Постанова

від 10.12.2021 по справі 640/134/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/134/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Брендком на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Брендком до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Брендком звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ф. Р № 04002615050105 від 20.12.2019р. згідно якого ТОВ Компанія Брендком збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 36 000, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення ф. Р № 04012615050105 від 20.12.2019р. згідно якого ТОВ Компанія Брендком збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 26 250, 00 грн., які прийняті ГУ ДФС у м. Києві на підставі акту перевірки від 28.11.2019р. № 154/26-15-05-01-05/38451221.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, дійшов помилкового висновку про безтоварність правовідносин між ним та його контрагентом - ТОВ Енергобуд-Лайн та необґрунтовано взяв до уваги, як доказ відсутності здійснення господарських операцій, відомості про наявність кримінального провадження, в рамках якого було допитано директора ТОВ Енергобуд-Лайн - громадянина ОСОБА_1 , який начебто повідомив про непричетність до здійснення господарської діяльності вказаного товариства.

На переконання апелянта, за відсутності судового вироку в кримінальній справі, який набрав законної сили, такі відомості не мають жодного доказового значення та не можуть розцінюватися судом, як доказ безтоварності операцій між ТОВ Компанія Брендком та ТОВ Енергобуд-Лайн .

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Брендком на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 14.11.2019р. № 3244 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Компанія Брендком .

За результатом проведеної перевірки складено акт від 28.11.2019р. № 154/26-15-05-01-05/38451221 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Брендком при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Енергобуд-Лайн за жовтень, листопад 2016 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016р. показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28 800, 00 грн., у тому числі за 2016р. - 28 800, 00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 21 000, 00 грн., в тому числі за листопад 2016р . у сумі 21 000, 00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 20.12.2019р.:

- № 04002615050105, яким за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 36 000, 00 грн. (за податковим зобов`язанням 28 800, 00 грн. та 7 200, 00 грн. за штрафними санкціями).

- № 04012615050105, яким за порушення п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 26 250, 00 грн. (за податковим зобов`язанням 21 000, 00 грн. та 5 250, 00 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись із указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за результати розгляду цієї справи, факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтвердився, що свідчить про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.

З матеріалів справи убачається, що 12.10.2016р. між ТОВ Компанія Брендком (замовник) та ТОВ Енергобуд-Лайн (виконавець) укладено договір про надання послуг № 121016 за умовами якого виконавець в порядку та на умовах визначених договором та відповідно до завдання замовника зобов`язується надати послуги, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх.

Термін Послуги в цьому договорі визначено наступним чином: послуги Виконавця з розробки та реалізації відповідно до умов цього договору - комплекс заходів спрямованих на просування та популяризацію замовника (його клієнта), його найменування та/або просування послуг/товарів, які він надає на території України, а також заходи, які сприяють розвитку позитивного іміджу замовника (його клієнта) серед населення України/на ринку України.

Повна характеристика послуг із зазначенням переліку заходів оформлюється сторонами у вигляді додаткових угод до договору.

Згідно Додаткової угоди №1 вiд 12.10.2016 визначено надання наступних послуг з візуального оформлення сувенірної продукції для ТМ Ельдорадо (строк надання 12.10.2016-28.10.2016): розробка макетів блокнотів, ручок., папок, пакетів з логотипом ТМ ЕЛЬдорадо ; нанесення логотипу; підготовка макетів до друку і виготовлення, тестинг друку. Вартість послуг згідно Додаткової угоди № 1 вiд 12.10.2016 - 55 000,00 грн., окрім того ПДВ 11 000, 00 грн.

Згідно Додаткової угоди №2 вiд 21.10.2016 визначено надання наступних послуг з організації проведення заходу (строк надання 21.10.2016-10.11.2016): розробка концепції проведення заходу з метою презентації нового стилю та змін в компанії для співробітників ЕЛЬдорадо ; підготовка сценарію та промов учасників заходу; забезпечення технічної підтримки заходу; підготовка презентації для демонстрації під час заходу; написання прес-пакету для прес-конференції; модерування прес-заходу; робота зі ЗМІ; підготовка звіту за результатами проведення двох заходів. Вартiсть послуг згідно Додаткової угоди № 2 вiд 21.10.2016 - 105 000,00 грн., крiм того ПДВ 21 000, 00 грн.

Договір та додаткові угоди зі сторони виконавця підписані Притулою Любомиром Михайловичем.

На виконання умов договору ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн в особі директора Притули Л.М. та за його підписом на адресу позивача виписано: рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт. Водночас, в акті перевірки зазначено таку інформацію по контрагенту позивача.

ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн перебуває на обліку в ГУ ДПС у м.Києві. Вид діяльності за КВЕД 46.19-ДІЯЛЬНІСТЬ ПОСЕРЕДНИКІВ У ТОРГІВЛІ ТОВРАМИ ШИРОКОГО АСОРТИМЕНТУ. Засновник, керівник, головний бухгалтер - Лапа Р.Г. Реєстрація платником ПДВ анульована з 28.12.2017р.

Керівником, головним бухгалтером TOB ТОВ Енергобуд-Лайн на момент здійснення взаємовідносин в одній особі значиться ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно матеріалів - кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №3201610060000ІІ34 від 08.11.2016 допитано як свідка 20.07.2017 ОСОБА_1 , який числиться директором ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн , який повідомив, що ряд підприємств, серед яких ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн йому не відомі, документи він не підписував, рахунки не відкривав, ніякого відношення до діяльності ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн не має.

Так, невстановлена досудовим розслідуванням особа, використовуючи фіктивний суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн , без відома ОСОБА_1 , який формально рахувався директором Товариства, в періоді з 14.06.2016 по 10.10.2017 незаконно здійснювала і конвертацію безготівкових коштів в готівку, а також незаконно формувала податковий кредит з податку на додану вартість та витрати з податку на прибуток підприємств, шо дало змогу останнім безпідставно зменшити суму податків, які підлягали сплаті до бюджету держави, та як наслідок ухилитися від їх сплати.

Згідно звіту про нарахування єдиного внеску за жовтень 2016 року, поданого до Галицької ОДПІ (Сихівське відділення), на ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн працювала 1 застрахована особа, якій нараховано виплату у сумі 3000 грн., штатна чисельність працівників - 0; згідно звіту про нарахування єдиного внеску за листопад 2016 року, поданого до Галицької ОДПІ (Сихівське Відділення), на ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн працювало 5 застрахованих осіб, яким нараховані виплати у загальній сумі 6 190, 90 грн., штатна чисельність працівників - 0.

Фінансовий звіт та податкова декларація з податку на прибуток ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн за 2016 рік до контролюючого органу не подавались, в зв`язку з чим відсутня інформація про основні засоби та інші активи підприємства.

Остання звітна декларація податку на додану вартість, подана ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн до Галицької ОДПІ (Сихівське відділення) за грудень 2016 року (реєстраційний номер 1700110194 від 30.05.2017) підписана керівником Притула Любомир Михайлович (РНОКПП НОМЕР_1 ), має статус До відома , з нульовими показниками.

Відтак, ці встановлені дані і факти, на думку відповідача, доводять неможливість вищезгаданих господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з огляду на таке:

- дефектність наданих ТОВ Компанія Брендком до перевірки первинних документів щодо проведення господарських операцій із ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн ;

- підписані невстановленими особами ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн ;

- наявність інформації щодо опитування директора, головного бухгалтера ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн , який дав свідчення про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, відповідачем в ході проведеного аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що на адресу ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн , за весь період діяльності, зареєстровані від підприємств - постачальників по ланцюгу постачання податкові накладні з номенклатурою: послуги - відсутні, натомість реєструються податкові накладні з номенклатурою: кронштейн, розетка, ліхтар, буряк, морква, цибуля, капуста, яблуко, лимон, перець, петрушка, акумулятор.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перевіркою контролюючого органу не підтверджено проведення господарських операцій ТОВ Компанія Брендком з ТОВ ТОВ Енергобуд-Лайн (код 40231813) за період, який перевірявся, а встановлено лише документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Колегія суддів зазначає, що законодавчо визначеними умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій замовника та виконавця для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження № К/9901/37781/18.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2020р. у справі № 826/9563/17.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що не підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Брендком залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 10.12.2021р.)