Постанова

від 09.12.2021 по справі 321/1737/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 грудня 2021 року

місто Київ

справа № 321/1737/19

провадження № 61-1528св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Михайлівська селищна рада Михайлівського району Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 серпня 2020 року у складі судді Машкіної Н. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Онищенка Е. А., Крилової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у листопаді 2019 року звернувся до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 25 травня 2009 року, зареєстрованого у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру

(далі - ЦДЗК) 14 липня 2009 року, № 040927300598, на той самий строк та на тих самих умовах, що встановлені договором.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що згідно з умовами договору оренди землі від 25 травня 2009 року, зареєстрованого у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії ЦДЗК 14 липня 2009 року за № 040927300598, він є орендарем земельної ділянки, кадастровий номер 2323355100:08:002:0039, із цільовим призначенням 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, строк дії договору тривав до 14 липня 2019 року.

У зв`язку з наближенням закінчення строку дії договору та відповідно до частини другої статті 33 Закону України Про оренду землі позивач 23 квітня 2019 року, тобто у строк не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, листом, до якого був долучений проект додаткової угоди, засобами поштового зв`язку повідомив Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області), як територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, що бажає скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк на тих самих або на нових умовах, які будуть узгоджені сторонами.

Листом від 28 травня 2019 року № 31-8-0.6-2737/2-19 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило, що категорично відмовляє ОСОБА_1 у поновленні договору оренди земельної ділянки на новий строк, будь-яких пропозицій щодо умов, на яких договір міг би бути поновленим, та щодо порядку узгодження цих умов у листі не зазначено.

Після спливу строку, на який було укладено договір оренди, позивач продовжив користуватись земельною ділянкою. Протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди землі лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі орендар не отримував, тому вважав, що договір є поновленим відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , а тому між сторонами мала бути укладена додаткова угода.

Натомість 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 отримав від ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області лист-повідомлення від 19 серпня 2019 року № 31-8-0.6-45747/2-19 про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Також листом від 03 жовтня 2019 року № 31-8-0.6-5437/2-19 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від укладення додаткової угоди відмовилось і запропонувало оскаржити цю відмову у судовому порядку.

14 листопада 2019 року право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2323355100:08:002:0039, із цільовим призначенням 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, перейшло до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області (далі - Михайлівська селищна рада, селищна рада).

Листом від 10 березня 2020 року № 488 Михайлівська селищна рада в укладенні додаткової угоди до договору відмовила та запропонувала повернути земельну ділянку у зв`язку з тим, що строк дії договору оренди землі сплинув.

Стислий виклад заперечень сторони відповідача

Михайлівська селищна рада заперечувала проти задоволення позову, оскільки після закінчення строку дії договір оренди землі припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції зробив висновок, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивач не дотримався процедури поновлення договору оренди землі, орендодавець повідомив про відмову від продовження строку оренди. Також суд врахував, що сторони не досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору оренди землі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з підстав, викладених у цій постанові.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позов подано до Михайлівської селищної ради, тобто особи, яка не мала можливості вирішити питання щодо предмета спору, оскільки право комунальної власності на спірну земельну ділянку у неї виникло 14 листопада 2019 року, у той час як строк дії договору оренди закінчився 14 липня 2019 року, коли ділянка перебувала у державній власності.

Також апеляційний суд зазначив, що переважне право ОСОБА_1 на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки орендодавець завчасно, до закінчення строку дії договору оренди землі, повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . Незгода орендодавця на поновлення договору оренди землі відповідно до вимог частини п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі виключає можливість визнання поновленим договору оренди землі, оскільки переважне право користування земельною ділянкою належить її власнику.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 26 січня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник визначив, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження

№ 14-330цс18). Відповідно до зазначеного висновку пасивна поведінка орендодавця у вигляді ненадання відповіді на пропозицію укласти договір чи додаткову угоду до договору оренди на новий строк та відсутність заперечень на продовження таких правовідносин протягом місяця після закінчення строку договору, а також фактичне користування орендарем переданою в оренду земельною ділянкою за відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендодавця про намір укласти новий договір оренди з новим орендарем, переважне право діючого орендаря, передбачене статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушеним, а така поведінка орендодавця стосовно попереднього орендаря буде вважатися недобросовісною;

- суди також не врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 908/2460/17, відповідно до яких повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі;

- частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування, що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 917/772/17;

- орендодавець відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі має заперечити стосовно поновлення договору оренди саме протягом одного місяця після закінчення дії договору, що відповідає правовим висновка Верховного Суду, викладеним у постановах від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 29 листопада 2018 року у справах № 920/752/17, № 920/737/17, № 920/747/17, № 920/751/17, № 920/746/17, № 920/744/17, № 920/748/17, № 920/749/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що за умовами договору оренди землі від 25 травня 2009 року, зареєстрованого у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру ДЗК 14 липня 2009 року за № 040927300598, укладеному між Михайлівською районної державною адміністрацією та ОСОБА_1 , останньому в оренду передано земельну ділянку, кадастровий номер 2323355100:08:002:0039, із цільовим призначенням 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Михайлівської селищної ради.

Строк дії договору сторонами визначено у десять років (пункт 8 договору). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У пункті 44 договору його сторони узгодили, що він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Договір зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії ЦДЗК 14 липня 2009 року.

Листом-повідомленням від 23 квітня 2019 року, до якого був долучений проект додаткової угоди, засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 повідомив ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області як територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, що бажає скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області листом-повідомленням від 28 травня 2019 року повідомило ОСОБА_1 , що не погоджується на запропоновані ним умови договору, викладені в проекті додаткової угоди про поновлення договору оренди землі в частині строку дії договору та розміру орендної плати. Зазначило, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Головне управління зазначило, що договір буде вважатися припиненим 15 липня 2019 року. Крім того, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до умов договору орендар з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі мав звернутися до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області не пізніше 14 квітня 2019 року.

Відповідно до листа-повідомлення від 19 серпня 2019 року

№ 21-8-0.6.-4547/2-19 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило ОСОБА_1 , що строк дії договору оренди закінчився 15 липня 2019 року, а також про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Згідно з листом-вимогою про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 12 вересня 2019 року ОСОБА_1 повідомив ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, що після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар продовжує користуватись земельною ділянкою протягом одного місяця після закінчення строку договору, а саме з 14 липня до 14 серпня 2019 року, листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі він не отримував. Зазначив, що склалась ситуація, коли договір оренди землі є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачено актами спеціального законодавства, проте у встановлений частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі строком є період часу з 14 серпня до 14 вересня 2019 року, однак додаткової угоди про поновлення договору не укладено. З огляду на викладене просив укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 25 травня 2009 року.

У повідомленні ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 03 жовтня 2019 року про розгляд листа-вимоги ОСОБА_1 зазначено, що Головним управлінням було розглянуто лист-повідомлення від 23 квітня 2018 року про поновлення договору оренди землі та у визначений частиною п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі місячний строк заявнику надано обґрунтовану відповідь про заперечення в поновленні договору з підстав, у тому числі, невчасного звернення за поновленням договору. Зазначило, що у Головного управління відсутні правові підстави для задоволення листа від 12 вересня 2019 року (вхідний № 31-4894/0/1-19 від 17 вересня 2019 року) щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Наголошувало, що відповідно до статті 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки. У зв`язку з зазначеним вимагало повернути державі в особі Головного управління земельну ділянку у строк, передбачений законодавством для розгляду листа, у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому ОСОБА_1 отримав її в оренду.

Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 18 жовтня 2019 року № 8-1830/15-19-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Михайлівській селищній об`єднаній територіальній громаді передано у комунальну власність за актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність ділянки, загальною площею 4 282, 9048 га, які розташовані на території Михайлівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Михайлівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, згідно з додатком.

Право комунальної власності на земельні ділянки, до складу яких увійшла і земельна ділянка з кадастровим номером 2323355100:08:002:0039, зареєстровано за Михайлівською селищною радою.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України Про оренду землі , ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Правові підстави переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі , якою фактично передбачено два способи пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та одинадцятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури поновлення договору оренди землі.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини другої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі ) процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі № 923/925/18.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі, зокрема, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 , маючи намір продовжувати користуватися орендованою земельною ділянкою, вчинив всі необхідні, можливі та залежні від нього дії з метою укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди землі, зазначені у частинах першій -третій статті 33 Закону України Про оренду землі , а також після закінчення строку дії договору продовжував користуватися земельною ділянкою.

Водночас орендодавець (ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області) відмовило орендарю у продовженні строку дії договору, ця відмова до суду заявником не оскаржена.

За таких обставин переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки не було порушено, оскільки відсутня воля орендодавця на поновлення такого договору, про що завчасно було повідомлено орендаря.

Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309св19); від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження

№ 61-1715св20); від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684св19), від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876св20).

У зв`язку з наведеним не підлягають врахуванню доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі та неврахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, оскільки за наведеного правового висновку Верховного Суду у разі припинення договору оренди землі на підставі частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі договір оренди не підлягає поновленню у разі продовження користування земельною ділянкою після припинення дії договору.

За таких обставин Верховний Суд не надає оцінку застосуванню до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), Верховного Суду - у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 917/772/17, оскільки у цих справах встановлено відсутність відмови орендодавця у поновленні договору оренди землі на пропозицію орендаря.

При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 29 листопада 2018 року у справах №№ 920/752/17, 920/737/17, 920/747/17, 920/751/17, 920/746/17, 920/744/17, 920/748/17, 920/749/17, від 20 березня 2019 року у справі № 908/2460/17, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин справи, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі .

Водночас Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, що у задоволенні позову також необхідно відмовити з тих підстав, що позов заявлено до неналежного відповідача.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 18 жовтня 2019 року

№ 8-1830/15-19-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Михайлівській селищній об`єднаній територіальній громаді передано у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, загальною площею 4 282, 9048 га, які розташовані на території Михайлівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Михайлівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, згідно з додатком. Право комунальної власності на земельні ділянки, до складу яких увійшла і земельна ділянка з кадастровим номером 2323355100:08:002:0039, зареєстровано за Михайлівською селищною радою.

Отже, на момент вирішення спору судом до Михайлівської селищної ради як до нового власника земельної ділянки перейшли усі права та обов`язки щодо розпорядження нею, у тому числі і щодо передачі земельної ділянки в оренду, вирішення питання про поновлення раніше укладених договорів оренди землі.

Враховуючи, що у цій частині касаційна скарга не містить підстав касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, то в цій частині висновки суду апеляційної інстанції не підлягають перегляду Верховним Судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на встановлені фактичні обставини справи обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції, що позов заявлено до неналежного позивача не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, оскільки в цій частині заявник не навів підстав касаційного оскарження судового рішення, а такий помилковий висновок апеляційного суду не призвів до неправильного вирішення спору по суті.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду, яким скасовано рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті спору, залишити без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак