Постанова

від 01.12.2021 по справі 184/291/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа 184/291/17

провадження № 61-1554 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Покровський ремонтно-механічний завод ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод (далі - ТОВ Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод ), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Покровський ремонтно-механічний завод (далі - ТОВ Покровський ремонтно-механічний завод ), про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки.

Позовна заява мотивована тим, що він є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням. У березні 2013 року він звернувся до посадових осіб відповідача з метою працевлаштуватися на посаду охоронця. Менеджер з персоналу ОСОБА_2 зазначила перелік документів, який необхідно надати.

Ним було власноруч написано заяву про прийняття на посаду охоронця та було надано всі документи, які вимагала ОСОБА_2 , в тому числі і довідку з комунального закладу Центр первинної допомоги м. Орджонікідзе про те, що ОСОБА_1 може працювати повний робочий день з нічними змінами. Однак, через короткий проміжок часу, близько однієї чи двох хвилин після того, як він вийшов з кабінету, ОСОБА_2 наздогнала його і пояснила, що зробила невірний запис на його заяві про прийняття на роботу чи допустила іншу помилку та попросила підписати чистий бланк заяви про прийняття на роботу, який вона заповнить самостійно. На той момент він був впевнений в порядності працівників товариства, тому виконав прохання і підписав чистий бланк заяви про прийняття на роботу. Після цього він почав працювати на посаді охоронця, виконував всі функціональні обов`язки охоронця згідно встановленого на товаристві графіку виходу на зміни та отримував заробітну плату. Також з ним, як з охоронцем, було проведено інструктаж з техніки безпеки, гігієни праці і протипожежної охорони, видано спецодяг як і всім іншим охоронцям, ознайомлено із посадовою інструкцією охоронця.

З часом, у спілкуванні зі своїми колегами - охоронцями він дізнався, що його заробітна плата суттєво відрізняється, вона була менша на 200-300 грн від заробітної плати інших охоронців. Згідно з довідкою бухгалтерії він встановив, що працевлаштований на посаді підсобного робітника, а не охоронця, а також з`ясував, що без його відома в липні 2013 року його було відправлено у відпустку без збереження заробітної плати. Для з`ясування вказаних обставин він звернувся до ОСОБА_3 , який запропонував йому написати заяву на відпустку без збереження заробітної плати, вказавши іншу дату, та заяву про звільнення за власним бажанням з займаної посади, що він відмовився зробити.

30 серпня 2013 року він прибув на зміну згідно із встановленим на товаристві графіком роботи охоронців, однак старший зміни охорони ОСОБА_4 пояснив, що відповідно до усної вказівки ОСОБА_3 його заборонено допускати до роботи охоронця, а також повідомив, що допуск на територію заводу йому дозволено виключно за тимчасовою перепусткою, як сторонній особі. На територію заводу його не допустили. У цей же день, близько 8 години 30 хвилин на його мобільний зателефонував ОСОБА_3 і зазначив, що через його небажання звільнятися без проблем, він буде виконувати роботу підсобного робітника, а не охоронця.

Він відмовився виконувати обов`язки підсобного робітника. Також, 30 серпня 2013 року о 9:25 год. він знову прибув на територію заводу із заявою, відповідно до якої просив керівництво вирішити питання щодо порушення його трудових прав, однак на товаристві відмітку про отримання даної заяви на примірнику позивача не проставили, тому вказана заява була надіслана на адресу відповідача засобами поштового зв`язку. Однак, посадові особи відповідача жодних дій, передбачених чинним законодавством, щодо досудового вирішення трудового спору не вжили, чим суттєво затягнули вирішення вказаного спору, що свідчить про протиправність та незаконність дій посадових осіб товариства. Згідно з наказом від 22 серпня 2017 року № 54-К його було звільнено з посади підсобного робочого з 22 серпня 2017 року з відшкодуванням компенсації за невикористану відпустку.

Посилався на те, що відповідач обліковував його як працюючого інваліда з метою отримання податкових пільг чи уникнення штрафних санкцій всупереч вимог чинного законодавства, що свідчить про неправомірність дій посадових осіб відповідача.

Вказував, що заява про прийняття на роботу на посаду підсобного робочого ним не писалась та не підписувалась, заява про встановлення йому неповного робочого дня ним не складалась та товариству не надавалась, наказ про прийняття його на роботу, наданий відповідачем суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми та змісту, фактично він працював на посаді охоронця.

Крім того, просив поновити йому строк на звернення до суду з позовною заявою, з огляду на наявність поважних причин, які унеможливлювали звернення до суду із вказаним позовом у передбачений статтею 233 КЗпП України строк, зокрема, вказував, що він є інвалідом 3 групи, а тому через проблеми із здоров`ям, скрутне матеріальне становище та необхідність зібрання доказів, вказаний строк ним був пропущений.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними та протиправними дії посадових осіб ТОВ Покровський ремонтно-механічний завод щодо ОСОБА_1 стосовно порушення трудових прав; встановити, що в період з 08 березня 2013 року по 22 серпня 2017 року він працював на посаді охоронця ТОВ Покровський ремонтно-механічний завод ; зобов`язати ТОВ Покровський ремонтно-механічний завод внести зміни в трудову книжку, змінивши записи про займану посаду з підсобний робочий на охоронець та стягнути з ТОВ Покровський ремонтно-механічний завод на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 76 427 грн 78 коп. без урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, проте не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності за період з 08 березня 2013 року по 22 серпня 2017 року та компенсацію за невикористані відпустки в період з 08 березня 2013 року по 22 серпня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено, що у період з 08 березня 2013 року по 22 серпня 2017 року ОСОБА_1 працював на посаді охоронця товариства з обмеженою відповідальністю Покровський ремонтно-механічний завод . Зобов`язано ТОВ Покровський ремонтно-механічний завод внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , шляхом зміни запису про займану посаду з підсобний робочий на охоронець . Стягнуто з ТОВ Покровський ремонтно-механічний завод на користь ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 6 861 грн 48 коп. без урахування податків, зборів та інших обов`язкових за період з 08 березня 2013 року по 30 серпня 2013 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлено факт фактичного виконання ОСОБА_1 обов`язків охоронця у період з 08 березня 2013 року по 30 серпня 2013 року, що у свою чергу свідчить про укладення із позивачем трудового договору на посаді охоронця з 18 березня 2013 року.

Встановлення судом того, що позивач працював охоронцем, зміна у трудовій книжці запису про займану посаду на охоронця та відшкодування заробітної плати за виконану роботу на посаді охоронця є ефективним способом захисту порушених прав позивача, які забезпечать поновлення останніх та справедливе відшкодування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ Покровський ремонтно-механічний завод задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2019 року скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 й ухвалено, в цій частині, нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що в період з 08 березня 2013 року по 22 серпня 2017 року працював на посаді охоронця ТОВ Покровський ремонтно-механічний завод .

При оформленні позивача на роботу у ТОВ Покровський ремонтно-механічний завод були дотримані всі вимоги чинного трудового законодавства, позивач був влаштований згідно поданої ним та власноручно заповненої заяви про прийняття на роботу на неповний робочий день на посаду підсобного робочого, що не спростовано позивачем під час розгляду спору.

У зв`язку з недоведеністю позивачем позовних вимог в частині того, що він фактично працював на посаді охоронця ТОВ Покровський ремонтно-механічний завод , позовні вимоги про визнання незаконними та протиправними дій посадових осіб товариства не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Як на підставу касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд, якщо встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 184/291/17 із Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції помилково не враховано покази свідків та докази, які свідчать про виконання ним обов`язків охоронця. Вважав, що наказ про прийняття його на роботу на посаду підсобного робітника оформлений з порушеннями вимог закону.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з заявою ОСОБА_1 від 18 березня 2013 року та наказу від 18 березня 2013 року № 15-К ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 18 березня 2013 року на посаду підсобного робочого з тривалістю робочого дня 4 год. та окладом 50 % (а.с. 84-85, т. 1).

Із витребуваного судом апеляційної інстанції кримінального провадження № 12013040360001638 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 КК України, порушеного за фактом перевірки заяви про порушення посадовими особами ТОВ Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод законодавства про працю, вбачається, що в рамках вказаного кримінального провадження в якості свідків були допитані охоронці ТОВ Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод : ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які, кожен окремо, пояснили що у 2013 році у ТОВ Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод на посаді підсобного працівника працював ОСОБА_1 , який прибирав територію (а.с.137-142 кримінального провадження).

Аналогічні пояснення в якості свідків були надані охоронцями ТОВ Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.131-136 кримінального провадження).

Із кримінального провадження № 12013040360001638, оглянутого в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, судом встановлено, що на підприємстві відповідача видавались накази від 16 лютого 2013 року за № 1-14 про порядок дій охорони, де стоять підписи працівників охорони, при цьому позивача ОСОБА_1 , в якості охоронця, в них не зазначено, та його підпис у вказаних наказах, відсутній (а.с.143-181 кримінального провадження).

В журналах підприємства відповідача Реєстрації інструктажу з питань охорони праці і Реєстрації інструктажу з питань пожежної безпеки стоять підписи ОСОБА_1 , де вказана посада підсобний працівник (а.с.143-162 кримінального провадження).

Відповідно до постанови про призначення перевірки від 25 січня 2014 року, слідчий слідчого відділу Орджонікідзевського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області призначив перевірку дотримання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкового державного соціального страхування посадовими особами ТОВ Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод за 2013-2014 роки, на вирішення якої поставлені наступні питання: встановити яку фактично роботу виконував ОСОБА_1 на ТОВ Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод ; чи мається заборгованість по заробітній платі у ТОВ Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод перед ОСОБА_1 та встановити чи працюють на ТОВ Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод офіційно непрацевлаштовані працівники (а.с. 128 кримінального провадження).

Відповідно до висновку територіальної державної інспекції України з питань праці у Дніпропетровській області від 24 лютого 2014 року ОСОБА_1 працював у ТОВ Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод на посаді підсобного працівника, заборгованість по заробітній платі у ТОВ Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод перед ОСОБА_1 станом на 17 лютого 2014 року відсутня та при перевірці ТОВ Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод порушень, вказаних у постанові слідчого не встановлено (а.с. 186 кримінального провадження).

Згідно з актом перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 19 лютого 2014 року № 04-05-119/12, складеного територіальною державною інспекцією України з питань праці у Дніпропетровській області порушень трудового законодавства виявлено не було (а.с. 198-218, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень статей 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, з оформленням наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (зі змінами) Про практику розгляду судами трудових спорів , судам роз`яснено, що згідно зі статтею 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події або виконанням певного обсягу робіт.

Судом встановлено, що згідно з заявою ОСОБА_1 від 18 березня 2013 року та наказу від 18 березня 2013 року № 15-К ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 18 березня 2013 року на посаду підсобного робочого з тривалістю робочого дня 4 год. та окладом 50 %.

Наказ про прийняття на роботу від 18 березня 2013 року № 15-К ОСОБА_1 містить підпис позивача про ознайомлення з цим наказом, що позивачем не спростовано (а.с. 84-85, т. 1).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що в період з 08 березня 2013 року по 22 серпня 2017 року працював на посаді охоронця ТОВ Покровський ремонтно-механічний завод . При оформленні позивача на роботу у ТОВ Покровський ремонтно-механічний завод були дотримані вимоги чинного трудового законодавства, позивач був влаштований згідно поданої ним заяви про прийняття на роботу на неповний робочий день на посаду підсобного робочого.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що показання свідків про виконання позивачем обов`язків охоронця не узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема з наказом від 18 березня 2013 року № 15-К про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду підсобного робочого.

Посилання касаційної скарги на те, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувся за відсутності його представника, який подав клопотання про відкладення розгляду справи, безпідставні, оскільки за клопотанням його представника - ОСОБА_8 - розгляд справи у режимі відеоконференції було призначено на 23 грудня 2020 року, а 22 грудня його представником було подано клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що в його оточенні ймовірно є особа, яка захворіла на COVID-19.

При цьому доказів, на підтвердження вказаних обставин представником надано не було, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, надав свої пояснення по суті спору в судовому засіданні 25 серпня 2020 року, 27 жовтня 2020 року, врахуваши строки розгляду справи та відсутності належного обґрунтування щодо неможливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович