Рішення

від 27.05.2021 по справі 761/561/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/561/17

Провадження № 2/761/112/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В. О.

при секретарі: Колзаковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юніна Аліна Анатоліївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

В січні 2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-6) до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просив суд: визнати недійсним Договір купівлі - продажу від 17 квітня 2015р., укладений між ним та відповідачкою (далі по тексту - Договір); стягнути з відповідачки на свою користь грошові кошти в сумі 1093427,00 грн. та судовий збір у розмірі 7441,20 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 квітня 2015р. між сторонами було укладено Договір, за яким придбано було квартиру АДРЕСА_1 (далі по тексту - квартира).

На виконання умов Договору, позивачем було сплачено грошову суму у розмірі 1093427,0 грн. В свою чергу відповідачкою засвідчено, що заявлені права і подані документи відповідають вимогам законодавства, відсутні суперечності між заявленими та зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Однак, в грудні 2017р. позивач дізнався про факт підроблення довіреності, за якою нерухоме майно було відчужене від імені первинного власника квартири - ОСОБА_3 .

Так, 29 липня 2014р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в особі її представника ОСОБА_5 , що діяла на підставі довіреності від 11 липня 2014р., було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 .

В подальшому, 20 листопада 2014р. договір купівлі - продажу вказаного нерухомого майна укладено між ОСОБА_4 та відповідачкою у даній справі.

Як вказує позивач, про дані обставини він дізнався після накладення арешту на нерухоме майно відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2015р. у справі №761/23304/15-к в межах кримінального провадження №120151001000005943.

Разом з цим, в рамках кримінального провадження №120151001000005943 було здійснено ряд слідчих (розшукових) дій та експертні дослідження, за результатами яких було з`ясовано, що ОСОБА_3 довіреність на ім`я ОСОБА_5 не видавала та не підписувала, а також не мала наміру продавати належну їй квартиру.

Також в позовній заяві позивач звертав увагу на той факт, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 761/36451/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, в якій позивач залучений за його ж клопотанням в якості третьої особи без самостійних вимог.

А тому позивач вважає, що договір купівлі-продажу є недійсним, так як його укладення від імені ОСОБА_3 було вчинено іншою особою, яка не мала на це відповідних повноважень та поза її волею.

З огляду на вище викладене та згідно з приписами ст. 216 ЦК України, позивач вказував, що наявні правові підстави для захисту його прав в судовому порядку шляхом стягнення з відповідачки грошової суми у розмірі 1093427,0 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2017р. відкрито провадження по справі.

Протокольними ухвалами Шевченківського районного суду від 12 квітня 2017р., 19 червня 2018р., були залучені до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юніна А.А.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019р. було задоволено заяву представника позивача про зупинення провадження та постановлено провадження по цивільній справі зупинити до набранням законної сили рішенням по цивільній справі № 761/36451/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-ті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020р. на підставі заяви ОСОБА_3 про поновлення провадження у справі від 15 липня 2020р. провадження по цивільній справі було поновлено.

07 квітня 2021р. на адресу суду надійшла заява представники позивача - адвоката Бибки Т.Я. про уточнення підстав позову, яка була прийнята судом до розгляду. Не спростовуючи обставини та доводи викладені в позовній заяві, з урахуванням встановлених рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019р. у справі №761/36451/15-ц обставин, сторона позивача вважає, що повернення грошової суми у розмірі 1 093 427,00 грн. сплаченої за Договором має відбуватись на підставі ст. 1212 ЦК України.

До судового засідання сторона позивача подала на адресу суду клопотання, в якому заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи і просить розглядати справу у відсутність свого представника.

Відповідачка, про час і місце судового розгляду оповіщалася у встановленому законом порядку, у судове засідання не з`явилася, поважності причин неявки не повідомила, свого представника до суду не направила, відзив на позов не подавався.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, звернулись до суду із заявою про слухання справи у її відсутність. Крім того, надала до суду пояснення, в яких зазначає, що довіреності на ім`я ОСОБА_5 не видавала та не підписувала, вважає, що квартира стала предметом злочинного посягання. Просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юніна А.А., про час і місце судового розгляду оповіщалася у встановленому законом порядку, у судове засідання не з`явилася, поважності причин неявки не повідомила, пояснень на позов не подавала.

Оскільки, сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 280, 282 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Як встановлено в судовому засіданні, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено Договір від 17 квітня 2015р., який було зареєстровано в реєстрі за №107.

Предметом вказаного Договору є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Ринкова вартість нерухомого майна станом на 17 квітня 2015р. складала - 1093427,0 грн. (п.п. 2, 7 Договору).

Право власності на вказану квартиру було набуто ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 листопада 2014р., укладеного між нею та ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі за №2251.

ОСОБА_4 , в свою чергу, набув право власності на вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29 липня 2014р., укладеного між ним та третьою особою ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за №2299. Від імені ОСОБА_6 діяла її донька ОСОБА_5 на підставі довіреності від 11 липня 2014р., посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П. та зареєстрованої в реєстрі за №672.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019р. у справі № 761/36451/15-ц, яке набрало законної сили (було залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020р. та в касаційному порядку н оскаржувалось), договір купівлі-продажу квартири від 29 липня 2014р., укладений між ОСОБА_3 від імені якої діяла ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №2299 - визнано недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки підстави для визнання договору купівлі-продажу квартири від 29 липня 2014р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є встановленими вказаним рішенням суду, то останні не підлягають доказуванню під час розгляду даної цивільної справи.

Разом з цим, приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу квартири від 29 липня 2014р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано недійсним на підставі рішення суду, то ОСОБА_4 не мав правових підстав для здійснення правочину щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 . В свою чергу, не набула таких правових підстав і відповідачка ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, за своєю правовою природою Договір, укладений між сторонами, що зареєстрований в реєстрі за №107, є нікчемним та визнання його недійсним на підставі рішення суду не вимагається.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позову в частині визнання Договору недійсним.

Щодо решти позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов Договору було сплачено відповідачці грошові кошти в сумі - 1093427,0 грн.

Факт сплати коштів підтверджується змістом п. 6 Договору, відповідно до якого сторони своїми підписами підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру, а також, що розрахунки між ними проведено у відповідності до вимог чинного законодавства щодо здійснення розрахунків між фізичними особами за договорами купівлі - продажу, що підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018р. у справі № 910/1238/17 (провадження № 12-83гс18) зроблено висновок, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали .

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018р. у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019р. у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України .

Системне тлумачення абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України та пункту 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України свідчить, що:

(а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції;

(б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція;

(в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України.

Вказаний правовий висновок було викладено в Постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019р. по справі № 396/29/17, яку суд має врахувати при застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що застосування подвійної реституції (повернення сторонам у натурі всього, що вони одержали на виконання правочину), яка передбачена ч. 1 ст. 206 ЦК України, з огляду на обставини справи є невірним, а в даному випадку підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача грошових коштів у сумі 1093427,0 грн., сплачені ним за Договором.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7441,20 грн.

Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 202-204, 215, 216, 1212 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юніна Аліна Анатоліївна (місцезнаходження: АДРЕСА_5 ), про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1093427,0 /один мільйон дев`яносто три тисячі чотириста двадцять сім/ грн., сплачені за договором купівлі-продажу квартири від 17 квітня 2015р.; судовий збір у розмірі 7441 /сім тисяч чотириста сорок одна/ грн. 20 коп.

В решті позову відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2017р. у виді арешту на:

- земельну ділянку площею 0,2061 га, кадастровий номер:1823488499:01:001:0103, яка знаходиться за адресою: Житомирська обл. Малинський р. с. Федорівка;

- земельну ділянку площею 0,2253 га, кадастровий номер: 1823488400:01:001:0102, яка знаходиться за адресою: Житомирська обл. Малинський р. с. Федорівка;

- земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер: 1823488400:01:001:0101, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

- житловий будинок площею 60,9 кв. м., який знаходиться за адресою; АДРЕСА_6 ;

- земельну ділянку площею 0,0402 га, кадастровий номер: 8000000000:78:256:0025, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , -

втрачають дію через дев`яносто днів після набрання рішенням суду законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 червня 2021р.

Суддя: