Постанова

від 01.12.2021 по справі 390/838/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 грудня 2021 року м. Кропивницький

справа № 390/838/20

провадження № 22-ц/4809/1403/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дуковського О. Л., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2021 року у складі головуючого судді Мохонько В. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

25.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просив встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що батько - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та мати ще до його народження перебували у фактичних шлюбних відносинах та спільно проживали. Вони вели спільне господарство мали спільний бюджет, мали взаємні права та обов`язки по відношенню один до одного, тобто проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від спільного життя народився ОСОБА_1 . Пізніше батьки зареєстрували свої фактичні шлюбні відносини.

У шлюбі у батьків крім позивача народилися ще сестри: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 .

Батько останнім часом постійно мешкав з позивачем та його родиною. Він піклувався про батька, який знаходився фактично на утриманні позивача. ІНФОРМАЦІЯ_4 батько - ОСОБА_6 помер. Після смерті ОСОБА_6 позивач проводив обряд поховання, отримав на це одноразову допомогу від держави. Крім того, зберігає та використовує після смерті батька речі повсякденного вжитку та документи померлого.

Також вказує, що подав у нотаріальну контору - приватному нотаріусу Панчишиній С.С. заяву про прийняття спадщини на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. 05 серпня 2013 року з реєстровим №878, складеного померлим ОСОБА_6 . Крім нього заяву про прийняття спадщини після смерті батька також подали спадкоємці за законом - непрацездатні діти померлого (такі, що мають право на обов`язкову частку у спадщині згідно статті 1241 ЦК України): його сестри - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Тому, також подав заяву, оскільки є рідним сином померлого і має право на обов`язкову частку у спадщині.

14.05.2019 за №314/02-31 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиною С.С. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , у зв`язку із неможливістю з`ясувати коло спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині та визначити розмір обов`язкової частки у спадщині, у зв`язку з відсутністю поданих доказів (документів) родинних відносин ОСОБА_1 із спадкодавцем.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заперечується відповідачем ОСОБА_4 - дочкою померлого, а позивачем не доведено ведення спільного господарства його матері та ОСОБА_6 до його народження або спільного виховання чи утримання ними ОСОБА_1 , не надано доказів, що з достовірністю підтверджують визнання ОСОБА_6 свого батьківства, не заявлено клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що суд не взяв до уваги, що заява про виклик свідків ним була подана після проведення підготовчого судового засідання, проте, до початку розгляду справи по суті у зв`язку з тим, що стороні позивача лише у підготовчому судовому засіданні стало відомо про не визнання позову ОСОБА_4 . До того необхідності для виклику свідків, які є особами похилого віку і страждають на низку хронічних хвороб, у позивача не було.

При цьому, у випадку виникнення сумніву у суду, щодо батьківства ОСОБА_6 відносно ОСОБА_1 , його обов`язком було всебічне та об`єктивне дослідження усіх обставин справи, не позбавляючи позивача права на отримання спадщини.

Щодо відсутності клопотань позивача про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи щодо визначення спорідненості (родинних зв`язків) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як рідних брата та сестер, зазначає, що ст. 89, 110 ЦПК України не зобов`язують позивача проводити у цій справі судову молекулярно-генетичну експертизу, при тому що рідні сестри ОСОБА_1 , які є відповідачами по справі, підтвердили, що позивач є їхнім рідним братом. Вартість вказаної експертизи є доволі великою, а позивач отримує мінімальну пенсію і не мав матеріальної можливості оплатити вартість такої експертизи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідач ОСОБА_10 подала апеляційному суду заяву, в якій зазначала, що не визнає позивача рідним братом (а.с.187-188).

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали заяви про підтримання апеляційної скарги, та розгляд справи за їх відсутності (а.с.161-162).

Відповідач ОСОБА_5 подала заяву в якій зазначає, що підтримує позов брата - ОСОБА_1 (а.с.165).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та його представника адвоката Шолух С. Г., які підтримали доводи апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_2 , яка не заперечувала проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Згідно копії паспорту ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження: село Кропивницьке, Новоукраїнського району, Кіровоградської області (а.с. 5).

Згідно наданого до апеляційного суду повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 14.07.2021, номер актового запису 41 від 06.11.1952 про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини: ОСОБА_11 , відомості про батька: ОСОБА_12 , минуло 24 роки, проживає: Кіровоградська область Новоукраїнський район, с. Бейжбайраки, відомості про матір: ОСОБА_13 , минуло 28 років, проживає: Кіровоградська область Новоукраїнський район, с. Бейжбайраки, заяву подала остання (а.с.185-186).

Згідно копії свідоцтва про одруження ОСОБА_6 та ОСОБА_13 одружились 10 грудня 1959 року, після реєстрації шлюбу прізвище дружини і чоловіка - ОСОБА_14 (а.с. 67).

Від шлюбу у них народилися доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.67,97).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 (а.с.7).

Згідно копії довідки про склад сім`ї №36 від 18 березня 2014 року ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї входять: ОСОБА_1 (власник житла); дружина ОСОБА_16 ; дочка ОСОБА_17 , та син ОСОБА_6 (а.с.8).

Згідно копії постанови від 14.05.2019 №314/02-31 приватного нотаріуса С. С. Панчишиної про відмову у вчинені нотаріальних дій (а.с.9), ОСОБА_1 звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , на підставі заповіту (а.с.12), проте отримав відмову з підстав не надання нотаріусу документів, які підтверджують факт його родинних відносин із спадкоємцем.

Приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. 05 серпня 2013 року посвідчено за реєстровим № 878 заповіт, який складений ОСОБА_6 на все майно на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 12).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

За змістом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати запо

Установлено, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер (а.с. 7), після його смерті залишилась спадщина, що складається, в тому числі із земельної ділянки кадастровий номер 3523480800:02:000:1308, площею 2,8581 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: Кіровоградська область, Новгородківський район, с. Вершино-Кам`янка (а.с. 70-72).

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиної С. С. із документами для оформлення спадкових прав і видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 батька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , останнє місце проживання якого було: АДРЕСА_1 (а.с.9), проте отримав відмову, оскільки нотаріусом неможливо з`ясувати коло спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині (перелік яких визначено у ст. 1241 Цивільного кодексу України), та визначити розмір обов`язкової частки у спадщині, у зв`язку з відсутністю поданих доказів (документів) родинних відносин ОСОБА_18 зі спадкодавцем.

Постанова мотивована тим, що заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. 05 серпня 2013 року за реєстровим № 878, складений померлим ОСОБА_6 на все майно на ім`я ОСОБА_1 .

Крім вказаного спадкоємця за заповітом, заяви про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_6 також подали спадкоємці за законом - непрацездатні діти померлого (такі, що мають право на обов`язкову частку у спадщині згідно статті 1241 Цивільного кодексу України): дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які надали докази (документи) родинних відносин зі спадкодавцем.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (глава 10 розділу II) регламентує порядок видачі свідоцтва про право на спадщину та передбачає надання необхідних для цього документів.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Крім того, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов`язково з`ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (ст. 68, 69 ЗУ Про нотаріат , пп. 4.14, 5.5., 5.6 п. 4, 5 глави 10 розділу II Порядку).

Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин (пп. 4.2 п. 4 глави 10 розділу II Порядку).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог про факт родинних відносин а саме того, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач посилався на те, що батько - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та мати ще до його народження перебували у фактичних шлюбних відносинах та спільно проживали.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , то до спірні правовідносини застосовуються нормами КпШС України.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31 березня 1995 року (із подальшими змінами) суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених статтею 53 КпШС.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо в свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до частини другої статті 55 КпШС України запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній), і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини або самою дитиною після досягнення повноліття.

Частиною другою та третьою статті 53 КпШС України встановлено, що в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Доказами визнання батьківства можуть бути: листи, заяви, анкети інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Таким чином, за змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин.

Частина третя статті 53 КпШС України не обмежує коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують батьківство.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статі 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Європейський суд з прав людини зауважив, що в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорювання батьківства (Калачова проти Російської Федерації, № 3451/01 від 07 травня 2009 року).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Рішення щодо визнання/встановлення батьківства (материнства) має грунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Тобто при вирішенні спору про встановлення батьківства мають враховуватись усі докази в сукупності.

Матеріали справи не містять документів (свідоцтво органів реєстрації актів цивільного стану, або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, чи копію актового запису) про народження ОСОБА_1 через його відсутність у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.

Інших належних та допустимих доказів щодо спорідненості (родинних зв`язків) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , матеріали справи не містять.

За вказаного судпершої інстанції правомірно дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність належними й допустимими доказами позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги, які є подібними доводам позовної заяви, мотивована відповідь на які надана судом першої інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Дуковський

О. І. Чельник