Ухвала

від 10.12.2021 по справі 761/561/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/561/17

Провадження № 4-с/761/314/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Таратінова Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича.

У своїй скарзі ОСОБА_1 просила суд:

- Визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича щодо винесення ним постанови від 10.08.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66440862 з примусового виконання виконавчого листа № 761/561/17, виданого 03.08.2021 Шевченківським районним судом м. Києва та скасувати постанову від 10.08.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66440862.

- Зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича повернути стягувачу виконавчий лист № 761/561/17, виданий 03.08.2021 Шевченківським районним судом м. Києва, на підставі п.6 ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

- Визнати рішення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 121 119 357 грн. - неправомірним та скасувати постанову від 20.08.2021 року арешт коштів боржника, винесену в межах виконавчого провадження № 66440862 від 10.08.2021 року.

Подану скаргу обґрунтовує тим, що 10 серпня 2021 року Приватним виконавцем Ляпіним Дмитром Валентиновичем, на підставі заяви про примусове виконання було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66440862 про примусове виконання виконавчого листа № 761/561/17, виданого 03.08.2021 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1093427,00 (один мільйон дев`яносто три тисячі чотириста двадцять сім) грн., сплачені за договором купівлі-продажу квартири від 17 квітня 2015р.; судовий збір у розмірі 7441 (сім тисяч чотириста сорок одна) грн. 20 коп. Також в цей день ним було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме: 110 086,82 гривень та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 238,55 гривень. Вказані постанови були направлені боржнику 19 серпня 2021р., згідно поштової відмітки на конверті, за адресою за якою скаржник незареєстрована та не проживає, а саме: АДРЕСА_1 .

Вважає постанову Приватного виконавця від 10.08.2021р. про відкриття виконавчого провадження № 66440862 передчасною та незаконною з огляду на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження у справі виконавцем зазначено адресу боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , яка повністю відповідає відомостям вказаним у заяві про примусове виконання та у виконавчому листі № 761/561/17, виданому 03.08.2021 Шевченківським районним судом м. Києва. Проте скаржник за вказаною адресою не зареєстрована та не проживає, оскільки з 22 липня 2016 року зареєстрована та проживає по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин, на переконання скаржника, виконавчий документ, яким є виконавчий лист № 761/561/17, виданий 03.08.2021 Шевченківським районним судом м. Києва, містить недостовірні відомості щодо адреси боржника, а відтак не відповідає вимогам ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Також вважає постанову Приватного виконавця від 20.08.2021 року про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 66440862 незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що в оскаржуваній постанові прийняв рішення накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 121 119 357 грн. Скаржник зазначає, що визначена виконавцем сума у сто двадцять один мільйон сто дев`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят сім гривень виходить за межі суми стягнення за виконавчим листом (1 093 427,00 + 7 441,20 грн.) з урахуванням основної винагороди (110 086,82 грн.) та витрат виконавчого провадження (238,55 грн.), що разом становить суму 1 211 193,57 грн. (один мільйон двісті одинадцять тисяч сто дев`яносто три гривні п`ятдесят сім копійок), суперечить матеріалам виконавчого провадження та вимогам закону, є необґрунтованою, та такою, що порушує права і законні інтереси боржника, а тому вона не може вважатись законною та має бути скасована.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 серпня 2021 року матеріали скарги було передано на розгляд судді Фроловій І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 вересня 2021 року справу за вказаною скаргою призначено до судового розгляду. Також даною ухвалою було витребувано у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича матеріали виконавчого провадження № 66440862 для огляду в судовому засіданні.

20 жовтня 2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича.

21 жовтня 2021 року на адресу суду надійшла заява про розгляд скарги за відсутності заявника.

23 жовтня 2021 року на адресу суду надійшли заперечення на скаргу на дії та рішення приватного виконавця від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича.

У своїх заперечення просив суд відмовити у задоволені скарги виходячи з того, що, на його переконання, відкриття виконавчого провадження № 66440862 та всі виконавчі дії які вчинялися приватним виконавцем відповідали вимогам Закону України Про виконавче провадження та іншим нормативно правовим актам.

09 листопада 2021 року на електронну адресу суду надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича.

Просив долучити копію довідки Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області щодо проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича.

02 грудня 2021 року на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд без участі від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича.

У судове засідання скаржник - ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень частини другої статті 450 ЦПК України.

Суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень частини другої статті 450 ЦПК України. Судом враховано наявність від останнього заяви про розгляд справи у його відсутність.

Заінтересована особа (стягувач у виконавчому провадженні №66440862) ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень частини другої статті 450 ЦПК України.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне. приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги з наступних підстав.

Як встановлено судом, 10 серпня 2021 року Приватним виконавцем Ляпіним Дмитром Валентиновичем, на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження, поданої адвокатом АО Місечко та партнери Усіченко Іриною Георгіївною в інтересах ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66440862 про примусове виконання виконавчого листа № 761/561/17, виданого 03.08.2021 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1 093 427,00 (один мільйон дев`яносто три тисячі чотириста двадцять сім) грн., сплачені за договором купівлі-продажу квартири від 17 квітня 2015р.; судовий збір у розмірі 7 441 (сім тисяч чотириста сорок одна) грн. 20 коп.

Також 10 серпня 2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме: 110 086,82 гривень та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 238,55 гривень.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 серпня 2021 року надіслана боржнику за адресою АДРЕСА_3 рекомендованим поштовим відправленням з присвоєнням кореспонденції трек-номеру для відстеження відправлень ПАТ Укрпошта , а саме: № 0100100991149.

Зазначене відправлення отримано боржником особисто 21 серпня 2021 року, про що свідчить підпис на бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Перевіряючи матеріали справи встановлено, що у виконавчому листі визначено, що боржником є ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса проживання; АДРЕСА_3 .

Дані відомості також наведені й у заяві представника стягувача про відкриття виконавчою провадження зазначено, що місцезнаходженням боржника ОСОБА_3 є АДРЕСА_3 .

Одночасно з цим судом враховано, що у своїй скарзі ОСОБА_1 також не спростовується, що у постанові про відкриття виконавчого провадження у справі виконавцем зазначено адресу боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , яка повністю відповідає відомостям вказаним у заяві про примусове виконання та у виконавчому листі № 761/561/17, виданому 03.08.2021 Шевченківським районним судом м. Києва.

Частиною 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону є виконавчими документами та підлягають примусовому виконанню.

Частиною 5 ст. 26 Закону встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Підстави для повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання визначені частиною четвертою статті 4 Закону,

Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Так, відповідно, до частини першої статті 4 Закону у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія га номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

При цьому слід зазначити, що законодавством не передбачено повноважень приватного виконавця перевіряти при відкритті виконавчого провадження достовірність зазначених у виконавчому документі відомостей.

Отже, отримавши від стягувача документи, в яких міститься інформація щодо місця проживання боржника у м. Києві, приватний виконавець на законних підставах відкрив виконавче провадження в межах свого територіального округу. Оскільки ні виконавчий документ, ні заява стягувача не містила іншу інформацію щодо місця проживання боржника, виконавчий документ на момент його прийняття приватним виконавцем не підлягав поверненню.

Щодо інших обставин скарги вбачається, що приватним виконавцем 20 серпня 2021 року було накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках, які відкриті в банківських установах.

Пунктом 1 резолютивної частини цієї постанови визначено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть від кризі після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 121 119 357 грн.

Згідно частини першої та другої статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частиною третьою статті 56 Закону встановлено, іцо арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

В резолютивній частині зазначеної Постанови було допущено помилку, а саме невірно зазначено суму звернення стягнення замість 1 211 193,57 грн. було зазначено 121 119 357 грн. .

03 вересня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документів та направлено до банківських установ, а також сторонам виконавчого провадження.

Абзац Другий п. 1 резолютивну частини Постанови викласти в наступній редакції: у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів1 211 193,57 грн. .

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 74 Закону начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Таким чином порушень з боку приватного виконавця судом не було встановлено.

За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує самій сутності права на справедливий суд (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення КСУ від 26 червня 2013 року №5-рп/2013).

У Рішенні №2-рп(ІІ)/2019 від 15 травня 2019 року Конституційний Суд України окремо наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні частиною другою статті 129 -1 Конституції України; порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою свого позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності дотримання державою принципу обов`язковості судових рішень. Так, зокрема, у рішеннях Шмалько проти України , №60750/00, 20.07.2004, §43; Савицький проти України , №38773/05, 26.07.2012, §147; Глоба проти України , №15729/07, 05.07.2012, §§26-27; Бурдов проти Росії , №59498/00, 07.05.2002, §32 ЄСПЛ зазначив, що гарантоване статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній з сторін.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення, отже виконання рішення слід розглядати як невід`ємну складову судочинства, як цього вимагають приписи статті 6 Конвенції щодо права на справедливий суд ("Ромашов проти України", №67534/01, 27.07.2004, §42; Дубенко проти України , №74221/01, 11.01.2005, §44; Шаренок проти України , №35087/02, 22.02.2005, §25; Горнсбі проти Греції , №18357/91, 19.03.1997, §40; Іммобільяре Саффі проти Італії , №22774/93, 28.07.1999, §66).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання винесеного на його користь судового рішення становить втручання у право на мирне володіння майном в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції ("Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, 15.10.2009, §52).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття усіх необхідних заходів для того, щоб виконати остаточне рішення суду, та діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимог статті 6 Конвенції ("Глоба проти України", №15729/07, 05.07.2012, §27).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці ("Фуклєв проти України", №71186/01, 07.06.2005, §84).

Згідно зі статтею 18 ЦПК України, статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об`єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України; невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, дії боржника на виконання рішення суду не можуть слугувати підставою для визнання протиправними дій виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.

За змістом частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд приходить до висновку, що дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича у виконавчому провадженні №66440862 є правомірними, а тому скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 18, 447-453 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: