Ухвала

від 08.12.2021 по справі 826/12131/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12131/17

УХВАЛА

08 грудня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Коротких А.Ю., Пилипенко О.Є.

за участю секретаря Ковтун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бора" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ТОВ "Бора" (далі також - позивач) звернулося до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - відповідач або Департамент про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту, затверджене його наказом від 08.09.2017 № 543; зобов`язання Департамент скласти та надати ТОВ "Бора" містобудівні умови та обмеження на земельну ділянку площею 2,7873 га, кадастровий номер - 8000000000:72:213:0038, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, яка розташована на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2018, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018, позов ТОВ "Бора" задоволено повністю.

09.12.2020 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2018, посилаючись на те, що він не брав участі у справі, але суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси.

Ухвалою від 28.12.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом третім частини 1 статті 305 КАС України.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року прийняти до провадження судді Шостого апеляційного адміністративного суду Чаку Є.В. адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на "08" грудня 2021 р. об 11:10 годині.

У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про закриття апеляційного провадження, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції не стосується та порушує прав та обов`язків апелянта.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття апеляційного провадження, з огляду на наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник ( ОСОБА_1 ), було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб`єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини 1 статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, передумовою апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, є встановлення обставини про вирішення судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі. При цьому, на відміну від частини 1 статті 5 КАС України, яка пов`язує право особи на звернення до адміністративного суду у тому числі із суб`єктивним критерієм, положення частини 1 статті 293 КАС України крізь призму юридичної визначеності та сталості судового рішення гарантують особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Дослідивши зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що останнім не вирішувалося питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , а виключно надавалася оцінка правомірності індивідуальних актів, рішення відповідача, яке стосується прав позивача.

У постанові від 26 жовтня 2021 року Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не надав можливості заявнику навести достатні аргументи й мотиви на обґрунтування того, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

У апеляційній скарзі та судовому засіданні заявник зазначив, що він зі своєю сім`єю проживає в безпосередній близькості до об`єкту: Будівництво житлово-офісно-торгівельного комплексу з готелем та паркінгом по вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі міста Києва, на яке позивач просив видати містобудівні умови та обмеження. Дану місцевість апелянт разом з сім`єю використовують для проведення особистого дозвілля, вигулу домашніх тварин та загалом як місце рекреації. Апелянт зазначив, що реалізація проектної документації вказаного об`єкту будівництва шляхом видачі ТОВ Бора містобудівних умов та обмежень, порушує його права, гарантовані ст.ст.13, 23, 50 Конституції України, а саме призведе до недопущення повноцінного відвідування ним даної місцевості в тому числі спірної земельної ділянки з метою задоволення естетичних потреб, відновлення розумових, духовних та фізичних сил, здійснення оздоровчої, культурно-пізнавальної, спортивної діяльності та загалом не допустить використання даної місцевості як рекреаційної.

Проте, скаржником не надано доказів, які б підтверджували порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції його прав та інтересів та не вказано, яким чином скасування оскаржуваного рішення відновить його порушені права та інтереси (якщо такі мали місце).

Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції стосується прав та обов`язків вичерпного кола осіб - ТОВ "Бора" та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що не може свідчити про порушення охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_1 .

Фактично скаржник наводить обґрунтування щодо правомірності акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується лише позивача.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений права щодо звернення з позовом до суду першої інстанції, якщо вважає, що його права, інтереси та обов`язки порушені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на викладене у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для закриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 305, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бора до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Повний текст ухвали виготовлено 13.12.2021.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: А.Ю. Коротких

О.Є. Пилипенко