Рішення

від 05.11.2021 по справі 132/1988/21

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1988/21

Провадження № 2/132/604/21

РІШЕННЯ

Іменем України

"05" листопада 2021 р. м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області в складі

головуючої судді Ставнійчук С.В.,

за участю секретаря Гордієнко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Калинівка цивільну справу за позовом Приватного підприємства "Радівське" по виробництву сільськогосподарської продукції, подану та підписану адвокатом Левицькою-Корчун Вікторією Ігорівною до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

встановив:

У червні 2021 року представник ПП Радівське по виробництву сільськогосподарської продукції звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просив стягнути з відповідача заборгованості в сумі 49889, 87 грн, інфляційні втрати в сумі 4993,89 грн , 3% річних в сумі 2115, 84 грн, а також витрати по сплаті судового збору та правничу допомогу.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що відповідач перебував у трудових відносинах з позивачем на підставі наказу підприємства від 12.04.2018.

17.12.2018 року відповідач звернувся до керівництва підприємства із заявою про надання йому тимчасової матеріальної допомоги в сумі 5000, 00 грн з відстрочкою платежу на 2 місяці та початком відрахувань з 01.01.2019 року.

Наказом № 242-ф по підприємству Радівське від 17.12.2018 року відповідачу було надано матеріальну допомогу в сумі 5000,00 грн, згідно із заявою відповідача.

Із отриманих у позику коштів ОСОБА_1 31.01.2019 року повернув 2000,00 грн. Решта суми непогашеного боргу в сумі 3000,00 грн існує з 01.02.2019 року та непогашена до даного часу.

Крім того, 14.02.2019 року відповідач вдруге подав заяву про надання матеріальної допомоги в сумі 50000,00 грн на умовах відрахування із заробітної плати частково (без утримання авансу) до повного погашення боргу. Наказом 27-ф по підприємству Радівське від 14.02.2019 року відповідачу було надано матеріальну допомогу в сумі 50000,00 грн, про що було оформлено відповідний видатковий ордер. Згідно з розрахунком наданим бухгалтерією підприємства на погашення заборгованості з відповідача було утримано 7595, 26 грн. Тобто з 01.08.2019 за відповідачем перед ПП Радівське існує непогашений борг в сумі 42404,69 грн. Неможливість щомісячного утримання з відповідача суми боргу за рахунок заробітної плати останнього була обумовлена зверненнями останнього до керівництва підприємства з проханням виплати йому цих коштів на забезпечення життєвих потреб.

05.12.2019 відповідач в черговий раз звернувся із письмовою заявою до позивача про надання йому матеріальної допомоги в сумі 10000 грн з частковим відрахуванням із заробітної плати до повного погашення боргу та повною виплатою йому авансу по заробітній платі щомісячно. На підставі наказу №187-ф від 05.12.2019 року, відповідачеві було надано матеріальну допомогу в сумі 10000 грн, про що було оформлено відповідне платіжне доручення №570 від 06.12.2019. Із зазначеної суми за період січня- листопада 2019 року з відповідача фактично було утримано в рахунок погашення боргу 5514,82 грн. З урахуванням сум, що були виплачені відповідачу, як матеріальна допомога та з урахуванням сум, що були з нього утримані, в рахунок погашення боргу за відповідачем перед підприємством з грудня 2019 року по даний час рахується заборгованість в сумі 49 889,87 грн, з яких 3000,00 грн з 01.02.2019 року, 42404,69 грн - з 01.08.2019 року, 4485, 18 грн з 06.12.2019 року. Всього сума боргу становить 49889, 87 грн. 13.05.2021 року позивачем було складено лист-повідомлення №41 яким відповідача було попереджено про наявність непогашеного боргу, яке ОСОБА_1 отримав та вчинив власноручний запис яким дану суму боргу визнав і зобов`язався внести в касу підприємства в строк до 23.05.2021 року. Свої зобов`язання в установлений строк відповідач не виконав. Згідно з п 3.31 р. 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв`язку із сімейними обставинами на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, відноситься до інших виплат, які не належать до фонду оплати праці.

Позивач стверджує, що кошти, які були надані відповідачу є зворотною позикою, на яку розповсюджуються вимоги ст.ст. 1046,1047,1049 ЦК України.

За правилами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. З урахуванням того, що з грудня 2019 року у відповідача наявний борг в сумі 49 889, 87 грн до 26.05.2021, позивач має право відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України на стягнення з відповідача суми боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 4993,89 грн , а також 3% річних від простроченої суми 2115, 84 грн.

З наведених підстав просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП Радівське по виробництву сільськогосподарської продукції борг в сумі 49889, 87 грн, інфляційні втрати в сумі 4993,89 грн, 3% річних в сумі 2115,84 грн, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 29.06.2021 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 29.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника ПП Радівське по виробництву сільськогосподарської продукції - адвоката Левицької-Корчун В.І. про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 23.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

В судовому засіданні представник позивача ПП Радівське по виробництву сільськогосподарської продукції - адвокат Левицька-Корчун В.І. позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково, а саме заборгованість в розмірі 49889,87 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 4993,89 грн та 3% річних в сумі 2115,84 грн, витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу заперечив. Пояснив, що відповідачеві підлягає поверненню сума, яку він фактично отримав без будь-яких додаткових нарахувань.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних причин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.04.2018 був прийнятий на роботу до Приватного підприємства "Радівське" по виробництву сільськогосподарської продукції, на посаду начальника охоронної служби, що підтверджується копією особової картки відповідача (а.с.10).

17.12.2018 року відповідач звернувся до керівництва підприємства із заявою про надання йому тимчасової матеріальної допомоги в сумі 5000, 00 грн з відстрочкою платежу на 2 місяці та початком відрахувань з 01.01.2019 року.

Наказом № 242-ф по підприємству Радівське від 17.12.2018 року відповідачу було надано матеріальну допомогу в сумі 5000,00 грн, згідно із заявою відповідача.

Отримання вказаних коштів підтверджується карткою бухгалтерського обліку ПП Радівське по ВСГП , контрагент ОСОБА_1 -витратний касовий ордер РД000000965 від 22.12.2018.

Із отриманих у позику коштів ОСОБА_1 31.01.2019 року повернув 2000,00 грн. Решта суми непогашеного боргу в сумі 3000,00 грн існує з 01.02.2019 року та непогашена до даного часу.

14.02.2019 року відповідач вдруге подав заяву про надання матеріальної допомоги в сумі 50000,00 грн на умовах відрахування із заробітної плати частково (без утримання авансу) до повного погашення боргу.

Наказом 27-ф по підприємству Радівське від 14.02.2019 року відповідачу було надано матеріальну допомогу в сумі 50000,00 грн, про що було оформлено відповідний видатковий ордер, що також підтверджується карткою бухгалтерського обліку ПП Радівське по ВСГП , контрагент ОСОБА_1 -витратний касовий ордер РД000000091 від 14.02.2019.

Згідно з розрахунком наданим бухгалтерією підприємства на погашення заборгованості з відповідача було утримано 7595, 26 грн.

Тобто з 01.08.2019 за відповідачем перед ПП Радівське існує непогашений борг в сумі 42404,69 грн.

05.12.2019 ОСОБА_1 в черговий раз звернувся із письмовою заявою до позивача про надання йому матеріальної допомоги в сумі 10000 грн з частковим відрахуванням із заробітної плати до повного погашення боргу та повною виплатою йому авансу по заробітній платі щомісячно.

На підставі наказу №187-ф від 05.12.2019 року, відповідачеві було надано матеріальну допомогу в сумі 10000 грн, про що було оформлено відповідне платіжне доручення №570 від 06.12.2019.

Із зазначеної суми з відповідача фактично було утримано в рахунок погашення боргу 5514,82 грн

З урахуванням сум, що були виплачені відповідачу, як матеріальна допомога та з урахуванням сум, що були з нього утримані, в рахунок погашення боргу за відповідачем перед підприємством з грудня 2019 року по даний час рахується заборгованість в сумі 49 889,87 грн, з яких 3000,00 грн з 01.02.2019 року, 42404,69 грн - з 01.08.2019 року, 4485, 18 грн з 06.12.2019 року. Всього сума боргу становить 49889, 87 грн.

13.05.2021 року позивачем було складено лист-повідомлення №41 яким відповідача було попереджено про наявність непогашеного боргу, який ОСОБА_1 отримав та вчинив власноручний запис, яким дану суму боргу визнав і зобов`язався внести в касу підприємства в строк до 23.05.2021 року.

Свої зобов`язання в установлений строк відповідач не виконав.

Згідно з пп. 14.1.257 податкового кодексу України поворотна фінансова допомога (ПФД) - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Договір ПФД з правової позиції є договором позики, що підтверджуються листами ДФСУ від 12.03.2016 р. № 5314/6/99-99-19-02-02-15,від 18.04.2016 р. № 8645/6/99-99-19-02-02-15,від 25.01.2017 р. № 1420/6/99-99-13-02-03-15,від 03.04.2017 р. № 6839/6/99-99-13-02-03-15).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, за своєю суттю розрахунковий документ у вигляді видаткового касового ордеру або платіжного доручення про отримання грошових коштів із відображенням призначення платежу є документом, який посвідчує виникнення договірних правовідносин, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Згідно із ч. 1 та ч.3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивачем доведено отримання відповідачем позики згідно з договорами від 17.12.2018, 14.02.2019,05.12.2019 та наявність боргу відповідача за цим договорами у сумі 49889, 87 грн.

Факт наявності боргу в сумі 49889,87 грн визнається відповідачем.

Позивач вимагає стягнення суми боргу, інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, а також трьох процентів річних.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем за період з січня 2020 року по червень 2021 року сума інфляційних втрат становить 4993,89 грн , а також 3% річних від простроченої суми 2115, 84 грн.

Відповідний розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд бере до уваги, оскільки відповідачем доказів на спростування цього розрахунку суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що в порушення зобов`язань у передбачений договором строк відповідачем не була повернена сума безвідсоткової фінансової допомоги (позики) в розмірі 49889,87 грн, у зв`язку з чим позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі з урахуванням належних позивачу сум відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, на підставі квитанції від 16.06.2021 ПП Радівське по ВСГП сплачено 2270,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

Розмір понесених витрат на правничу допомогу у сумі 5000, грн підтверджується угодою про надання правничої допомоги від 01.06.2021 між адвокатом Левицькою-Корчун В.І. від 01.06.2021, актом виконаних робіт з детальним описом виконаних робіт, затраченого часу та їх вартості на суму 5000,00 грн та касовим ордером №71 від 02.06.2021 про оплату гонорару на суму 5000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата вказала, що із запровадженням з 15 грудня 2019 року змін до ЦПК законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, враховуючи зміст поданих документів на підтвердження понесених позивачем судових витрат, вищезазначених критеріїв, а саме що судові витрати понесені саме у цій справі, є співмірними складності справи та реальності виконаних адвокатом робіт, відповідач не надав суду заперечень щодо неспівмірності судових витрат у справі, суд дійшов висновку, що розмір понесених позивачем судових витрат за вирішення цієї справи, підтверджений належними та допустимими доказами, а тому з ОСОБА_1 на користь ПП Радівське по ВСГП підлягають стягненю витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 256, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Приватного підприємства "Радівське" по виробництву сільськогосподарської продукцїі, поданий та підписаний адвокатом Левицькою-Корчун Вікторією Ігорівною до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Радівське по виробництву сільськогосподарської продукції заборгованість за договором позики у сумі 49889,87 гривень (сорок дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 87 копійок), інфляційні втрати в сумі 4993,89 гривні (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні 89 копійок), 3% річних в сумі 2115, 84 гривень (дві тисячі сто п`ятнадцять гривень 84 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Радівське по виробництву сільськогосподарської продукції судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 гривень (дві тисячі двісті сімдесят гривень) та 5000 гривень (п`ять тисяч гривень) витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Приватне підприємство Радівське по виробництву сільськогосподарської продукції (22415 вул. Центральна, 1, с. Радівка Калинівського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 03732413).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя: С.В. Ставнійчук