Ухвала

від 18.01.2022 по справі 904/709/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

18.01.2022м. ДніпроСправа № 904/709/20

За заявою ОСОБА_1 , м.Дніпро

до боржника Корпорації "ВЕЕСВІ" (49051, м.Дніпро, Самарський район, вул.Курсантська, буд.3, ідентифікаційний номер юридичної особи 30431695)

про визнання грошових вимог у розмірі 521 258, 47 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 4 204, 00 год.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Карпенко К.С.

Представники:

від заявника: не з`явився

від кредитора: не з`явився

від ліквідатора: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Справа №904/709/20 про банкрутство Корпорації "ВЕЕСВІ" (49051, м. Дніпро, Самарський район, вул. Курсантська, буд.3, ідентифікаційний номер юридичної особи 30431695) перебуває на стадії ліквідації.

Повноваження ліквідатора покладено на арбітражного керуючого Кірічок Віталія Вікторовича, який діє згідно свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1849 від 08.02.2018 (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, 27, прим.2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

16.03.2020 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі №904/709/20 про банкрутство Корпорації "ВЕЕСВІ" (49051, м.Дніпро, Самарський район, вул.Курсантська, буд.3, ідентифікаційний номер юридичної особи 30431695).

21.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання грошових вимог на суму 521 258, 47 грн. у справі №904/709/20 про банкрутство Корпорації "ВЕЕСВІ" (49051, м. Дніпро, Самарський район, вул. Курсантська, буд.3, ідентифікаційний номер юридичної особи 30431695).

Ухвалою суду від 27.04.2020 заяву ОСОБА_1 залишено без руху та зобов`язано останнього усунути недоліки заяви протягом 10 днів з дати отримання ухвали суду.

04.05.2020 від боржника надійшла відповідь на заяву ОСОБА_1 , за змістом якої боржник вважає вимоги кредитора такими, що підлягають визнанню та погашенню боржником у четвергу чергу.

05.05.2020 від розпорядника майна надійшов відзив на заяву ОСОБА_1 , за змістом якого розпорядник майна заперечує проти включення грошових вимог заявника до реєстру вимог кредиторів боржника, посилаючись на приписи ст. 295 ЦК України, зазначає про відсутність доказів реального виконання та настання правових наслідків договору, на який посилається заявник в обґрунтування своїх вимог. Разом з тим, розпорядник майна вказує, що надані кредитором копії прибуткових касових ордерів на підтвердження отримання грошових коштів боржником, не є належними доказами виконання договору, умовами якого передбачено надання позики шляхом безготівкового перерахування коштів на користь позичальника.

Заявою від 29.05.2020 заявником усунуто недоліки заяви, у зв`язку з чим ухвалою суду від 01.06.2020 заяву ОСОБА_1 призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 02.06.2020.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2020 розгляд заяви відкладено на 18.06.2020.

10.06.2020 від ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" надійшли заперечення на заяву, за змістом яких ініціюючий кредитор просить суд відхилити грошові вимоги заявника. В обґрунтування поданих заперечень ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" зазначає, що договір позики №01-12/14 від 01.12.2014 підписано ОСОБА_1 від позичальника та від позикодавця, що вказує на його нікчемність та відсутність підстав для визнання грошових вимог за заявою кредитора. Разом з тим, ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" вказує, що надані кредитором копії прибуткових касових ордерів на підтвердження отримання грошових коштів боржником, не є належними доказами виконання договору, умовами якого передбачено надання позики шляхом безготівкового перерахування коштів на користь позичальника.

16.06.2020 від Корпорації "ВЕЕСВІ" надійшли пояснення, за змістом яких боржник визнає вимоги кредитора у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.06.2020 розгляд заяви відкладено на 23.07.2020.

В судовому засіданні 23.07.2020 від розпорядника майна Кірічок В.В. надійшло усне клопотання про застосування строків позовної давності щодо вимог за Договором позики №01-12/14 від 01.12.2014.

Ухвалою суду від 23.07.2020, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021, визнано грошові вимоги ОСОБА_1 , м. Дніпро до Корпорації "ВЕЕСВІ" (49051, м. Дніпро, Самарський район, вул. Курсантська, буд.3, ідентифікаційний номер юридичної особи 30431695) на суму 4 204, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 521 258, 47 грн. (основна заборгованість) - 4 черга задоволення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" задоволено. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі №904/709/20 скасовано.

Справу № 904/709/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 до Корпорації "ВЕЕСВІ" передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2021 справу № 904/709/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 до Корпорації "ВЕЕСВІ" передано на новий розгляд судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою суду від 28.12.2021 прийнято до розгляду справу № 904/709/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 до Корпорації "ВЕЕСВІ" в судовому засіданні, призначеному на 18.01.2022 о 11:00 год .

18.01.2022 від арбітражного керуючого Кірічка В.В. електронною поштою надійшла заява №02-01-04/79 від 17.01.2022 про проведення судового засідання без участі ліквідатора.

В судове засідання, призначене 18.01.2022, представники заявника, боржника та ліквідатор не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та Корпорацією "ВЕЕСВІ", як позичальником, укладено договір позики №01-12/14 від 01.12.2014, умовами якого передбачалося надання позичальнику безвідсоткової позики у сумі 2 000 000,00 грн на строк - один календарний рік з моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника.

На виконання умов договору позики за період з серпня 2015 року по серпень 2017 року ОСОБА_1 надано Корпорації "ВЕЕСВІ" позику на загальну суму 521 258,47 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Операції з внесення ОСОБА_1 оспорюваних сум до каси підприємства на підставі прибуткових касових ордерів відображені у касовій книзі Корпорації "ВЕЕВСІ".

Отримана сума позики не повернута боржником.

Відповідно до постанови Верховного суду від 30.11.2021 у цій справі, переглядаючи ухвалені у цій справі судові рішення щодо вимог ОСОБА_1 , суд відхилив доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права з огляду на неврахування відсутності належного документального підтвердження надходження коштів на банківський рахунок боржника від ОСОБА_1 (пункт 5.1. постанови) як такі, що стосуються переоцінки вже оцінених судами першої та апеляційної інстанцій доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 300 ГПК України.

При цьому, відносно обґрунтування касаційної скарги в частині застосування позовної давності за заявою розпорядника майна (пункт 5.2 постанови), Касаційний господарський суд зазначив наступне.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік способів судового захисту визначає статті 16 ЦК України.

Кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права. Звернення конкурсного кредитора із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство є одним із таких способів. Водночас можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки звернення до суду, як складова механізму реалізації права на судовий захист, є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012).

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність, як строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

В КУзПБ не встановлено спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника.

Водночас згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

ЦК України, як основний акт цивільного законодавства, не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас, оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених статтею 175 ГК України (подібний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №910/10116/18 та від 01.10.2019 у справі №910/12604/18).

Колегія суддів звернулась до висновку, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/15, згідно з яким у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.

Близького за змістом підходу щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство дотримується Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 у справі № 14/325"б".

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Тобто, названою статтею передбачено правило, згідно з яким суб`єктом звернення із заявою про застосування строків позовної давності є виключно сторона у спорі.

Аналіз положень статті 45 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що розгляд кредиторських вимог у справі про банкрутство за своєю суттю є процесом, в якому беруть участь визначене названим Кодексом коло суб`єктів, зокрема заявник (конкурсний кредитор), інші кредитори, розпорядник майна та боржник, наділених певним обсягом прав та обов`язків, які кожен з них має право реалізувати під час такого розгляду. Визначення обсягу прав учасників, що беруть участь у розгляді заяви кредитора, має важливе значення для реалізації завдань процедури банкрутства, яка здійснюється за умови забезпечення дієвих заходів, що попереджають зловживання та гарантують рівномірне задоволення вимог усіх кредиторів неспроможного боржника.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.09.2021 у справі №916/4644/15 дійшла висновку про те, що для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.

Такий підхід враховує правову природу інституту банкрутства, забезпечує ефективне правове регулювання правовідносин банкрутства, зокрема розгляду кредиторських вимог в процедурі розпорядження майном боржника, оскільки забезпечує та надає можливість урахування прав й інтересів учасників такого розгляду. До того ж мінімізує вчинення недобросовісним боржником дій, спрямованих на завдання шкоди інтересам кредиторів через формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званим "дружнім кредитором").

Не дивлячись на те, що постанова Верховного Суду у справі №916/4644/15 ухвалена після винесення оскаржуваних у справі № 904/709/20 рішень місцевого та апеляційного господарських судів, колегія суддів зазначила, що відповідно до положень частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи ОСОБА_1 , як кредитор, звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника - Корпорації "ВЕЕСВІ" у справі №904/709/20 про його банкрутство, що у розумінні статті 16 ЦК України є вимогою про захист свого майнового права та інтересу, і на заявлені майнові вимоги до боржника поширюються положення про позовну давність.

Як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, розпорядник майна боржника звернувся до місцевого господарського суду з усною заявою (клопотанням) про застосування позовної давності до заявлених ОСОБА_1 вимог до боржника.

Оскільки законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (відповідна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 09.04.2019 у справі №912/1104/18).

Крім того, заява про застосування строків позовної давності міститься в заяві арбітражного керуючого Кірічок В.В. вих. №02-01-04/79 від 17.01.2022.

Враховуючи, що розпорядник майна належить до кола осіб, які можуть звернутися із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника (пункт 7.23 постанови), а також визнання судами попередніх інстанцій доведеною наявність заборгованості Корпорації ВЕЕСВІ" перед ОСОБА_1 за договором позики №01-12/14 від 01.12.2014, клопотання розпорядника майна про застосування позовної давності до вимог ОСОБА_1 не могло бути відхилено судом першої інстанції саме з тих підстав, що заявник не є стороною спірних правовідносин за вищезгаданим договором позики.

Погодившись з висновком суду першої інстанції про відхилення клопотання розпорядника майна боржника з вищевказаних підстав, апеляційний суд в своїй постанові зазначив про те, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника 15.04.2020 - в межах трирічного строку, встановленого статтею 257 ЦК України. При цьому суд апеляційної інстанції керувався тим, що умовами договору не передбачено повернення суми позики частинами, а останній платіж отримано боржником 19.08.2017.

Разом з цим, при визначенні початку перебігу строку позовної давності слід враховувати умови пункту 3.1. Договору позики, згідно з яким позикодавець надає позику протягом двадцяти днів з моменту підписання цього договору (01.12.2014), тоді як з матеріалів справи слідує, що з попередньо визначеної у договорі суми позики у розмірі 2 000 000 грн боржнику у періоді з серпня 2015 року по серпень 2017 року окремими платежами було перераховано позику у загальному розмірі 521 258,47 грн.

Крім того, за умовами пункту 4.1 Договору позики строк позики становить один календарний рік з моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника. Оскільки спірна сума позики перераховувалася боржнику окремими платежами, то врахуванню підлягає саме дата надходження на банківський рахунок боржника кожного з таких платежів .

Враховуючи викладене оскільки заява з грошовими вимогами подана ОСОБА_1 21.04.2020, підлягає застосуванню строк позовної давності щодо грошових вимог, які виникли на підставі квитанцій до прибуткового касового ордеру за період з 19.08.2015 по 12.04.2017, а саме: № 8 від 19.08.2015 на суму 57 500,00 грн, №4 від від 11.03.2016 на суму 28 786,32 грн, №6 від 12.04.2016 на суму 32 081,32 грн, №17 від 21.12.2015 на суму 21 227,00 грн, № 1 від 03.02.2016 на суму 17 720,08 грн, № 15 від 10.12.2015 на суму 6 090,00 грн, №16 від 18.12.2015 на суму 9810,00 грн, № 10 від 17.09.2015 на суму 30 770,12 грн, № 13 від 20.11.2015 на суму 29911,40 грн, №11 від 12.07.2016 на суму 18 125,58 грн, № 13 від 26.07.2016 на суму 18351,62 грн, №8 від 05.05.2016 на суму 10 140,00 грн, №9 від 24.05.2016 на суму 17 780,32 грн, №19 від 21.10.2016 на суму 18351,63 грн, № 21 від 19.12.2016 на суму 36 703, 23 грн, № 15 від 19.08.2016 на суму 18 351,62 грн, № 17 від 23.09.2016 на суму 18 351,62 грн, № 5 від 24.03.2017 на суму 18 032,00 грн, № 7 від 12.04.2017 на суму 18 032,00 грн, № 1 від 16.01.2017 на суму 19 430,77 грн, № 3 від 27.02.2017 на суму 18 032,00 грн., №5 від 24.03.2017 на суму 18 032,00 грн, №1 від 12.04.2017 на суму 18 032,00 грн.

За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника

Згідно ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

За змістом частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

З огляду на обґрунтованість грошових вимог заяви ОСОБА_1 за період з 23.05.2017 по 19.08.2017, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами до Корпорації "ВЕЕСВІ" на загальну суму 61 685,84 грн., яка підлягає погашенню у наступному порядку:

- 1 черга - 4 204, 00грн. (витрати по сплаті судового збору);

- 4 черга - 57 481,84 грн. (основна заборгованість за період з 23.05.2017 по 19.08.2017 згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру № 9 від 23.05.2017, №11 від 07.06.2017, №13 від 10.07.2017, №15 від 19.08.2017).

Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 91, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_2 ) до Корпорації "ВЕЕСВІ" (49051, м. Дніпро, Самарський район, вул. Курсантська, буд.3, ідентифікаційний номер юридичної особи 30431695) на суму 4 204, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 57 481,84 грн. (основна заборгованість за період з 23.05.2017 по 19.08.2017 згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру № 9 від 23.05.2017, №11 від 07.06.2017, №13 від 10.07.2017, №15 від 19.08.2017)- 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Вимоги ОСОБА_1 , які виникли на підставі квитанцій до прибуткового касового ордеру за період з 19.08.2015 по 12.04.2017, а саме: № 8 від 19.08.2015 на суму 57 500,00 грн, №4 від 11.03.2016 на суму 28 786,32 грн, №6 від 12.04.2016 на суму 32 081,32 грн, №17 від 21.12.2015 на суму 21 227,00 грн, № 1 від 03.02.2016 на суму 17 720,08 грн, № 15 від 10.12.2015 на суму 6 090,00 грн, №16 від 18.12.2015 на суму 9810,00 грн, № 10 від 17.09.2015 на суму 30 770,12 грн, № 13 від 20.11.2015 на суму 29911,40 грн, №11 від 12.07.2016 на суму 18 125,58 грн, № 13 від 26.07.2016 на суму 18351,62 грн, №8 від 05.05.2016 на суму 10 140,00 грн, №9 від 24.05.2016 на суму 17 780,32 грн, №19 від 21.10.2016 на суму 18351,63 грн, № 21 від 19.12.2016 на суму 36 703, 23 грн, № 15 від 19.08.2016 на суму 18 351,62 грн, № 17 від 23.09.2016 на суму 18 351,62 грн, № 5 від 24.03.2017 на суму 18 032,00 грн, № 7 від 12.04.2017 на суму 18 032,00 грн, № 1 від 16.01.2017 на суму 19 430,77 грн, № 3 від 27.02.2017 на суму 18 032,00 грн, №5 від 24.03.2017 на суму 18 032,00 грн, №1 від 12.04.2017 на суму 18 032,00 грн - відхилити, як такі, що подані зі спливом строку позовної давності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 18.01.2022.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 20.01.2022.

Суддя А.Є. Соловйова