Рішення

від 23.09.2021 по справі 607/17331/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2021 Справа №607/17331/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Комінярської О.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ванкевича А.В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Боднар О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Чопик Ірини Ярославівни про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права приватної власності на Ѕ частину спільного майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 в якому просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з в період з серпня 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (день смерті ОСОБА_3 ); визнати земельну ділянку площею 0,0198 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,16 га, яка розташована в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, житловий будинок з мансардою і терасою, загальною площею 291,1 кв.м., який розташований в с. Смиківці Тернопільського району, Тернопільської області, автомобіль марки ВАЗ 21703, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного вище майна.

В обґрунтування вимог зазначено, що починаючи з серпня 1998 року, позивач та ОСОБА_3 , почали проживати разом однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. Місцем їхнього спільного проживання була її власна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . В даній квартирі, також, проживає її син від попереднього шлюбу - ОСОБА_4 . Фактично від моменту початку спільного проживання, вони почали вести спільне господарство, що виражалося у веденні та плануванні їхнього сімейного бюджету, вони разом несли витрати на утримання житла, спільно відпочивали, здійснювали покупки продуктів харчування, будівельних матеріалів для здійснення ремонтних робіт та інших речей загального вжитку. В іншому зареєстрованому шлюбі ні позивач, ні ОСОБА_3 за час їх спільного проживання не перебували. В період їх спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ними за спільні кошти було придбано та зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 наступне майно: на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки за №2558 від 06 липня 2004 року, для ведення особистого селянського господарства, придбано земельну ділянку площею 0,0198 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ; на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки за №2554 від 06 липня 2004 року, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, придбано земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ; на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки за №1120 від 14 червня 2004 року, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд придбано земельну ділянку площею 0,16 га, яка розташована в с. Смиківці Тернопільського району, Тернопільської області на якій згодом, ними було розпочато будівництво житлового будинку, яке було завершене в 2010 році, також, в 2007 році ними був придбаний легковий автомобіль марки ВАЗ 21703, 2007 року випуску, р.н НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому вищевказане майно. Відповідач ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Чопик Ірини Ярославівни із заявою, про прийняття спадкового майна, яке було зареєстроване за ОСОБА_3 . Тому, з метою захисту своїх майнових прав при оформленні спадкоємцями спадкових прав на майно, яке належало за життя спадкодавцю, вона вимушена звернутись до суду з даним позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання майна спільною сумісною власністю, оскільки встановлені в суді факти та обставини впливатимуть на обсяг спадкового майна. Враховуючи зазначене вище, вважає, що придбане під час їх з ОСОБА_3 спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу майно, яке зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах.

Ухвалою судді від 15 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

09 листопада 2020 року судом отримано та зареєстровано відзив на позов згідно якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав. ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою покійного ОСОБА_3 часто з ним спілкувалася, була із ним у добрих стосунках, знала, що той через свої погляди на життя, не хоче одружуватися і бажає зберегти свій статус холостяка, про що він відкрито та часто говорив. Хоча, позивач та ОСОБА_3 перебували у стосунках із 1998 року, тобто більше 20 років, але від тоді у них не було жодних перепон аби зареєструвати шлюб офіційно: ні батьків чи інших родичів, близьких людей які були б проти укладення шлюбу, ні різного віросповідання, ні будь-яких інших вагомих підстав для неукладення шлюбу. Тому, факт такого тривалого неукладення шлюбу свідчить про небажання або ОСОБА_3 або ОСОБА_1 оформляти шлюб. У позовній заяві позивач стверджує, що між нею та ОСОБА_3 існували сімейні відносини, були взаємні права та обов`язки. Водночас на підтвердження такого, нею не подано достатніх доказів, а лише стверджено, що вони проживали спільно. Крім того, необґрунтованим є і факт ведення позивачкою та ОСОБА_3 спільного господарства та набуття у спільну власність майна. Так, усе майно, про яке зазначає позивач, зокрема земельні ділянки, житловий будинок та легковий автомобіль, були зареєстровані на ім`я ОСОБА_3 . Достатніх доказів майнової участі позивача у придбані вказаного майна нею не додано. До того ж, позивач не подала доказів цільового використання будівельних матеріалів придбаних для будівництва спірного житлового будинку у с. Смиківці, зокрема невідомо куди вона їх застосувала, чи то на будівництво будинку у с. Смиківці чи на ремонт у власній квартирі в м. Тернопіль, чи на будь-який інший об`єкт нерухомості. Крім того, покійний ОСОБА_3 був посадовою особою державного підприємства Тернопільстандартметрологія , на якого поширювалися вимоги Закону України Про запобігання корупції щодо декларування. Так, аналізуючи декларації ОСОБА_3 за 2016-2020 роки, вбачається, що останній не вважав за потрібне визнавати позивача ОСОБА_1 як члена власної сім`ї. У жодній із декларацій ніяким чином не згадана ОСОБА_1 , як член сім`ї покійного, не згадано про майно позивача, як члена його сім`ї, тощо. Таким чином, позовні вимоги не підлягають до задоволення, так як між позивачем та ОСОБА_3 не були встановлені, а ні сімейні, а ні шлюбні відносини, а тому немає жодних правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину майна ОСОБА_3

25 листопада 2020 року позивачем надано суду відповідь на відзив у якій зазначено, що відповідач не спростувала належними та допустимими доказами аргументи позовної заяви. При цьому ОСОБА_2 підтверджує, що позивач перебувала із ОСОБА_3 в достатньо близьких відносинах більше ніж 20 років і одночасно з цим не визнає, що їх відносини, які справді були близькими, сформувалися в зв`язку із нерозривним спільним проживанням, веденням спільного господарства, на основі взаємного почуття поваги та любові один до одного, що відповідач тривалий час спостерігала особисто спільно проживаючи із ними в квартирі позивача. Щодо тверджень відповідача стосовно того, що ОСОБА_3 не бажав визнавати позивача, як члена своєї сім`ї не зазначивши про неї дані в щорічній декларації вважає хибним та таким що спростовуються іншими доказами, оскільки через неоднозначний підхід щодо зазначення відомостей стосовно членів сім`ї, позивачем та ОСОБА_3 було прийнято рішення про невідображення її особистих даних та її майна в поданих ним щорічних деклараціях. Неподання ОСОБА_3 в щорічних деклараціях її даних ніяким чином не впливало на їхні сімейні відносини. Крім того, її бюджет з ОСОБА_3 був спільним, кошти на харчування, відпочинок, придбання нерухомості чи будь яких інших речей завжди відбувалося з їхнього сімейного бюджету. Також, розмір її заробітної плати завжди був більший за встановлений середній рівень заробітної плати в державі, що давало їй фінансову змогу приймати будь-яку участь у спільних витратах її сім`ї. Стосовно підтвердження цільового використання придбаних нею будівельних матеріалів вказує на графу назва товару у виписці щодо придбання товарів, в якій крім переліку придбаного товару також зазначена адреса його кінцевого постачання. Враховуючи викладене просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

08 грудня 2020 року відповідач надала суду письмові заперечення у яких вказує на те, що позивач, як у відповіді на відзив, так і в позовній заяві не навела достатніх та переконливих доказів на підтвердження того, що між нею і покійним братом відповідачки існували сімейні відносини, які є підставою для визнання за нею права власності на частку у його майні. Покійний ОСОБА_3 не визнавав позивача ОСОБА_1 членом своєї сім`ї та не мав із нею спільного бюджету, оскільки жодного разу не вказав такого у своїх деклараціях, ОСОБА_1 не мала зареєстрованого місця проживання у будинку за адресою АДРЕСА_3 , єдиним платником земельного податку був лише ОСОБА_3 , також вигодонабувачем за договором страхування життя ОСОБА_3 крім позивача є ОСОБА_5 (племінниця ОСОБА_3 та донька відповідача ОСОБА_2 ), що також ставить під сумнів існування та міцність сімейних відносин позивача із покійним ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав зазначених у відзиві на позов.

Третя особа приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І.Я. в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.

За результатами розгляду справи судом встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Тернополі Тернопільської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 видане Виконавчим комітетом Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 21 квітня 2020 року, актовий запис №03.

Після смерті останнього відкрилася спадщина на наступне належне йому майно.

Земельну ділянку площею 0,019828 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території АДРЕСА_1 придбану ОСОБА_3 за ціною 1 600 грн. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 липня 2004 року посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О. за номером в реєстрі 2558.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 09 серпня 2005 року Тернопільським міським управлінням земельних ресурсів видано ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №417223 площею 0,0198 га, розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000150020014.

Земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована на території АДРЕСА_1 набуту у власність ОСОБА_3 за ціною 8 000 грн. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 липня 2004 року посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О. за номером в реєстрі 2554.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 09 серпня 2005 року Тернопільським міським управлінням земельних ресурсів видано ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №417222 площею 0,1000 га, розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000150020013.

Земельну ділянку площею 0,16 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області придбану ОСОБА_3 за ціною 15 554,59 грн. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 червня 2004 року посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Будз Н.Є. за номером в реєстрі 1120.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 16 липня 2005 року Тернопільським районним відділом земельних ресурсів видано ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №012470 площею 0,16 га, розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, 6125287500020011015.

Домоволодіння по АДРЕСА_3 , право приватної власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 у Тернопільському районному госпрозрахунковому бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 32102160, що вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 видане Смиковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 18 листопада 2010 року.

Приблизна ринкова вартість вказаного домоволодіння згідно інтернет-ресурсів становить 3 000 000 грн.

Згідно довідки №123 виданої Смиковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 24 квітня 2020 року, житловий будинок з надвірними будівля і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_3 , рахується за померлим ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . На день смерті ОСОБА_3 у вказаному житловому будинку крім померлого ніхто не був зареєстрований.

Автомобіль марки ВАЗ , модель 21703, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Приблизна ринкова вартість вказаного автомобіля згідно інтернет-ресурсів становить 85 320 грн.

Приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І.Я. після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведено спадкову справу №72/2020.

Згідно інформації з Спадкового реєстру заповіти від імені ОСОБА_3 не посвідчувалися.

24 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Чопик Ірини Ярославівни із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_3 .

02 червня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Чопик Ірини Ярославівни із заявою про прийняття спадщини після смерті її брата ОСОБА_3 .

Згідно довідки №121 виданої Смиковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_1 проживала без реєстрації в АДРЕСА_3 , разом з померлим ОСОБА_3 котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . З ним проживала разом до дня смерті, вели спільне господарство.

Зазначене також підтверджується актами обстеження житлових умов від 21 квітня 2020 року, 12 жовтня 2020 року.

Згідно довідки №341 виданої ДП Дружба сервіс-житло 2 ПП Дружба сервіс-житло 1 ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_4 та до складу її сім`ї входить брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований по вищевказаній адресі з 10 жовтня 1982 року по 12 жовтня 2016 року.

Відповідно до довідки №48 виданої Тернопільською обласною організацією Українського товариства мисливців та рибалок 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 працевлаштована на посаду бухгалтера у вказаній організації та за період з грудня 2019 року по січень 2020 року отримала дохід в розмірі 106 865,70 грн.

В період з 25 травня 2008 року по 25 листопада 2018 року ОСОБА_1 здійснювала закупівлю будівельних матеріалів та устаткування у ТОВ Торгова група Арс-Кераміка на загальну суму 40 490,79 грн., що вбачається з виписки щодо придбання товарів по картці клієнта ОСОБА_1 № НОМЕР_6 .

Згідно щорічних декларацій ОСОБА_3 поданих як особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період 2016, 2017, 2018, 2019 роки та з 01 січня 2020 року по 29 лютого 2020 року, останній задекларував рухоме та нерухоме майно, доходи, грошові активи, які перебувають у його власності, членів сім`ї та належного їм майна у декларації не вказано.

На підставі заяви страхувальника 07 квітня 2010 року між Компанією страхування життя Універсальна та ОСОБА_3 укладено поліс страхування життя №1070100493 згідно якого страхувальник та застрахована особа ОСОБА_3 застрахував власне життя, термін страхового покриття з 18 березня 2010 року по 17 березня 2015 року, страховий платіж 95,05 грн. щомісяця, страхова сума на випадок смерті 5 000 грн., вигодонабувач ОСОБА_1 .

В судовому засіданні також були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він являється сусідом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з якими познайомився у 2006 році. У цей час вони майже одночасно розпочали будівництво. Тому враховуючи спільний інтерес стосовно будівництва та ремонту вони частіше спілкувалися та у них зав`язалися дружні відносини. ОСОБА_8 був назначений старшим по вулиці, де розпочиналось будівництво. Неодноразово проводились збори, суботніки. Від кожного будинку хтось був присутній. На збори завжди приходили ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Про те, що ця пара не була офіційно одружена свідок ОСОБА_8 дізнався недавно. В мобільному телефоні ОСОБА_9 в нього була записана, як ОСОБА_10 . Всі хто проживає на вулиці знали їх, як чоловіка і жінку. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 майже завжди приїздили в ОСОБА_13 разом. Дуже рідко ОСОБА_14 працювала на городі одна. Також він знайомий із рідною сестрою ОСОБА_1 , яка допомагала ОСОБА_11 на городі. При знайомстві з сім`єю ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , останній представив її, як свою дружину. Влітку вони на дачі знаходились дуже часто і завжди разом, ОСОБА_11 виконувала роботи на городі, в садку, а ОСОБА_16 в свою чергу виконував роботу притаманну для чоловіка. Коли збирались кошти на якісь потреби з будинку, не було ніякої різниці чи то платила ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 . Вони вважалися однією спільною сім`єю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 є рідним сином ОСОБА_1 . Пояснив, що з ОСОБА_3 він знайомий протягом 30 років, із яких 22 роки з останнім прожила його мати ОСОБА_17 . Він проживав разом з мамою та ОСОБА_3 однією сім`єю. ОСОБА_18 вів з матір`ю спільне господарство, проживали вони в одній кімнаті. Будівництво будинку в АДРЕСА_3 здійснювалося за спільні кошти його матері та ОСОБА_3 . Також він знайомий з рідною сестрою ОСОБА_3 . Остання була декілька років прописана у квартирі, де проживали його мати з ОСОБА_19 , останні роки дуже часто приходила в гості. Участі у будівництві будинку в с. Смиківці рідна сестра ОСОБА_2 не приймала. Будівництво велося спільними силами та коштами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_20 засвідчила, що являється сусідкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_5 . ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знає багато років. Останні завжди були поряд один з одним. Разом скрізь ходили, їздили на придбану дачу, разом верталися, ОСОБА_3 завжди був доглянутий. У жодного із сусідів не виникало сумнівів стосовно перебування ОСОБА_11 та ОСОБА_15 в шлюбі, оскільки вони були ідеальною парою.

Свідок ОСОБА_21 є похресницею ОСОБА_3 . Підтвердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом. Вона та її батьки неодноразово приїздили в гості на свята до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на квартиру по АДРЕСА_5 , де разом святкували, про що свідчать спільні фотографії. Те, що останні не були офіційно в зареєстрованому шлюбі вона знала, але завжди сприймала їх як родину. В них були хороші відносини.

Свідок ОСОБА_22 пояснив, що з 2010 по 2012 роки він працював у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , щоденно виконував будівельні роботи. Безпосередньо всі питання на рахунок будівництва, закупки матеріалу, розрахунку велося спільно ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . На момент відсутності одного із подружжя, грошовий розрахунок проводився іншим із подружжя. При знайомстві з ним ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не представлялись чи вони чоловік та жінка. Але завжди були разом присутні на будівництві, вирішували спільно питання. Тому свідок вважав, що вони є подружжям. Рідну сестру ОСОБА_2 . ОСОБА_22 бачив один раз, вони приїздила на дачу. В допомозі будівництва будинку по АДРЕСА_3 приймав також участь син ОСОБА_23 ОСОБА_4 та її племінник.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 суду пояснила, що познайомилася з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час будівництва їх спільного будинку в с. Смиківці, де її чоловік ОСОБА_22 працював. Розрахунок за виконані роботи проводили як ОСОБА_3 так і ОСОБА_1 , тобто або разом, або кимось одним. Зі сторони вони здавалися однією сім`єю.

Свідок ОСОБА_25 знайома з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки з останньою деякий період часу знаходилася за кордоном на заробітках. Пояснила, що вказану сім`ю знає багато років. Вони часто їздили сім`ями разом відпочивати, святкували свята. На вказаних заходах ОСОБА_3 був завжди разом з ОСОБА_1 . Вони жили як чоловік з жінкою, але офіційних відносин ОСОБА_3 не бажав. ОСОБА_2 неодноразово надсилала із-за кордону посилки на ім`я брата ОСОБА_3 , також позичала гроші на будівництво дачі. Чула, як ОСОБА_3 неодноразово згадував свою племінницю ОСОБА_26 , тобто доньку рідної сестри, та те, що все його майно, він хоче залишити їй.

Свідок ОСОБА_27 являється близьким товаришем ОСОБА_3 . Пояснив, що його товариш ОСОБА_3 проживав разом із ОСОБА_1 у цивільному шлюбі. Офіційно одружуватися він не хотів. Своє набуте майно він мав намір передати своїй племінниці ОСОБА_26 . Всі рішення він однозначно приймав сам. За чиї кошти будувався будинок в с. Смиківці і був придбаний автомобіль йому невідомо.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка племінниця ОСОБА_3 та рідна донька ОСОБА_2 - ОСОБА_26 пояснила, що знаходилась дуже в гарних, теплих і люблячих відносинах з ОСОБА_3 . Він часто приїздив до неї в гості, де неодноразово нагадував, що має намір все майно переписати на користь останньої. Їй відомо, що ОСОБА_2 висилала кошти із-за кордону на будівництво будинку в с. Смиківці ОСОБА_3 , на лікування та на пам`ятник діду. 20 000 доларів США вона передавала ОСОБА_3 . Чи вкладала частину коштів ОСОБА_1 в будівництво їй невідомо.

Свідок ОСОБА_28 суду пояснила, що є однокласницею і гарною подругою ОСОБА_2 . Вона давно знайома з ОСОБА_3 і його сестрою ОСОБА_2 . Як в брата і сестри в них були дуже хороші та дружні стосунки. Вони завжди один одному допомагали. Він опікувався своєю племінницею. Приблизно 20 років ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом по АДРЕСА_5 . Відносини між ними були добрі, але офіційно зареєстровувати їх ОСОБА_3 не хотів. Зі слів ОСОБА_3 їй стало відомо, що будівництво будинку він здійснює для своєї племінниці ОСОБА_26 . Чи вкладала кошти в це будівництво ОСОБА_1 їй невідомо.

Свідок ОСОБА_29 , яка є подругою ОСОБА_2 , пояснила, що давно знає відповідачку і завжди підтримує з нею зв`язок. Одного разу, знаходячись в гостях у відповідачки, вона на власні очі бачила як ОСОБА_2 давала своєму братові ОСОБА_3 гроші.

Щодо вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу сторін суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом із тим згідно зі ст.74 СК якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні ст. 74 СК слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для визнання осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.

Як наголошує ВСУ у п. 20 постанови пленуму №11 від 21.12.2007 Про судову практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , при застосуванні ст. 72 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Оскільки відносини між подружжям мають насамперед глибоко особистий характер, то й правовому регулюванню особистих немайнових відносин у сімейному праві надається особливе значення. Суспільні зв`язки, що складаються в сім`ї, є глибоко особистими, багато в чому інтимними і ґрунтуються на почуттях любові та взаємної прихильності. В новому Сімейному кодексі, порівняно з КЗпШС, збільшена кількість норм, які регулюють особисті немайнові відносини подружжя. Проте, велика кількість особистих відносин між подружжям знаходиться поза сферою правового регулювання. В силу своєї делікатності та інтимності вони не піддаються зовнішньому впливу, що вказує на їх особливий характер.

До особистих немайнових прав подружжя СК відносить ті, які є найбільш важливими та на які можна впливати нормами сімейного права. Це право на материнство та батьківство; право на повагу до своєї індивідуальності; право на духовний розвиток; право на зміну прізвища; право на розподіл обов`язків та спільне вирішення питань життя сім`ї; право на особисту свободу.

Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 СК є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов`язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; спільне вирішення питань материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, інших питань життя сім`ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов`язок подружжя щодо побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільної турботи про матеріальне забезпечення сім`ї та розвиток дітей.

Відтак суд зазначає, що первісним чинником з метою визначення чи перебувають особи у відносинах, тотожних загальновизнаному поняттю сім`ї , є встановлення наявності у осіб спільних особистих немайнових прав та обов`язків - врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.

Разом з цим, позивач просить встановити факт проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з серпня 1998 року по день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак, СК України набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України. Кодекс про шлюб та сім`ю Української РСР, який діяв до 01 січня 2004 року, таких положень не містив. Тому вказаний факт може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року, про що також зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2020 року у справі №546/912/16-ц.

З огляду на наведене, системний аналіз наявних доказів дозволяє суду дійти висновку про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам сім`ї, в період з 01 січня 2004 року і до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки цей факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та показами допитаних в судовому засіданні свідків, достовірність яких сумнівів не викликає.

Щодо визнання спірного майна спільною сумісною власністю сторін суд виходить із наступного.

Пунктом 3 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 08 лютого 2021 року, справа № 450/559/18 (провадження № 61-21509св19).

На час придбання земельної ділянки площею 0,0198 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,16 га, яка розташована в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, житлового будинку з мансардою і терасою, загальною площею 291,1 кв.м., який розташований в с. Смиківці Тернопільського району, Тернопільської області, автомобіля марки ВАЗ 21703, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , позивач з ОСОБА_3 проживали разом та вели спільний побут, мали спільний сімейний бюджет, тобто проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу

Відтак на підставі наданих позивачем письмових доказів та показів свідків наданих під час розгляду справи, суд приходить до переконання, що земельна ділянка площею 0,0198 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,16 га, яка розташована в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, житловий будинок з мансардою і терасою, загальною площею 291,1 кв.м., який розташований в с. Смиківці Тернопільського району, Тернопільської області, автомобіль марки ВАЗ 21703, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 набуті ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в результаті спільної праці за спільні кошти під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період встановлений судом, а тому є спільною сумісною власністю.

Щодо поділу спільного майна.

За змістом положень статей 1216, 1218, 1261, частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Суд звертає увагу на те, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Статтями 11-13 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

З урахуванням викладено вище суд вважає, що вимоги позивача щодо поділу земельної ділянки площею 0,0198 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,16 га, яка розташована в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, житлового будинку з мансардою і терасою, загальною площею 291,1 кв.м., який розташований в с. Смиківці Тернопільського району, Тернопільської області, автомобіля марки ВАЗ 21703, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивачем доведено, що спірне майно було придбано за спільні кошти подружжя, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та показами свідків.

У справі, яка розглядається, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно не спростована.

Заперечуючи проти позову в частині визнання права власності на спірне майно відповідач наполягали на тому, що спірне майно є особистою власністю ОСОБА_3 , оскільки зареєстроване на нього, при цьому між позивачем та ОСОБА_3 не було сімейних чи шлюбних відносин та він не бажав їх узаконити у спосіб передбачених законом.

Однак належних та допустимих доказів щодо придбання спірного майна за особисті кошти ОСОБА_3 , суду не надано.

Таким чином враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що позивач ОСОБА_9 в період спільного проживання без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , за спільні кошти придбали спірне майно, а відтак в порядку поділу спільного майна слід визнати за ОСОБА_30 право приватної власності на: 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0198 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6110100000150020014; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6110100000150020013; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,16 га, в с. Смиківці, Тернопільського району Тернопільської області із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6125287500020011015; 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 з підвалом, мансардою і терасою, загальною площею 291,1 кв.м.; 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 21703, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 .

Також судом враховується презумпція спільності майна, набутого за час шлюбу, яка відповідачами в судовому засіданні спростована не була.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10 510 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-268, 270, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 із 01 січня 2004 року і до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 наступне майно:

-земельну ділянку площею 0,0198 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6110100000150020014;

-земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6110100000150020013;

-земельну ділянку площею 0,16 га, в с. Смиківці, Тернопільського району Тернопільської області із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6125287500020011015;

-житловий будинок АДРЕСА_3 з підвалом, мансардою і терасою, загальною площею 291,1 кв.м.;

-автомобіль марки ВАЗ 21703, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 .

В порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на:

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0198 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6110100000150020014;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6110100000150020013;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,16 га, в с. Смиківці, Тернопільського району Тернопільської області із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6125287500020011015;

- 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 з підвалом, мансардою і терасою, загальною площею 291,1 кв.м.;

- 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 21703, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 .

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 10510 (Десять тисяч п`ятсот десять) гривень сплаченого позивачем судового збору.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_8 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код: НОМЕР_9 ).

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич