Постанова

від 08.12.2021 по справі 905/638/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м. Харків Справа № 905/638/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бірчак К.Є.

за участю прокурора - Ковальова І.І., посвідчення № 057340 від 09.10.2020

представників сторін

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури (вх. №3330 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2021 (повний текст рішення складено та підписано 27.09.2021, суддя Курило Г.Є.) у справі №905/638/21

за позовом Керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області

до Приватного підприємства Маріуполь

про визнання недійсним та скасування рішення Маріупольської міської

ради № 643 від 22.06.2000, визнання недійсним Державного акту на

право постійного користування землею ІІ-ДН № 004124 від 16.11.2000,

зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею

0,8420га, кадастровий номер 1412336300:01:010:0493

ВСТАНОВИВ:

Керівник Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Приватного підприємства «Маріуполь» про визнання недійсним та скасування рішення Маріупольської міської ради №643 від 22.06.2000, визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДН №004124 від 16.11.2000, зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 0,8420га, кадастровий номер 1412336300:01:010:0493.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.09.2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивовано відсутністю підстав для визнання недійсним та скасування рішення Маріупольської міської ради №643 від 22.06.2000, а також визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДН №004124 від 16.11.2000, оскільки прокурором не наведено, а матеріалами справи не підтверджено обставин щодо порушення норм законодавства внаслідок прийняття зазначених документів; не доведено факт нецільового використання відповідачем спірної земельної ділянки.

При цьому, суд встановив, що з наявних у справі документальних доказів - декларації про готовність об`єкта до експлуатації, характеристики будинку, господарських будівель та їх споруд, що є додатком до технічного паспорту, вбачається наявність на спірній земельній ділянці адміністративно-побутового корпусу, огорожі та двох спортивних площадок із зазначенням їх характеристики. Крім того, в актах виїзного обстеження від 28.04.2020 та 07.04.2021 не зазначено про відсутність спортивних майданчиків на земельній ділянці кадастровий номер 1412336300:01:010:0493.

Разом з тим, згідно Містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками об`єкта будівництва та архітектурних рішень на об`єкт - будівництво адміністративно-побутового комплексу та спортивних майданчиків вбачається розташування на спірній земельній ділянці автостоянки, в зв`язку з чим суд погодився з доводами відповідача, що наявність автостоянки не суперечить цільовому призначенню земельної ділянки та є супутнім видом використання земельної ділянки.

Крім того, враховуючи, що на земельній ділянці за кадастровим номером 1412336300:01:010:0493 знаходиться нерухоме майно, яке належить відповідачеві на праві власності, суд дійшов висновку, що дана земельна ділянка не підлягає вилученню у відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник керівника Донецької обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2021 у справі № 905/638/21 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Керівника Маріупольської окружної прокуратури та поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:

- прокурор не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту відсутності на спірній земельній ділянці спортивних майданчиків, посилаючись на акт виїзного обстеження від 28.04.2020 та 07.04.2021, яким встановлено, що частина земельної ділянки використовується під розміщення автомобільної стоянки, що, на думку прокурора, є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням, та порушенням ст. 96, 211 Земельного кодексу України;

- на стадії підготовчого провадження прокурором ініційовано перед органом місцевого самоврядування листом від 16.09.2021 вх.№ 55-5343 обстеження земельної ділянки на предмет наявності спортивних майданчиків та заявлено до суду відповідне клопотання, в задоволенні якого судом першої інстанції було безпідставно відмовлено;

- відповідачем не надано жодних документів щодо введення в експлуатацію спортивних майданчиків на земельній ділянці, а також не підтверджено проведення інвентаризації та складання паспорту об`єкту благоустрою (спортивного майданчика);

- рішення міської ради від 24.06.2008 № 5/22-4087 про внесені зміни до цільового використання земельної ділянки під багатоквартирний житловий будинок та жодних рішень контролюючих органів щодо готовності об`єкта до експлуатації, а саме, багатоквартирного будинку, відповідачем надано не було, будівництво відповідного багатоквартирного будинку підприємством не розпочато;

- прокурор наголошує на нецільовому використанні відповідачем земельної ділянки та зазначає, що відповідно до акту на право постійного користування земельною ділянкою, земельна ділянка відноситься до категорії рекреаційного призначення та має цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури та спорту , однак, рішенням міської міської ради 24.06.2008 № 5/22-4087 було змінено цільове призначення земельної ділянки, оскільки земля для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, при цьому відповідних вимог щодо зміни цільового призначення земельної ділянки додержано не було;

- оскільки відповідних спортивних майданчиків підприємством побудовано не було, а вищевказаний адміністративно-побутовий будинок використовується відповідачем для обслуговування автостоянки, прокурор вважає, що зазначені обставини свідчать про те, що земельна ділянка використовується відповідачем не за цільовим призначенням, в зв`язку з чим рішення міської ради про надання земельної ділянки відповідачу та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є незаконними та підлягають скасуванню, а земельна ділянка - поверненню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2021 року сформовано колегію у складі: Радіонова О.О. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 905/638/21 поновлено процесуальний строк для подання апеляційної скарги Заступника керівника Донецької обласної прокуратури; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2021 у справі № 905/638/21, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів, заяв та клопотань по апеляційній скарзі до 24.11.2021, розгляд справи призначено на 08.12.2021 о 10:30.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, який був направлений до суду поштою 24.11.2021, тобто у встановлений ухвалою апеляційного суду від 09.11.2021 строк. Відповідач просить відмовити в задоволення апеляційної скарги заступника керівника Донецької обласної прокуратури, рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2021 у справі № 905/638/21 залишити без змін.

Відповідач посилається на те, що апелянтом не надано жодного доказу відсутності спортивних майданчиків та нецільового використання земельної ділянки, вважає, що суд першої інстанції дійшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідач при цьому зазначає про те, що спортивні майданчики були належним чином введені в експлуатацію разом з адміністративно-побутовим корпусом на підставі Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , що підтверджується Деклараціями про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 28.08.2014 за № ДЦ 14214200554, на підставі яких ПП Маріуполь було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.12.2014 № 31752792, а саме об`єкт нерухомого майна - адміністративно-побутовий корпус зі спортивними майданчиками.

Також, відповідач вважає безпідставними посилання апелянта на відсутність багатоквартирного будинку, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обмежень у строку початку будівництва; крім того, розміщення автостоянки було здійснено у зв`язку з необхідністю обслуговування адміністративного корпусу, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази (копія архітектурних рішень Будівництво адміністративно-побутового комплексу спортивних майданчиків за адресою: вул. Артема, 88 у Жовтневому районі м. Маріуполь 2013, копія містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками об`єкта будівництва від 2012), та не суперечить вимогам законодавства.

Відповідач наголошує на використанні земельної ділянки відповідно до цільового призначення та відсутність жодних порушень земельного законодавства, посилаючись на те, що усі необхідні зміни у виді використання та цільовому призначенні земельної ділянки було здійснено, про що свідчить відповідна відмітка на останній сторінці державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 16.11.2000 № 563, а також відомості Державного земельного кадастру.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 задоволено клопотання представника відповідача ПП "Маріуполь", адвоката Ботман О.О. про участь у судовому засіданні 08.12.2021 о 10:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку « EаsyCon» .

07.12.2021 прокурор надав до суду пояснення по справі, в яких зазначив про те, що 29.11.2021 на адресу прокуратури від Маріупольської міської ради надійшов супровідний лист та акт виїзного обстеження від 21.09.2021, відповідно до якого головними спеціалістами відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради встановлено, що на земельній ділянці по вул. А.Куїнджі, 88 розміщено майданчик, на якому встановлено два стовпа, та встановити чи використовується цей майданчик під гру в волейбол не виявилося можливим; окрім того, земельна ділянка використовується під автостоянку. Прокурор вказує на те, що ПП "Маріуполь" законодавчі вимоги щодо улаштування спортивного майданчику не дотримано, обов`язкових елементів благоустрою на спортивному майданчику оспорювана земельна ділянка не містить.

Отже, посилаючись на вказаний доказ - акт обстеження земельної ділянки від 21.09.2021, прокурор стверджує про використання ПП "Маріуполь" земельної ділянки не за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури та спорту.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем нові докази, а саме акт виїзного обстеження від 21.09.2021, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки такий доказ був відсутній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення (21.09.2021, повний текст якого складений 27.09.2021).

Так, у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, зокрема, зазначено, що системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Така обставина, як відсутність доказів на момент ухвалення рішення суду, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Таким чином, враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій, межі перегляду справи апеляційним судом, а також викладену вище правову позицію Верховного Суду, колегія суддів не приймає до розгляду та відхиляє надані позивачем нові докази - акт виїзного обстеження від 21.09.2021.

08.12.2021 до суду від ПП "Маріуполь" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача адвоката Ботман О.О. через його зайнятість в кримінальній справі, та з метою недопущення затягування розгляду справи, відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2021 у справі № 905/638/21 залишити без змін.

Позивач в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі Маріупольської міської ради (а.с. 98, т. 2).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточних, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції вжито належних заходів щодо повідомлення сторін про час та місце судового розгляду справи, явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, учасникам справи була надана можливість висловити та викласти свою позицію з приводу спірних питань, матеріали справи містять достатній обсяг відомостей та документів для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2021 у справі № 905/638/21 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції згідно ст. 269 ГПК України, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, встановила наступне.

Як свідчать матеріали та встановлено судом першої інстанції, 22.06.2000 Маріупольською міською радою (позивачем) прийнято рішення Про надання земельної ділянки Приватному підприємству Маріуполь для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста №643, яким надано Приватному підприємству Маріуполь (відповідачу) земельну ділянку з земель міської ради площею 0,842га в постійне користування для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста (а.с. 20-21, т. 1).

16.11.2000 Маріупольською міською радою народних депутатів видано Приватному підприємству Маріуполь державний акт на право постійного користування землею II-ДН №004124 для будівництва спортплощадок та адміністративно-побутового будинку на вул.Артема, 88, у Жовтневому районі міста загальною площею 0,8420га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №563 (а.с.46-49, т. 1).

У 2008 році розроблено Містобудівне обґрунтування на об`єкт Багатоквартирний житловий будинок по вул.Артема (вул.А.Куїнджи), 88 в Жовтневому районі м.Маріуполя , з якого вбачається розміщення на спірній земельній ділянці, в тому числі майданчика для стоянки автомобілів (а.с. 91-106, т. 1).

Рішенням Маріупольської міської ради №5/22-4087 від 24.06.2008 Про внесення змін в пункт 1 рішення Маріупольської міської ради від 22.06.2000 №643 Про надання земельної ділянки Приватному підприємству Маріуполь для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста , яким надано Приватному підприємству Маріуполь (відповідач) земельну ділянку з земель міської ради площею 0,842га в постійне користування для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста, затверджено містобудівне обґрунтування з розміщення багатоквартирних житлових будинків по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста; внесено зміни в пункт 1 рішення Маріупольської міської ради від 22.06.2000 №643 Про надання земельної ділянки Приватному підприємству Маріуполь для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста , виклавши його в наступній редакції:

1. Надати в постійне користування земельну ділянку площею 0,842га для будівництва спортивних майданчиків, адміністративно-побутової будівлі та багатоквартирних житлових будинків по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста Приватному підприємству Маріуполь (код ЄДРПОУ 21985767) (а.с. 210, т. 1).

До матеріалів справи додано протокол проведення Управлінням Держкомзему у м. Маріуполі Донецької області перевірки документації із землеустрою та обмінного файла від 27.09.2012, згідно з яким встановлено відповідність документації із землеустрою умовам надання земельної ділянки: її цільового призначення, оцінки, кількісних та якісних характеристик згідно із дозволом на розробку документації із землеустрою; земельній ділянці за адресою: м.Маріуполь, вул.Артема, 88 присвоєно кадастровий номер 1412336300:01:010:0493 (а.с. 26-28, т. 1).

18.12.2012 розроблено Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по вул.Артема (вул.А.Куїнджи), 88 в Жовтневому (Центральному) районі м.Маріуполя, у відповідності до якого назва об`єкта будівництва: будівництво спортмайданчиків та адміністративно-побутового корпусу (а.с. 107-108, т. 1).

Крім того, до матеріалів справи надано розроблений у 2012 році на замовлення відповідача Містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками об`єкта будівництва (а.с. 109-121, т. 1).

30.08.2013 було зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт Будівництво адміністративно-побутового комплексу та спортивних площадок за адресою: м.Маріуполь, вул.Артема, 88 №ДЦ 082132410376 (а.с. 122-123, т. 1).

В матеріалах справи наявна копія декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а саме будівництво адміністративно-побутового комплексу та спортивних площадок за адресою: м.Маріуполь, Жовтневий район, вул.Артема, 88, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області 28.08.2014 №ДЦ 142142400554 та технічний паспорт на громадський будинок, а саме адміністративно-побутовий комплекс зі спортивними майданчиками за адресою: м.Маріуполь, вул.Артема, 88 (а.с. 124-126, т. 1).

Рішенням Маріупольської міської ради Про надання поштової адреси №214/2 від 28.11.2014 існуючий об`єкт нерухомості: земельна ділянка та адміністративно-побутовий комплекс літ.А-1 зі спортивними майданчиками (існуюча адреса зберігається за житловим будинком), які належать Приватному підприємству Маріуполь (державний акт на право користування землею від 16.11.2000 №563, декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 28.08.2014 №ДЦ142142400554), розташований у Жовтневому районі м.Маріуполя, визначено за адресою: вул.Артема, 88А (а.с. 127).

У відповідності до свідоцтва про право власності від 26.12.2014 на нерухоме майно адміністративно-побутовий комплекс зі спортивними площадками, що розташований за адресою: м.Маріуполь, вул.Артема, 88а належить на праві власності Приватному підприємству Маріуполь (а.с. 128, т. 1).

28.04.2020 головним спеціалістом відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Гавриловим Д.В., Толстовою В.А. здійснено виїзне обстеження за адресою вул. А. Куїнджі, 88, про що складено відповідний акт виїзного обстеження, яким, зокрема, встановлено, що частина земельної ділянки орієнтовною площею: 0,3902га використовується під розміщення автомобільної стоянки, що є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням та є порушенням ст.96, ст.211 Земельного кодексу України (а.с. 22-24, т. 1).

До матеріалів справи відповідачем додано акт виїзного обстеження від 07.04.2021 (а.с. 197 т. 1, на зворотній сторінці), згідно з яким головними спеціалістами відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами міської ради за участю начальника відділу контролю за використанням активів за адресою: вул. Куїнджі, 88, встановлено, що ПП Маріуполь використовується земельна ділянка загальною площею 0,8420га на підставі державного акту №563 від 16.11.2000 на право постійного користування землею з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту (вид використання: для будівництва спортивних майданчиків та адміністративно-побутового будинку). На момент обстеження встановлено, що частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,3902га використовується під розміщення стоянки для автомобілів, що є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням та є порушенням положень ст.96, ст.211 Земельного кодексу України.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру від 26.03.2020 про право власності та речові права на земельну ділянку за ПП Маріуполь зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,842га, за адресою: Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Артема, 88, кадастровий номер 1412336300:01:010:0493, цільове призначення - для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутового будинку (а.с. 50, т. 1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02.04.2020 за Приватним підприємством Маріуполь зареєстровано нерухоме майно за номером 541561414123, а саме адміністративно-побутовий корпус зі спортивними майданчиками, загальною площею 55,4кв.м., за адресою: Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Артема (вул. А.Куїнджі), 88 (а.с. 51-52, т. 1).

Листом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №26.3-10564-09 від 20.04.2021 повідомлено керівника Маріупольської окружної прокуратури, що спеціалістами департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради було здійснено виїзне обстеження, за результатами якого було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1412336300:01:010:0493 загальною площею 0,8420га на підставі державного акту на право постійного користування від 16.11.2000 за №563 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту (для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутового будинку) використовується ПП Маріуполь (ЄДРПОУ 21985767). На момент обстеження було встановлено, що частина зазначеної земельної ділянки орієнтовною площею 0,3902га використовується під розміщення стоянки для автомобілів, що є порушенням земельного законодавства, про що було складено відповідний акт виїзного обстеження від 07.04.2021 (а.с. 197-198, т. 1).

Прокурор вважає, що використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 0,8420 га, кадастровий номер 1412336300:01:010:0493 здійснюється з порушенням вимог земельного законодавства, а саме не за цільовим призначенням, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до Приватного підприємства "Маріуполь" про визнання недійним та скасування рішення Маріупольської міської ради №643 від 22.06.2000, визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДН №004124 від 16.11.2000, зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 0,8420га, кадастровий номер 1412336300:01:010:0493.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частинами третьою, п`ятою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

На необхідності обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва наголосила Велика Палата Верховного Суду й у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), зазначивши, що системне тлумачення абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19 (пункт 70)) зазначено, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

В обґрунтування підстав для представництва, прокурор зазначив, що порушення інтересів держави полягає в нецільовому використанні земельної ділянки, наданої в постійне користування відповідачу. У правовідносинах, що виникли, саме позивач - Маріупольська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати як захист порушених інтересів держави, так і захист порушених інтересів територіальної громади міста Маріуполя.

Прокурор наполягає, що позивачем не здійснюється захист інтересів держави, та зазначає наступне.

Так, Маріупольська місцева прокуратура №1 зверталась до заступника місцевого голови з листом від 28.01.2021 № 38-584вих-21, в якому позивачу зазначено про фактичні обставини щодо нецільового використання ПП Маріуполь земельної ділянки згідно акту виїзного обстеження головних спеціалістів відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради від 28.04.2020; звернуто увагу на те, що необхідний захист державного інтересу у досудовому порядку Маріупольською міською радою протягом тривалого часу не здійснено. У зв`язку з чим завдається шкода державі; повідомлено про наявність підстав для представництва місцевою прокуратурою інтересів держави та подання позову до господарського суду в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до ПП Маріуполь про визнання недійсним державного акту, скасування державних реєстрацій та скасування записів про право постійного землекористування, повернення земельної ділянки. Прокурор у зв`язку з цим просив повідомити, чи зверталась рада до суду з позовом до ПП "Маріуполь" щодо нецільового використання земельної ділянки (а.с. 55-56, т. 1).

За результатами листа від 28.01.2021 Маріупольська міська рада повідомила, що у 2018 році зверталась до господарського суду з позовом до ПП "Маріуполь" про припинення права користування та повернення земельної ділянки, проте ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2018 позовну заяву залишено без розгляду (а.с. 57, т. 1).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2018 у справі № 905/1050/18 позовну заяву Маріупольської міської ради залишено без розгляду на підставі ч. 5 ст. 226 ГПК України у зв`язку з поданням заяви представника Маріупольської міської ради про залишення позову без розгляду.

Прокурором долучено до матеріалів справи повідомлення про представництво інтересів держави (в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» ) №55-36вих-21 від 18.03.2021 до позивача (а.с. 59-60, т. 1).

Отже, позивач був обізнаний про підготовку прокуратурою позовної заяви завчасно, однак невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Вказаними обставинами обумовлена реалізація прокурором наданих Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо представництва інтересів держави в суді та для звернення до господарського суду із позовною заявою на захист інтересів держави.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для здійснення такого представництва в суді відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру".

Предметом даного господарського спору є позовні вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування рішення Маріупольської міської ради №643 від 22.06.2000, визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДН №004124 від 16.11.2000, зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 0,8420га, кадастровий номер 1412336300:01:010:0493.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно положень ст.19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст.1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За змістом ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ч.1, 2 ст.7 Земельного кодексу України (в редакції станом на надання відповідачу спірної земельної ділянки у користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Згідно з ч. 1 статті 23 Земельного кодексу України (в редакції станом на надання відповідачу спірної земельної ділянки у користування) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як свідчать матеріали справи, 22.06.2000 Маріупольською міською радою (позивачем) прийнято рішення Про надання земельної ділянки Приватному підприємству Маріуполь для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста №643, яким надано Приватному підприємству Маріуполь (відповідачу) земельну ділянку з земель міської ради площею 0,842га в постійне користування для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста (а.с. 20-21, т. 1).

16.11.2000 Маріупольською міською радою народних депутатів видано Приватному підприємству Маріуполь державний акт на право постійного користування землею II-ДН №004124 для будівництва спортплощадок та адміністративно-побутового будинку на вул.Артема, 88, у Жовтневому районі міста загальною площею 0,8420га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №563 (а.с.46-49, т. 1).

Отже, рішення Маріупольської міської ради від 22.06.2000 № 643 прийнято у відповідності до вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та у межах повноважень Маріупольської міської ради, а державний акт II-ДН №004124 підтверджує наявність у відповідача права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1412336300:01:010:0493, площею 0,8420га, для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутового будинку.

Рішенням Маріупольської міської ради №5/22-4087 від 24.06.2008 Про внесення змін в пункт 1 рішення Маріупольської міської ради від 22.06.2000 №643 Про надання земельної ділянки Приватному підприємству Маріуполь для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста , яким надано Приватному підприємству Маріуполь (відповідач) земельну ділянку з земель міської ради площею 0,842га в постійне користування для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста, затверджено містобудівне обґрунтування з розміщення багатоквартирних житлових будинків по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста; внесено зміни в пункт 1 рішення Маріупольської міської ради від 22.06.2000 №643 Про надання земельної ділянки Приватному підприємству Маріуполь для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста , виклавши його в наступній редакції:

1. Надати в постійне користування земельну ділянку площею 0,842га для будівництва спортивних майданчиків, адміністративно-побутової будівлі та багатоквартирних житлових будинків по вул.Артема, 88 в Жовтневому районі міста Приватному підприємству Маріуполь (код ЄДРПОУ 21985767) (а.с. 210, т. 1).

До матеріалів справи додано протокол проведення Управлінням Держкомзему у м. Маріуполі Донецької області перевірки документації із землеустрою та обмінного файла від 27.09.2012, згідно з яким встановлено відповідність документації із землеустрою умовам надання земельної ділянки: її цільового призначення, оцінки, кількісних та якісних характеристик згідно із дозволом на розробку документації із землеустрою; земельній ділянці за адресою: м.Маріуполь, вул.Артема, 88 присвоєно кадастровий номер 1412336300:01:010:0493 (а.с. 26-28, т. 1).

18.12.2012 розроблено Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по вул.Артема (вул.А.Куїнджи), 88 в Жовтневому (Центральному) районі м.Маріуполя, у відповідності до якого назва об`єкта будівництва: будівництво спортмайданчиків та адміністративно-побутового корпусу (а.с. 107-108, т. 1).

Крім того, до матеріалів справи надано розроблений у 2012 році на замовлення відповідача Містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками об`єкта будівництва (а.с. 109-121, т. 1).

30.08.2013 було зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт Будівництво адміністративно-побутового комплексу та спортивних площадок за адресою: м.Маріуполь, вул.Артема, 88 №ДЦ 082132410376 (а.с. 122-123, т. 1).

В матеріалах справи наявна копія декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а саме будівництво адміністративно-побутового комплексу та спортивних площадок за адресою: м.Маріуполь, Жовтневий район, вул.Артема, 88, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області 28.08.2014 №ДЦ 142142400554 та технічний паспорт на громадський будинок, а саме адміністративно-побутовий комплекс зі спортивними майданчиками за адресою: м.Маріуполь, вул.Артема, 88. (а.с. 124-126, т. 1).

У відповідності до свідоцтва про право власності від 26.12.2014 на нерухоме майно адміністративно-побутовий комплекс зі спортивними площадками, що розташований за адресою: м.Маріуполь, вул.Артема, 88а належить на праві власності Приватному підприємству Маріуполь (а.с. 128, т. 1).

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (дата запиту 12.05.2021) кадастровий номер 1412336300:01:010:0493, цільове призначення - 07.02. Для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутового будинку; категорія земель: землі рекреаційного призначення; вид використання: для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутового будинку; форма власності: комунальна власність; площа: 0,842га, місце розташування: Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Артема, 88; відомості про суб`єкта речового права на земельну ділянку: ПП Маріуполь .

Прокурор наполягає на нецільовому використанні відповідачем спірної земельної ділянки з огляду на відсутність на вказаній ділянці спортивних майданчиків та наявність на частині земельної ділянки автостоянки, на підтвердження чого надає акти виїзного обстеження від 28.04.2020 та 07.04.2021.

Відповідно до ст.50 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Стаття 51 Земельного кодексу України визначає, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Згідно ст.52 Земельного кодексу України, землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Статтею 2 Земельного кодексу України (в редакції станом на надання відповідачу спірної земельної ділянки у користування) передбачалося, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення ; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу. Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Відповідно до п. "а" ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Примусове припинення прав на земельну ділянку відповідно до ст. 143 Земельного кодексу України здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Дослідженням матеріалів встановлено, що 28.04.2020 головним спеціалістом відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Гавриловим Д.В., Толстовою В.А. здійснено виїзне обстеження за адресою вул. А. Куїнджі, 88, про що складено відповідний акт виїзного обстеження. За результатами обстеження встановлено, що ПП Маріуполь використовується земельна ділянка за адресою: вул.А.Куїнджі, 88, загальною площею: 0,8420га на підставі державного акту на право постійного користування від 16.11.2000, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №563 для будівництва спортплощадок та адміністративно-побутового будинку. На момент обстеження встановлено, що частина земельної ділянки орієнтовною площею: 0,3902га використовується під розміщення автомобільної стоянки, що є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням та є порушенням ст.96, ст.211 Земельного кодексу України. Також встановлено, що ПП Маріуполь належить об`єкт нерухомого майна: адміністративно-побутовий комплекс зі спортивними майданчиками за адресою: вул.А.Куїнджі, 88а (вул.Артема, 88а) на підставі свідоцтва про право власності №31752792 від 26.12.2014, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №8269434 від 26.12.2014.

Також, спеціалістами департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради було здійснено виїзне обстеження, за результатами якого було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1412336300:01:010:0493 загальною площею 0,8420га на підставі державного акту на право постійного користування від 16.11.2000 за №563 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту (для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутового будинку) використовується ПП Маріуполь (ЄДРПОУ 21985767). На момент обстеження було встановлено, що частина зазначеної земельної ділянки орієнтовною площею 0,3902га використовується під розміщення стоянки для автомобілів, що є порушенням земельного законодавства, про що було складено відповідний акт виїзного обстеження від 07.04.2021.

Отже, акти виїзного обстеження від 28.04.2020 та 07.04.2021 не містять інформації щодо відсутності спортивних майданчиків на земельній ділянці кадастровий номер 1412336300:01:010:0493, тому не можуть вважатися безперечним доказом на підтвердження відсутності спортивних майданчиків та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

В той же час, обставини справи свідчать про те, що рішенням Маріупольської міської ради від 24.06.2008 №5/22-4087 було внесено зміни до п. 1 рішення Маріупольської міської ради від 22.06.2000 № 643, виклавши його в наступній редакції: надати в постійне користування земельну ділянку площею 0,842 га для будівництва спортмайданчиків, адміністративно-господарської будівлі та багатоквартирних житлових будинків по вул. А.Куїнджи (Артема), 88 у Центральному (Жовтневому) районі ПП Маріуполь .

У 2008 році було розроблено Містобудівне обґрунтування на об`єкт Багатоквартирний житловий будинок по вул.Артема (вул.А.Куїнджи), 88 в Жовтневому районі м.Маріуполя , Містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками об`єкта будівництва, та архітектурних рішень на об`єкт - будівництво адміністративно-побутового комплексу та спортивних майданчиків, з якого вбачається розташування на спірній земельній ділянці автостоянки.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до протоколу проведення Управлінням Держкомзему у м. Маріуполі Донецької області перевірки документації із землеустрою та обмінного файла від 27.09.2012, встановлено відповідність документації із землеустрою умовам надання земельної ділянки: її цільового призначення, оцінки, кількісних та якісних характеристик згідно із дозволом на розробку документації із землеустрою; земельній ділянці за адресою: м.Маріуполь, вул.Артема, 88 присвоєно кадастровий номер 1412336300:01:010:0493 (а.с. 26-28, т. 1).

30.08.2013 було зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт Будівництво адміністративно-побутового комплексу та спортивних площадок за адресою: м.Маріуполь, вул.Артема, 88 №ДЦ 082132410376 (а.с. 122-123, т. 1).

В матеріалах справи наявна копія декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а саме будівництво адміністративно-побутового комплексу та спортивних площадок за адресою: м.Маріуполь, Жовтневий район, вул.Артема, 88, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області 28.08.2014 №ДЦ 142142400554 та технічний паспорт на громадський будинок, а саме адміністративно-побутовий комплекс зі спортивними майданчиками за адресою: м.Маріуполь, вул.Артема, 88. Згідно характеристики будинку, господарських будівель та їх споруд, що є додатком до технічного паспорту, вбачається наявність на спірній земельній ділянці адміністративно-побутового корпусу, огорожі та двох спортивних площадок, зазначені їх характеристики. Технічний паспорт виданий Маріупольським БТІ (а.с. 124-126, т. 1).

З розроблених на замовлення відповідача архітектурних рішень на об`єкт - будівництво адміністративно-побутового комплексу та спортивних майданчиків за адресою: вул.Артема (вул.А. Куїнджи), 88 в Жовтневому (Центральному) районі м.Маріуполя вбачається розташування на спірній земельній ділянці гостьової автостоянки.

Крім того, на підтвердження факту використання спірної земельної ділянки у відповідності до її цільового призначення відповідачем наданий лист ТОВ Проектно-експертна фірма Землі Приазов`я № 228 від 27.08.2021, в якому зазначено про наявність на вказаній земельній ділянці спортивних майданчиків для гри в пляжний волейбол. До листа надані матеріали кадастрової зйомки запитуваної земельної ділянки та фотоматеріали (а.с. 9-10, т. 2).

Також, у відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.12.2014 Приватному підприємству Маріуполь належить об`єкт нерухомого майна - адміністративно-побутовий комплекс зі спортивними майданчиками, що розташований за адресою: м.Маріуполь, вул.Артема, 88а (а.с. 128, т. 1).

Колегія суддів звертає увагу, що згідно абз. 1 п. 5.3.2 Плану зонування території м. Маріуполя, що затверджений рішенням Маріупольської міської ради № 6/28/32-10 від 18.06.2013 Рекреаційні зони активного відпочинку Р-2 - призначаються для виконання активних рекреаційних функцій. До них належить міські території загального користування з відповідними об`єктами для активного відпочинку населення, громадсько-рекреаційні центри. Ці території мають бути забезпечені високим рівнем благоустрою. Належним переліком постійних споруд для активного відпочинку, тимчасових споруд та інших об`єктів супутніх видів діяльності.

Відповідно до пп. б п. 5.3.2 Плану зонування території м. Маріуполя для рекреаційних зон активного відпочинку Р-2 встановлено супутні види використання території (земельні ділянки), зокрема, відкриті стоянки для тимчасового зберігання автотранспорту з розрахунку відповідно ДБН 360-92.

Наявний в матеріалах справи розрахунок з техніко-економічними показниками об`єкта будівництва, розроблений у 2012 році на замовлення відповідача, зроблений у тому числі у відповідності до ДБН 360-92 (а.с. 109-121, т. 1).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено відсутність на спірній земельній ділянці спортивних майданчиків, а наявність автостоянки не суперечить цільовому призначенню земельної ділянки та є супутнім видом використання земельної ділянки, що узгоджується з архітектурним обґрунтуванням на об`єкт - будівництво адміністративно-побутового комплексу та спортивних майданчиків, а також наявними у справі деклараціями, які підтверджують введення в експлуатацію спортивних майданчиків разом з адміністративно-побутовим корпусом. Таким чином, жодних порушень законодавства щодо нецільового використання земельної ділянки прокурором не не доведено, а матеріалами справи не підтверджено.

Доводи апелянта про те, що відповідачем не надано жодних документів щодо введення в експлуатацію спортивних майданчиків на земельній ділянці спростовуються наведеним вище.

Прокурор в апеляційній скарзі, посилаючись на нецільове використання відповідачем земельної ділянки, зазначає, що відповідно до акту на право постійного користування земельною ділянкою, земельна ділянка відноситься до категорії рекреаційного призначення та має цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури та спорту , однак рішенням міської ради 24.06.2008 № 5/22-4087 було змінено цільове призначення земельної ділянки, оскільки земля для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, при цьому відповідних вимог щодо зміни цільового призначення земельної ділянки додержано не було.

Однак, рішення міської ради 24.06.2008 № 5/22-4087 не є предметом позовних вимог та прокурор не ставить питання про його скасування.

Крім того, пунктом 5 вказаного рішення було вирішено Управлінню земельних ресурсів м. Маріуполя Донецької області внести зміни в державний акт на право постійного користування землею від 16.11.2000 № 563 у відповідності з даним рішенням та внести зміни в земельно-кадастрову документацію.

Усі необхідні зміни на виконання рішенням Маріупольської міської ради від 24.06.2008 № 5/22-4087 було здійснено в установленому законом порядку, про що свідчить відмітка на останній сторінці державного акту на право постійного користування землею від 16.11.2000 № 563, а також відомості державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1412336300:01:010:0493.

Отже, жодних порушень вимог земельного законодавства прокурором не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Твердження прокурора про те, що відповідачем не надано рішення міської ради від 24.06.2008 № 5/22-4087 про внесені зміни до цільового використання земельної ділянки під багатоквартирний житловий будинок, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи (а.с. 210, т. 1).

Стосовно відсутності рішення контролюючих органів щодо готовності об`єкта до експлуатації, а саме, багатоквартирного будинку, колегія суддів зазначає, що дані твердження не впливають на суть даного спору, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обмежень у строку початку будівництва, тоді як розміщення автостоянки було здійснено для обслуговування адміністративного корпусу, як супутній вид використання території (земельні ділянки), що не суперечить використанню рекреаційних зон активного відпочинку.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що у даній справі прокурором не доведено, а судом не виявлено доказів використання землі за актом на право постійного користування землею II-ДН №004124 від 16.11.2000 не за цільовим призначенням та не у відповідності до виду використання, за яким земельна ділянка була передана в постійне користування ПП Маріуполь на підставі рішення Маріупольської міської ради № 643 від 22.06.2000 (з урахуванням внесених змін рішенням Маріупольської міської ради № 5/22-4087 від 24.06.2008).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 1412336300:01:010:0493.

Порядок переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначено статтею 377 Цивільного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 120 Земельного кодексу України, за змістом яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Отже, враховуючи що на земельній ділянці за кадастровим номером 1412336300:01:010:0493 знаходиться нерухоме майно, яке належить відповідачеві на праві власності, а судом не встановлено факту порушення норм чинного законодавства при використанні спірної земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дана земельна ділянка не підлягає вилученню у відповідача.

Відповідно до статті 41 Конституції України держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною першою статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

В рішенні Європейського суду з прав людини "Зеленчук та Цицюра проти України" від 22.05.2018 зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Відповідно до цієї статті слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним (нормативний акт повинен бути доступним та передбачуваним); чи переслідує воно легітимну мету, тобто вчинене в інтересах суспільства (має суспільний , публічний інтерес); чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном шляхом обмеження прав) пропорційним визначеним цілям - чи забезпечено справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини.

Суд перевіряє відповідність втручання вимогам цієї статті, встановлюючи, по-перше, наявність майна в розумінні Конвенції, по-друге, наявність втручання у право заявника мирно володіти майном, по-третє, підстави виправданості втручання, зазначені вище.

У даній справі ПП Маріуполь є власником нерухомого майна на підставі свідоцтва про право власності від 26.12.2014. В момент оформлення права власності за відповідачем не існувало жодних обставин та підстав для відмови у реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості. Право власності ПП Маріуполь на спірний об`єкт виникло після проходження належної законодавчої процедури, яка включала в себе реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, без жодного зауваження з боку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Донецької області.

З огляду на зазначене, а також беручи до уваги презумпцію правомірності набуття права власності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази незаконності набуття ПП Маріуполь права власності на спірне майно, а також судом не встановлено нецільового використання земельної ділянка, колегія суддів зазначає, що вимоги прокурора про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку за своїми наслідками становлять втручання у право ПП Маріуполь на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного, на підстав ретельного дослідження наявних у справі документів, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним та скасування рішення Маріупольської міської ради №643 від 22.06.2000, визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДН №004124 від 16.11.2000, зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 0,8420га, кадастровий номер 1412336300:01:010:0493.

Щодо доводів прокурора про те, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання прокурора про зобов`язання провести обстеження земельної ділянки на предмет наявності спортивних майданчикі (а.с. 32-33, т. 2), колегія суддів зазначає, що відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 26.07.2021 підготовчє провадження було закрито та призначено до розгляду справи по суті, тобто судом був остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Провадження у справі було відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.04.2021. Ухвалою суду від 17.06.2021 було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, тобто сплинули строки підготовчого провадження.

Оскільки станом на дату звернення з клопотанням сплинули строки підготовчого провадження. спір розглядався на стадії розгляду справи по суті та строк розгляду справи закінчувався, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання прокурора від 20.09.2021 про відкладення судового засідання до надання міською радою акту обстеження оспорюваної земельної ділянки.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні Господарського суду Донецької області від 21.09.2021, які відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення у справі №905/638/21 відсутні.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2021 у справі №905/638/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2021 у справі №905/638/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складно та підписано 13.12.2021.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота