Постанова

від 13.12.2021 по справі 546/261/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/261/18 Номер провадження 22-ц/814/2444/21Головуючий у 1-й інстанції Зіненко Ю.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

представники позивачів - адвокати Нестеренко Н.М., Ткаченко А.В.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 02 вересня 2021 року, ухвалене суддею Зіненком Ю.В.., повний текст рішення складено - 02 вересня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , до Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, правонаступником якої є Решетилівська міська рада, про визнання права на земельні частки (паї) , -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до суду з окремими позовами про визнання права на земельні частки (паї), в яких просили суд визнати за кожним право на земельну частку (пай) у розмірі 5,45 умовних кадастрових га із земель колективної власності бувшого КСП Україна Решетилівського району Полтавської області та зобов`язати Решетилівську райдержадміністрацію Полтавської області виділити кожному в натурі земельну ділянку у розмірі 5,45 умовних кадастрових га із нерозпайованих земель колективної власності колишнього КСП Україна Решетилівського району Полтавської області, що знаходяться за межами населеного пункту.

Позовні заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 01 грудня 1990 року, а ОСОБА_5 з 17.06.1993 року були членами колгоспу Україна (пізніше - колективного сільськогосподарського підприємства Україна ). 20 листопада 1995 року КСП Україна одержало Державний акт на право колективної власності на землю, на момент отримання якого позивачі були членами даного господарства. До осені 2017 року вони не зверталися із заявами про видачу на їх ім`я сертифікатів на право на земельні частки (паї) по причині відсутності коштів та передбаченого законодавством України строку звернення із відповідною заявою. Однак, після звернення до відділу Держгеокадастру у листопаді 2017 року вони дізналися, що інформація щодо видачі сертифікатів на право на земельні частки (паї) на їх ім`я відсутня. У зв`язку із зазначеними обставинами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до Пащенківської сільської ради із письмовими запитами, у відповіді на які позивачам повідомили, що ОСОБА_1 була виключена зі списку громадян-членів КСП Україна комісією по розпаюванню земель по причині невиконання мінімуму і припинення трудових відносин з КСП Україна , а ОСОБА_5 взагалі не був включений до списку громадян-членів КСП Україна . Позивачі зазначають, що на момент одержання КСП Україна Державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були членами даного господарства. Крім того, позивачі зазначають, що на території Пащенківської сільської ради, згідно наданого викопіювання, є земельні ділянки, внесені в списки для участі в земельних торгах у формі аукціону продажу оренди на земельні ділянки та на даний час не передані у користування.

УхвалоюРешетилівського районного суду Полтавської області від 03.05.2018 року цивільна справа № 546/263/18 за позовом ОСОБА_5 до Решетилівської районної державної адміністрпції, третя особа: Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, про визнання права на земельну ділянку (пай) та цивільна справа № 546/261/18 за позовом ОСОБА_1 до Решетилівської районної державної адміністрпції, третя особа: Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, про визнання права на земельну ділянку (пай) об`єднані в одне провадження з присвоєнням цивільній справі №546/261/18, провадження №2/546/272/18 (т.2 а.с. 49).

30.07.2019 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 подали клопотання про заміну первісного відповідача належним, виключення з кола третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, та збільшення позовних вимог (т.1 а.с. 119-122).

УхвалоюРешетилівського районного суду Полтавської області від 09 березня 2021 року залучено до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_5 : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 (т.3 а.с. 46).

25.05.2021 року представники позивачів - адвокати Нестеренко Н.М. та Ткаченко А.В. подали до суду заяву про зміну предмету та підстав позову, в якій просили визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) у розмірі 5,45 умовних кадастрових га із земель колективної власності бувшого КСП Україна Решетилівського району Полтавської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов`язати Решетилівську міську раду виділити ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в натурі земельну ділянку у розмірі 5,45 умовних кадастрових га із нерозпайованих земель колективної власності колишнього КСП Україна Решетилівського району Полтавської області, що знаходяться за межами населеного пункту (т.3 а.с. 94-101).

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від суду від 25.05.2021 року залучено до участі у справі в якості відповідача Решетилівську міську раду, як правонаступника відповідача Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, та прийнято до розгляду заяву представників позивачів - адвокатів Нестеренко Наталії Миколаївни та ОСОБА_7 про зміну підстав позову у цивільній справі № 546/261/18 (т.3 а.с. 106-107).

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 02 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, правонаступником якої є Решетилівська міська рада, про визнання права на земельні частки (паї) - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з моменту порушення прав ОСОБА_1 та ОСОБА_5 пройшло більше трьох років, а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності ними не наведено, тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом,

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовів у повному обсязі, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент одержання КСП Україна Решетилівського району Полтавської області Державного акту на право колективної власності на землю позивачі були членами даного господарства та, відповідно до норм чинного законодавства, набули права на земельну частку (пай), про що суд першої інстанції прийшов до висновку та зазначив у судовому рішенні, проте, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовів у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду з цими позовами, оскільки з моменту порушення прав позивачів пройшло більше трьох років, а доказів, які б вказували на поважність причин пропуску строку позовної давності, позивачами не надано, однак позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 набули право на звернення до суду за захистом своїх прав лише 17 червня 2020 року після смерті ОСОБА_5 , а не у 1995 році як це зазначено у рішенні суду першої інстанції, отже до суду вони звернулися в межах строку позовної давності. Також зазначають, що відносно права на позов ОСОБА_1 , яке зі змісту оскаржуваного рішення виникло ще у 1995 році, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 71 ЦК УРСР 1963 року, минув до набрання чинності ЦК України 2004 року, що суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу без подання відповідної заяви іншими сторонами спору, то в цій частині висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки на час виникнення спірних правовідносин у земельному законодавстві не визначалися будь-які строки для звернення за отриманням сертифікату на право на земельну частку (пай) і для виділення земельної ділянки в натурі, лише з 01 січня 2019 року є чинними зміни до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) , які передбачають, що у разі, якщо до 01.01.2015 року власники паю або його спадкоємці не оформлять право власності на земельну ділянку, вони вважатимуться такими, що відмовилися від одержання земельної ділянки, до цього часу земельна ділянка буде вважатися незатребуваною . Звертають увагу суду на те, що ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_5 не було відомо про відсутність їх прізвищ у Списках громадян - членів КСП Україна , чи про виключення з нього, що позивачі дізналися про порушення своїх прав лише на початку 2018 року, тому саме з цього часу право позивача ОСОБА_1 є не визнане (порушене) та почався перебіг строку позовної давності, який на момент звернення до суду з позовом не закінчився. При цьому посилаються на правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду у справі №389/896/19 від 05.02.2020 року. Суд першої інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин позовну давність за ЦК УРСР, не встановив початок перебігу позовної давності, помилково вказавши, що право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році. Крім цього вказує, що в ухвалі ВССУ від 27.08.2014 року у справі №6-12823св14 зазначено, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогоподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним та підлягає захисту без обмежень строком позовної давності. На зазначене суд першої інстанції не звернув достатьої уваги та неправильно застосував до спірних правовідносин ст. 80 ЦК УРСР.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що з 17.06.1993 р. по 03.11.1997 р. ОСОБА_5 був членом КСП Україна , що підтверджується архівною довідкою № 01-11/01, виданою 03.01.2018 р. Архівним відділом Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області (т. 2 а.с. 4).

Згідно ж записів трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_5 01.04.1994 р. прийнятий в члени КСП Україна та 03.11.1997 р. звільнений з членів КСП Україна за власним бажанням (т. 2 а.с. 29).

Відповідно до архівної довідки № 01-11/02, виданої 03.01.2018 р. Архівним відділом Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, з 01.12.1990 р. ОСОБА_1 прийнята в члени колгоспу Україна та у протоколах загальних зборів колгоспу Україна (пізніше колективне сільськогосподарського підприємства Україна ) Решетилівського району Полтавської області за 1992-1997 роки немає рішення про звільнення ОСОБА_1 з членів господарства (т. 1 а.с. 17).

На адвокатський запит № 9 від 18.12.2017 р. Пащенківською сільською радою Решетилівського району Полтавської області надано відповіді № 4 та № 5 від 09.01.2018 р., у яких зазначено, що ОСОБА_5 не включений в Списки громадян-членів КСП Україна , а ОСОБА_1 включена в Списки громадян-членів КСП Україна і виключена комісією по розпаюванню земель зі Списку громадян-членів КСП Україна по причині невиконання мінімуму та припинення трудових відносин з КСП Україна ; у наявності в межах населених пунктів, що входили до КСП Україна , станом на 31.12.2017 не розпайованих або не витребуваних земельних ділянок немає та резервного фонду земельних ділянок в межах населених пунктів на території сільської ради немає (т.1 а.с. 18, 19, т. 2 а.с. 16, 17).

25 січня 2018 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зверталися до Решетилівської райдержадміністрації із заявами про видачу їм сертифікатів на право на земельні частки (паї), що посвідчують їх права на земельні частки (паї), які набули у 1995 році при одержанні КСП Україна Решетилівського району Полтавської області Державного акту на право колективної власності на землю, як члени даного господарства, однак листами Решетилівської райдержадміністрації № 01-50/221 та № 01-50/222 від 30.01.2018 р. було повідомлено про неможливість задоволення заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що у процесі реформування земельного законодавства статус права власності на землі колективних сільськогосподарських підприємств не регулюється (т.1 а.с. 20-21, 22, т.2 а.с. 18-19, 20).

Державний акт на право колективної власності на землю КСП Україна Решетилівського району Полтавської області, серія ПЛ-12, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за реєстраційним номером 12 від 20.11.1995 р. (т.1 а.с. 23, 24, т. 2 а.с. 21, 22).

У наданому сільським головою Пащенківської сільської ради уточненому списку осіб КСП Україна Решетилівського району, які мають право на земельну частку (пай), ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відсутні (т. 1 а.с. 73-79).

На адвокатські запити № 14 та № 15 від 23.03.2018 р. виконавчий комітет Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області надав викопіювання не розпайованих на день надання відповіді на запит земель колективної власності КСП Україна Решетилівського району Полтавської області, які знаходяться за межами населеного пункту (т.1 а.с. 29, т. 2 а.с. 27). Крім того, у відповідях на адвокатські запити № 14 та № 15 від 23.03.2018 вказано, що зазначені на викопіюванні земельні ділянки внесені в списки для участі в земельних торгах у формі аукціону продажу оренди на земельну ділянку і на даний час не передані в користування (т.1 а.с. 28, т. 2 а.с. 26).

Позивачами до відповіді на відзив були додані Інформаційні довідки про земельні ділянки з кадастровими номерами 5324283100:00:001:0024, 5324283100:00:001:0027, 5324283100:00:001:0059, 5324283100:00:004:0016, 5324283100:00:005:0010, 5324283100:00:006:0003, 5324283100:00:007:0039, 5324283100:00:009:0001, 5324283100:00:010:0061, які рішеннями Решетилівського районного суду Полтавської області були визнані відумерлими, передані у комунальну власність Пащенківської сільської ради та у подальшому передані у користування за договорами оренди Приватному підприємству ШАГ , що підтверджується рішеннями Решетилівського районного суду від 23.02.2012 р., 03.03.2012 р., 12.04.2012 р., 07.07.2012 р., Інформаційними довідками № 175460497,175462728, 175462143, 175436213, 175459201, 175459944, 175461736, 175463236, 175461020 та Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки (т.1 а.с. 154-220).

Відділ у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у листі від 29.12.2017 р. повідомив, що відповідно до протоколу загальних зборів КСП Україна Пащенківської сільської ради та розпорядженням голови Решетилівської райдержадміністрації за № 120 від 27.03.2000 р. уточнений середній розмір земельної частки (паю) на території Пащенківської сільської ради становить 5,45 умовних кадастрових гектара (т.1 а.с. 16, т.2 а.с. 14).

Представником відповідача - сільським головою Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області Наконечним М.Г. до суду було надано ксерокопії журналу з протоколом №1 засідання комісії по розпаювання землі від 25 серпня 1996 року, відповідно до якого було вирішено виключити зі списку осіб, які мають право на земельне частку пай і земель переданих у колективну власність КСП Україна , серед яких зазначена ОСОБА_1 (т.1 а.с. 142).

Судом першої інстанції не прийнято даний доказ до уваги, оскільки не було зазначено правову підставу для складення даного протоколу, і з якого саме журналу зроблено копію, відсутні підписи осіб, яких виключили з вказаного списку, а тому він є неналежним доказом.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.12.1990 по 1997 рік, а ОСОБА_5 у період з 17.06.1993 по 03.11.1997 були членами КСП Україна . Матеріали справи не містять належних доказів, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були виключена з членів КСП Україна на час видачі КСП Україна Державного акта на право колективної власності.

В частині виключення ОСОБА_1 зі списку та невнесення ОСОБА_5 до списку, доданого до Державного акту на право колективної власності, не можна вважати правомірним.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (ч. 2 ст. 23 ЗК України 1990 року).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Отже, саме по собі не внесення особи до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, не може позбавити її права на земельну частку (пай).

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

Як встановив суд першої інстанції, у даній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно з вимогами ст. 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01.01.2004. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 71, 75 ЦК УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатись , що містились в ст. 76 ЦК УРСР, так само, як і термінів довідався і міг довідатись , застосованих у ст. 261 чинного ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановив суд першої інстанції, з позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивачі звернулися лише у березні 2018 року, жодних доказів, які б вказували на поважність причини пропуску строку позовної давності, тобто підтверджували наявність об`єктивних, істотних, непереборних причин, що не залежали від волі позивачів, які унеможливлювали їх звернення з цим позовом впродовж зазначеного строку, вони не надали.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), вказав, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Строк давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і закінченість, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень щодо подій, які мали місце у далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми (рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ( Stubbings and Others v. the United Kingdom ).

Позивачі як члени КСП повинні були дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП Україна (1995 рік) акта на право колективної власності на землю, однак, вони у передбачений законом строк не звернулися до суду з вказаними вимогами, що є підставою для відмови у задоволенні позовів.

Звертаючись до суду із позовом, позивачі не навели обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із позовом.

Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 07.04.2020 року (справа № 147/294/18) та від 04.08.2021 (справа № 617/537/19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 була виключена зі списку, доданого до Державного акту на право колективної власності, а ОСОБА_5 взагалі не був внесений до цього списку.

Процес розпаюванння земель КСП сільськогосподарського призначення є загальновідомим фактом і про цей процес не могли не знати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , вони мали змогу поцікавитися питанням видачі сертифікатів та мали реальну можливість у разі порушення їх прав звернутися за захистом до суду у строк, визначений законом, поважних причин пропуску цього строку стороною позивачів суду не надано.

Право на пай згідно з п. 2 Порядку паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У ч. 9 ст. 5 ЗК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) передбачено, що кожен член КСП має право одержати свою частку землі в натурі.

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК України право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У ч. 2 ст. 23 Кодексу вказано, що державний акт на право колективної власності на землю видається КСП із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства і в колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на пай виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку (чи виключено з нього) додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. У разі недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) у КСП.

Як вбачається зі змісту заперечень Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (т.1 а.с. 137), ОСОБА_1 не зверталася до комісії по розпаюванню земель КСП Україна та до загальних зборів КСП Україна з проханням внести її до списків пайовиків. Оскільки ОСОБА_1 на той час працювала у магазині, вона була внесена до списку працівників соціальної сфери, про що свідчать записи в Проекті роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства Україна та розпорядження голови Решетилівської районної державної адміністрації. ОСОБА_1 отримала земельну ділянку як працівник соціальної сфери у розмірі 1,2 га, що підтверджується додатком до вказаного розпорядження голови РДА від 09.12.2005 р. № 704 (т.1 а.с. 140-144).

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент одержання КСП Україна Решетилівського району Полтавської області Державного акту на право колективної власності на землю позивачі були членами даного господарства та, відповідно до норм чинного законодавства, набули права на земельну частку (пай), про що суд першої інстанції прийшов до висновку та зазначив у судовому рішенні, проте, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовів у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду з цими позовами, оскільки з моменту порушення прав позивачів пройшло більше трьох років, а доказів, які б вказували на поважність причин пропуску строку позовної давності, позивачами не надано, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначалося вище, право особи на пай виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі Державного акта та включення до списку осіб, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю. У даному випадку ОСОБА_1 була виключена зі списку, доданого до Державного акту на право колективної власності, а ОСОБА_5 взагалі не був внесений до цього списку, що вказує відсутність такої умови для реалізації права особи на пай, як включення до списку, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 набули право на звернення до суду за захистом своїх прав лише 17 червня 2020 року після смерті ОСОБА_5 , а не у 1995 році як це зазначено у рішенні суду першої інстанції, отже до суду вони звернулися в межах строку позовної давності, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки вказані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 вступили у дану цивільну справу як правонаступники після смерті позивача ОСОБА_5 . Подана 25.05.2021 року представниками позивачів - адвокатами Нестеренко Н.М. та ОСОБА_7 до суду заява про зміну предмету та підстав позову, в якій просили визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) у розмірі 5,45, умовних кадастрових га із земель колективної власності бувшого КСП Україна Решетилівського району Полтавської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов`язати Решетилівську міську раду виділити ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в натурі земельну ділянку у розмірі 5,45 умовних кадастрових га із нерозпайованих земель колективної власності колишнього КСП Україна Решетилівського району Полтавської області, що знаходяться за межами населеного пункту (т.3 а.с. 94-101), є новим позовом, оскільки за змістом ч.3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2021 року у справі № 910/18389/20 зазначено, що зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Отже, одночасна зміна предмету та підстав позову вказує на пред`явлення вказаними особами самостійного позову, який випливає зі спадкових прав цих осіб, що суд першої інстанції залишив поза увагою, проте, вказане порушення цивільного процесуального права не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на наступне. Як вбачається з клопотання представника позивачів - адвоката Нестеренко Н.М. про поновлення провадження у справі та заміну позивача правонаступниками (т.3 а.с. 35-36), після смерті ОСОБА_5 згідно довідки Решетилівської держнотконтори спадщину прийняли ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 . Вказані особи як правонаступники після померлого ОСОБА_5 згідно ухвали суду від 09.03.2021 року були залучені до участі у справі (т.3 а.с. 46), а 25.05.2021 року представники позивачів - адвокати Нестеренко Н.М. та Ткаченко А.В. подали до суду заяву про зміну предмету та підстав позову, до якої додали постанову Решетилівської держнотконтори від 03.03.2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з якої вбачається, що спадкоємці нотаріусу пояснили, що померлий ОСОБА_5 мав права на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП Україна , вказане право підтверджувалося відповідним сертифікатом, який пізніше було втрачено, державний акт на підставі сертифікату не виготовлявся, тому згідно вказаної постанови у зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності на спадкове майно, було відмовлено спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) після померлого ОСОБА_5 (т.3 а.с. 104).

Проте, зазначене у постанові не відповідає дійсності, оскільки за життя ОСОБА_5 не отримував сертифікат на земельну частку (пай), т.я. не був включений до списку - членів КСП, який доданий до Державного акта на право колективної власності на землю, тобто за життя ОСОБА_5 не мав правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), тому і звертався до суду з позовом про визнання за ним цього права. Наявність у спадкоємців права на спадкування майна після смерті спадкодавця пов`язано з існуванням такого права на майно безпосередньо у спадкодавця. У заяві про зміну підстав позову позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 посилаються на те, що на момент отримання КСП Україна Державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_5 був членом даного господарства та відповідно до норм чинного законодавства набув право на земельну частку (пай). Суд першої інстанції в цій частині прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_5 не був включений до списку - членів КСП, який доданий до Державного акта на право колективної власності на землю, та без поважних причин ним пропущено строк позовної давності, передбачений ст.ст. 71,76 ЦК УРСР. Відсутність об`єктивного права у спадкодавця унеможливлює успадкування спадкоємцями цього права.

Доводи апеляційної скарги про те, що відносно права на позов ОСОБА_1 , яке зі змісту оскаржуваного рішення виникло ще у 1995 році, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 71 ЦК УРСР 1963 року, минув до набрання чинності ЦК України 2004 року, що суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу без подання відповідної заяви іншими сторонами спору, що в цій частині висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки на час виникнення спірних справовідносин у земельному законодавстві не визначалися будь-які строки для звернення за отриманням сертифікату на право на земельну частку (пай) і для виділення земельної ділянки в натурі, що лише з 01 січня 2019 року є чинними зміни до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) , які передбачають, що у разі, якщо до 01.01.2015 року власники паю або його спадкоємці не оформлять право власності на земельну ділянку, вони вважатимуться такими, що відмовилися від одержання земельної ділянки, до цього часу земельна ділянка буде вважатися незатребуваною , то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки законодавцем визначено, що право особи на пай виникає за наявності трьох умов, вище вказаних.

Доводи апеляційної скарги про те, що ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_5 не було відомо про відсутність їх прізвищ у списках громадян - членів КСП Україна , чи про виключення з нього, що позивачі дізналися про порушення своїх прав лише на початку 2018 року, тому саме з цього часу право позивача ОСОБА_1 є невизнане (порушене) та з цього часу почався перебіг строку позовної давності, який на момент звернення до суду з позовом не закінчився, що судом першої інстанції не застосована правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду у справі №389/896/19 від 05.02.2020 року, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , реалізовуючи свої громадянські права, повинні були вчасно цікавитися процесом розпаювання земель КСП, як його члени. Наведена правова позиція Верховного Суду не може бути застосована при вирішенні цього спору, оскільки фактичні обставини справ не є тотожними, у вказаній справі особа була включена до списку під відповідним порядковим номером, але була допущена помилка в її імені.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин позовну давність за ЦК УРСР, не встановив початок перебігу позовної давності, помилково вказавши, що право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році, що в ухвалі ВССУ від 27.08.2014 року у справі №6-12823св14 зазначено, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогоподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним та підлягає захисту без обмежень строком позовної давності, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Державний акт на право колективної власності на землю КСП Україна Решетилівського району Полтавської області, серія ПЛ-12, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за реєстраційним номером 12 від 20.11.1995 р., тобто судом першої інстанції правильно встановлено, що саме з цієї дати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 могли дізнатися про порушення їх прав.Фактичні обставини справи в ухвалі ВССУ від 27.08.2014 року у справі №6-12823св14 (право на земельну частку (пай) захищається без застосування строків позовної давності) не є тотожними з обставинами даної справи, оскільки у тій справі особа була включена до списку, доданого до Державного акту.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 02 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2021 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов