Постанова

від 09.11.2021 по справі 761/20545/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/20545/18

провадження № 22-ц/824/13983/2021

головуючий у суді І інстанції Юзькова О.Л.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 листопада 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бакинська 37-Д" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2020 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бакинська 37-Д" до Державного реєстратора Замфір Олега Миколайовича Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Державного реєстратора Носова Сергія Сергійовича Філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради "Рожівське" по місту Києву, Приватного нотаріуса ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними та такими, що підлягають скасуванню рішення державних реєстраторів, визнання недійсним договору купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року представник ОСОБА_3 в інтересах позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"Бакинська 37-Д" - звернувся з позовом до суду про визнання протиправним та скасування:

рішення державного реєстратора Замфір О.М., Покровська районна державна адміністрація, Дніпропетровська область, індексний номер рішення: 36962870, за яким перенесено до новостворених ОНМ (дата, час державної реєстрації: 6 вересня 2017 року 15:14:35) квартиру АДРЕСА_1 ;

рішення державного реєстратора Носова С.С., філія Комунального підприємства Рожівської сільської ради "Рожівське" по місту Києву, м. Київ, індексний номер: 37643013, яким було внесено зміни: загальна площа (кв.м): 59,8, житлова площа (кв.м): 39,3 змінено на загальна площа (кв.м): 107,3, житлова площа (кв.м): 64,3; видалено квартира, що складається з: кімнати, кухні, вбиральні, передпокою, коридору (реєстрація змін 19 жовтня 2017 року 10:33:35) щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

рішення державного реєстратора Носова С.С., філія Комунального підприємства Рожівської сільської ради "Рожівське" по місту Києву, м. Київ, індексний номер: 37831188, яким було внесено зміни: загальна площа (кв.м): 107,3, житлова площа (кв.м): 64,3 змінено на загальна площа (кв.м): 85,2, житлова площа (кв.м): 64,4 (реєстрація змін 30 жовтня 2017 року 11:25:22) щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Також позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , серія та номер: 2064, виданий 6 грудня 2017 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною в частині площі 25,4 кв.м з загальної площі 85,2 кв.м квартири.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", було створено ОСББ "Бакинська 37-Д". Згідно Технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_3 станом на 08 липня 2015 року (Журнал підрахунку); площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, загальна площа приміщень будинку складає 19706,7 кв.м. Загальна площа приміщення № 217 на технічному поверсі № 1 складає 59,8 кв.м (58,1 кв.м - основне, 1,7 кв.м - санвузол).

У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно спочатку 15 лютого 2017 року державним реєстратором приватним нотаріусом Верповською О.В., було зареєстроване право власності на нежитлове приміщення № 217 в будинку АДРЕСА_3 за власником - ОСОБА_2 на підставі довідки фонду фінансування будівництва виду А "АРТЕМІВСБКИЙ", серія та номер: 222, виданий 5 жовтня 2016 року, ТОВ "Фінансова компанія "Житло-Капітал" на підставі договору про участь у Фонді фінансування будівництва, серія та номер: 18-2208/2016-1, виданий 13 січня 2017 року ТОВ "Будівельні Мережі" та акта прийняття-передачі об`єкта інвестування, серія та номер: 210, виданий 13 січня 2017 року.

В подальшому державним реєстратором Замфіром Олегом Миколайовичем були внесені зміни, а саме закрито об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 59,8 кв.м на підставі висновку щодо переоснащення об`єкта нерухомого майна серія та номер: 1864, від 21 серпня 2017 року, виданого експертом з технічної інвентаризації ОСОБА_4 (дата, час державної реєстрації: 6 вересня 2017 року 15:14:35) та було внесено рішення за номером 36962870, яким було погашено право власності.

19 жовтня 2017 року ОСОБА_5 , Філія Комунального підприємства Рожівської сільської ради "Рожівське" по місту Києву, м. Київ, було прийнято рішення № 37643013, яким було внесено зміни щодо спірного житлового приміщення, а саме загальну площу (кв.м): 59,8, житлову площу (кв.м): 39,3 змінено на загальну площу (кв.м): 107,3, житлову площу (кв.м): 64,3.

10 листопада 2017 року, також були внесені зміни відповідно до рішення № 37831188, яким змінено загальну площу (кв.м): 107,3, житлову площу (кв.м): 64,3 змінено на загальну площу кв.м): 85,2, житлову площу (кв.м): 64,4 (реєстрація змін 30 жовтня 2017 року).

6 грудня 2017 року приватним нотаріусом Комарницькою О.В., Київського міського нотаріального округу, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38552799, яким зареєстровано право власності на даний об`єкт нерухомого майна за новим власником - ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, серії та номеру: 2064, виданий 6 грудня 2017 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В.

Позивач вважав протиправними дії державних реєстраторів, оскільки оскаржуваними рішеннями державних реєстраторів було зареєстровано зміни щодо нерухомого майна, а саме реконструкцію із зміною функції нежитлового приміщення на житлове зі збільшенням площі за рахунок спільного майна співвласників багатоквартирного будинку.

Вказував, що перепланування приміщення, реконструкція нежитлового приміщення у житлове, повинна відбуватись у відповідності до визначеного чинним законодавством порядку з обов`язковим отриманням згоди співвласників будинку на проведення таких робіт та наданням дозволу Київською міською радою.

Співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , не надавалась згода власнику нежитлового приміщення № 217 на реконструкцію об`єкта нерухомості, переведення даного об`єкта в житлове приміщення та збільшення його площі. Отже, відповідачем ОСОБА_2 було самовільно захоплено частку спільного майна багатоквартирного будинку інших співвласників та зареєстровано право власності на реконструйований об`єкт незаконним шляхом.

Відтак, збільшивши за рахунок співвласників багатоквартирного будинку площу приміщення №217 відповідач ОСОБА_2 не мала обсягу цивільної дієздатності для укладення оспорюваного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в частині площі 25,4 кв.м з загальної площі 85,2 кв.м квартири, яка продавцеві не належала.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2020 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду представник ОСББ "Бакинська 37-Д" - адвокат Терехова А.О. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

У доводах апеляційної скарги не погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог щодо збільшення власником спірного приміщення належного їй приміщення за рахунок спільного майна співвласників багатоквартирного будинку, оскільки до позову була надана Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого, з якої видно, що спочатку статус нежитлового приміщення №217 було змінено на житлове, а потім загальна площа спірного приміщення №217 була збільшена з 59,8 до 107,3 кв. м, а потім зменшена до 85,2 кв.м, що є відмінним від площі та статусу приміщення, що було першочергово набуто ОСОБА_2 . При цьому законність таких змін відповідачем не доведено, а відтак судом не встановлено.

Звертає увагу суду, що перепланування приміщення, реконструкція нежитлового приміщення у житлове, повинна відбуватись у відповідності до визначеного чинним законодавством порядку з обов`язковим отриманням згоди співвласників будинку на проведення таких робіт та наданням дозволу Київською міською радою.

Вказує, що спірна частина приміщення площею 25,4 кв.м, є частиною технічного приміщення XV загальною площею 205, 4 кв.м, розташованого на технічному поверсі.Співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , не надавалась згода власнику нежитлового приміщення № 217 на реконструкцію об`єкта нерухомості, переведення даного об`єкта в житлове приміщення та збільшення його площі, тому відповідачем ОСОБА_2 було самовільно захоплено частину спільного майна багатоквартирного будинку інших співвласників та зареєстровано право власності на реконструйований об`єкт незаконним шляхом.

Зазначає, що суд першої інстанції не застосував ст. 152 Житлового кодексу УРСР, ст. 383 Цивільного кодексу України, наведені норми Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, Правил забудови м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27 січня 2005 року № 11/2587, що призвело до винесення незаконного рішення.

Крім того, позивач указує, що реєстраторами були проігноровані як його звернення стосовно отримання відомостей про підстави внесення відповідних змін щодо статусу та площі спірного приміщення, так і проігноровано ухвалу суду про витребування таких відомостей як доказів. Так, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною, не було надано жодної відповіді та документів на виконання зазначеної ухвали.

Департаментом з питань реєстрації було надано відповіді від 29 листопада 2018 року та від 24 січня 2019 року, відповідно до яких, витребовувані документи не перебувають на обліку в Департаменті, реєстраційна справа № 1345729680000 на зберігання до Департаменту не надходила та на обліку не перебуває.

Зазначає, що відсутність в уповноваженого органу реєстраційної справи в паперовій формі, а також ненадання приватним нотаріусом витребуваних доказів, свідчить про приховування відповідачами документів, на підставі яких вчинено реєстраційні дії.

Ураховуючи наведене правомірність збільшення власником спірного приміщення площі за рахунок площі, що не належала об`єднанню не доведено, тому попередній власник - відповідач ОСОБА_2 не мала права розпорядитись ними та відчужити новому власнику - іншому відповідачу ОСОБА_6 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо наявності підстав для часткового визнання недійсним договору купівлі-продажу, посвідченого 6 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В., позивач зазначає, що ОСОБА_2 відчужила майно набуте нею безпідставно за рахунок спільного майна ОСББ, тому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири відповідно до ст. 203 та 215 ЦК України.

У апеляційній скарзі позивач також не погоджується із висновком суду першої інстанції про застосування правових висновків, викладених у постанові ВП ВС від 20 листопада 2019 року у справі №82/1340/18-а, та від 4 вересня 2018 року у справі №915/127/18, оскільки 16 жовтня 2020 року статтю 26 Закону України №1952 викладено в новій редакції. Тому на час розгляду справи до спірних правовідносин мають бути застосовані інші правові висновки, що наявні у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/10963/19 від 28 жовтня 2020 року. Вказує, що аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 3 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

5 жовтня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Якимчука М.М. про подання доказів, а саме копії Реєстраційної справи №1345729680000 (об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 ) та копії матеріалів кримінального провадження №12021100100002646 від 07 липня 2021 року.

В обґрунтування підстав подання та залучення цих доказів на стадії апеляційного провадження позивач посилається на ту обставину, що всі спроби здобути ці докази у суді першої інстанції не були здійснені, оскільки, як на його звернення, так і на вимогу суду Департамент реєстрації Київської міської державної адміністрації та приватний нотаріус відповідні докази не надали.

Отримання запитуваної публічної інформації було отримано позивачем лише після повторного звернення до Департаменту реєстрації Київської міської державної адміністрації, а саме 13 травня 2021 року. На поданий запит Департаментом реєстрації Київської міської державної адміністрації було надано лист-відповідь від 21 травня 2021 року №074/07/1-1411, згідно якого на виконання вимоги ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року Департаментом реєстрації Київської міської державної адміністрації надано копію реєстраційної справи № 1345729680000, об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_4 в друкованому виді на 35 аркушах.

Також 15 червня 2021 року позивачем з дозволу власника приміщення АДРЕСА_4 , ОСОБА_6 в присутності її представника було здійснено обстеження приміщення №217 та горища 27 поверху, зроблено фото та відео фіксацію приміщення та виявлено факт відсутності фактичного капітального ремонту або реконструкції приміщення АДРЕСА_5 має зовнішній вигляд приміщення від забудовника загальною площею 59,8 кв.м. На думку позивача, наведене підтверджує факт шахрайства та самозахвату спільного майна співвласників багатоквартирного будинку, що полягає в виготовленні технічної документації на приміщення № 217 та низки реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На підставі виявлених фактів співвласниками багатоквартирного будинку було подано до Шевченківського УПГУННП України в м. Києві заяву про вчинення злочину, а саме самовільного захоплення частки спільного майна багатоквартирного будинку співвласників та реєстрацію права власності на спірний об`єкт незаконним шляхом.

Таким чином, докази які просить долучити позивач на стадії апеляційного провадження існували на час розгляду справи у суді першої інстанції і учасник процесу не знав про них, намагався здобути ці докази, однак з об`єктивних причин незалежних від нього не міг надати їх до суду першої інстанції.

Крім того, просить залучити додаткові докази, які з`явилися після прийняття рішення судом першої інстанції, але які мають вагоме значення для вирішення цієї справи.

Враховуючи наведені обставини клопотання позивача про залучення доказів було задоволено судом апеляційної інстанції.

Представники позивача ОСББ "Бакинська-37-Д" - Зелевський Я.В. та Якимчук М.М. у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК У країни неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять будь - яких документів, які б були належними та допустимими доказами та об`єктивно свідчили про відповідну зміну функцій нежитлового приміщення на житлове зі збільшенням площі за рахунок спільного майна співвласників багатоквартирного будинку. Відтак суд першої інстанції вважав, що оспорюваними рішеннями державних реєстраторів не порушені права співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .

Крім того, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, а не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справ не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що цивільна дієздатність відповідача ОСОБА_2 стосовно продажу належного їй приміщення іншому відповідачу ОСОБА_6 була обмежена.

Колегія апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може з урахуванням наступного.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Проте, рішення суду не відповідає вказаним нормам процесуального та матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що предметом спору є дії реєстратора стосовно приміщення №217, щодо якого 15 лютого 2017 року 10:11:52 державним реєстратором приватним нотаріусом Верповською Оленою Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, зареєстровано право власності, як на нежитлове приміщення № 217 в будинку АДРЕСА_3 за власником - ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33930262 і від 20 лютого 2017 року 09:56:17; підстава виникнення права власності: довідка фонду фінансування і будівництва виду А "АРТЕМІВСЬКИЙ", серія та номер: 222, виданий 5 жовтня 2016 року, видавник: ТОВ "Фінансова компанія "Житло-Калітал"; договір про участь у Фонді фінансування будівництва, серія та номер: 18-2208/2016-1, виданий 13 січня 2017 року, видавник: ТОВ "Будівельні Мережі"/ ОСОБА_2 ; акт прийняття-передачі об`єкту інвестування, серія та номер: 210, виданий 13 січня 2017 року, видавник: ТОВ " Будівельні Мережі"/ОСОБА_2 (далі по тексту - спірне приміщення №217)

Спірне нежитлове приміщення знаходиться на технічному поверсі в будинку АДРЕСА_3 , що підтверджено у технічному паспорті на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, який був виготовлений станом на 08 липня 2015 року.

Згідно з розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 10 лютого 2016 року №46 новозбудованому багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом присвоєно адресу: АДРЕСА_3 .

Власниками квартир та нежитлових приміщень цього будинку було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку " АДРЕСА_6 ", або позивач), яке зареєстровано як юридична особа (неприбуткова організація) 6 липня 2016 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", який набрав чинності 01 липня 2015 року, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна. Співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Таким чином, власник нежитлового приміщення є самостійним власником ізольованого приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна, однак є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку.

Так, як убачається із матеріалів справи та не спростовано сторонами, спірне приміщення №217 знаходиться на технічному поверсі №1.

Відповідно до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна" (у редакції, що діяла на час виникнення спору) технічний поверх- це поверх для розміщення інженерного обладнання і прокладання комунікацій, а також для влаштування нежитлових приміщень, може бути розташований у нижній (технічне підпілля), верхній (технічне горище) або середній частині будинку, та як міжповерхове перекриття відноситься до основних конструктивних елементів, інженерного обладнання та оздоблення будинків, а саме як горизонтальна внутрішня захисна конструкція, що розподіляє по висоті суміжні приміщення в будинку (Додаток 11 до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна).

Поняття "несучі, огороджувальні або сполучені (несуче-огороджувальні) конструкції", про які йдеться в ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" нормативно-правовими актами не визначено.

Тому у листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 20 грудня 2010 року N 22-22/3622/0/6-10 роз`яснено, що терміни "несучі конструкції", "огороджувальні конструкції" застосовуються у багатьох нормативних документах (ДБН 13.2.6-31:2006 "Теплова ізоляція будівель", ДБН В.2.6-33:2008 "Конструкції зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією. Вимоги до проектування, улаштування та експлуатації" тощо).

Згідно з усталеною практикою, несучі конструкції - це будівельні конструкції, що становлять несучий остов (каркас) будинку або споруди, забезпечуючи їх надійність і довговічність. Несучі конструкції сприймають основні навантаження (власну масу, масу устаткування, людей, снігу, напір вітру, тиск ґрунту на підземні частини будинку або споруди тощо) і передають їх на основу.

Реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко- економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності) (згідно п. 3.2.21. ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво. Зміна № 1")

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку, що спірне нежитлове приміщення нерозривно пов`язане з несучими конструкціями, які забезпечують їх надійність і довговічність, і є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, тому будь-які дії, які пов`язані з реконструкцією цього приміщення, мають забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин, як це вимагають положення п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

При цьому, реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників, що передбачено як спеціальною нормою ч. 2 ст. 6 наведеного Закону, а також повністю кореспондується із загальними засадами ст. 13 ЦК України.

Тому позивач цілком правомірно вимагав підтвердження законності підстав для вчинення реєстратором дій щодо зміни цільового (функціонального) призначення спірного приміщення із нежитлового в житлове та щодо зміни геометричних розмірів цього приміщення.

Зокрема, позивач в інтересах співвласників відповідно до положень п. 3, 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" має право одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом.

Як свідчать положення Розділу ІІ Статуту ОСББ "Бакинська-37-Д", об`єднання створено з метою забезпечення і захисту прав Співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку.

Згідно з п. 5 указаного розділу Статуту об`єднання має право за рішенням Правління відповідно до його повноважень, визначених цим Статутом, та доручень Загальних зборів захищати права, представляти законні інтереси власників в органах виконавчої влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, звертатися з позовом про притягнення до відповідальності співвласника у випадках, передбачених чинним законодавством.

Також, відповідно до п. 6 цього розділу Статуту об`єднання зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановлені умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, та у передбачених законодавством і Статутом об`єднання випадках представляти інтереси співвласників відповідно наданим повноваженням у відносинах з третіми особами.

Як встановлено судом, 7 вересня 2017 року 16:05:03, державним реєстратором Замфіром Олегом Миколайовичем, Покровська районна державна адміністрація, Дніпропетровська обл., індексний номер рішення: 36963717, було закрито об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення: загальною площею 59,8 кв.м. Підстава: Висновок щодо переоснащення об`єкта нерухомого майна серія та номер: 1864, виданий 21 серпня 2017 року, видавник: Експерт з технічної інвентаризації ОСОБА_4 , (дата, час державної реєстрації: 6 вересня 2017 року 15:14:35).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127.

Так, відповідно до п. 45 Порядку (в редакції, що діяв на час прийняття оскаржуваних рішень) для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Отже у підтвердження підстав для зміни цільового (функціонального) призначення спірного приміщення мали бути надані відповідні документи.

Перевіряючи вимоги позову суд першої інстанції обмежився наданою на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року Департаментом реєстрації Київської міської державної адміністрації м. Київ, інформацією, згідно з якою заява про державну реєстрації права власності №24027936 від 06 вересня 2017 року та документи сформовані державним реєстратором Покровської районної сільської ради Дніпропетровської області Замфір О.М., не перебувають на обліку в Департаменті; заява про внесення змін до Державного реєстру прав № 24725681 від 19 жовтня 2017 року та документи сформовані державним реєстратором філії КП Рожівської сільської ради по м. Києву Носовим С.С. не перебувають на обліку в Департаменті; заява про внесення змін до Державного реєстру прав № 24914079 від 30 липня 2017 року та документи, сформовані державним реєстратором філії КП Рожівської сільської ради по м. Києву Носовим С.С., не перебувають на обліку в Департаменті.

Керуючись приписами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, відповідно до яких доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд першої інстанції вважав, що вищенаведена інформація не спростовує відомості зазначені у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо підстав внесення змін та реєстрації права власності і, за відсутності інших доказів, не свідчить, що реєстрація відповідних змін щодо нерухомого майна, реєстрація права власності за ОСОБА_2 не відповідала вимогам закону.

Однак колегія апеляційного суду враховує, що відповідач ОСОБА_2 , як особа, що подала заяву про зміну цільового (функціонального) призначення спірного приміщення, мала можливість надати додані до заяви відповідні документи, однак правом на спростування заявлених у позові обставин не скористалась.

Позивач повторно звернувся до Департаменту реєстрації Київської міської державної адміністрації із запитом на отримання публічної інформації за вих.№107 від 13 травня 2021 року, у відповідь на який було надано копію реєстраційної справи в електронній формі на 35 аркушах. У самому листі департаменту від 21 травня 2021 року за №074/07/1-1411 (а.с. 84, Т.2) зазначено, що цю інформацію надано на виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року у справі №761/20545/18. Тобто, вимоги ухвали суду першої інстанції були виконані лише під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції. Ураховуючи наведене клопотання про залучення цих доказів на стадії апеляційного провадження було задоволено, а подані докази визнано такими, що мають бути предметом дослідження у справі.

Як убачається із наданих матеріалів реєстраційної справи, вона не містить відомостей щодо надання передбачених п. 45 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, обов`язкових документів.

Матеріали реєстраційної справи містять лише заяву, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_7 та висновок №1864 від 21 серпня 2017 року щодо можливості переоснащення під квартиру об`єкта нерухомого майна, виконаний на замовлення ОСОБА_2 товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "Експерт-БТІ" згідно до проведеної технічної інвентаризації від 21 серпня 2017 року та проведенням замовником капітального ремонту з улаштування кухні, санвузла, коридору.

У висновку №1864 від 21 серпня 2017 року експерт (технік) з технічної інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4 указала, що переоснащення відповідає санітарно-гігієнічним нормам, правилам пожежної безпеки, без втручання в несучі конструкції, з підключенням та підведенням всіх комунікацій. Комплекс робіт з переоснащення до самочинного не відноситься, отримання дозвільної документації не потребує.

Однак у п. 45 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, не передбачено, що для державної реєстрації права власності у результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подається подібний висновок, який звільняє від необхідності надання інших документів, а саме отриманої дозвільної документації.

Відповідно до ст. 152 Житлового кодексу УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Крім того, ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового будівництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Норми указаної статті ЦК не передбачають, що власник квартири має право на свій розсуд здійснювати переоснащення квартири без отримання дозвільної документації.

За таких обставин, позивачем доведено та відповідачем ОСОБА_2 не спростовано, що реєстратором спірну дію щодо реєстрації зміни цільового (функціонального) призначення спірного приміщення із нежитлового в житлове вчинено за відсутності документів, визначених спеціальним порядком.

Також встановлено, що в подальшому, а саме 19 жовтня 2017 року 11:43:27, державним реєстратором Носовим Сергієм Сергійовичем, Філія Комунального підприємства Рожівської сільської ради "Рожівське" по місту Києву, м. Київ, індексний номер рішення: 37643013, було внесено зміни: загальна площа (кв.м.): 59,8, житлова площа (кв.м.): 39,3 змінено на загальна площа (кв.м.): 107,3, житлова площа (кв.м.): 64,3. Видалено Квартира, що складається з: кімнати, кухні, вбиральні, передпокою, коридору (реєстрація змін 19.10.2017 10:33:35).

10 листопада 2017 року 16:37:24, ОСОБА_5 , Філія Комунального підприємства Рожівської сільської ради "Рожівське" по місту Києву, м. Київ, індексний Номер рішення: 37831188, було внесено зміни: загальна площа (кв.м.): 107,3, житлова площа (кв.м.): 64,3 змінено на загальна площа (кв.м.): 85,2, житлова площа (кв.м.): 64,4 (реєстрація змін 30 жовтня 2017 року 11:25:22).

Тобто, спочатку переведене у житлове спірне приміщення було збільшено у геометричних розмірах до 107,3 кв.м загальної площі, а потім зменшено до 85,2 кв.м, що так само є більшою площею від попередньо набутого розміру.

При цьому враховуючи, що спірне приміщення знаходиться у багатоквартирному будинку, предметом доведення у цьому спорі є збільшення геометричних розмірів за рахунок іншої площі, правомірність та законність якого має бути доведена відповідачем, оскільки позивач не визнає можливості збільшення такої площі не за рахунок спільної сумісної власності.

Так, із наявної у матеріалах реєстраційної справи довідки про показники об`єкта нерухомого майна №1943 від 14 вересня 2017 року, складеної на замовлення ОСОБА_2 товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "Експерти - БТІ", слідує, що загальна площа збільшилась на 47,5 кв.м у зв`язку з влаштуванням антресолі за рахунок другого світла, без втручання в несучі конструкції. Також, збільшення площі відбулось за рахунок горищного простору, який використовується замовником з 2016 року, приміщення в горищному просторі не є місцем загального користування, не використовується мешканцями будинку та через нього не проходять будь-які комунікації. Комплекс робіт з переоснащення до самочинного не відноситься, отримання дозвільної документації, як указує експерт (технік) з технічної інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4 , не потребує.

Отже, самим експертом ОСОБА_4 підтверджується у довідці, що збільшення площі спірного приміщення відбулось за рахунок горищного простору, наявність якого згідно з планом квартири та технічної характеристики цієї квартири станом а 22 серпня 2017 року (а.с. 93, 93, Т.2) не підтверджено. Доказів набуття площі горищного простору у забудовника як нежитлового приміщення відповідачем ОСОБА_2 не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Тому не були спростовані відповідачами доводи позивача про те, що збільшення площі спірного приміщення відбулося за рахунок спільної сумісної власності, що за законом є недопустимим.

Хоч вдруге реєстратором було зареєстровано зменшення площі спірного приміщення, однак зменшений розмір, також перевищує розмін набутого у забудовника розміру загальної площі спірного приміщення у розмірі 59,8 кв. м, який було зазначено у технічній характеристиці квартири (а.с. 93, Т.2) та у акті прийняття-передачі об`єкта інвестування від 13 січня 2017 року №210 (а.с. 168-170, Т.2). Доказів правомірності зміни площі до розміру 85,2 кв.м, також не надано.

До апеляційного суду позивачем також надано складений ОСББ "Бакинська 37-Д" Акт обстеження внутрішньобудинкових інженерних комунікацій багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_3 від 11 червня 2021 року, у якому зафіксовано, що 11 червня 2021 року було створено комісію для огляду стану приміщень будинку: приміщення "217 (26-й поверх будинку) та горища (27-й поверх будинку). Комісія запросила до здійснення огляду приміщень фактичну власницю приміщення №217 ОСОБА_6 . ОСОБА_6 в телефонній розмові повідомила, що не має можливості приїхати на огляд, але уповноважує свого представника (цивільного чоловіка) ОСОБА_9 здійснити огляд приміщень. Комісія здійснила огляд горища будинку (27-й поверх, де розташовані вентиляційні установки та протипожежні системи підпору повітря будинку) та зовнішній огляд приміщення АДРЕСА_5 , було зроблено фотографії відповідних приміщень та встановили наступне:

- Наявний факт самозахвату, крадіжки спільного майна співвласників, а саме частини горища (27-го технічного поверху);

- Здійснено спробу незаконної, самовільної реконструкції і приєднання горища до приміщення №217 - пошкоджено верхній шар стяжки підлоги горища та здійснено проріз довжиною три метри в монолітному бетонному міжповерховому перекритті з пошкодженням металевої арматури в перекритті, чим нанесено матеріальні збитки ОСББ "Бакинська 37-Д" та порушено цілісність монолітного бетонного каркасу будинку;

- Власником приміщення у шахрайський спосіб зроблено документи на реконструкцію прим.№217 з приєднанням горища, що є спільною співвласністю, без фактично проведеної реконструкції (а.с. 139, Т.2).

Доказів у спростування встановлених у наведеному акті обставин стороною відповідачів не було надано.

Отже, відповідачем 5, ОСОБА_2 , було самовільно захоплено частку спільного майна багатоквартирного будинку інших співвласників та зареєстровано право власності на реконструйований об`єкт незаконним шляхом.

Судом також було встановлено, що 6 грудня 2017 року 12:49:44 Приватним нотаріусом Комарницькою Ольгою Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38552799, яким зареєстровано право власності на даний об`єкт нерухомого майна (дата та час державної реєстрації:12:38:22, номер запису про право власності: 23767303), власник - ОСОБА_6 , на підставі Договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 2064, виданий 6 грудня 2017 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька О.В.

Колегія апеляційного суду також погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про недоведеність підстав для визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_7 , який був укладений 6 грудня 2017 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з огляду на наступне.

Як убачається із матеріалів справи позивач не є стороною договору купівлі - продажу квартири, тому підставою для його звернення з позовом про визнання цього договору недійсним має бути встановлення порушення його прав.

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Отже, за змістом статей 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі №910/14255/18.

Положеннями ст. 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції. Відповідний принцип означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Судом було встановлено порушення реєстрації зміни цільового (функціонального) призначення та зміни геометричних показників спірного приміщення, та не встановлено підстав для таких змін, тому колегія апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги та вимогами позову позивача про те, що ОСОБА_2 не мала обсягу прав на відчуження за договором купівлі-продажу житлової квартири АДРЕСА_5 загальною площею 85,2 кв.м, оскільки вона не набула у законному порядку цього права.

У зв`язку із скасуванням у судовому порядку рішень реєстратора про реєстрацію відповідних змін, ці рішення речових прав підлягають одночасно припиненню з відновленням попереднього права, яке 15 лютого 2017 року було зареєстроване державним реєстратором - приватним нотаріусом Верповською О.В., як право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_7 за власником - ОСОБА_2 на підставі довідки фонду фінансування будівництва виду А "АРТЕМІВСБКИЙ", серія та номер: 222, виданий 5 жовтня 2016 року, ТОВ "Фінансова компанія "Житло-Капітал" на підставі договору про участь у Фонді фінансування будівництва, серія та номер: 18-2208/2016-1, виданий 13 січня 2017 року ТОВ "Будівельні Мережі" та акта прийняття-передачі об`єкта інвестування, серія та номер: 210, виданий 13 січня 2017 року.

При цьому колегія апеляційного суду дійшла висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору в цілому, а не в частині площі 25,4 кв.м. із загальної площі 85,2 кв.м. квартири АДРЕСА_7 , як просить позивач, що не є виходом за межі позовних вимог, оскільки на момент вчинення правочину 6 грудня 2017 року, право власності на спірну житлову квартиру за відповідачем ОСОБА_2 в цілому зареєстровано незаконно.

Колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні неправильно застосовано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а та постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18), згідно яких, належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") з огляду на таке.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому не підлягає застосуванню позивачем такий спосіб судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення:

1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/10963/19 від 28 жовтня 2020 року. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 3 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України , при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, враховуючи те, що з моменту винесення постанов Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а та від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, відбулись істотні зміни в законодавстві, щодо застосування якого зроблені правові висновки, на які посилається суд першої інстанції у даній справі, до спірних правовідносин такі правові висновки не можуть застосовуватись.

Колегія апеляційного суду також враховує ту обставину, що цей позов подано у червні 2018 року, тому позивач не заявляв вимоги про одночасне проведення реєстратором реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Сама норма Закону так само не врегульовує питання щодо необхідності такого застереження у резолютивній чи мотивувальній частині рішення, що на переконання апеляційного суду не може стати на заваді виконання реєстратором зобов`язань, визначених законом з урахуванням змісту цієї постанови.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного рішення згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а помилкове рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та позовної заяви в повному обсязі, то з відповідача підлягають стягненню судові витрати, що пов`язані з розглядом справи, розмір яких становить 17 620 грн, з яких 7 048 грн - судовий збір за звернення до суду з позовом, 10 572 грн - судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бакинська 37-Д" задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Замфіра Олега Миколайовича, Покровська районна державна адміністрація, Дніпропетровська область, індексний номер рішення: 36962870 (дата, час державної реєстрації: 6 вересня 2017 року 15:14:35).

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Носова Сергія Сергійовича, Філія Комунального підприємства Рожівської сільської ради "Рожівське" по місту Києву, м. Київ, індексний номер: 37643013 (реєстрація змін 19 жовтня 2017 року 10:33:35).

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Носова Сергія Сергійовича, Філія Комунального підприємства Рожівської сільської ради "Рожівське" по місту Києву, м. Київ, індексний номер: 37831188 (реєстрація змін 30 жовтня 2017 року 11:25:22).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , серія та номер: 2064, виданий 6 грудня 2017 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною.

Стягнути з ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бакинська 37-Д" (ЄДРПОУ 40632636) витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба