Постанова

від 24.05.2022 по справі 905/638/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 905/638/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Багай Н. О., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Зарудяної Н. О.,

Маріупольської міської ради Донецької області - не з`явився,

Приватного підприємства "Маріуполь" - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Донецької обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 (у складі колегії суддів: Радіонова О.О. (головуючий), Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2021 (суддя Курило Г. Є.)

у справі № 905/638/21

за позовом Керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області

до Приватного підприємства "Маріуполь"

про визнання недійсним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 22.06.2000 № 643, визнання недійсним державного акту на право користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року керівник Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до приватного підприємства "Маріуполь" (далі - ПП "Маріуполь") про визнання недійсним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 22.06.2000 № 643, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею від 16.11.2000 ІІ-ДН № 004124, зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 0,8420 га, кадастровий номер 1412336300:01:010:0493.

Позовні вимоги мотивовано тим, що використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 0,8420 га, кадастровий номер 1412336300:01:010:0493 здійснюється з порушенням вимог земельного законодавства, а саме не за цільовим призначенням.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.09.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у січні 2022 року заступник керівника Донецької обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2021 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 905/638/21 за касаційною скаргою заступник керівника Донецької обласної прокуратури з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засідання на 16.03.2022.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Маріуполь" зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень в результаті повного та всебічного з`ясування обставин справи, з врахуванням всіх доказів та аргументів сторін, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції без змін.

Маріупольська міська рада Донецької області не скористалася наданим їй процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

16.03.2022 судовий розгляд касаційної скарги у справі № 905/638/21 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся, зважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, згідно з яким в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2022 справу № 905/638/21 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Суховий В. Г.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Сухового В. Г. від 28.04.2022 справу № 905/638/21 за касаційною скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2021 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.05.2022.

Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022).

ПП "Маріуполь" та Маріупольська міська рада Донецької області в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", також те, що учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Маріупольської міської ради від 22.06.2000 № 643 "Про надання земельної ділянки ПП "Маріуполь" для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул. Артема, 88 в Жовтневому районі міста" надано відповідачу земельну ділянку з земель міської ради площею 0,842 га в постійне користування для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул. Артема, 88 в Жовтневому районі міста.

16.11.2000 Маріупольською міською радою народних депутатів видано ПП "Маріуполь" державний акт II-ДН № 004124 на право постійного користування землею загальною площею 0,8420 га для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутового будинку на вул. Артема, 88, у Жовтневому районі міста, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 563.

У 2008 році ПП "Малокуцько Л. Е." на замовлення ПП "Маріуполь" було розроблено містобудівне обґрунтування об`єкту - багатоквартирного житлового будинку по вул. Артема, 88 в Жовтневому районі м. Маріуполя, відповідно до якого на спірній земельній ділянці передбачено розміщення, зокрема і майданчика для стоянки автомобілів.

Рішенням Маріупольської міської ради від 24.06.2008 №5/22-4087 "Про внесення змін в пункт 1 рішення Маріупольської міської ради від 22.06.2000 № 643 "Про надання земельної ділянки ПП "Маріуполь" для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул. Артема, 88 в Жовтневому районі міста" затверджено містобудівне обґрунтування щодо розміщення багатоквартирних житлових будинків по вул. Артема, 88 в Жовтневому районі м. Маріуполя та внесено зміни у пункт 1 рішення Маріупольської міської ради від 22.06.2000 № 643 "Про надання земельної ділянки ПП "Маріуполь" для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутової будівлі по вул. Артема, 88 в Жовтневому районі міста", який викладено в наступній редакції: "передати в постійне користування земельну ділянку площею 0,842 га для будівництва спортивних майданчиків, адміністративно-побутової будівлі та багатоквартирних житлових будинків по вул. Артема, 88 в Жовтневому районі міста ПП «Маріуполь" (код ЄДРПОУ 21985767)".

Згідно з протоколом проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файла від 27.09.2012 управлінням Держкомзему у м. Маріуполі Донецької області встановлено відповідність документації із землеустрою умовам надання земельної ділянки: її цільового призначення, оцінки, кількісних та якісних характеристик згідно із дозволом на розробку документації із землеустрою та за результатами проведення перевірки земельній ділянці за адресою: вул. Артема, 88, м. Маріуполь присвоєно кадастровий номер 1412336300:01:010:0493.

У 2012 році комунальним підприємством "Міське архітектурне бюро" на замовлення ПП "Маріуполь" було розроблено містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками об`єкта будівництва - будівництво спортмайданчиків та адміністративно-побутового будинку по вул. Артема, 88 у м. Маріуполі.

18.12.2012 Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради розроблено містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по вул. Артема, 88 в Жовтневому районі м. Маріуполя для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутового корпусу для їх обслуговування.

У 2013 році на замовлення ПП "Маріуполь" були розроблені архітектурні рішення будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутового будинку за адресою: вул. Артема, 88, м. Маріуполь.

Судами установлено, що 30.08.2013 було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт по будівництву адміністративно-побутового комплексу та спортивних площадок за адресою: вул. Артема, 88, м. Маріуполь за № ДЦ 082132410376. Декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрована 28.08.2014 за № ДЦ 142142400554.

Рішенням Маріупольської міської ради від 28.11.2014 № 214/2 "Про надання поштової адреси" існуючий об`єкт нерухомості: земельна ділянка та адміністративно-побутовий комплекс літ. А-1 зі спортивними майданчиками (існуюча адреса зберігається за житловим будинком), які належать ПП "Маріуполь" (державний акт на право користування землею від 16.11.2000 № 563, декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 28.08.2014 № ДЦ142142400554), розташований у Жовтневому районі м. Маріуполя, визначено за адресою: вул. Артема, 88А.

26.12.2014 ПП «Маріуполь» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - адміністративно-побутовий комплекс зі спортивними майданчиками, розташований за адресою: вул. Артема, 88А, м. Маріуполь

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 26.03.2020 за ПП "Маріуполь" зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,842 га, що розташована за адресою: вул. Артема, 88, м. Маріуполь, Донецька область, кадастровий номер 1412336300:01:010:0493, цільове призначення - для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутового будинку.

Також, згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.05.2021 земельна ділянка кадастровий номер 1412336300:01:010:0493 належить до категорії земель рекреаційного призначення, цільове призначення - для будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутового будинку, форма власності - комунальна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02.04.2020 за ПП "Маріуполь" у формі приватної власності зареєстровано об`єкт нерухомого майна - адміністративно-побутовий корпус зі спортивними майданчиками, загальною площею 55,4 кв.м, розташоване за адресою: вул. Артема (вул. А. Куїнджі), 88, м. Маріуполь, Донецька область.

Предметом розгляду у справі № 905/638/21, що розглядається, є вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 22.06.2000 № 643, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею від 16.11.2000 ІІ-ДН № 004124, зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 0,8420 га, кадастровий номер 1412336300:01:010:0493.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі статтею 9 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на час надання відповідачу спірної земельної ділянки у користування) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 ЗК України (у редакції, чинній на час надання відповідачу спірної земельної ділянки у користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Частиною 1 статті 23 ЗК України (у редакції, чинній на час надання відповідачу спірної земельної ділянки у користування) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно зі статтею 74 ЗК України (у редакції, чинній на час надання відповідачу спірної земельної ділянки у користування) до земель рекреаційного призначення належать землі, призначені для організованого масового відпочинку і туризму населення: земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристських станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів, навчально-туристських стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів, і розташовані поза землями оздоровчого призначення.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням.

Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається.

Так, враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що рішення Маріупольської міської ради від 22.06.2000 № 643 відповідає вимогам законодавства та прийняте радою у межах її повноважень.

Однак, мотивуючи позовні вимоги прокурор наголошує на нецільовому використанні відповідачем спірної земельної ділянки у зв`язку з відсутністю на цій ділянці спортивних майданчиків та використанням частини земельної ділянки для стоянки автомобілів.

Землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням (пункт "а" частини 1 статті 96 ЗК України).

За змістом пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Статтею 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.04.2020 головними спеціалістами відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Гавриловим Д.В., Толстовою В.А. здійснено виїзне обстеження за адресою вул. А. Куїнджі, 88, про що складено відповідний акт. Відповідно до якого за результатами обстеження встановлено, що ПП "Маріуполь" використовує частину земельної ділянки орієнтовною площею 0,3902 га, розташовану за адресою: вул. А. Куїнджі, 88 не за цільовим призначенням - під розміщення автомобільної стоянки, чим порушує статті 96, 211 Земельного кодексу України. Також встановлено, що адміністративно-побутовий комплекс зі спортивними майданчиками, розташований за адресою: вул. А. Куїнджі, 88а (вул. Артема, 88а) належить ПП "Маріуполь" на праві власності.

Крім того, відповідно до акту виїзного обстеження від 07.04.2021 за адресою: вул. А. Куїнджі (Артема), 88 за результатами обстеження встановлено, що частину земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:010:0493) орієнтовною площею 0,3902 га ПП "Маріуполь" використовує під розміщення стоянки для автомобілів, чим порушує земельне законодавство.

Так, акти виїзних обстежень від 28.04.2020 та 07.04.2021 не містять інформації щодо відсутності спортивних майданчиків на спірній земельній ділянці, тому не можуть вважатися безперечними доказами відсутності спортивних майданчиків на спірній земельній ділянці та її використання не за цільовим призначенням.

Разом з цим судами установлено та підтверджується матеріалами справи, що містобудівним обґрунтуванням об`єкту - багатоквартирного житлового будинку, містобудівним розрахунком з техніко-економічними показниками об`єкта будівництва - будівництво спортмайданчиків та адміністративно-побутового будинку та архітектурними рішеннями будівництва спортмайданчиків та адміністративно-побутового будинку за адресою: вул. Артема, 88, м. Маріуполь перебачено розташування на спірній земельній ділянці автостоянки.

Крім того, згідно з листом товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-експертна фірма "Землі Приазов`я" від 27.08.2021 № 228 в результат здійснення кадастрової зйомки спірної земельної ділянки встановлено наявність на цій земельній ділянці спортивних майданчиків для гри в пляжний волейбол. До листа надано матеріали кадастрової зйомки та фотоматеріали.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що прокурором не доведено відсутності на спірній земельній ділянці спортивних майданчиків, а наявність автостоянки не суперечить цільовому призначенню земельної ділянки та є супутнім видом використання земельної ділянки, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, обґрунтовуючи підстави звернення до суду прокурором не наведено, які саме вимоги законодавства порушено внаслідок прийняття рішення Маріупольською міською радою від 22.06.2000 № 643 та видачі державного акту на право постійного користування землею від 16.11.2000 ІІ-ДН №004124.

Разом з цим судами установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.12.2014 ПП "Маріуполь" є власником нерухомого майна, а саме адміністративно-побутового корпусу зі спортивними площадками, що розташоване на спірній земельній ділянці.

Порядок переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна визначено статтею 377 Цивільного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 120 ЗК України, за змістом яких (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Відповідно до статті 41 Конституції України держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Отже, оцінюючи критерії на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку за своїми наслідками становить втручання у право ПП "Маріуполь" на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, з урахуванням оцінки доказів, наданих судами, а також позиції сторін та обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, Суд погоджується із висновками суддів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

За змістом касаційної скарги, підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій у справі № 905/638/21, що розглядається, скаржник зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (статей 141, 155 ЗК України) за відсутності висновку щодо питання використання земель рекреаційного призначення, наданих для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, зокрема для будівництва спортивних майданчиків та адміністративно-побутового будинку для їх обслуговування, виключно за цільовим призначенням, визначеним статтею 50 Земельного кодексу України та заборони використання для інших цілей, зокрема для будівництва та експлуатації багатоквартирного житлового будинку.

Суд не вбачає підстав для формування висновку щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, оскільки вимоги щодо припинення права користування земельною ділянкою у зв`язку з її використанням для будівництва та експлуатації багатоквартирного житлового будинку не є предметом даного спору.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, прокурор зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме - суд необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Зокрема, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Матеріалами справи та змістом оскаржуваних рішень підтверджується належне дослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі, надання їм правильної оцінки, а доводи касаційної скарги про відхилення судом першої інстанції клопотання про зобов`язання провести обстеження земельної ділянки на предмет наявності спортивних майданчиків фактично зводяться до намагання скаржника спонукати суд здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції з огляду на вимоги статті 300 ГПК України.

Також Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника щодо порушення норм процесуального права у зв`язку з неприйняттям до розгляду та відхиленням судом апеляційної інстанції нових доказів (акт виїзного обстеження від 21.09.2021) доданих до пояснень по справі, оскільки така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 21.09.2021 у справі № 905/638/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: Н. О. Багай

В. Г. Суховий