Постанова

від 08.12.2021 по справі 295/2868/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 295/2868/19

провадження № 61-10421св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство Альфа-Банк , державний реєстратор філії Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют у місті Києві Хмельницький Сергій Юрійович ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 11 березня 2020 року в складі судді Чішман Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 червня 2020 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Трояновської Г. С .,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , правонаступником якого є Акціонерне товариство Альфа-Банк (далі - АТ Альфа-Банк ), державного реєстратора філії Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют у місті Києві (далі - КП Абсолют ) Хмельницького С. Ю. та просив:

- визнати протиправними дії державного реєстратора філії КП Абсолют Хмельницького С. Ю. щодо державної реєстрації за ПАТ Укрсоцбанк права власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38684698 від 12 грудня 2017 року, прийняте державним реєстратором філії КП Абсолют Хмельницьким С. Ю., на підставі якого було зареєстровано право власності за ПАТ Укрсоцбанк на вищевказану квартиру.

Позовні вимоги мотивував тим, що 11 квітня 2007 року між ним та ПАТ Укрсоцбанк укладено кредитний договір № 280/21-1600 від 11 квітня 2007 року. З метою забезпечення виконання за цим договором 11 квітня 2007 року між ними укладено іпотечний договір, згідно з яким він передав в іпотеку банку належну йому на праві власності трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

12 грудня 2017 року державний реєстратор філії КП Абсолют прийняв рішення, яким на підставі договору іпотеки зареєстрував за ПАТ Укрсоцбанк право власності на вищевказану квартиру.

Зазначав, що спірна квартира підпадає під дію Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , оскільки виступає предметом іпотеки за кредитом в іноземній валюті, що був наданий йому на споживчі цілі та використовується як місце його постійного проживання, а тому в державного реєстратора не було підстав для проведення державної реєстрації права власності на цю квартиру за ПАТ Укрсоцбанк .

Посилаючись на викладене, оскільки дії державного реєстратора є незаконними та такими, що порушують його законні права та інтереси, просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 11 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 09 червня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії державного реєстратора філії КП Абсолют Хмельницького С. Ю. щодо державної реєстрації за ПАТ Укрсоцбанк права власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Скасовано запис про проведену державну реєстрацію прав, індексний номер: 38684698 від 12 грудня 2017 року, вчинений державним реєстратором філії КП Абсолют Хмельницьким С. Ю., на підставі якого було зареєстровано право власності за ПАТ Укрсоцбанк на вищевказану квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1435610618101).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення діяв Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , яким було введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження.

Оскільки спірна квартира виступала як забезпечення зобов`язань позивача за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, використовувалася ним як постійне місце проживання, загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови в проведенні державної реєстрації права власності на цю квартиру за ПАТ Укрсоцбанк .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2020 року АТ Альфа-Банк звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Богунського районного суду міста Житомира від 11 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 червня 2020 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що передача ПАТ Укрсоцбанк права власності на предмет іпотеки відбулася з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку , згода позивача на такий спосіб захисту була надана банку при укладенні договору іпотеки й будь-яких заперечень щодо набуття ПАТ Укрсоцбанк квартири у власність позивач після отримання вимоги банку про усунення порушень не надсилав, а тому в державного реєстратора не було підстав для відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки предмет іпотеки не відчужувався, а був набутий банком у рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором за згодою боржника.

Проте суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули, неправильно застосували до спірних правовідносин висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2020 року в справі № 802/1340/18-а, не врахувавши при цьому висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 760/14438/15-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 522/2732/16-ц, від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 464/8539/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 645/5280/16-ц, від 12 липня 2018 року в справі № 372/977/16-ц, від 18 грудня 2019 року в справі № 718/2468/18, від 18 грудня 2019 року в справі № 712/15975/17 та від 15 січня 2020 року в справі № 201/344/18.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції .

05 жовтня 2020 року справа № 295/2868/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 11 квітня 2007 року між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 280/21-1600, за умовами якого позивач отримав кредит в сумі 66 500 доларів США зі сплатою 12, 5 % річних.

11 квітня 2007 року між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір в забезпечення належного виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку ПАТ Укрсоцбанк трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 280/21-1600 від 11 квітня 2007 року станом на 01 травня 2017 року заборгованість позивача становила 145 400, 39 доларів США.

25 липня 2017 року ПАТ Укрсоцбанк надіслав ОСОБА_1 повідомлення, у якому вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 860 591, 62 грн та повідомив про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про іпотеку в разі невиконання вимоги.

13 вересня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ Бізнес Ассіст складено висновок про вартість майна, відповідно до якого ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 914 018 грн.

12 грудня 2017 року державний реєстратор філії КП Абсолют Хмельницький С. Ю. зареєстрував за ПАТ Укрсоцбанк право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою ЖБК Полісся від 24 лютого 2018 року № 144 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта від 17 лютого 2018 року ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 проживають за вищевказаною адресою з квітня 2007 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України Про іпотеку ).

Статтею 37 Закону України Про іпотеку (в редакції на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно з Законом України від 25 грудня 2008 року Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва норми статті 37 Закону України Про іпотеку передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Статтею 36 Закону України Про іпотеку (в редакції на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України від 25 грудня 2008 року Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва змін до статті 36 Закону України Про іпотеку її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), підпуктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 вказаного Закону передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України Про іпотеку ).

Отже, Закон України Про іпотеку прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 802/1340/18-а.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 , яка виступає як забезпечення зобов`язань позивача за споживчим кредитом, наданим йому в іноземній валюті, використовується ним як місце постійного проживання, площа квартира становить 65, 7 кв.м, тобто не перевищує 140 кв.м.

За викладених обставин обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що на спірну квартиру не може бути звернуто стягнення під час дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , а тому в державного реєстратора не було підстав для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ Укрсоцбанк й доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Разом з тим, задовольняючи позов та скасовуючи запис про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ Укрсоцбанк , суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на таке.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено в новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 вказаного Закону (в редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної правової норми в чинній редакції (яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень в цій справі), на відміну від положень статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, на даний час способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Викладене дає підстави для висновку про те, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваних судових рішень в цій справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права вищевказаний Закон не передбачав, а тому помилковим є висновок судів про скасування запису про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ Укрсоцбанк .

До того ж, як убачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач просив скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

З огляду на викладене та зважаючи на істотну зміну з 16 січня 2020 року матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій справі є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

При цьому оскільки задоволення вищевказаних вимог забезпечить поновлення порушеного права позивача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора, оскільки такі є неналежним способом захисту прав.

Окрім цього колегія суддів не може погодитися з висновком судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог до державного реєстратора філії КП Абсолют Хмельницького С. Ю. , з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 зробила висновок про те, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивач визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17.

Зміст і характер відносин між учасниками справи в цій справі, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що спір виник між позивачем та АТ Альфа-Банк . Отже, державний реєстратор філії КП Абсолют Хмельницький С. Ю. є неналежним відповідачем, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до нього, необхідно було відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до АТ Альфа-Банк : задоволення вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відмову в задоволенні вимоги про визнання дій протиправними; відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора філії КП Абсолют Хмельницького С. Ю. про визнання дій протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з підстав, наведених вище.

Щодо судових витрат

Частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з АТ Альфа-Банк на його користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 11 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора філії Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют у місті Києві Хмельницького Сергія Юрійовича про визнання дій протиправними та скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк про визнання дій протиправними та скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора філії Комунального підприємства Главанської сільської ради Абсолют у місті Києві Хмельницького Сергія Юрійовича від 12 грудня 2017 року, індексний номер: 38684698, про державну реєстрацію права власності за Акціонерним товариством Укрсоцбанк на квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк про визнання дій протиправними відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Альфа-Банк на користь ОСОБА_1 768, 40 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов