнику порядок та підстави виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей, що були внесені та існують в такому реєстрі на підставі скасованих правовстановлюючих документів.

В обґрунтування скарги зазначено, що реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна здійснена на підставі судового рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2010 р. у справі №6-25-75, яке після вказаної реєстрації було скасовано Вищим господарським судом України 16.03.2016 р.

Міністерством юстиції України за результатами розгляду зазначеної вище скарги прийнято рішення у формі наказу №1149/7 від 08.05.2020 року, яким відмовлено у задоволенні скарги позивача від 08.04.2020 року у зв`язку з закінченням встановленого законом строку подачі скарги.

Позивач, вважаючи, що Міністерство юстиції України, не здійснюючи захисту прав та законних інтересів позивача, в силу повноважень, наданих йому законодавством, проігнорувало очевидне порушення порядку проведення реєстраційних дій, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що предметом розгляду у справі не є оцінка дій державного реєстратора. Спір у справі стосується виключно розгляду Міністерством юстиції України скарги на дії державного реєстратора.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно вимог ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що вимоги щодо реєстрації майнових прав, зокрема і скасування записів щодо державної реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав у зв`язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії, а підстави її проведення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 820/3703/17.

Такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на майно не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Освіта-Плюс в апеляційній скарзі зазначає, що оскільки існує спір про право між позивачем та третьою особою ОСОБА_1 , то розгляд справи має здійснюватись відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, а не КАСУ.

Колегія суддів, не погоджується з даними доводами апелянта, оскільки дійсно вбачається існування спору про право між позивачем та ОСОБА_1 , проте, предметом даної справи не є скасування реєстраційних дій , яке тягне за собою поновлення майнових прав позивача.

Предметом даного спору є оскарження, на думку позивача, бездіяльності Міністерства юстиції України щодо не розгляду скарги ТОВ Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного Університету від 08.04.2020 року, вимога про зобов`язання Міністерства юстиції України внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна є похідною вимогою від основної вимоги про визнання бездіяльності протиправною.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розгляд справи належить до адміністративної юрисдикції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма