Рішення

від 18.03.2021 по справі 640/12031/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року м. Київ № 640/12031/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету до треті особи про Міністерства юстиції України Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", ОСОБА_1 визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету до Міністерства юстиції України та просило суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна відповідно до скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету від 08.04.2020; 2) зобов`язати Міністерство юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з наступними критеріями: реєстраційний номер майна: 33241137; тип майна: складське приміщення /В-1/; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; загальна площа (кв.м.): 459,8; номер запису: 709 в книзі: 18д. У відомостях про права власності на згадане майно зазначено, що: дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 25.03.2011; дата внесення запису: 25.03.2011; назва: "Освіта-Плюс" товариство з обмеженою відповідальністю; код ЄДРПОУ: 34310174; форма власності: приватна; частка власності: 1/1; 3) зобов`язати Міністерство юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з наступними критеріями: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 751364507101; об`єкт нерухомого майна: складське приміщення /В-1/, об`єкт житлової нерухомості: ні. опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 459.8; адреса: АДРЕСА_1 ; номер об`єкта в РПВН: 33241137; актуальна інформація про право власності номер запису про право власності: 29004242; дата, час державної реєстрації: 20.11.2018 11:32:46; державний реєстратор: приватний нотаріус Максим`як Жанна Василівна, Луцький районний нотаріальний округ, Волинська обл.; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1474, виданий 20.11.2018, видавник: ПН Максим`як Ж.В., Луцького районного нотаріального округу Волинської області; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44138316 від 20.11.2018 11:40:46, приватний нотаріус Максим`як Жанна Василівна, Луцький районний нотаріальний округ, Волинська обл.; форма власності: приватна; розмір частки: 1;власники: ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03.06.2016 р. було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №640/12031/20.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що через скриньку Міністерства юстиції України 08.04.2020 р. звернувся зі скаргою в якій просив внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрація якого здійснена на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано. Оскільки, скаргу позивача відповідачем залишено без задоволення, позивач вважає такі дії відповідача бездіяльністю.

Відповідач надав відзив на позов, просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що вимоги позивача не грунтуються на нормах чинного законодавства. Також відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк для звернення зі скаргою.

Треті особи позиції щодо позовних вимог не висловили.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через скриньку Міністерства юстиції України 08.04.2020 р. звернувся зі скаргою, в якій просив відповідача: внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з наступними критеріями: реєстраційний номер майна: 33241137; тип майна: складське приміщення /В-1/; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; загальна площа (кв.м.): 459,8; номер запису: 709 в книзі: 18д. У відомостях про права власності на згадане майно зазначено, що: дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 25.03.2011; дата внесення запису: 25.03.2011; назва: "Освіта-Плюс" товариство з обмеженою відповідальністю; код ЄДРПОУ: 34310174; форма власності: приватна; частка власності: 1/1;

внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з наступними критеріями: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 751364507101; об`єкт нерухомого майна: складське приміщення /В-1/, об`єкт житлової нерухомості: ні. опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 459.8; адреса: АДРЕСА_1 ; номер об`єкта в РПВН: 33241137; актуальна інформація про право власності номер запису про право власності: 29004242; дата, час державної реєстрації: 20.11.2018 11:32:46; державний реєстратор: приватний нотаріус Максим`як Жанна Василівна, Луцький районний нотаріальний округ, Волинська обл.; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1474, виданий 20.11.2018, видавник: ПН Максим`як Ж.В., Луцького районного нотаріального округу Волинської області; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44138316 від 20.11.2018 11:40:46, приватний нотаріус Максим`як Жанна Василівна, Луцький районний нотаріальний округ, Волинська обл.; форма власності: приватна; розмір частки: 1;власники: ОСОБА_1 ;

Просив також роз`яснити скаржнику порядок та підстави виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей, що були внесені та існують в такому реєстрі на підставі скасованих правовстановлюючих документів.

Дана скарга мотивована тим, що реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна здійснена на підставі судового рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2010 р. у справі №6-25-75, яке після вказаної реєстрації було скасовано Вищим господарським судом України 16.03.2016 р.

Міністерством юстиції України за результатами розгляду зазначеної вище скарги прийнято рішення у формі наказу №1149/7 від 08.05.2020 року, яким відмовлено у задоволенні скарги позивача від 08.04.2020 року у зв`язку з закінченням встановленого законом строку подачі скарги.

Позивач, вважаючи, що Міністерство юстиції України, не здійснюючи захисту прав та законних інтересів позивача, в силу повноважень, наданих йому законодавством, проігнорувало очевидне порушення порядку проведення реєстраційних дій, звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон України від 01 липня 2004 року №1952-IV).

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав врегульовує стаття 7 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV.

Так, Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9-1) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 10 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування врегульовано статтею 26 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV.

Так, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

У разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним скасуванням цим рішенням заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій чи відповідного судового рішення, зареєстрованих у базі даних заяв.

Вимогами статті 37 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Пунктом а) частини 6 статті 37 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV встановлено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

Рішення, передбачені підпунктами а - в пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються (частина 7 статті 37 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV).

Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, Міністерство юстиції України за результатами розгляду скарги позивача прийняло рішення у формі наказу №1149/7 від 08.05.2020 року, яким відмовило у задоволенні скарги позивача від 08.04.2020 року у зв`язку з закінченням встановленого законом строку для подачі скарги. Скаржником не зазначено дати з якої йому стало відомо про порушення його прав оскаржуваним рішенням. Проте, скаржником до скарги додано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.09.2019р. №182603723. Отже, позивач звернувся зі скаргою з порушенням встановленого законом строку.

Таким чином, у відповідача відсутні підстави для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав, оскільки Міністерством юстиції України не приймались рішення, передбачені підпунктами а - в пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV.

Позивачем не надано до суду доказів оскарження наказу Міністерства юстиції України №1149/7 від 08.05.2020 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача щодо не внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна відповідно до скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету від 08.04.2020 р.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з критеріями викладеними у п. 2 та п. 3 резолютивної частини позовної заяви, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

У відповідності до законодавства Міністерство юстиції України не є суб`єктом державної реєстрації прав, а тому не може вчиняти реєстраційні дії щодо права власності, в тому числі вносити записи про скасування записів до Державного реєстру прав на підставі рішення суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування виконано та доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету до Міністерства юстиції України відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.