Рішення

від 14.04.2021 по справі 665/1650/19

ЧАПЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Рішення набрало чинності "___"

---

20____р. Справа № 665/1650/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2021 р. Чаплинський районний суд Херсонської області у складі:

головуючої судді - Пилипенко І,О.,

за участю секретаря судового засідання - Ткаченко Л.Г.,

представника позивача Джамали Р.Х. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом Фермерського господарства Стімул-73 до ОСОБА_2 про визначення укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі

встановив:

ФГ Стімул-73 у вересні 2019 року звернулося до ОСОБА_2 з позовом про визначення укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, посилаючись на те, що 25 квітня 2014 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5.08 га, яка розташована в межах Григорівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області та на праві приватної власності належить відповідачу по справі.

Умовами договору передбачено, що такий укладено на 5 років та після закінчення терміну його дії, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, та орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії цього договору повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору.

Умовами п. 38 вищевказаного договору він набирає чинності після підписання та його державної реєстрації.

У травні 2014 року право оренди земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У 2019 році, бажаючи продовження договірних правовідносин з приводу користування земельною ділянкою, ФГ Стімул-73 супровідним листом від 12.03.2019 року повідомило відповідача про намір продовжити дію договору, направивши проект додаткової угоди про поновлення договору. Однак відповідач від отримання листа ухилився та позивач продовжуючи використовувати земельну ділянку за призначенням, 11 липня 2019 року повторно направив супровідний лист з додатковими угодами, які відповідач також відмовився отримувати.

Оскільки позивачем було виконано умови договору для його поновлення а відповідач, протягом місяця з дня закінчення строку його дії не надав позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні цього договору на новий строк, що відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі є підставою вважати договір оренди землі від 25.04.2014 року поновленим на то самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, і підставою для укладення додаткової угоди про це. Проте відповідач ухиляється від укладення такої додаткової угоди, що й спричинило даний спір.

У своїх поясненнях щодо позову про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, представник позивача Джамали Р.Х. вказує, що з метою виконання своїх зобов`язань за договором позивачем повідомлено ОСОБА_2 про бажання видати орендну плату за 2019 рік. Останній одразу ж звернувся до орендаря за отриманням орендної плати та відповідно до заяви про отримання орендної плати за 2019 рік, отримав її у повному обсязі.

При цьому у своїх поясненнях представник позивача зазначає, що за умовами договору оренди, обчислення орендної плати здійснюється на підставі нормативно-грошової оцінки землі станом на 01.01.2014 року. Починаючи з 2014 року ним як орендарем добросовісно виконувалися умови договору щодо своєчасного та повного розрахунку за договором оренди.

При цьому зазначає, що розмір орендної плати договором встановлено за 12 місяців користування земельною ділянкою. У випадку закінчення строку дії договору оренди у травні 2019 року, орендна плата мала б становити виплату за 5 місяців користування земельною ділянкою. Тоді як ФГ Стімул-73 , бажаючи продовження строку дії договору, виконав свої зобов`язання, щодо виплати орендної плати у повному обсязі за весь 2019 рік, що підтверджено підписом орендодавця у відповідній відомості. Тим самим орендодавець визнав продовження дії договору та договірних відносин за договором оренди землі, при цьому ухиляється від укладення додаткової угоди.

В судовому засіданні представник позивача Джамали Р.Х. позов підтримав повністю з підстав вказаних у ньому. Просив суд його задовольнити, оскільки до закінчення строку дії договору орендарем направлено орендодавцю додаткову угоду для продовження дії договору, однак відповідач від отримання угоди відмовився. Орендар продовжує використовувати земельну ділянку за призначенням, тому відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі наявні підстави для задоволення позову, так як ОСОБА_2 у добровільному порядку відмовляється від підписання додаткової угоди. Також вказував, що ОСОБА_2 з будь яких питань, що стосуються внесення змін до договору в тому числі й в частині орендної плати до ФГ не завертався. У свою чергу орендар, у добровільному порядку збільшує розмір орендної плати та не допускав порушення умов договору.

Представник відповідача ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 в ході судового розгляду справи заперечували проти задоволення позову та в обґрунтування своїх заперечень посилалися на ту обставину, що ОСОБА_2 . договору оренди не підписував, та наявний підпис у відповідній графі договору від 25.04.2014 року йому не належить. Тобто волевиявлення орендодавця на укладення договору оренди землі від 25.04.2014 року не було, тому відсутні підстави для продовження дії правочину, який не було укладено.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи вважає, що позов ФГ Стімул-73 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою-другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини першої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статтею 79 вказаного Кодексу визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 90 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків (стаття 152 ЗК України).

Частиною першою статті 153 ЗК України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі статтею 189 ЗК України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації такого договору.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист- повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Крім того, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Так в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ІІ-ХС №028290 від 12.06.2000 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 5.08 га, кадастровий номер 6525481000:04:006:0012, яка розташована на території Григорівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області.

25 квітня 2014 року між ОСОБА_2 , як власником земельної ділянки та ФГ Стімул-73 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 травня 2014 року

Договір укладено терміном на 5 років після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. ( п. 7 договору від 25.04.2014).

Відповідно до п. 38 Договору від 25.04.2014 року договір набирає чинності після його підписання та державної реєстрації.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за умовами укладеного між сторонами договору становить в цінах 2014 р. - 126800.28 грн., (п. 4 договору оренди землі від 25.04.2014).

Відповідно до п. 8 договору оренди землі від 25.04.2014 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме у грошовій формі в розмірі не менше 4 000 грн., за один пай. Крім орендної плати орендар зобов`язується сплачувати земельний податок в установлений законом строк.

Пунктом 9,11 вказаного договору сторони погодили строк виплати орендної плати, яка здійснюється без урахування індексів інфляції. Також сторони передбачили можливість зміни розміру орендної плати за настання певних умов.

Відповідно до відомостей про виплату орендної плати за 2017-2019 роки, доданих до позовної заяви, вбачається, що за користування земельною ділянкою ОСОБА_2 , ФГ Стімул-73 протягом вказаних років виплачувало власнику земельної ділянку орендну плату.

Оскільки строк дії укладеного між сторонами договору оренди закінчувався, ФГ Стімул-73 розробило проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки №б/н від 25.04.2014 року, зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, номер запису про інше речове право: 5848872 від 29.05.2014 року кадастровий номер земельної ділянки: 6525481000:04:006:0012, відповідно до якої пропонував орендодавцю поновити строк дії укладеного 25.04.2014 року договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах та на той самий строк - 5 років.

Матеріалами справи підтверджується, що ФГ Стімул-73 , як орендар, 12 березня 2019 року, тобто до спливу двомісячного строку до закінчення строку дії договору оренди землі від 25.04.2014, надіслав орендодавцю ОСОБА_2 додаткову угоду до договору оренди, що підтверджується накладною №000507 від 12.03.2019 року, виданою кур`єрською службою Метеор Плюс .

Відповідно до опису внутрішнього складу зазначеного на вказаній накладній, вбачається напис про те, що відповідачу за первісним позовом від ФГ Стімул-73 направлено заяву пропозицію щодо продовження строку дії договору оренди землі та Додаткову угода про поновлення договору на 2 екз.

Відповідно до відомостей в графі отримання, містить запис про те, що ОСОБА_2 відмовився від отримання заяви пропозиції щодо продовження строку дії договору оренди землі та Додаткової угоди про поновлення договору.

Як вбачається з матеріалів справи в подальшому ОСОБА_2 відмовився й від отримання листа з аналогічним вкладенням, відправленого ФГ Стімул -73 11 липня 2019 року через ХД ПАТ Укрпошта .

Таким чином, ФГ Стімул -73 було дотримано процедуру, яка передбачена ст. 33 ЗУ Про оренду землі та умовами договору оренди земельної ділянки, щодо повідомлення орендаря про намір реалізувати переважне право на продовження договору оренди та направлення додаткової угоди до договору оренди.

У свою чергу відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на ту обставину, що договір оренди від 25.04.2014 року він не підписував, тому в нього не виникло жодного зобов`язання перед ФГ Стімул-73 в тому числі й щодо переважного право останнього на продовження строку дії оренди земельної ділянки.

З метою підтвердження своїх доводів, представником відповідача в ході розгляду справи заявлено клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Статтею ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як серед іншого, висновками експертів.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Ухвалою суду від 19.12.2019 року клопотання представника відповідача - ОСОБА_3 задоволено, призначено по справі за позовом Фермерського господарства Стімул-73 до ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі почеркознавчу експертизу. На вирішення експерту поставлено питання, щодо того чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 в Договорі оренди земельної ділянки від 25 квітня 2014 року в розділі Підписи сторін в графі Орендодавець ОСОБА_2 чи іншою особою та чи є ідентичними підпис, що міститься в Договорі Оренди земельної ділянки від 25 квітня 2014 року в Розділі Підписи сторін в графі Орендодавець та підпис у відомості про виплату орендної плати за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 року в графі Підпис ОСОБА_2 .

За висновком експерта №102-ПТ від 31.08.2020 року підпис від імені ОСОБА_2 в графі Орендодавець договору оренди земельної ділянки від 25.04.2014 року на 2 арк. виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч.1.2 ст.202 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частин 1, 3 даної норми матеріального права, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Ч.2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні правовідносини.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц.

Також у вказаній постанові Велика Палата зазначила, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

За результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що відповідач не підписував спірний договір, а отже, не виявляв свого волевиявлення на укладення вказаного договору саме за тими умовами, що зазначені у договорі, а тому спірний договір оренди є неукладеним, тобто таким, що не відбувся і тому не створює правових наслідків.

Тому дотримання позивачем процедури, яка передбачена ст. 33 ЗУ Про оренду землі та умовами договору оренди земельної ділянки, щодо повідомлення орендаря про намір реалізувати переважне право на продовження договору оренди та направлення додаткової угоди до договору оренди за встановлених судом обставин невчення договору оренди не є підставою для поновлення строку дії договору, який не був укладений, тому вимоги ФГ Стімул-73 задоволенню не підлягають.

При цьому позивач в підтвердження своїх позовних вимог також вказував на отримання ОСОБА_2 орендної плати за користування його ділянкою, що свідчить про погодження ним умов договору оренди та зокрема його продовження.

Так відповідно до постанови Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14 вказано, що кваліфікація певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) є волевиявленням, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення (див. постанову).

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Натомість, статтею 18 Закону України Про оренду землі договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Таким чином підстав для застосування доктрини (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі немає.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові, підстав для стягнення судового збору з відповідача немає, а судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 133, 135, 137, 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Фермерського господарства Стімул-73 до ОСОБА_2 про визначення укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко