Рішення

від 29.11.2021 по справі 910/12515/19 (910/19887/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2021Справа № 910/12515/19 (910/19887/20)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 192-а, оф. 205)

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Сістем" (030368, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 4)

про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним

В межах справи № 910/12515/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Факторинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" (ідентифікаційний код 34911158)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Семенов Д.С. - ліквідатор

Від відповідача не з`явились

Від третьої особи Тюріна Ю.Є. - представник, Гелетій І.І. - представник, Старінський О.С. - представник

Від ТОВ "Конкорд факторинг " Байда В.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/12515/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Факторинг" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 21.09.2020.

16.12.2020 до Господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Сістем" про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним в якому позивач просив суд:

визнати недійсним односторонній правочин, вчинений ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" (код ЄДРПОУ 36253000) щодо залишення за собою шляхом придбання предмета іпотеки (будівлі корпусу № 12, цеху № 17, загальною площею 2630,4 кв.м., місцезнаходження якого: місто Київ, вул. Гарматна, будинок 4 (чотири)) за початковою ціною (35 010 000,00 гривень) шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна за результатами електронних торгів, що не відбулися, які було проведено Організатором торгів - ДП "СЕТАМ" 18.11.2016 року (реєстраційний номер лота - 177193), як такий, що був спрямований на незаконне заволодіння майном ТОВ "ПРЕДІУМ ФОРЕСТ" (код ЄДРПОУ 34911158);

застосувати наслідки недійсності правочину, вчиненого ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" (код ЄДРПОУ 36253000) щодо залишення за собою шляхом придбання предмета іпотеки (будівлі корпусу № 12, цеху № 17, загальною площею 2630,4 кв.м., місцезнаходження якого: місто Київ, вул. Гарматна, будинок 4 (чотири) за початковою ціною (35 010 000,00 гривень) шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна за результатами електронних торгів, що не відбулися, які було проведено Організатором торгів - ДП "СЕТАМ" 18.11.2016 року (реєстраційний номер лота - 177193) шляхом повернення об`єкту нерухомого майна (будівлі корпусу № 12, цеху № 17, загальною площею 2630,4 кв.м., місцезнаходження якого: місто Київ, вул. Гарматна, будинок 4 (чотири), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 270799480000) до складу ліквідаційної маси ТОВ "ПРЕДІУМ ФОРЕСТ" (код ЄДРПОУ 34911158) в межах справи про банкрутство № 910/12515/19;

скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 18713735 від 26.01.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, виданого 26.01.2017 року, серія та номер: 241, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33570872 від 26.01.2017 року;

скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 24425083 від 17.01.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. на підставі договору купівлі-продажу № 01/01/2018, серія та номер: 74, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39245378 від 27.01.2018 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Сістем" про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 скасовано. Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Сістем" про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним направлено на розгляд Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2021 прийнято позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Сістем" про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним до розгляду в межах справи № 910/12515/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест", підготовче засідання призначено на 14.07.2021.

Судове засідання 14.07.2021 не відбулось у зв`язку з направленням матеріалів справи на запит до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 20.07.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Сістем" залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 - без змін.

Матеріали справи № 910/12515/19 (910/19887/20) повернуто до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.08.2021 підготовче засідання призначено на 04.10.2021.

29.09.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Сістем" щодо заяви позивача про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.10.2021 розгляд справи відкладено на 08.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Сістем" про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним в межах справи № 910/12515/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" до судового розгляду по суті на 22.11.2021.

У судовому засіданні 22.11.2021 оголошено перерву до 29.11.2021.

У судовому засіданні 29.11.2021 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представники третьої особи щодо задоволення позову заперечили.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Під час здійснення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" ліквідатору стало відомо про те, що боржник був власником об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта майна: 30742588), а саме: будівлі корпусу № 12, цеху № 17 (літ. Б), загальною площею - 2630,4 кв.м., розташованого за адресою: місто Київ, вул. Гарматна, буд. 4, що підтверджувалося витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 28546332 від 29.12.2010.

Зазначене вище нерухоме майно було набуте Товариством з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" у власність на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 25.02.2010 у справі № 6/685-38/180.

Відповідно до Висновку про вартість майна, складеного Суб`єктом оціночної діяльності - МПП П.А.Н. з метою визначення інвестиційної вартості об`єкта оцінки для прийняття управлінських рішень, вартість нерухомого майна - будівлі корпусу № 12, цеху № 17 (літ. Б), площею 2630,40 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 4, станом на 13 грудня 2013 року становила - 116 000 000,00 грн.

В той же час, Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. в межах виконавчого провадження № 48637889 з виконання наказу від 17.07.2015 № 910/8436/15-г 11.08.2016 було винесено постанову про призначення ТОВ ЕКСТЕНТ АСОШИЕТС в особі Яркового С.В. для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) з питань визначення ринкової вартості нерухомого майна, описаного згідно акту опису й арешту майна від 27.07.2016 № 93/8-16, а саме: будівлі корпусу № 12, цеху № 17 (літ. Б), загальною площею 2630,40 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Гарматна, будинок 4, що належить ТОВ "Предіум Форест".

При цьому, позивач зазначає, що проведення оцінки майна, так і повідомлення боржника про результати оцінки такого майна було здійснено Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. з порушеннями, які дають позивачу підстави вважати недійсними результати проведення електронних торгів (реєстраційний номер лота - 177193).

Також позивач зазначає про те, що Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. при здійснені дій з примусового виконання у виконавчому провадженні № 48637889 було допущено порушення положень Розділу IX Порядку реалізації арештованого майна , затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 та положень статей 47, 49 Закону України Про іпотеку в частині, в якій врегульовано порядок передачі предмета іпотеки іпотекодержателю за початковою ціною електронних торгів шляхом заліку забезпечених вимог іпотекодержателя рахунок ціни майна, у випадку визнання торгів такими, що не відбулися.

З Акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 48637889/8 від 05.12.52016, складеного Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. вбачається, що:

- від Іпотекодержателя (ПАТ Комерційний банк Актив-Банк ) надійшла заява про виявлення бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна;

- предмет іпотеки у відповідності до вимог ст. 49 Закону України Про іпотеку придбано Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Актив-Банк (04070 м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, код ЄДРПОУ 26253000) за початковою ціною 35 010 000,00 грн.;

- електронні торги проведено з дотриманням вимог Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати , Закону України Про іпотеку , та відповідно до порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5;

- такий акт є підставою для видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних

торгів.

На підставі вищевказаного Акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 48637889/8 від 05.12.2016, 26.01.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. було видане Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, зареєстроване в реєстрі за № 241 відповідно до якого Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Актив-Банк , місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. З, код ЄДРПОУ 26253000, належить на праві власності майно, що складається з: будівлі корпусу № 12, цеху № 17, загальною площею 2630,4 кв.м., місцезнаходження якого: місто Київ, вул. Гарматна, будинок 4, вартістю 35 010 000,00 грн., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 270799480000, номер запису про право власності - 4312878.

Зазначене підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 78897205 від 26.01.2017, відповідно до якого право власності ПАТ КБ Актив-Банк на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 270799480000 підтверджується записом про право власності № 18713735, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 33570872, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним посилається на те, що відчуження об`єкту нерухомого майна, яке належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест", було здійснено за ціною, значно нижчою від ринкової (за вартістю 35 010 000,00 грн. замість ринкової вартості визначеної на рівні 116 000 000,00 грн.), в той час як в момент виконання такого зобов`язання майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, що є підставою для визнання спірного правочину недійним на підставі абзацу 4 частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з частинами першою - п`ятою статі 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, слід встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Обґрунтовуючи правові підстави поданої заяви, позивач посилається на положення абз. 4 ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, якими передбачено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав як, зокрема, якщо боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

За переконанням позивача майно останнього було відчужене на користь відповідача (набуте ним у власність за результатом проведених прилюдних торгів в порядку примусового виконання відповідного рішення) за істотно заниженою ринковою вартістю. Доказом, на який посилається позивач, і яким підтверджує факт відчуження майна за ціною нижче від ринкової є Висновок про вартість майна, складений суб`єктом оціночної діяльності - МПП П.А.Н. з метою визначення інвестиційної вартості об`єкта оцінки для прийняття управлінських рішень, за яким вартість нерухомого майна станом на 13.12.2013, тобто за три роки до вчинення правочину, становить 116 000 000,00 грн.

При цьому доказів, які б спростовували Висновок про вартість майна від 16.08.2016, який зроблений в рамках виконавчого провадження, за яким вартість відчуженого майна становила 35 010 000,00 грн. позивачем до матеріалів справи не додано.

Крім того, третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс Сістем" до письмових пояснень долучено Висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 30.08.2021 № 102/21, складеного судовим експертом ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива Лісниченко С.В., згідно якого ринкова вартість об`єкта оцінки - будівлі корпусу № 12, цеху № 17, загальною площею 2630,4 кв.м., місцезнаходження якого: місто Київ, вул. Гарматна, будинок 4 станом на 26.01.2017 становить 31 052 135,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, на підставі встановлених обставин суд дійшов висновку, що нерухоме майно, а саме будівля корпусу № 12, цеху № 17, загальною площею 2630,4 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, вул. Гарматна, будинок 4 набута у власність відповідачем за ринковою вартістю, що підтверджується, зокрема, наявним в матеріалах справи висновком судового експерта, відтак, правові підстави для визнання неналежною оцінку, що була здійснена державним виконавцем у виконавчому провадженні № 48637889, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з підстави, зокрема, якщо боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Кодекс України з процедур банкрутства введено в дію 21.10.2019 та в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.

З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" відкрито ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.12.2019.

Частиною першою статті 58 Конституції України вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 5 ЦК України "Дія актів цивільного законодавства у часі" визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015 у справі №3-1085гс15).

Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ним не передбачено надання зворотньої дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу. З огляду на таке, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності КУзПБ застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним одностороннього правочину вчиненого відповідачем щодо залишення за собою шляхом придбання предмета іпотеки на підставі положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, який набув чинності лише з 21.10.2019 та не містив вказівки про надання йому зворотної дії в часі, є необґрунтованою та безпідставною.

Зазначена правова позиція щодо неможливості застосування норм статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства щодо визнання недійсними договорів, які були укладені до набрання чинності таким кодексом, підтверджується аналогічними висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №911/956/17 та від 02.06.2021у справі № 911/956/17.

Що стосується можливого застосування абз. 5 ч. 1 ст. 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом до спірних правовідносин слід зауважити, що такі положення, у порівнянні із аналогічними положеннями ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, передбачають інший період, за який відповідний правочин може бути визнано недійсним, а саме виключно лише один рік до моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Так, відповідно до положень статті 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Порівняльний аналіз приписів статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом свідчить, що відповідні статті містять аналогічні за цільовою спрямованістю норми направлені унеможливити вчинення боржником фраудаторних дій у "підозрілий період". Положення КУзПБ, у порівнянні із Законом про банкрутство, лише незначно, розширюють перелік підстав визнання недійсними правочинів боржника за рахунок укладення договору із заінтересованою особою та укладення договору дарування. Однак суттєвим є той факт, що КУзПБ істотно розширює часові межі так званого "підозрілого періоду": з одного року до трьох років.

З урахуванням того, що спірний правочин було вчинено 18.11.2016, а провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Предіум Форест" було відкрито 18.12.2019, такий не може відноситися до так званих фраудаторних дій вчинених у "підозрілий період". Дата вчинення оспорюваного правочину на два роки виходить за часові межі підозрілого періоду , а відтак такий правочин не може бути визнаний недійсним на підставі положень статті 20 Закону про банкрутство.

Наведені у статті 20 Закону про банкрутство темпоральні межі підозрілого періоду є органічною частиною конструкції відповідних підстав визнання недійсними правочинів боржника. Тобто строк встановлений у статті 20 Закону про банкрутство, становить так званий підозрілий період , у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником фраудаторних правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника, і дотримання такого є обов`язковою умовою застосування наслідків статті 20 Закону про банкрутство.

Відповідний строк не є за своєю природою позовною давністю, оскільки виходячи зі змісту статті 256 ЦК України перебіг позовної давності за своєю суттю є строком захисту права, спрямованим у майбутнє, наслідки спливу якого є тягарем, який покладається на особу як результат недбалості у захисті свого права. Тож позовна давність підлягає паралельному застосуванню із строком зазначеним у статті 20 Закону про банкрутство, адже такий обраховується у зворотному напрямку від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

Окрім того, не врахування того факту, що оспорюваний правочин не відносить до так званого підозрілого періоду , позивачем до поданої заяви також не було додано жодних належних доказів, які б свідчили про наявність підстав визнання правочинів недійсними, що передбачені положеннями як статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства так і статті 20 Закону про банкрутство. Одночасно оспорювання правочину щодо залишення за відповідачем предмета іпотеки шляхом придбання за загальними підставами недійсності, що передбачені цивільним законодавством, є неправомірним, оскільки позивач як на правову підставу поданої заяви посилається лише на положення статті 42 КУзПБ, тобто на спеціальні підстави визнання правочину недійсним.

Таким чином, оскільки, спірний правочин було вчинено 18.11.2016, а провадження у справі про банкрутство порушено 18.12.2019, необхідно дійти висновку, що правочин вчинений ПАТ Комерційний банк Актив-Банк щодо залишення за собою шляхом придбання предмета іпотеки - вчинено поза межами підозрілого періоду , передбаченого ст. 20 Закону про банкрутство, що виключає підстави для визнання його недійсним.

Разом з цим, позивачем у поданій заяві також не було доведено ознаки фраудаторності оспорювано правочину, що є обов`язковою умовою для застосування положення як статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства так і статті 20 Закону про банкрутство.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам та кредиторам боржника.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.12.2021.

Суддя П.П. Чеберяк