Рішення

від 23.09.2021 по справі 923/1136/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 року м. Херсон Справа № 923/1136/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. , Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза"

до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Херсонська міська рада

про стягнення 299382,10грн.

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива", за участю третьої особи - Херсонської міської ради, про стягнення 381567,90грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2021, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 20.08.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів, заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Роз`яснено Відповідачу, що відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Сторони та третя особа отримали ухвалу 27.08.2021 відповідно до поштових повідомлень.

08.09.2021, у встановлений строк, відповідач подав відзив на позов, яким просить відмовити в задоволенні позову. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідач не подав. До відзиву додано докази надіслання його позивачу та третій особі.

13.09.2021, у встановлений строк, третя особа подала пояснення, в яких зазначила, що покладається на розсуд суду, та пояснює, зокрема, що договір оренди земельної ділянки щодо попереднього користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється договором купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого новий власник набуває право власності на розташоване на цій земельній ділянці нерухоме майно, тому договір оренди землі не підлягає розірванню та новій реєстрації.

14.09.2021 до суду надійшла заява позивача про зміну підстав позову, якою він виклав позовну заяву із зміненими підставами. Так, даною заявою позивач просить суд стягнути з відповідача 299382,10 грн збитків на підставі ст. 224, 226 ГПК України. До заяви додано докази її надіслання відповідачу та третій особі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене, заява про зміну підстав позову подана позивачем з дотриманням строку, передбаченого ГПК України, тому приймається судом до розгляду, у зв"язку з чим суд розглядає справу в межах зменшеної позивачем суми позову - 299382,10грн.

20.09.2021 позивачем подано для залучення до матеріалів справи докази оплати адвокатському об"єднанню Сергет та Партнери 30000 грн за правову допомогу, а саме - платіжне доручення № 64862 від 15.09.2021. 22.09.2021 позивачем подано для залучення до матеріалів справи акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 21.09.2021 на суму 30000 грн та клопотання про поновлення строку для подання зазначеного доказу, оскільки зазначений акт був підписаний між позивачем та адвокатським об"єднанням лише 21.09.2021.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк для подання доказів понесених витрат на правничу допомогу, оскільки справа розглядається в спрощеному провадженні без виклику сторін, у зв"язку з чим судові дебати не проводяться.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

11.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО-ПЛАЗА (позивач) та Херсонською міською радою (третя особа) укладено Договір Оренди земельної ділянки площею 0,0698 га за адресою: м. Херсон, Новомиколаївське шосе, 7-а (а.с. 4-9). Договір зареєстрований в Херсонському міському відділі регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що в книзі 4АА001970 записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 04.08.2009 № 040971300212. За договором позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під автосалоном (п. 1 договору).

В п. 3 договору зазначено, що на земельній ділянці розміщені об"єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.08.2006.

Договір було укладено строком на 1 рік - до 28.04.2010, з правом поновлення на новий строк (п. 8 Договору).

04.08.2009 сторонами договору підписано акт про передачу та прийом земельної ділянки.

Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 04.08.2009 № 040971300212 від 23.12.2013 (а.с. 45) внесено до Договору оренди зміни в частині строку дії Договору та визначено його дію до 28.04.2023, визначено орендну плату в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 6510136600:02:001:0128.

22.10.2010 року між ТОВ АВТО-ПЛАЗА та Херсонською міською радою укладено Договір Оренди земельної ділянки площею 0.0437 га за адресою: м.Херсон, Новомиколаївське шосе, 7-а (а.с. 15-20). Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м.Херсоні Херсонської області, про що в книзі 4АА013620 записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 05.05.2011 №651013664000091. За договором позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під ділянками тюнінгу, рихтування, мийки, кафе, СТО, приміщеннями котельні (п. 1 договору).

В п. 3 договору зазначено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 03.03.2007 у справі № 13/307-АП-07 та на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2007.

Договір було укладено строком на 5 років до 27.08.2015, з правом поновлення на новий строк (п. 8 Договору).

Сторонами договору підписано акт про передачу та прийом земельної ділянки (а.с. 28).

Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 05.05.2011 № 651013664000091 від 23.12.2013 (а.с. 46) внесено до Договору оренди зміни в частині строку дії Договору та визначено його дію до 28.04.2023, визначено орендну плату в розмірі 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 6510136600:02:001:0202.

22.10.2010 року між ТОВ АВТО-ПЛАЗА та Херсонською міською радою укладено Договір Оренди земельної ділянки площею 0,2148 га за адресою: м. Херсон, Новомиколаївське шосе, 7-а (а.с. 30-35). Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Херсоні Херсонської області, про що в книзі 4АА013620 записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 05.05.2011 № 651013664000092.

За договором позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під ділянками тюнінгу, рихтування, мийки, кафе, СТО, приміщеннями котельні (п. 1 договору).

В п. 3 договору зазначено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 03.03.2007 у справі № 13/307-АП-07 та на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2007.

Договір було укладено строком на 5 років до 27.08.2015, з правом поновлення на новий строк (п. 8 Договору).

Сторонами договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 43).

Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 05.05.2011 № 651013664000092 від 30.12.2013 (а.с. 47) внесено до Договору оренди зміни в частині строку дії Договору та визначено його дію до 28.04.2023, визначено орендну плату в розмірі 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 6510136600:02:001:0184.

Орендна плата вноситься орендарем протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (п. 11 договорів оренди).

У п. 38 (40) договорів оренди зазначено, що перехід права власності на будівлі і споруди, розташовані на орендованій земельній ділянці, до другої особи не є підставою для зміни умов договору, але потребує переоформлення договору оренди землі.

29.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО-ПЛАЗА та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" укладено Договір купівлі-продажу (а.с. 48-49) комплексу з продажу та сервісного обслуговування автомобілів, який складається з виставкового салону літ А1 загальною площею 512,4 кв.м., станції технічного обслуговування літ. К1 загальною площею 308,8 кв.м., ділянки рихтування літ. Л1 загальною площею 173, 9 кв.м., ділянки фарбування літ. М1 загальною площею 278,1 кв.м., ділянки тюнінгу літ. Н1 загальною площею 324 кв.м., котельні літ. 01 загальною площею 10 кв.м., автомийки літ. П1 загальною площею 91,3 кв.м., який розташований за адресою м. Херсон, Новомиколаївське шосе, 7-а, на земельних ділянках комунальної власності площею 0,2148 га кадастровий номер якої 6510136600:02:001:0184, площею 0,0698 га кадастровий номер якої 6510136600:02:001:0128, площею 0,0437 га кадастровий номер якої 651013600:02:001:0202. Вказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н.В.

Згідно з ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Частиною 3 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній станом на 29.08.2019 - дату укладення сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Згідно з ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 29.08.2019 - дату укладення сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 29.08.2019 - дату укладення сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна) право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на 29.08.2019 - дату укладення сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна) державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За змістом частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на 29.08.2019 - дату укладення сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Згідно з висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на 29.08.2019 - дату укладення сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 18.02.2020 у справі № 907/132/19.

Таким чином, після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, відтак не є обов`язковим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.08.2021 № 910/12464/20.

Однак, відповідач (як новий власник нерухомого майна, яке придбано у позивача за договором купівлі-продажу від 29.08.2019) не надав суду доказів того, що він звертався до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

При цьому, операції щодо постачання послуг з надання в оренду (суборенду) земельних ділянок, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо кошти за такі послуги у повному обсязі сплачуються безпосередньо на відповідні рахунки органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів звільнюються від оподаткування (п. 197.1.21 ПК України), тобто ПДВ не застосовується до орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідачем надано докази того, що він лише після спливу більше року користування земельними ділянками, на яких розташоване куплене ним нерухоме майно, звернувся до Херсонської міської ради з заявами від 19.11.2020 № 519/20-1, №519/20-2 та № 519/20-3 (а.с. 107-109) про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у зв"язку з переходом до нього права власності на нерухоме майно. Вказані заяви відповідача отримані Херсонською міською радою 27.11.2020 відповідно до штемпелів канцелярії ради.

Відповідач у відзиві посилається на те, що за результатами розгляду даних заяв Херсонська міська рада уклала з відповідачем додаткові угоди до договорів оренди землі, на підставі яких було змінено орендаря з ТОВ Авто-Плаза на СТОВ Таврійська перспектива . Однак, копій цих додаткових угод суду не надано.

Доказів того, що відповідач сплачував орендну плату за земельні ділянки у період з 29.08.2019 (часу купівлі нерухомого майна) і до кінця 2020 року, суду не надано.

Згідно з ст. 7 ПК України під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи:

7.1.1. платники податку;

7.1.2. об`єкт оподаткування;

7.1.3. база оподаткування;

7.1.4. ставка податку;

7.1.5. порядок обчислення податку;

7.1.6. податковий період;

7.1.7. строк та порядок сплати податку;

7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Відповідно до п. 288.1 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

З огляду на викладене, незважаючи на те, що в силу закону орендарем земельних ділянок за договорами оренди землі з 29.08.2019 став відповідач, однак у зв"язку з тим, що він не зареєстрував це право за собою вчасно, платником податку - орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності відповідно до ПК України залишався орендар, зазначений в договорах оренди, тобто позивач, який і продовжував сплачувати орендну плату за землю вже після продажу нерухомого майна, на підтвердження чого ним надано копії платіжних доручень за період серпень 2019 року - грудень 2020 року на загальну суму 317973,28 грн (а.с. 58-66), а саме: №53794 від 02.08.2019р. №55267 від 13.11.2019р №55413 від 25.11.2019р. №55815 від 23.12.2019р. №56034 від 10.01.2020р. №56227 від 29.01.2020р. №56307 від 03.02.2020р. №56795 від 04.03.2020р. №57143 від 02.04.2020р. №57460 від 04.05.2020р. №57897 від 03.06.2020р. №58764 від 03.08.2020р. №59232 від 03.09.2020р. №59691 від 05.10.2020р. №60087 від 02.11.2020р. №60557 від 02.12.2020р. №60983 від 29.12.2020р.

Відповідач у відзиві посилається на бездіяльність позивача, а саме на те, що відповідно до п. 31 договорів оренди позивач мав повідомити Херсонську міську раду про перехід права власності на нерухоме майно до відповідача в місячний термін з дати відчуження, що ним не було виконано.

Також відповідач посилається на те, що позивач правомірно сплачував орендну плату, оскільки додатковими угодами до договорів оренди було доповнено п. 31 договорів оренди абзацем у разі припинення права користування земельною ділянкою орендну плату сплачувати за фактичний період перебування землі у користуванні (до повернення земельної ділянки орендодавцю за актом приймання-передачі , а позивачем не надано суду акту про повернення земельних ділянок орендодавцю - Херсонській міській раді.

Суд відхиляє зазначені посилання відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 21 договорів оренди земельних ділянок від 11.06.2009 та 22.10.2010, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку.

Підстави припинення дії договорів передбачені в п. 35, 36 договорів оренди земельних ділянок, в яких не передбачено припинення дії договору у зв"язку зі зміною власника нерухомого майна, яке знаходиться на орендованих земельних ділянках.

Отже, у зв"язку з тим, що договори оренди земельних ділянок не припинили своєї дії, то і не складався акт про повернення позивачем Херсонській міській раді земельних ділянок.

До того ж, в п. 31 договорів оренди (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами) йдеться про необхідність сплати орендної плати за фактичне користування землею, а відповідач не заперечив того факту, що землею з 29.08.2019 користувався не позивач а відповідач.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія листа від 22.01.2020 № 01-37-09, яким Херсонська міська рада, посилаючись на те, що з 29.08.2019 власником нерухомого майна є СТОВ Таврійська перспектива , повідомляє, що позивачу необхідно звернутись до міської ради з клопотанням про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Позивач отримав довідку Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 12.02.2020 № 1615/10/21-22-П-04-15-03 (а.с. 51) про відсутність заборгованості з орендної плати, та звернувся до Херсонської міської ради з заявами від 26.06.2020 (а.с. 52-54) про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

За результатами розгляду заяв позивача про розірвання договорів оренди земельних ділянок Херсонська міська рада листом від 11.12.2020 (а.с. 55) повідомила позивача, що договори оренди землі припинені щодо орендаря - позивача 29.08.2019, а всі інші умови залишились незмінними. Враховуючи, що радою розглядатимуться заяви СТОВ Таврійська перспектива про внесення змін до договорів оренди в частині орендаря, то договори оренди земельних ділянок не підлягають розірванню.

Отже, Херсонська міська рада була обізнана про зміну власника нерухомого майна. До того ж, позивач вчиняв дії щодо виключення відомостей про нього як орендаря земельних ділянок, однак першим листом від 22.01.2020 Херсонська міська рада (орендодавець) запропонувала позивачу розірвати договори оренди земельних ділянок, а другим листом від 11.12.2020 - повідомила протилежне, а саме те, що договори не підлягають розірванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач здійснював дії, щоб розірвати свій правовий зв`язок земельними ділянками, на яких знаходиться нерухомість, яку він продав відповідачу. Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на бездіяльність позивача.

За пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, серед інших, справедливість та добросовісність.

Ці принципи втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, вона виражає право, відповідає праву і випливає з духу права, а добросовісність означає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач, стверджуючи про необхідність повідомлення позивачем Херсонської міської ради як умови для виникнення зобов`язання з оплати орендної плати за земельні ділянки, які перебували в його користуванні з 29.08.2019, а також не здійснюючи тривалий час сплату орендної плати за землю, та не звертаючись до державного реєстратора, Херсонської міської ради з метою оформити належним чином право оренди землі, проявив недобросовісність по відношенню до наявних зобов`язань за договорами оренди землі, що з позиції справедливості повинно оцінюватися як дії, які не відповідають праву, а тому підлягають судовому примусу до виконання.

Позивач направив відповідачу претензію № 04/53 від 30.04.2021, якою вимагав у відповідача перерахувати на рахунок позивача орендну плату, яка була сплачена позивачем за договорами оренди земельних ділянок у період серпень 2019 - грудень 2020 року, в місячний строк - до 30.05.2021.

Позивачем надано суду докази направлення даної претензії відповідачу - копію опису вкладення від 30.04.2021, поштової накладної. Відповідно до поштового повідомлення відповідач отримав претензію 05.05.2021.

Відповідач у відзиві посилався на те, що ним було отримано претензію позивача, однак вона не відповідає вимогам ч. 3 ст. 222 ГК України, а саме - не було доказів, що підтверджують обставини викладені в претензії.

Відповідно до ч. 8 ст. 222 ГК України про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.

Однак, відповідач в порушення вимог зазначеної норми права, не надав відповіді на претензію, в якій він міг би і зазначити про недоліки претензії позивача № 04/53 від 30.04.2021.

Відповідач посилається на те, що позивач надіслав претензію після того, як відповідач висунув вимогу повернути кошти за договорами позики (поворотної фінансової допомоги), які наразі є предметом розгляду у справі № 923/878/21. Суд відхиляє зазначені посилання, оскільки вони не мають відношення до даної справи, оскільки не дають відомостей про обставини, які входять до предмету доказування у цій справі № 923/1136/21.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки СТОВ Таврійська перспектива набуло та зареєструвало право власності на комплекс з продажу та сервісного обслуговування автомобілів, , який розташований за адресою м. Херсон, Новомиколаївське шосе, 7-а, на земельних ділянках комунальної власності площею 0, 2148 га кадастровий номер якої 6510136600:02:001:0184, площею 0,0698 га кадастровий номер якої 6510136600:02:001:0128, площею 0,0437 га кадастровий номер якої 651013600:02:001:0202 29.08.2019, то фактично користування земельною ділянкою СТОВ Таврійська перспектива в серпні місяці становило 2 дні, відповідно за серпень місяць 2019 року Відповідач мав сплатити 1282 грн 15 коп.

За вересень 2019 - грудень 2020 року (з урахуванням того, що у березні 2020 орендна плата не сплачувалась відповідно до положень Податкового кодексу України, ХХр. п. 52 п. 4) позивачем було сплачено 15*19873,33=298099,95 грн.

Таким чином, всього позивач сплатив замість відповідача 1282,15+298099,95=299382,10 грн орендної плати.

У зв`язку із ухиленням СТОВ ТАВРІЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА від вчинення дій щодо переоформлення Договорів Оренди земельних ділянок у зв`язку із зміною власника нерухомого майна, яке розміщено на земельній ділянці - ТОВ Авто-плаза була вимушена сплатити орендну плату в сумі 299382,10 грн за користування вказаними земельними ділянками, як Орендар, хоча фактично ними не користувалась.

Положеннями статті 224 ГК України, встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну, фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

В даному випадку, має місце протиправна поведінка відповідача, який придбавши 29.08.2019 у позивача нерухомість, не зареєстрував вчасно своє право оренди земельних ділянок, на яких знаходиться придбана нерухомість відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , та будучи орендарем земельних ділянок тривалий час не сплачував орендну плату, тобто користувався землею безоплатно, що є порушенням вимог ст. 206 ЗК України.

Спричинення позивачу збитків підтверджується копіями платіжних доручень за серпень 2019 - грудень 2020 року, відповідно до яких позивач сплатив 299382,10 грн за користування земельними ділянками, хоча орендарем земельних ділянок з 29.08.2019 є відповідач. Наявний причинний зв"язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, оскільки у зв"язку з тим, що відповідач своєчасно не здійснив реєстрацію свого права оренди землі, позивач був змушений сплачувати орендну плату за земельні ділянки, які він вже не орендував.

Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, суд враховує, що відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, тобто відповідач.

Втім, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних доказів, які би свідчили про відсутність його вини чи протиправної бездіяльності, внаслідок якої було завдано майнову шкоду позивачу.

Навпаки, відповідач у відзиві зазначає, що придбавши у позивача нерухомість 29.08.2019, відповідач 19.11.2020 (пройшло більше року) склав заяви про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині орендаря у зв"язку з переходом права власності на об"єкти нерухомого майна, які знаходяться на цих ділянках. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що мала місце бездіяльність відповідача, оскільки він тривалий час не вчиняв дій щодо реєстрації його права оренди земельних ділянок, щоб мати змогу сплачувати плату за землю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність протиправних дій відповідача, причинного зв`язку між діями відповідача та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та наявність вини відповідача, внаслідок дій якого спричинено збитки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 299382,10грн збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв"язку з розглядом справи.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що витрати на правничу допомогу складають 30000 грн.

Суд враховує, що судових засідань у даній справі не проводилось, оскільки справу було призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Позовна заява підписана представником позивача - адвокатом Сергет В.В.

На підтвердження повноважень адвоката Сергет Володимира Володимировича надано копію ордера серії ХС № 189459 від 17.08.2021 (а.с. 81) та копію свідоцтва про право Сергет В.В. на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 82).

Матеріалами справи підтверджується, що 17.08.2021 між позивачем та адвокатським об"єднанням Сергет та Партнери в особі керівника Сергет В.В. укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 79-80), за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об"єднання бере на себе зобов"язання щодо надання правничої допомоги з усіма правами захисника або представника в справі про стягнення грошових коштів з СТОВ Таврійська перспектива , сплачених позивачем в рахунок погашення зобов"язань з орендної плати за землю.

Відповідно до п. 3.3 договору, вартість робіт за даним договором визначається на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт, виходячи із фактично витраченого часу працівниками адвокатського об"єднання з розрахунку 1250 грн за 1 год роботи, й підлягає сплаті на розрахунковий рахунок адвокатського об"єднання не пізніше 5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт, при цьому загальний розмір оплати робіт адвокатського об"єднання не може бути меншим за суму коштів в розмірі 30000грн.

Платіжним дорученням № 64862 від 15.09.2021 позивач сплати за послуги адвоката 30000грн., а 21.09.2021 позивачем та адвокатським об"єднанням Сергет та Партнери було підписано акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги на суму 30000грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В даному випадку справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судові дебати не проводяться.

Надані позивачем докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у справі.

Так, фактичне надання адвокатом Сергет В.В. правничої допомоги позивачеві відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг підтверджено наявними в матеріалах справи доказами: позовна заява з додатками, заява про ознайомлення з матеріалами справи, заява про зміну підстав позову, заява про залучення доказів оплати за правничу допомогу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи ціну позову 299382,10 грн, а також те, що договором про надання правової допомоги від 17.08.2021 фактично встановлено фіксований розмір гонорару адвоката, витрати позивача на правничу допомогу в сумі 30000грн є доведеними.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ст. 165 ГПК України відзив повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті.

Відзив відповідача не містить обґрунтування заперечень щодо розподілу судових витрат, незважаючи на те, що позивачем був визначений розмір витрат на правничу допомогу в позовній заяві і в договорі про надання правничої допомоги від 17.08.2021, який додано до позовної заяви.

З огляду на викладене та враховуючи те, що позов задоволено в повному обсязі витрати позивача на правничу допомогу в сумі 30000 грн покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі 4490,73 грн сплаченого позивачем судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, у зв"язку з тим, що позивач зменшив розмір позовних вимог, йому підлягає поверненню з державного бюджету 1232,80 грн судового збору відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір .

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" (м. Херсон вул. Червонофлотська 30, офіс 2, код 23524131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" (м. Херсон пр. Адмірала Сенявіна 41, код 32618769) 299382,10 грн збитків, 4490,73 грн витрат зі сплати судового збору та 30000грн витрат на правничу допомогу.

3. Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" (м. Херсон пр. Адмірала Сенявіна 41, код 32618769) 1232,80 грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 64412 від 17.08.2021, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/1136/21.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 23.09.2021

Суддя В.В.Литвинова