Постанова

від 30.11.2021 по справі 904/709/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 904/709/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В. В., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020

у справі № 904/709/20

за заявою ОСОБА_1

до Корпорації "ВЕЕСВІ"

про банкрутство

Учасники справи:

від ОСОБА_1 - не з`явився;

від Корпорація "ВЕЕСВІ" - не з`явився;

від "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" - Менченя К. В. (адв.);

1. Короткий зміст заявлених вимог та заперечень на них

1.1. Справа № 904/709/20 про банкрутство Корпорації "ВЕЕСВІ" перебуває на стадії розпорядження майном. Повноваження розпорядника майна покладено на арбітражного керуючого Кірічок В. В.

1.2 . 21.04.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання грошових вимог на суму 521 258,47 грн у справі №904/709/20 про банкрутство Корпорації "ВЕЕСВІ".

1.3 . Боржник у відповіді на заяву ОСОБА_1 зазначив про те, що він вважає вимоги кредитора такими, що підлягають визнанню та погашенню боржником у четверту чергу.

1.4 . Розпорядник майна у відзиві на заяву ОСОБА_1 заперечував проти включення грошових вимог заявника до реєстру вимог кредиторів боржника, посилаючись на положення статті 295 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зазначав про відсутність доказів реального виконання та настання правових наслідків договору, на який посилається заявник в обґрунтування своїх вимог. Розпорядник майна вказував, що надані кредитором копії прибуткових касових ордерів на підтвердження отримання грошових коштів боржником, не є належними доказами виконання договору, умовами якого передбачено надання позики шляхом безготівкового перерахування коштів на користь позичальника.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1 . Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021, визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до Корпорації "ВЕЕСВІ" на суму 4204,00 грн (судовий збір) з віднесенням до 1 черги задоволення вимог кредиторів та на суму 521258,47 грн (основна заборгованість) з віднесенням до 4 черги задоволення.

2.2 . Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 доведено наявність у Корпорації "ВЕЕСВІ" заборгованості за договором позики №01-12/14 від 01.12.2014 у розмірі 521258,47 грн, що є підставою для визнання заявлених грошових вимог.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

3.1 . 01.12.2014 між ОСОБА_1 (позикодавець) та Корпорацією "ВЕЕСВІ" (позичальник) укладено договір позики №01-12/14 (далі - Договір позики), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1) позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику, а останній зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк. Сума позики становить 2 000 000,00 грн.

3.2 . Строк позики становить один календарний рік з моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника (п.4.1 Договору).

3.3 . Договір набуває чинності з моменту перерахування суми позики Позичальнику і діє до моменту його остаточного виконання (п.6.1 Договору)

3.4 . На виконання умов Договору за період з серпня 2015 року по серпень 2017 року згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів ОСОБА_1 надано Корпорації "ВЕЕСВІ" позику, яку не повернуто боржником, у зв`язку з чим у Корпорації "ВЕЕСВІ" утворилась заборгованість перед ОСОБА_1 на загальну суму 521 258,47 грн.

3.5 . На підтвердження заявлених вимог кредитором надано копії Договору позики та квитанцій до прибуткового касового ордеру на загальну суму 521 258,47 грн, які засвідчені відбитком печатки Корпорації "ВЕЕСВІ", скріплені підписом головного бухгалтера та касира підприємства. Вказані квитанції містять відомості про те, що підставою отримання коштів є поворотна фінансова допомога.

3.6. У касовій книзі Корпорації "ВЕЕВСІ" відображені операції щодо внесення ОСОБА_1 оспорюваних сум до каси підприємства на підставі прибуткових касових ордерів.

3.7 . Згідно з випискою по банківському рахунку Корпорації "ВЕЕСВІ" внесені ОСОБА_1 кошти були перераховані на розрахунковий рахунок корпорації із зазначенням призначення платежу "поворотна фінансова допомога".

3.8 . Заперечення розпорядника майна Кірічок В. В. та ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" в частині підписання Договору позики, судом першої інстанції відхилено, з наступних підстав:

- Договір позики підписаний фізичною особою ОСОБА_1 , як позикодавцем, та від імені Корпорації "ВЕЕСВІ" ОСОБА_1, який на час укладення зазначеного правочину був президентом підприємства;

- нікчемність договору позики не пов`язується з підписом правочину однією особою від імені позикодавця та позичальника;

- у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню;

- станом на час розгляду заяви ОСОБА_1 . Договір позики не визнано недійсним за відповідним рішенням суду, а тому підстави вважати правочин, укладений між кредитором та боржником, таким, що не тягне за собою відповідних зобов`язань для учасників правочину, відсутні.

3.9 . Твердження розпорядника майна Кірічок В.В. та ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" щодо відсутності наміру реального настання правових наслідків з огляду на безготівкове перерахування коштів боржнику відхилено судом, оскільки порушення сторонами умов договору в частині безготівкового перерахування коштів свідчать про недотримання учасниками правочину приписів пункту 3.2 укладеної між ними угоди, проте не підтверджує факту відсутності наміру сторін щодо реального настання правових наслідків за Договором позики.

3.10 . Клопотання розпорядника майна про застосування позовної давності до вимог за Договором позики відхилено, оскільки таке клопотання підлягає розгляду за умови його подання стороною спору. Натомість розпорядник майна не є учасником спірних правовідносин.

4. Короткий зміст касаційної скарги

4.1 . 02.04.2021 ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 і передати справу №904/709/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 до боржника на новий розгляд до місцевого господарського суду.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1 . Судами порушено норми процесуального права, а саме статті 86, 236 ГПК України, оскільки суди не врахували відсутність належного документального підтвердження надходження коштів на банківський рахунок боржника від ОСОБА_1 .

5.2 . Суди безпідставно відхилили клопотання розпорядника майна, яке було підтримано скаржником (кредитором), про застосування позовної давності до вимог за Договором позики, що свідчить про неправильне встановлення фактичних обставин справи, неповноту дослідження доказів та неправомірне визнання у повному обсязі вимог ОСОБА_1 до боржника.

6. Касаційне провадження

6.1 . Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2021 касаційну скаргу ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі №904/709/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8 408,00 грн, звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, навівши інші підстави для поновлення строку.

6.2 . 01.06.2021 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучена квитанція №1-928К від 31.05.2021 про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 8408,00 грн, в тексті якої міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

6.3. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2021 о 15:15.

6.4 . В судовому засіданні 20.07.2021 оголошено перерву до 03.08.2021 о 15:45.

6.5 . Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2021 касаційне провадження у справі № 904/709/20 зупинено до розгляду та оприлюднення судового рішення Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 916/4644/15 за заявою ТОВ "Фінансова Компанія "Форінт" до ТОВ "ПІВДЕНБУД" про банкрутство.

6.6. 09.11.2021 в Єдиному Державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021, згідно з якою скасовано оскаржувані у справі № 916/4644/15 рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а матеріали справи направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в частині розгляду заяви ТОВ "ГРОСС" про визнання кредиторських вимог до ТОВ "ПІВДЕНБУД".

6.7 . Викладене свідчить про усунення обставин, які зумовили зупинення касаційного провадження у справі № 904/709/20, у зв`язку з чим ухвалою Верховного Суду від 18.11.2021 було поновлено касаційне провадження у справі № 904/709/20 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2021 о 15:30.

6.8 . В судовому засіданні 30.11.2021 представник скаржника підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі, просив Суд скаргу задовольнити. Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили.

6.9 . До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 30.11.2021 .

6 . 10 . Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

6 . 11. Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників, що не з`явилися.

7. Позиція Верховного Суду

7.1 . Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до місцевого господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника - Корпорації "ВЕЕСВІ" у сумі 521 258,47 грн, яка становить заборгованість за договором позики №01-12/14 від 01.12.2014.

7.2 . Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до Корпорації "ВЕЕСВІ" на суму 4204,00 грн (судовий збір) з віднесенням до 1 черги задоволення вимог кредиторів та на суму 521258,47 грн (основна заборгованість) з віднесенням до 4 черги задоволення. Крім того, суд першої інстанції відхилив усну заяву (клопотання) розпорядника майна про застосування позовної давності до вимог ОСОБА_1 , зазначивши про те, що право на подання такого клопотання має лише сторона спору, тоді як розпорядник майна не є учасником спірних правовідносин за вищезгаданим договором позики.

7.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 залишено без змін ухвалу суду першої інстанції від 23.07.2020. В частині застосування позовної давності апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що розпорядник майна боржника не є особою, яка наділена правом подавати відповідну заяву. Разом з цим, в своїй постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що у даному випадку строк позовної давності за вимогами ОСОБА_1 пропущено не було.

7.4 . Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 86, 236 ГПК України) щодо встановлення наявності належного документального підтвердження заявлених ОСОБА_1 кредиторських вимог, а також порушення норм матеріального права (статей 261, 267 ЦК України) щодо обрахування строків позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора у справі про банкрутство.

7.5. Надаючи оцінку доводам скаржника, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.

7 . 6. В частині першій статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

7.7. Положення частини першої статті 1 названого Кодексу визначають, що кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

7.8. В статті 45 КУзПБ наведено порядок виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника, згідно з частиною першою та четвертою якої конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

7.9. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами:

- між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та Корпорацією "ВЕЕСВІ", як позичальником, укладено договір позики №01-12/14 від 01.12.2014, умовами якого передбачалося надання позичальнику безвідсоткової позики у сумі 2 000 000,00 грн на строк - один календарний рік з моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника;

- на виконання умов договору позики за період з серпня 2015 року по серпень 2017 року ОСОБА_1 надано Корпорації "ВЕЕСВІ" позику на загальну суму 521 258,47 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів;

- операції з внесення ОСОБА_1 оспорюваних сум до каси підприємства на підставі прибуткових касових ордерів відображені у касовій книзі Корпорації "ВЕЕВСІ";

- отримана сума позики не повернута боржником.

7.10. Переглядаючи ухвалені у цій справі судові рішення щодо вимог ОСОБА_1 , Суд відхиляє доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права з огляду на неврахування відсутності належного документального підтвердження надходження коштів на банківський рахунок боржника від ОСОБА_1 (пункт 5.1. цієї постанови) як такі, що стосуються переоцінки вже оцінених судами першої та апеляційної інстанцій доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 300 ГПК України.

7.11. Крім того, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

7.12 . Відносно обґрунтування касаційної скарги в частині застосування позовної давності за заявою розпорядника майна (пункт 5.2 цієї постанови), Касаційний господарський суд зазначає наступне.

7.13 . Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік способів судового захисту визначає статті 16 ЦК України.

7.14 . Кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права. Звернення конкурсного кредитора із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство є одним із таких способів. Водночас можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

7.15 . Строки звернення до суду, як складова механізму реалізації права на судовий захист, є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012).

7.16. Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність, як строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

7.17 . В КУзПБ не встановлено спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника.

Водночас згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

7.18 . Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

7.19 . Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

7.20 . ЦК України, як основний акт цивільного законодавства, не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас, оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).

7.21 . За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених статтею 175 ГК України (подібний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №910/10116/18 та від 01.10.2019 у справі №910/12604/18).

7.22 . Колегія суддів звертається до висновку, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/15, згідно з яким у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.

Близького за змістом підходу щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство дотримується Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 у справі № 14/325"б".

7.23 . Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Тобто, названою статтею передбачено правило, згідно з яким суб`єктом звернення із заявою про застосування строків позовної давності є виключно сторона у спорі.

7.24 . Аналіз положень статті 45 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що розгляд кредиторських вимог у справі про банкрутство за своєю суттю є процесом, в якому беруть участь визначене названим Кодексом коло суб`єктів, зокрема заявник (конкурсний кредитор), інші кредитори, розпорядник майна та боржник, наділених певним обсягом прав та обов`язків, які кожен з них має право реалізувати під час такого розгляду. Визначення обсягу прав учасників, що беруть участь у розгляді заяви кредитора, має важливе значення для реалізації завдань процедури банкрутства, яка здійснюється за умови забезпечення дієвих заходів, що попереджають зловживання та гарантують рівномірне задоволення вимог усіх кредиторів неспроможного боржника.

7.25 . Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.09.2021 у справі №916/4644/15 дійшла висновку про те, що для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.

7.26 . Такий підхід враховує правову природу інституту банкрутства, забезпечує ефективне правове регулювання правовідносин банкрутства, зокрема розгляду кредиторських вимог в процедурі розпорядження майном боржника, оскільки забезпечує та надає можливість урахування прав й інтересів учасників такого розгляду. До того ж мінімізує вчинення недобросовісним боржником дій, спрямованих на завдання шкоди інтересам кредиторів через формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званим "дружнім кредитором").

7.27 . Не дивлячись на те, що постанова Верховного Суду у справі №916/4644/15 ухвалена після винесення оскаржуваних у справі № 904/709/20 рішень місцевого та апеляційного господарських судів, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

7.28 . Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи ОСОБА_1 , як кредитор, звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника - Корпорації "ВЕЕСВІ" у справі №904/709/20 про його банкрутство, що у розумінні статті 16 ЦК України є вимогою про захист свого майнового права та інтересу , і на заявлені майнові вимоги до боржника поширюються положення про позовну давність .

7.29 . Як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, розпорядник майна боржника звернувся до місцевого господарського суду з усною заявою (клопотанням) про застосування позовної давності до заявлених ОСОБА_1 вимог до боржника.

7.30 . Оскільки законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (відповідна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 09.04.2019 у справі №912/1104/18).

7.30 . Враховуючи, що розпорядник майна належить до кола осіб, які можуть звернутися із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника (пункт 7.23 цієї постанови), а також визнання судами попередніх інстанцій доведеною наявність заборгованості Корпорації ВЕЕСВІ" перед ОСОБА_1 за договором позики №01-12/14 від 01.12.2014, клопотання розпорядника майна про застосування позовної давності до вимог ОСОБА_1 не могло бути відхилено судом першої інстанції саме з тих підстав, що заявник не є стороною спірних правовідносин за вищезгаданим договором позики.

7.31 . Погодившись з висновком суду першої інстанції про відхилення клопотання розпорядника майна боржника з вищевказаних підстав, апеляційний суд в своїй постанові зазначив про те, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника 15.04.2020 - в межах трирічного строку, встановленого статтею 257 ЦК України. При цьому суд апеляційної інстанції керувався тим, що умовами договору не передбачено повернення суми позики частинами, а останній платіж отримано боржником 19.08.2017.

7.32 . Разом з цим, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суд апеляційної інстанції не врахував умови пункту 3.1. Договору позики, згідно з яким позикодавець надає позику протягом двадцяти днів з моменту підписання цього договору (01.12.2014), тоді як з встановлених судами попередніх інстанцій обставин слідує, що з попередньо визначеної у договорі суми позики у розмірі 2 000 000 грн боржнику у періоді з серпня 2015 року по серпень 2017 року окремими платежами було перераховано позику у загальному розмірі 521 258,47 грн.

7.33. Крім того, за умовами пункту 4.1 Договору позики строк позики становить один календарний рік з моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника. Оскільки спірна сума позики перераховувалася боржнику окремими платежами, то врахуванню підлягає саме дата надходження на банківський рахунок боржника кожного з таких платежів. Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував.

7.34 . Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

7.35. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

7.36. Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.37. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

7.38. Ухвалені у цій справі судові рішення наведеним вимогам не відповідають, оскільки припустившись неправильного застосування (тлумачення) норм матеріального права (статей 261, 267 ЦК України), попередні судові інстанції не оцінили доказів та не з`ясували обставин, пов`язаних з перебігом позовної давності за вимогами ОСОБА_1 , чим порушили вимоги статей 86, 236 ГПК України, про що вірно зазначено у касаційній скарзі.

7.39 . Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. В пункті 2 частини 1 статті 308 ГПК України визначено, що за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.2. Відповідно до частин 3-5 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

8.3. Враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

8.4. Під час нового розгляду судам належить врахувати викладене у цій постанові, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.

9. Судові витрати

9.1. У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі №904/709/20 скасувати.

3. Справу № 904/709/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 до Корпорації "ВЕЕСВІ" передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

Н. Г. Ткаченко