Ухвала

від 29.07.2021 по справі 132/1988/21

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1988/21

2/132/604/21

Ухвала

Іменем України

29 липня 2021 року м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Ставнійчук С.В., розглянувши заяву представника Приватного підприємства Радівське по виробництву сільськогосподарської продукції - адвоката Левицької-Корчун В.І. про забезпечення позову у цивільній справі №132/1988/21 за позовом Приватного підприємства "Радівське" по виробництву сільськогосподарської продукцїі, подану та підписану адвокатом Левицькою-Корчун Вікторією Ігорівною до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

встановила:

До Калинівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ПрАТ Радівське по виробництву сільськогосподарської продукції до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 56999,60 грн, з яких 49889,87 грн основна сума боргу, 4993,89 грн - інфляційні втрати 3% річних - 2115,84 грн. Позовна заява обґрунтована тим, що вказаний борг у відповідача, який з 12.04.2018 працював в підприємстві на посаді начальника охоронної служби, виник внаслідок систематичного запозичення у підприємства-позивача коштів на власні потреби. 13.05.2021 позивач склав лист-повідомлення, яким відповідача було в черговий раз повідомлено про наявність заборгованості, яка рахується з грудня 2019 року, яку ОСОБА_1 зобов`язався повернути в строк до 23.05.2021 року. Однак свої зобов`язання не виконав. Кошти, які були надані відповідачу за його заявами про надання матеріальної допомоги за своєю природою є зворотною позикою, на яку розповсюджуються вимоги ст.ст. 1046,1047,1049 ЦК України, які регулюють відносини за договором позики.

Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

28.07.2021 представник позивача- адвокат Левицька-Корчун В.І. подала до суду заяву про забезпечення позову, обґрунтовуючи доводи тим, що на даний час між керівництвом підприємства та відповідачем склалися відверто неприязні та напружені стосунки, відповідач звільнений з роботи з ПП Радівське з 13.05.2021. За наявною у позивача інформацією відповідач не має в жодній установі банку депозитного рахунку або іншого вкладу, на якому б зберігалися його кошти, невідомо про його працевлаштування. Згідно з інформацією з Державного реєстру нерухомого майна та реєстру прав власності на нерухоме майно, єдиними ліквідними активами відповідача є земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за кадастровим номером 0521687500:07:002:0069, загальною площею 7,4545 га, що розташована з адресою Вінницька область, Калинівський район, Сальницька сільська рада, яка передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Калинівська сільгосптехніка , тобто відповідач систематично отримує орендну плату.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення грошових коштів у значному розмірі, а тому обґрунтовано припускає, що у разі задоволення позову стягнення можливе лише в примусовому порядку за рахунок майна та прибутків відповідача , а також те, що земельна ділянка , яка зареєстрована за відповідачем, може бути відчужена ним третім особам з метою унеможливлення виконання рішення суду.

З метою недопущення ускладнення та /або унеможливлення виконання рішення суду, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно (земельну ділянку) відповідача та кошти, які будуть отримані ним від ТОВ Калинівська сільгосптехніка як орендна плата. Такий захід забезпечення, на думку позивача, є адекватним, ефективним та співмірним заходом забезпечення даного позову.

Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

За змістом ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як видно з заяви про забезпечення позову, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 0521687500:07:002:0069, загальною площею 7,4545 га, що розташована з адресою Вінницька область, Калинівський район, Сальницька сільська рада, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 823111705216.

Відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 56999,60 грн.

До заяви про забезпечення позову позивачем додано Інформацію з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.06.2021.

Однак позивачем до заяви не додано жодних доказів щодо вартості земельної ділянки, її грошову оцінку, на яку просить накласти арешт позивач, що позбавляє суд можливості визначити співмірність та адекватність заходу забезпечення, який просить застосувати позивач заявленим позовним вимогам.

Крім іншого, позивач послався на те, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що єдине зареєстроване за відповідачем нерухоме майно може бути відчужене третім особам, що ускладнить або унеможливить виконання ймовірне позитивне рішення суду.

Як видно з Інформації з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.06.2021 земельна ділянка за кадастровим номером 0521687500:07:002:0069, загальною площею 7,4545 га, що розташована з адресою Вінницька область, Калинівський район, Сальницька сільська рада, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 823111705216 передана в оренду ТОВ Калинівська сільгосптехніка на підставі договору оренди землі від 16.08.2016 та додаткової угоди до нього 24.05.2021 строком на 29 років, тобто до 16.08.2065 року.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість в майбутньому, у випадку задоволення позову забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові 17 жовтня 2018 року, справа №183/5864/17-ц (провадження №61-38692св18).

Наведені стороною позивача аргументи щодо того, що відповідач може відчужити земельну ділянку, яка перебуває в оренді третьої особи, ґрунтуються виключно на припущеннях, не доведені жодними належними та допустимими доказами, а тому не можуть свідчити про доцільність застосування таких заходів забезпечення позову.

Щодо вимоги про накладення арешту на кошти, які будуть отримані відповідачем від ТОВ Калинівська сільгосптехніка як орендна плата за договором оренди від 16.08.2016 №428, суд зазначає наступне.

Зі змісту п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Натомість Верховний Суд у постанові від 28.03.2019 року по справі №824/239/2018 зазначив, що судове рішення як найвищий акт правосуддя повинно бути виконуваним, оскільки виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд вказує, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на все майно боржників у межах суми вимог при відсутності відомостей про вартість такого майна є не виконуваним.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Заявляючи вимогу про накладення арешту на кошти , які будуть отримані відповідачем від ТОВ Калинівська сільгосптехніка як орендна плата за договором оренди, позивач не надав суду жодних доказів щодо розміру такої плати відповідно до умов договору, порядку розрахунків сторін, нарахування та виплати орендної плати, форми орендної плати, також місця знаходження цих грошових коштів (у разі їх наявності), що має наслідком не виконуваність відповідного рішення суду.

Також не надано будь-яких інших доказів щодо наявності чи відсутності у відповідача грошових коштів, джерел його доходів, а тому накладення арешту на вказані кошти за умови відсутності у останнього будь-яких джерел до існування, крім як отримання оренди за договором, призведе до неспівмірного співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів та наслідками, які настануть для відповідача у разі накладення арешту грошові кошти, отримані від передачі майна в оренду (у разі їх наявності).

Встановлені судом фактичні обставини у справі, свідчать про те, що доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-154, 157, 258-260, 353 ЦПК України, суд,

ухвалив :

У задоволенні заяви представника Приватного підприємства Радівське по виробництву сільськогосподарської продукції - адвоката Левицької-Корчун В.І. про забезпечення позову у цивільній справі №132/1988/21 за позовом Приватного підприємства "Радівське" по виробництву сільськогосподарської продукцїі, подану та підписану адвокатом Левицькою-Корчун Вікторією Ігорівною до ОСОБА_1 про стягнення боргу- відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання через Калинівський районний суд Вінницької області апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя С.В. Ставнійчук