Постанова

від 02.12.2021 по справі 923/1136/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1136/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Сілаєва В.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Бершавський О.В., ордер;

від третьої особи - не з`явився ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива

на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.09.2021 , ухвалене суддею Литвиновою В.В. у м. Херсон, повний текст якого складено 23.09.2021

у справі №923/1136/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Херсонська міська рада

про: стягнення 299 382,10 грн, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Херсонської міської ради про стягнення суми грошових коштів в розмірі 381 567,90 грн.

Позов мотивовано тим, що у позивача виникло непогашене зобов`язання по сплаті орендної плати за землю в період з серпня 2019 року по грудень 2020 року (включно) згідно з договорами оренди земельних ділянок від 11.06.2009 та від 22.10.2010 через не переоформленням цих договорів у зв`язку з переходом права користування орендованою землею до відповідача, як до власника нерухомого майна, яке розташоване на відповідних земельних ділянках. Оскільки позивачем сплачено відповідну оренду плату третій особі за період коли він вже не був орендарем замість відповідача, то на його думку він має право повернути ці кошти саме від відповідача як дійсного орендаря.

08.09.2021 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива надійшов відзив на позовну заяву, яким останнє просило суд відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза у повному обсязі, оскільки вони є необґрунтованими, незаконними, та такими, що не відповідають реальним фактам.

Так відповідач зазначив у відзиві, що:

не отримував жодних звернень від позивача щодо переоформлення договорів оренди;

позивач не був позбавлений можливості самостійно звернутися до Херсонської міської ради із заявою про внесення змін до договорів оренди у зв`язку зі зміною власника нерухомості;

абз. 3 п. 31 договору на позивача покладений обов`язок повідомити орендодавця про перехід права власності на майно, яке розташоване на орендованій земельній ділянці;

в силу умов договору у відповідача відсутній був обов`язок сплачувати орендну плату;

позивачем не доведено зв`язок між станом розрахунку за договорами оренди та його діловою репутацією;

до наданої до суду претензії не додано докази, які підтвердили б сплату грошових коштів на суму 431 847,71 грн і їх причино-наслідковий зв`язок з діями відповідача. Також в претензії не зазначено яка саме господарське зобов`язання порушив відповідач;

позивачем необґрунтовано правових підстав подальшого виконання обов`язку зі сплати орендних платежів на користь Херсонської міської ради;

претензія позивача є лише зустрічним аргументом на претензії відповідача щодо порушення строку повернення позики за договором поворотної фінансової допомоги від 24.02.2018, що є предметом судового розгляду у справі №923/878/21;

норми ст. 528 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки земельні ділянки є комунальною власністю, кредитори відповідача не можуть звернути стягнення на ці земельні ділянки, між позивачем та відповідачем відсутні правовідносини на підставі яких позивач має права на майно відповідача;

матеріали справи не містять доказів повернення земельних ділянок за актами приймання-передачі, тому до моменту такого повернення або до моменту внесення змін до договору на підставі умов договорів за позивачем зберігається обов`язок щодо сплати орендної плати за земельні ділянки;

позивач більше року не здійснював врегулювання питання щодо заміни сторони договорів - орендаря, лише після подачі заяв від 19.11.2020 Херсонська міська рада переоформила вказані договори оренди землі;

сплачуючи орендну плату позивач не вважав свої права порушеними.

13.09.2021 від Херсонської міської ради надійшли пояснення, в яких остання зазначила, що договори оренди земельних ділянок у цій справі не підлягають розірванню, а особа, яка набула права власності на майно, яке розташоване на орендованих земельних ділянках, фактично стає орендарем, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

14.09.2021 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, згідно з якою останній просив суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 299 382,20 грн, оскільки фактичне користування земельною ділянкою відповідачем в серпні становило 2 дні, відповідно за цей місяць 2019 року він мав сплатити 1 282,15 грн. Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовував посиланням на положення ст. 224 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 23.09.2021: позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза 299 382,10 грн збитків, 4 490,73 грн витрат зі сплати судового збору та 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу; повернуто з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза 1 232,80 грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням №64412 від 17.08.2021, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/1136/21.

Означене судове рішення мотивоване тим, що мала місце протиправна поведінка відповідача, який придбавши 29.08.2019 у позивача нерухомість, не зареєстрував вчасно своє право оренди земельних ділянок, на яких знаходиться придбана нерухомість відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , та будучи орендарем земельних ділянок тривалий час не сплачував орендну плату, тобто користувався землею безоплатно, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України. У зв`язку із ухиленням відповідача від вчинення дій щодо переоформлення договорів оренди земельних ділянок на підставі зміни власника нерухомого майна, яке розміщене на цих земельних ділянках - позивач був вимушений сплатити орендну плату в сумі 299 382,10 грн за користування вказаними земельними ділянками, як орендар, хоча фактично ними не користувалась. Спричинення позивачу збитків підтверджується платіжними дорученнями з серпень 2019 року - грудень 2020 року. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних доказів, які би свідчили про відсутність його вини чи протиправної бездіяльності, внаслідок якої було завдано майнову шкоду позивачу, у свою чергу мала місце бездіяльність відповідача, оскільки він тривалий час не вчиняв дій щодо реєстрації його права оренди земельних ділянок, щоб мати змогу сплачувати плату за землю.

Не погодившись з означеним судовим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива звернулось з апеляційною скаргою в якій просило: повністю скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 23.09.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза в задоволені позовних вимог у повному обсязі; стягнути з позивача суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що вказане рішення місцевого суду прийняте без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, без надання належної оцінки всім аргументам учасників справи.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

рішення судом першої інстанції прийнято без врахування заперечень відповідача та без розгляду клопотання про встановлення додаткового строку на подання відзиву на позовну заяву з урахуванням зміни підстав позову, чим порушено п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ч. 3 ст. 2, п. 3 ч 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України;

з поведінки та аргументації позивача не вбачається, що здійсненні ним витрати на сплату орендної плати були невідворотними, він міг уникнути цих витрат припинивши орендні платежі з моменту продажу об`єкта нерухомості. При цьому ним не зазначено, яке саме господарське правопорушення допустив відповідач, адже сплата орендної плати за користування землями комунальної власності є податковим зобов`язанням перед Херсонською міською радою;

грошові кошти не можуть бути стягненні як збитки, адже відсутні всі елементи правопорушення за який передбачено цивільно-правову відповідальність, а саме відсутні: протиправна поведінка відповідача перед позивачем, адже між ними немає ніяких домовленостей щодо сплати орендної плати; безпосередність та відворотність збитків, позивач міг припинити сплату спірних коштів; вина відповідача, адже він не був повідомлений про стан розрахунків позивача з бюджетом до моменту пред`явлення претензії від 05.05.2021; причинно-наслідкового зв`язку, дії чи бездіяльність відповідача не є об`єктивним наслідком того, що позивач сплатив грошові кошти до бюджету, адже він на власний розсуд прийняв таке рішення та відповідним чином розпорядився власними коштами;

у даній справі судом першої інстанції здійснено посилання на судову практику Верховного Суду в не подібних правовідносинах, натомість мають бути застосовані такі висновки суду касаційної інстанції: від 10.03.2020 у справі №908/3209/16, від 10.12.2019 - №910/13258/17, від 24.06.2019 - №910/1398/17, від 24.04.2018 - №904/5208/17, від 02.05.2018 - №904/5209/17;

з наданих до суду платіжних доручень не можливо встановити за який період сплачувались ці кошти, чи не було це погашення заборгованості за попередні роки або переплата наперед. Лише в платіжному дорученні №53794 від 02.08.2019 зазначено, що 19 873,33 грн сплачено за орендну плату за серпень 2019 згідно з договором оренди земельної ділянки від 22.10.2010. Також неможливо з вказаних платіжних доручень встановити за яку земельну ділянку сплачувались кошти. При цьому надана довідка ГУ ДПС у Херсонській області від 12.02.2020 №1615/10/21-22-П-04-15-03 не є належним доказом, адже строк її дії 10 днів згідно з п. 6 Порядку надання довідок про відсутність заборгованості з платежів, завт. наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2018 №733;

позивач жодного разу не звертався до відповідача із листами про переоформлення договорів, або із пропозицією укласти договір про компенсацію орендних платежів, або із вимогою щодо проведення взаєморозрахунку, а лише направив претензію після того, як право оренди було фактично переоформлено на відповідача;

до матеріалів справи позивачем не було додано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснення ними витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як це передбачено ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу, таким чином у відповідача не було можливості оцінити та надати заперечення щодо реальності, необхідності та співмірності заявленої суми понесених судових витрат. У свою чергу сума в 30 000,00 грн не передбачена за подання позовної заяви та є надмірно завищеною.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.10.2021 для розгляду заяви визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Принцевської Н.М., Діброви Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021: витребувано у Господарського суду Херсонської області матеріали справи №923/1136/21; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.09.2021 у справі №923/1136/21 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Херсонської області.

27.10.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла справа №916/1145/21 від Господарського суду Херсонської області.

01.11.2021 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, яким останній просив суд: на підставі ч. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визнати поважними причини неподання відповідачем заяви від 12.10.2021 №286/21 та листа Головного управління ДПС у Херсонські області, Автономній республіці Крим та м. Севастополь від 20.10.2021 №19002/6/21-22-04-02-08 та встановити додатковий строк для подання цих доказів; долучити вказані документи до матеріалів справі №923/1136/21.

Вказане клопотання мотивоване тим, що листом від 20.12.2021органи податкової повідомили про стан взаєморозрахунків з місцевим бюджетом м. Херсона за орендну земельних ділянок з кадастровими №6510136600:02:001:0128, №6510136600:02:001:0202, №6510136600:02:001:0184, а саме за період з 01.01.2019 по 21.05.2021 податкові зобов`язання визначено за базою оподаткування - нормативною грошовою оцінкою ріллі по Херсонській області, при цьому загальна сума задекларованих зобов`язань за 2019-2021 роки по трьом вказаним ділянкам складає лише 2 156,85 грн, і саме цю суму отримав місцевий бюджет Херсонської міської ради. Решта коштів залишилась на електронному податковому рахунку позивача і значиться як переплата, що не заважає йому звернутися із заявою про повернення цих коштів. Вказаний доказ не міг бути поданий відповідачем до суду першої інстанції, оскільки останнім не продовжено строк для подання заперечень на заяву про зміну предмета та підстав позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.09.2021 справі №923/1136/21; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 16.11.2021; роз`яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 16.11.2021 подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду; запропоновано учасникам справи у строк до 16.11.2021 письмово викласти свої міркування/заперечення відносно клопотання скаржника про встановлення додаткового строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

17.11.2021 надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза (згідно з відбитком штемпеля Укрпошти, що міститься на листі відправлення здійснено 16.11.2021), яким останнє просило суд: відмовити у становленні додаткового строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, у зв`язку з пропуском надання таких доказів у порядку передбаченому ст. 80 Господарського процесуального кодексу України; залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим, що в повному обсязі відповідає завданню цивільного судочинства.

Так позивач у відзиві зазначив, що:

заява про зміну підстави позову була направлена відповідачу та завчасно вручена, а наданий лист від 20.10.2021 не стосується договірних відносин, які склались між сторонами;

положення договорів оренди землі визначають розмір та строки внесення орендної плати, згідно з якими позивач замість відповідача сплатив 299 382,10 грн, оскільки останній набув право власності на комплекс з продажу та сервісного обслуговування автомобілів в серпні 2019;

висновок до якого дійшов суд підтверджується наданими позивачем доказами та не спростований відповідачем.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 призначено справу №923/1136/21 до розгляду на 02.12.2021 о 14:30 год.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.2021 з`явився, надав усні пояснення, підтримав зміст доводів та заперечень, які викладені письмово.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явились, незважаючи на належне повідомлення про час, дату та місце розгляду справи.

В судовому засіданні на обговорення поставлене клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива про встановлення додаткового строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, з приводу якого колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги докази, які виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, тобто під час розгляду справи місцевим господарським судом.

В матеріалах справи відсутні докази, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива повідомляло суд першої інстанції про звернення до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, крім того таке звернення заявою №286/21 здійснено лише 12.10.2021.

За таких обставин, колегія суддів відмовлає у задоволенні клопотання апелянта про долучення додаткових доказів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у вказаній справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України , Пискал проти України , Майстер проти України , Субот проти України , Крюков проти України , Крат проти України , Сокор проти України , Кобченко проти України , Шульга проти України , Лагун проти України , Буряк проти України , ТОВ ФПК ГРОСС проти України , Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, визнала можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2009 між Херсонською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО-ПЛАЗА (орендар) укладено договір оренди (Т.1, а.с.4-12), який зареєстровано в Херсонському міському відділ Херсонської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що в книзі УАА001970 записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис №040971300212 від 04.08.2009, де в п. 1.1 сторони встановили, що орендодавець на підставі рішення міської ради від 28.04.2009 №1150 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під автосалоном, яка знаходиться у м. Херсоні, по Новомиколаївському шосе, 7-а, із земель, наданих в оренду відкритому акціонерному товариству Херсонське підприємство автомобільного транспорту - 16562 .

Пунктами 2-7 договору визначено що:

в оренду передається земельна ділянка площею 0,0698 га (п.2);

на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, які належать орендарю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.08.2006 (п.3);

нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 192 717,80 грн (п.5).

Згідно з п. 8 договір укладено на 1 рік строком до 28.04.2020.

Умови щодо орендної плати визначені п. п. 9-14 договору:

орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, згідно з рішенням міської ради №717 від 31.01.2008 у розмірі 10 %; від нормативної грошової оцінки землі, що на поточний рік становить 19 271,78 грн. Орендна плата також справляється у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. У разі визнання договору оренди недійсним, одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки не повертається (п.9);

обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи його дії (п.10);

орендна плата вноситься орендарем у міський бюджет м. Херсона щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата вноситься орендарем з моменту реєстрації договору оренди (п.11);

розмір орендної плати переглядається у разі: змін умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. У цьому разі орендар повинен протягом 30 днів з моменту внесення відповідних змін звернутися з цього питання до орендодавця з метою їх виконання (п.13);

у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня за кожний день прострочення, згідно з чинним законодавством України (п.14).

Відповідно до п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду під автосалоном, а п. 16 визначено, що цільове використання земельної ділянки: категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення.

Пунктом 31 договору встановлено обов`язки орендаря, серед яких, зокрема у разі переходу права власності на майно, яке розташовано на орендованій земельній ділянці, повідомити про це орендодавця в місячний строк з дати відчуження, з метою переоформлення договору оренди; у відповідності до п. 11 цього договору своєчасно вносити орендну плату; звернутися протягом 30 днів з моменту внесення змін до чинного законодавства, до орендодавця щодо зміни розміру орендної плати з метою їх виконання.

Згідно з п. 36 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у содовому порядку.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Перехід права власності на будівлі і споруди, розташовані на орендованій земельній ділянці, до другої особи не є підставою для зміни умов договору, але потребує переоформлення договору оренди землі (п. 40 договору).

Пунктом п. 41 договору він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Невід`ємними частинами договору є: акт перенесення в натуру меж земельної ділянки; план зовнішніх меж земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі.

04.08.2009 сторонами вищевказаного договору підписано акт про передачу та прийом земельної ділянки (Т.1, а.с.13-14).

22.10.2010 між Херсонською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО-ПЛАЗА (орендар) укладено договір оренди (Т.1, а.с.5-29), який зареєстровано в Управління Держкомзему у м. Херсоні Херсонської області, про що в книзі 4АА013520 записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис №651013664000091 від 05.05.2011, де в п. 1.1 сторони встановили, що орендодавець на підставі рішення міської ради від 27.08.2010 1616 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під ділянками тюнінгу, рихтування, мийки, кафе, СТО, приміщення котельні, яка знаходиться у м. Херсоні, по Новомиколаївському шосе, 7-а, із земель, наданих в оренду відкритому акціонерному товариству Херсонське підприємство автомобільного транспорту - 16562 .

Пунктами 2-7 договору визначено що:

в оренду передається земельна ділянка площею 0,0437 га (п.2);

на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, які належать орендарю на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 03.03.2007 по справі №13/307-АП-07 та на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2007 (п.3);

нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2010 рік становить 127 831,24 грн (п.5).

Згідно з п. 8 договір укладено на 5 років строком до 27.08.2015.

Умови щодо орендної плати визначені п. п. 9-14 договору:

орендна плата вноситься орендарем з 27.08.2010 у грошовій формі, у розмірі 9 %; від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (згідно з рішенням міської ради №717 від 31.01.2008) (розрахунок розміру орендної плати додається). Орендна плата також справляється у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. У разі визнання договору оренди недійсним, одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки не повертається (п.9);

обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи його дії (п.10);

орендна плата вноситься орендарем у міський бюджет м. Херсона щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата вноситься орендарем з 27.08.2010 (п.11);

розмір орендної плати переглядається у разі: змін умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. У цьому разі орендар повинен протягом 30 днів з моменту внесення відповідних змін звернутися з цього питання до орендодавця з метою їх виконання (п.13);

у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня за кожний день прострочення, згідно з чинним законодавством України (п.14).

Відповідно до п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду під ділянками тюнінгу, рихтування, мийки, кафе, СТО, приміщення котельні, а п. 16 визначено, що цільове використання земельної ділянки: категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення.

Пунктом 31 договору встановлено обов`язки орендаря, серед яких, зокрема у разі переходу права власності на майно, яке розташовано на орендованій земельній ділянці, повідомити про це орендодавця в місячний строк з дати відчуження, з метою переоформлення договору оренди; у відповідності до п. 11 цього договору своєчасно вносити орендну плату; звернутися протягом 30 днів з моменту внесення змін до чинного законодавства, до орендодавця щодо зміни розміру орендної плати з метою їх виконання.

Згідно з п. 34 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у содовому порядку.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Перехід права власності на будівлі і споруди, розташовані на орендованій земельній ділянці, до другої особи не є підставою для зміни умов договору, але потребує переоформлення договору оренди землі (п. 38 договору).

Пунктом п. 41 невід`ємними частинами договору є: акт перенесення в натуру меж земельної ділянки; план зовнішніх меж земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; проект відведення земельної ділянки; розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку; акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі.

22.10.2010 між Херсонською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО-ПЛАЗА (орендар) укладено договір оренди (Т.1, а.с.30-44), який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м. Херсоні Херсонської області, про що в книзі 4АА013620 записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис №651013664000092 від 05.05.2011, де в п. 1.1 сторони встановили, що орендодавець на підставі рішення міської ради від 27.08.2010 №1616 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під ділянками тюнінгу, рихтування, мийки, кафе, СТО, приміщення котельні, яка знаходиться у м. Херсоні, по Новомиколаївському шосе, 7-а, із земель, наданих в оренду відкритому акціонерному товариству Херсонське підприємство автомобільного транспорту - 16562 .

Пунктами 2-7 договору визначено що:

в оренду передається земельна ділянка площею 0,2148 га (п.2);

на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, які належать орендарю на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 03.03.2007 по справі №13/307-АП-07 та на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2007 (п.3);

нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2010 рік становить 628 332,96 грн (п.5).

Згідно з п. 8 договір укладено на 5 років строком до 27.08.2015.

Умови щодо орендної плати визначені п. п. 9-14 договору:

орендна плата вноситься орендарем з 27.08.2010 у грошовій формі, у розмірі 9 %; від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (згідно з рішенням міської ради №717 від 31.01.2008) (розрахунок розміру орендної плати додається). Орендна плата також справляється у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. У разі визнання договору оренди недійсним, одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки не повертається (п.9);

обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи його дії (п.10);

орендна плата вноситься орендарем у міський бюджет м. Херсона щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата вноситься орендарем з 27.08.2010 (п.11);

розмір орендної плати переглядається у разі: змін умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. У цьому разі орендар повинен протягом 30 днів з моменту внесення відповідних змін звернутися з цього питання до орендодавця з метою їх виконання (п.13);

у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня за кожний день прострочення, згідно з чинним законодавством України (п.14).

Відповідно до п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду під ділянками тюнінгу, рихтування, мийки, кафе, СТО, приміщення котельні, а п. 16 визначено, що цільове використання земельної ділянки: категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення.

Пунктом 31 договору встановлено обов`язки орендаря, серед яких, зокрема у разі переходу права власності на майно, яке розташовано на орендованій земельній ділянці, повідомити про це орендодавця в місячний строк з дати відчуження, з метою переоформлення договору оренди; у відповідності до п. 11 цього договору своєчасно вносити орендну плату; звернутися протягом 30 днів з моменту внесення змін до чинного законодавства, до орендодавця щодо зміни розміру орендної плати з метою їх виконання.

Згідно з п. 34 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у содовому порядку.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Перехід права власності на будівлі і споруди, розташовані на орендованій земельній ділянці, до другої особи не є підставою для зміни умов договору, але потребує переоформлення договору оренди землі (п. 38 договору).

Пунктом п. 41 невід`ємними частинами договору є: акт перенесення в натуру меж земельної ділянки; план зовнішніх меж земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; проект відведення земельної ділянки; розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку; акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі.

В подальшому між позивачем та третьою особою укладено додаткові угоди до вказаних договорів оренди земельних ділянок:

- №021302722 від 23.12.2013 до договору від 04.08.2009 № 040971300212 (Т.1, а.с. 45):

п. 9 договору викладено в новій редакції, а саме: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, у розмірі 10 %; від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (згідно з рішенням міської ради №333 від 26.08.2011)%

п. 31 доповнено абзацом: у разі припинення права користування земельною ділянкою орендну плату сплачувати за фактичний період перебування землі у користування (до повернення земельної ділянки орендодавцю за актом приймання-передачі) ;

встановлено відповідно до п. 4 рішення міської ради №1186 від 22.11.2013, протягом 2 місяців із моменту його прийняття зареєструвати право оренди в установленому законом порядку відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. В разі невиконання зазначеної умови договір оренди земельної ділянки визнати припиненим;

визначено кадастровий номер земельної ділянки: 6510136600:02:001:0128.

- №02130315 від 30.12.2013 до договору від 05.05.2011 №651013664000091 (Т.1, а.с.46):

п. 9 договору викладено в новій редакції, а саме: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, у розмірі 9 %; від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (згідно з рішенням міської ради №333 від 26.08.2011)%

п. 31 доповнено абзацом: у разі припинення права користування земельною ділянкою орендну плату сплачувати за фактичний період перебування землі у користування (до повернення земельної ділянки орендодавцю за актом приймання-передачі) ;

встановлено відповідно до п. 4 рішення міської ради №1186 від 22.11.2013, протягом 2 місяців із моменту його прийняття зареєструвати право оренди в установленому законом порядку відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. В разі невиконання зазначеної умови договір оренди земельної ділянки визнати припиненим;

визначено кадастровий номер земельної ділянки: 6510136600:02:001:0202.

- №02130314 від 30.12.2013 до договору від 05.05.2011 №651013664000092 (Т.1, а.с.47):

п. 9 договору викладено в новій редакції, а саме: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, у розмірі 9 %; від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (згідно з рішенням міської ради №333 від 26.08.2011)%

п. 31 доповнено абзацом: у разі припинення права користування земельною ділянкою орендну плату сплачувати за фактичний період перебування землі у користування (до повернення земельної ділянки орендодавцю за актом приймання-передачі) ;

встановлено відповідно до п. 4 рішення міської ради №1186 від 22.11.2013, протягом 2 місяців із моменту його прийняття зареєструвати право оренди в установленому законом порядку відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. В разі невиконання зазначеної умови договір оренди земельної ділянки визнати припиненим;

визначено кадастровий номер земельної ділянки: 6510136600:02:001:0184.

29.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива (покупець) укладено договір купівлі продажу (Т.1, а.с.48-49), який цього ж дня посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №1897, де у п. 1.1 сторони визначили, що продавець продав, а покупець купив належний продавцю комплекс з продажу та сервісного обслуговування автомобілів, який складається з виставкового салону літ А1 загальною площею 512,4 кв.м., станції технічного обслуговування літ. К1 загальною площею 308,8 кв.м., ділянки рихтування літ. Л1 загальною площею 173, 9 кв.м., ділянки фарбування літ. М1 загальною площею 278,1 кв.м., ділянки тюнінгу літ. Н1 загальною площею 324 кв.м., котельні літ. 01 загальною площею 10 кв.м., автомийки літ. П1 загальною площею 91,3 кв.м., який розташований за адресою м. Херсон, Новомиколаївське шосе, 7-а, на земельних ділянках комунальної власності площею 0,2148 га кадастровий номер якої 6510136600:02:001:0184, площею 0,0698 га кадастровий номер якої 6510136600:02:001:0128, площею 0,0437 га кадастровий номер якої 651013600:02:001:0202.

Згідно з п. 1.2 договору зазначене майно належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.05.2012.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що право власності на вищевказане майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза 18.03.2013 запис №371429, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23158065101.

Відповідно до п. 1.4 договору право власності на майно переходить до покупця з моменту державної реєстрації.

22.01.2020 Херсонська міська рада надіслала Товариству з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза листа №02.37.09 (Т.1, а.с.50), яким повідомила останнього про те, що ним орендується три земельні ділянки, але власником нерухомого майна, розташованого на них на підставі договорів купівлі-продажу від 29.08.2019 є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива . Таким чином орендовані земельні ділянки мають перейти у користування сільськогосподарського товариства. Для припинення договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза та Херсонською міською радою першому необхідно звернути до другого до 20.02.2020 з клопотанням щодо розірвання договорів оренди.

12.02.2020 Головне управління ДПС у Херсонській області листом №1615/10/21-22-П04-15-03 (Т.1, а.с.51) повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза , що станом на 11.02.2020 податковий борг по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності в останнього відсутній.

26.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза звернулось до Херсонської міської ради з заявами №06/23, №06/24, №06/25 (Т.1, а.с.52-54) про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 04.08.2009 та 05.05.2011 у зв`язку із продажем нерухомого майна, розташованого на орендованих земельних ділянках, на підставі договору купівлі продажу від 29.08.2019.

09.11.2020 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива звернулось до Херсонської міської ради з заявами №519/20-1, №519/20-2, №519/20-3 (Т.1, а.с.107-109), якими просило внести зміни до договір оренди від 22.10.2010 та від 11.06.2009, замінивши сторону у зазначених договорах, а саме орендаря Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза та орендаря Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива , у зв`язку з переходом права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого на орендованій землі.

11.12.2020 Херсонська міська рада повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза листом №8-5595-17/15, №8-5597-17/15, №8-5596-17/15 (Т.1, а.с.55), що укладені між ними договори оренди земельних ділянок в частині орендаря припинено з моменту державної реєстрації за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива права власності на нерухоме майно, розташоване на зазначених земельних ділянках - 29.08.2019. Проте, враховуючи, що міською радою розглядатимуться заяви останнього про внесення змін до вищевказаних договорів оренди земельних ділянок в частині орендаря, то є підстави ствердження, що ці договори не підлягають розірванню.

24.02.2021 та 07.04.2021 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза претензії №1 та №2 (Т.1, а.с.110-128), якими вимагало в останнього виконати належним чином зобов`язання за договором від 24.04.2018 та негайно (впродовж одного операційного дня з моменту отримання цієї претензії) погасити заборгованість, що складає 16 246 401,43 грн та 3 628 091,20 грн, шляхом перерахування коштів на вказаний рахунок відповідача.

30.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза надіслало претензію №04/53 (Т.1, а.с.57) Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива про повернення сплачених першим коштів в рахунок орендної сплати за користування земельною ділянкою за період з серпня 2019 по грудень 2020 року в сумі 431 846,71 грн.

Також в матеріалах справи містяться платіжні доручення (Т.1, а.с.58-66), відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза сплатило з серпня 2019 по грудень 2020 року орендну плату у загальній сумі 317 973,14 грн.

Отже, підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза до суду з позовом у даній справі останнім визначено стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива коштів орендної плати, у зв`язку з переходом права користування орендованою землею за договорами від 2009 та 2010 років до відповідача, як до власника нерухомого майна, яке розташовано на відповідних земельних ділянках.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 1 Закону України Про оренду землі , ст. 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі (в ред. на момент укладення договорів оренди) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в ред. на момент укладення договорів оренди) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Матеріалами справи встановлено, що 11.06.2009 та 22.10.2010 між Херсонською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза (орендар) укладено 3 договори оренди земельних ділянок, до яких в подальшому сторонами були внесені зміни додатковими угодами від 23.12.2013 та від 30.12.2013.

Також 29.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива (покупець) укладено договір купівлі продажу яким, продано відповідачу комплекс з продажу та сервісного обслуговування автомобілів, що розташований за адресою м. Херсон, Новомиколаївське шосе, 7-а, на орендованих позивачем, за вказаними вище договорами і змінами до них, земельних ділянках кадастрові №№6510136600:02:001:0184, 6510136600:02:001:0128, 651013600:02:001:0202.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Разом із тим, за змістом ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі (в ред. на момент укладення договору купівлі-продажу) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходять права на земельну ділянку, на якій вказане майно розміщене, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

З моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Аналогічні висновки зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц.

Таким чином, особа, яка набула право власності на нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Відповідна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19.

Вирішуючи питання щодо наявності відповідного речового права - права оренди у позивача, станом на момент укладання договору купівлі-продажу від 29.08.2019, як обов`язкової умови переходу відповідного права до нового власника об`єкту нерухомості, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в ред. на момент укладення договорів оренди землі) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а відповідно до ч. 5 ст. 126 цього ж Кодексу право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 18 Закону України Про оренду землі (в ред. на момент укладення договорів оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом договорів оренди земельних ділянок від 11.06.2009 та від 22.10.2010 сторони визначили, що ці договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Згідно з ст. 202 Земельного кодексу України (в ред. на момент укладення договорів оренди землі) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Порядок здійснення державної реєстрації договорів оренди землі на час укладення відповідачем договорів оренди регламентовано Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073 (далі - Порядок №2073) та Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему України від 02.07.2003 №174 (далі - Тимчасовий порядок).

За приписами п. 2 вказаного Порядку №2073 державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Відповідно до п. п. 12, 13 Порядку №2073, факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п.14 Порядку № 2073).

Відповідно до п. 1.2 Тимчасового порядку Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Згідно з п. 4.2 Тимчасового порядку державна реєстрація договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

У п. 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.02.1999 № 43, державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Виходячи з правового аналізу наведених нормативних положень, державна реєстрація договорів оренди землі, відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення відповідачем договорів оренди земельної ділянки, здійснювалась шляхом відповідного запису у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Відповідно до змісту договорів оренди земельних ділянок укладених між Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Плата : договір від 11.06.2009 зареєстровано в Херсонському міському відділ Херсонської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що в книзі УАА001970 записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис №040971300212 від 04.08.2009; договори від 22.10.2010 зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м. Херсоні Херсонської області, про що в книгах 4АА013520 та 4АА013620 записів державної реєстрації договорів оренди вчинено записи №651013664000091 та №651013664000092 від 05.05.2011.

Отже, вказані договори оренди між третьою особою та позивачем були укладені з дотримання вимог чинного на час їх укладення законодавства, сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, договори пройшли державну реєстрацію шляхом внесення записів про державну реєстрацію, відтак вони набули чинності та на їх підставі у позивача виникло право оренди земельних ділянок.

У свою чергу, як вже зазначалось в подальшому сторонами були внесені зміни до зазначених договорів оренди додатковими угодами від 23.12.2013 та від 30.12.2013, якими встановлено відповідно до п. 4 рішення міської ради №1186 від 22.11.2013, протягом 2 місяців із моменту їх прийняття зареєструвати право оренди в установленому законом порядку відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. В разі невиконання зазначеної умови договір оренди земельної ділянки визнати припиненим.

Внесення таких змін сторонами зумовлене прийняттям Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України № 1878-VI від 11.02.2010, де в п. 2 Прикінцевих і перехідних положень встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Таким чином згідно ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в ред. вказаного вище Закону) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують припинення договорів оренди земельних ділянок від 11.06.2009 та від 22.10.2010 через невиконання умов додаткових угод до них.

У свою чергу, враховуючи що відповідно до матеріалів справи колегією суддів не встановлено, що на земельних ділянках площею 0,2148 га кадастровий №6510136600:02:001:0184, площею 0,0698 га - №6510136600:02:001:0128, площею 0,0437 га - №651013600:02:001:0202 після укладення 29.08.2019 між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу комплексу з продажу та сервісного обслуговування автомобілів залишилось майно Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза , і сторонами це не заперечується, а вказані земельні ділянки є сформованими згідно з ст. 79-1 Земельного кодексу України, то відповідач набув права та обов`язки орендаря за договорами оренди земельних ділянок від 11.06.2009 та 22.10.2010, в тому числі і обов`язок зі сплати орендної плати за користування ними.

Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Водночас зважаючи на те, що припинення права оренди позивача виникло внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 29.08.2019, в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, колегія суддів бере до уваги доводи апелянта про те, що грошові кошти не можуть бути стягненні як збитки, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому за змістом ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є видом господарських санкцій, тобто відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання.

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. ч. 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Аналогічні правові висновки зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 920/85/18.

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

У світлі наведеного, доводи позивача щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми як збитків, з якими погодився і суд першої інстанції, не можуть бути визнані обґрунтованими, адже: по-перше, для відшкодування збитків особі за неналежне виконання або невиконання зобов`язання іншою особою, між ними повинні існувати цивільно-правові або господарсько-правові зобов`язання; по-друге, як встановлено в ході судового розгляду, право попереднього користувача є припиненим в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, а до нового власника об`єкта нерухомості перейшло право оренди за чинними договорами оренди; по-третє, набувачем коштів, в даному випадку, є Херсонська міська рада, у той час як наявність встановленого договором / законом обов`язку нового власника об`єкту нерухомості компенсувати попередньому орендарю земельної ділянки сплачену ним оренду плату позивачем з правової та доказової точки зору не доведено.

У підсумку колегія суддів акцентує увагу на тому, що після припинення договірних орендних правовідносин у позивача, внаслідок відчуження відповідачу 29.08.2019 нерухомого майна, розташованого на спірних орендованих земельних ділянках, не було правових підстав для сплати орендної плати за серпень 2019 року - грудень 2020 року (включно) у зазначеній ним сумі, а у третьої особи відсутні підстави для одержання, утримання та подальшого розпорядження вказаними коштами. Таким чином, з 29.08.2019 була відсутня підстава для отримання орендної плати Херсонською міською радою від позивача, а відтак для вирішення питання про правові наслідки сплати орендної плати після цієї дати необхідно застосовувати норми інституту набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Схожий за змістом висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі 904/6332/19.

Обов`язок доказування, вказаний у ст. 74 Господарського процесуального кодексу України слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , яким були, зокрема, внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів .

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що відповідно до неї на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності в цілому.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про відсутність повного складу цивільного правопорушення, а отже відсутні підстави для покладення на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива відповідальності з відшкодування збитків.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення даного питання та не спростовують наведених вище висновків суду.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За таких обставин апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 23.09.2021 у справі №923/1136/21 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові втрати, пов`язані з розглядом даної справи, відповідно до правил ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 23.09.2021 у справі №923/1136/21 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Плаза на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 6 736,10 грн.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.12.2021.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська