Постанова

від 16.11.2021 по справі 665/1650/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Херсон

справа № 665/1650/19

провадження № 22-ц/819/1263/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г., суддів:Пузанової Л.В., Склярської І.В. секретарАвтонагова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Фермерського господарства Стімул-73 на рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2021 року у складі судді Пилипенко І.О. у цивільній справі за позовом Фермерського господарства Стімул-73 до ОСОБА_1 про визначення укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Фермерське господарство Стімул-73 (далі- ФГ Стімул-73 ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Позов обґрунтовано тим, що 25 квітня 2014 року Фермерське господарство Стімул-73 та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки за умовами якого позивачу в оренду була передана земельна ділянка площею 5,08 га, яка розташована на території Григорівської сілької ради Чаплинського району Херсонської області.

Умовами договору передбачено, що договір укладено на 5 років та після закінчення терміну його дії, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, та орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії цього договору повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору.

Згідно п. 38 вищевказаного договору він набирає чинності після підписання та його державної реєстрації.

29 травня 2014 року право оренди земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційною службою Чаплинського районного управління юстиції Херсонської області за №5848872.

З метою реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди позивач 12 березня 2019 року звернувся до відповідача з листом-повідомленням, до якого було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк - 5 років.

Відповідач від отримання листа ухилився, у зв?язку з чим ФГ Стімул-73 продовжуючи використовувати земельну ділянку за призначенням, 11 липня 2019 року повторно направило супровідний лист з додатковими угодами, які ОСОБА_1 також відмовився отримувати.

Посилаючись на те, що позивачем було виконано всі умови для поновлення дії договору оренди землі, однак відповідач протягом місяця з дня закінчення строку його дії не надав листа-повідомлення щодо заперечення у поновленні цього договору на новий строк, що відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі є підставою вважати договір оренди землі від 25.04.2014 року поновленим на то самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, а тому в даному випадку наявні всі законодавчо визначенні підстави для визнання укладеною додаткову угоду між сторонами, у зв?язку з чим ФГ Стімул-73 просило суд: визнати додаткову угоду ФГ Стімул-73 та ОСОБА_1 про поновлення Договору оренди земельної ділянки №б/н від 25.04.2014 року зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, номер запису про інше речове право: 5848872 від 29.05.2014 року кадастровий номер земельної ділянки: 6525481000:04:006:0012.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2021 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційний скарзі Фермерське господарство Стімул-73 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що орендар добросовісно виконував всі свої зобов?язання за договором оренди землі і поступово збільшував розмір орендної плати не зважаючи на відсутність даного положення в договорі та продовжував виконувати всі свої зобов?язання після закінчення договору оренди землі, а орендодавець повністю визнав факт продовження договірних відносин, шляхом отримання грошових коштів за користування земельною ділянкою за весь 2019 рік. Крім того зазначив, що жодних заперечень щодо продовження користування земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі від ОСОБА_1 не надходило, що дає можливість на поновлення його на той самий строк та на тих самих умовах у відповідності до позовних вимог позивача, не зважаючи на ухилення орендодавця від підписаної додаткової угоди до договору оренди землі. Свої доводи також обґрунтовував посиланням на правові позиції постанови Верховного Суду України від 25.02.2015 року ц справі № 6-219цс14, від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17, від 22.09.2020 року у справі № 159/5756/18, від 21.11.2018 року у справі № 530/212/17.

Письмовий відзив на адресу апеляційного суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом заявленого позову є поновлення договору оренди землі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України ).

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини першої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статтею 79 вказаного Кодексу визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 90 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків (стаття 152 ЗК України ).

Частиною першою статті 153 ЗК України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі статтею 189 ЗК України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі" , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації такого договору.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист- повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Крім того, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України , буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ІІ-ХС №028290 від 12.06.2000 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5.08 га, кадастровий номер 6525481000:04:006:0012, яка розташована на території Григорівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області.

25 квітня 2014 року між ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки, та ФГ Стімул-73 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 травня 2014 року

Договір укладено терміном на 5 років після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. ( п. 7 договору від 25.04.2014).

Відповідно до п. 38 Договору від 25.04.2014 року договір набирає чинності після його підписання та державної реєстрації.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за умовами укладеного між сторонами договору становить в цінах 2014 р. - 126800.28 грн., (п. 4 договору оренди землі від 25.04.2014).

Відповідно до п. 8 договору оренди землі від 25.04.2014 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме у грошовій формі в розмірі не менше 4 000 грн., за один пай. Крім орендної плати орендар зобов`язується сплачувати земельний податок в установлений законом строк.

Пунктом 9,11 вказаного договору сторони погодили строк виплати орендної плати, яка здійснюється без урахування індексів інфляції. Також сторони передбачили можливість зміни розміру орендної плати за настання певних умов.

Відповідно до відомостей про виплату орендної плати за 2017-2019 роки, доданих до позовної заяви, вбачається, що за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , ФГ Стімул-73 протягом вказаних років виплачувало власнику земельної ділянки орендну плату.

Оскільки строк дії укладеного між сторонами договору оренди закінчувався, ФГ Стімул-73 розробило проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки №б/н від 25.04.2014 року, зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, номер запису про інше речове право: 5848872 від 29.05.2014 року кадастровий номер земельної ділянки: 6525481000:04:006:0012, відповідно до якої пропонував орендодавцю поновити строк дії укладеного 25.04.2014 року договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах та на той самий строк - 5 років.

Матеріалами справи підтверджується, що ФГ Стімул-73 , як орендар, 12 березня 2019 року, тобто до спливу двомісячного строку до закінчення строку дії договору оренди землі від 25.04.2014, надіслав орендодавцю ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди, що підтверджується накладною №000507 від 12.03.2019 року, виданою кур`єрською службою Метеор Плюс .

ОСОБА_1 відмовився від отримання заяви пропозиції щодо продовження строку дії договору оренди землі та Додаткової угоди про поновлення договору.

Як вбачається з матеріалів справи в подальшому ОСОБА_1 відмовився й від отримання листа з аналогічним вкладенням, відправленого ФГ Стімул -73 11 липня 2019 року через ХД ПАТ Укрпошта .

Таким чином, ФГ Стімул -73 було дотримано процедуру, яка передбачена ст. 33 ЗУ Про оренду землі та умовами договору оренди земельної ділянки, щодо повідомлення орендаря про намір реалізувати переважне право на продовження договору оренди та направлення додаткової угоди до договору оренди.

У свою чергу відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на ту обставину, що договір оренди від 25.04.2014 року він не підписував, тому в нього не виникло жодного зобов`язання перед ФГ Стімул-73 в тому числі й щодо переважного права останнього на продовження строку дії оренди земельної ділянки.

За висновком експерта №102-ПТ від 31.08.2020 року підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець договору оренди земельної ділянки від 25.04.2014 року на 2 арк. виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

За змістом статті 11 ЦК України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч.1.2 ст.202 ЦК України ).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України , зокрема, відповідно до частин 1, 3 даної норми матеріального права, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України , так і у статтях 229-233 ЦК України , йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Ч.2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні правовідносини.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц.

Також у вказаній постанові Велика Палата зазначила, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

За результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що відповідач не підписував спірний договір, а отже, не виявляв свого волевиявлення на укладення вказаного договору саме за тими умовами, що зазначені у договорі, а тому спірний договір оренди є неукладеним, тобто таким, що не відбувся і тому не створює правових наслідків.

Тому дотримання позивачем процедури, яка передбачена ст. 33 ЗУ Про оренду землі та умовами договору оренди земельної ділянки, щодо повідомлення орендаря про намір реалізувати переважне право на продовження договору оренди та направлення додаткової угоди до договору оренди за встановлених судом обставин невчення договору оренди не є підставою для поновлення строку дії договору, який не був укладений.

Ухвалюючи рішення у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на їх безпідставність, з урахуванням обставин, на які посилався позивач у контексті цієї справи, та з урахуванням дотримання принципу диспозитивності цивільного процесу.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 отримував орендну плату не може бути прийняті до уваги, оскільки ця обставина не свідчить про погодження умов договору оренди та зокрема його продовження.

Так відповідно до постанови Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14 вказано, що кваліфікація певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) є волевиявленням, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення (див. постанову).

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Натомість, статтею 18 Закону України Про оренду землі договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Таким чином підстав для застосування доктрини (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі немає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано норми матеріального права, тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Стімул-73 , залишити без задоволення, а рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2021 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г.Чорна

Судді: Л.В.Пузанова

І.В.Склярська

Повний текст постанови складено 13 грудня 2021 року

Суддя Т.Г. Чорна