Постанова

від 07.12.2021 по справі 922/3115/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м. Харків Справа № 922/3115/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання - Овчаренко О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Бронова Ю.Г., ордер АХ№1079579 від 07.12.2021,

від відповідача - адвокат Аксьоненко Т.В., ордер АХ№ 1026208 від 29.09.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" (вх.№3294 Х/1)

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.10.2021, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Добрелею Н.С. (повний текст складено 18.10.2021),

у справі № 922/3115/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстандарт Еко", м. Київ

до відповідача Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості", м. Харків

про стягнення 16 932 895,78 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/3115/18 в задоволенні заяви (вх. № 22850) КП "Харківський міський центр нерухомості" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі № 922/3115/18 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - Комунальне підприємство "Харківський міський центр нерухомості", який просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/3115/18, ухвалити нове рішення, яким заяву КП "Харківський міський центр нерухомості" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнити, визнати наказ Господарського суду Харківської області від 13.02.2019 у справі №922/3115/18 таким, що не підлягає виконанню.

На думку апелянта, обов`язок боржника за наказом №922/3115/18 від 13.02.2019 відсутній, оскільки в справі затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення, яка і є на сьогодні виконавчим документом по справі.

А тому, на думку відповідача, обов`язок за наказом відсутній повністю в зв`язку з його припиненням, а отже наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, оскільки у відповідача відсутній обов`язок виконувати вказаний виконавчий документ.

Зауважує, що існування одночасно двох виконавчих документів, а саме наказу та мирової угоди в рамках однієї справи є неприпустимим.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/3115/18. Встановлено учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії іншим учасникам справи, але не пізніше ніж до 01.12.2021. Встановлено сторонам строк до 01.12.2021 для подання заяв, клопотань тощо. Призначено справу до розгляду на 07.12.2021 о 12:00 годині.

07.12.2021 у судовому засіданні апеляційної інстанції була присутня представник відповідача (апелянт), яка наполягала на доводах апеляційної скарги, просила суд її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву відповідача задовольнити та визнати наказ Господарського суду Харківської області від 13.02.2019 у даній справі таким, що не підлягає виконанню.

Представник позивача, яка була присутня у судовому засіданні апеляційної інстанції 07.12.2021, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, зазначила, що правові підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву не скористався та не надав його до суду апеляційної інстанції.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 ГПК України).

Враховую зазначене, судова колегія здійснює розгляд справи на наявними у ній матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено такі обставини справи.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2019 у справі №922/3115/18 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстандарт Еко" заборгованість в розмірі 16932895,78 грн та 253993,44 грн судового збору.

13.02.2019 на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ.

Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, 11.03.2021 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 13.02.2019 №922/3115/18.

Зазначений наказ перебував у провадженні державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження № 64739298.

26.08.2021 через канцелярію суду головний державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надав заяву про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення, в якій просить суд прийняти дану заяву до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.08.2021 заяву головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення задоволено. Затверджену мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстандарт Еко" (02166, м. Київ, вул. Жукова Маршала, 26, код ЄДРПОУ 39332742) та Комунальним підприємством "Харківський міський центр нерухомості" (61003, м. Харків, майдан Конституції,16-А, код ЄДРПОУ 30884477), яку сторони домовились укласти на таких умовах, зокрема: 1. Сторони визнають, що залишок заборгованості за наказом Господарського суду Харківської області на момент укладення цієї Мирової угоди складає 15610655,66 грн. 2. Боржник зобов`язується погасити в повному обсязі заборгованість, зазначену в п.1 Мирової угоди шляхом перерахування грошових коштів з рахунку боржника на рахунок стягувача не пізніше 01 липня 2022 року. 7. Сторони усвідомлюють, що у разі затвердження судом Мирової угоди, виконавче провадження підлягає закінченню з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження". Наслідки закінчення виконавчого провадження у зв`язку з затвердженням судом Мирової угоди, передбачені ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", сторонам зрозумілі.

Через канцелярію Господарського суду Харківської області 29.09.2021 представник боржника надав заяву (вх. № 22850) про визнання наказу Господарського суду Харківської області від 13.02.2019 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із затвердженням мирової угоди.

Заява обґрунтована тим, що обов`язок боржника щодо сплати грошових коштів згідно з наказом Господарського суду Харківської області у справі №922/3115/18 відсутній у зв`язку із виникненням у відповідача нового обов`язку щодо погашення заборгованості перед позивачем в розмірах, на умовах і в строки, що передбачені мировою угодою відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 31.08.2021 у справі №922/3115/18.

Як зазначалося, ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/3115/18 в задоволенні заяви (вх. № 22850) КП "Харківський міський центр нерухомості" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі № 922/3115/18 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що нормами Закону України "Про виконавче провадження" визначено чіткий порядок дій щодо закінчення виконавчого провадження у разі затвердження мирової угоди на стадії примусового виконання рішення суду та направлення відповідної постанови разом із виконавчим документом до суду, який його видав, в той час, як діючим законодавством не передбачено обов`язок суду визнавати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, у разі укладення мирової угоди.

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст.129 Основного Закону України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

За приписом ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Горнсбі проти Греції наголосив на гарантоване ст.6 Конвенції право на суд, яке повинно розцінюватися не лише в аспекті права особи звернутися до суду за захистом своїх прав, а і як обов`язковість боржника до виконання судового рішення. Викладене означає, що виконання судового рішення є невід`ємною частиною судового процесу з метою забезпечення положень названої статті Конвенції (права на суд).

У рішеннях Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти Україні", "ПМП "Фея" та інші проти України" зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.124 Конституції України.

Конституційний Суд України у рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013 також зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Порядок здійснення виконавчого провадження регулюється нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Статтею 46 ГПК України передбачено, зокрема, право сторін укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди.

Приписами ст. 193 ГПК України визначено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Отже, нормами ГПК України передбачено право сторін на укладення мирової угоди на будь-якій стадії судового процесу (навіть у процесі виконання рішення), а ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та може бути подана для її примусового виконання.

Тобто, така ухвала може бути підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди.

Разом з тим, нормами Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок дій виконавця щодо відкритого виконавчого провадження у разі затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню зокрема у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.1 ст. 40 зазначеного Закону).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 40 зазначеного Закону).

Отже, у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення, державний виконавець закриває виконавче провадження та надсилає відповідну постанову разом із виконавчим документом до суду, який його видав.

Відповідно до інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, стан виконавчого провадження ВП №64739298 - завершено.

Як вбачається з матеріалів справи в них відсутні копія постави виконавця про закінчення виконавчого провадження та наказ Господарського суду Харківської області від 13.02.2019.

Згідно частин 1, 3 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно частини 1 статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 по справі № 755/15479/15-ц було наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Із зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню передбачено з метою унеможливлення відкриття виконавчого провадження у разі пред`явлення його до виконання.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що чинним законодавством не передбачено визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у разі закінчення виконавчого провадження на підставі ч. 1 ст. 93 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження за таким документом в силу закону не може бути розпочато знову.

В даному випадку, вищезазначені обставини виключають можливість подвійного стягнення, оскільки виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 13.02.2019 підлягає закриттю на підставі ч.1, ч. 3 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження", а виконавчий документ поверненню до суду, який його видав.

Також, колегія суддів звертає увагу скаржника, що порядок дій виконавця у разі визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню є абсолютно аналогічним діям у разі затвердження судом мирової угоди на стадії виконання рішення, а саме закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа до суду (ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження"), за виключенням порядку стягнення виконавчого збору.

Так, як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

В той час, як згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження з підстави, передбачених пунктом 2 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи, що закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та повернення наказу до суду першої інстанції унеможливлює повторне пред`явлення наказу Господарського суду Харківської області від 13.02.2019 до виконання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання названого наказу таким, що не підлягає виконанню.

Судова колегія також зауважує, що у разі невиконання виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" такі дії або бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до суду, що видав виконавчий документ.

Однак, невиконання виконавцем вимог ч. 1, 3 ст. ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та неповернення виконавчого документу до суду не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/3115/18 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/3115/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

У судовому засіданні 07.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 13.12.2021.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін