Рішення

від 02.09.2021 по справі 546/261/18

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/261/18

номер провадження 2/546/16/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., представників позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об`єднану цивільну справу за позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, правонаступником якої є Решетилівська міська рада, про визнання права на земельні частки (паї) ,-

встановив:

У березні 2018 року до суду звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з позовами про визнання права на земельні частки (паї), посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_3 з 01 грудня 1990 року, а ОСОБА_4 з 17.06.1993 були членами колгоспу Україна (пізніше - колективного сільськогосподарського підприємства Україна ). 20 листопада 1995 року КСП Україна одержало Державний акт на право колективної власності на землю, на момент отримання якого позивачі були членами даного господарства. До осені 2017 року вони не зверталися із заявами про видачу на їх ім`я сертифікатів на право на земельні частки (паї) по причині відсутності коштів та передбаченого законодавством України строку звернення із відповідною заявою. Однак, після звернення до відділу Держгеокадастру у листопаді 2017 року вони дізналися, що інформація щодо видачі сертифікатів на право на земельні частки (паї) на їх ім`я відсутня. У зв`язку із зазначеними обставинами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Пащенківської сільської ради із письмовими запитами, у відповіді на які позивачам повідомили, що ОСОБА_3 була виключена зі списку громадян-членів КСП Україна комісією по розпаюванню земель по причині невиконання мінімуму і припинення трудових відносин з КСП Україна , а ОСОБА_4 взагалі не був включений до списку громадян-членів КСП Україна . Позивачі зазначають, що на момент одержання КСП Україна Державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були членами даного господарства. Крім того, позивачі зазначили, що на території Пащенківської сільської ради, згідно наданого викопіювання, є земельні ділянки, внесені в списки для участі в земельних торгах у формі аукціону продажу оренди на земельні ділянки та на даний час не передані у користування.

Посилаючись на вищезазначені обставини, норми цивільного законодавства та судову практику, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовами та просять визнати за кожним право на земельну частку (пай) у розмірі 5,45, умовних кадастрових га із земель колективної власності бувшого КСП Україна Решетилівського району Полтавської області та зобов`язати Решетилівську райдержадміністрацію Полтавської області виділити кожному в натурі земельну ділянку в розмірі 5,45 умовних кадастрових га із нерозпайованих земель колективної власності колишнього КСП Україна Решетилівського району Полтавської області, що знаходяться за межами населеного пункту.

08 вересня 2019 року до суду надійшли заперечення Пащенківської сільської ради, у яких представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_3 не відпрацювала необхідної кількості трудоднів та безпідставно перейшла працювати в соціальну сферу. Крім того, вона не зверталася до комісії по розпаювання земель КСП Україна та до загальних зборів КСП Україна з проханням внести її до списків пайовиків та при повторному перегляду списків КСП Україна та реорганізації його в СТОВ Україна у 2000 роках вона теж не зверталася. Щодо позовних вимог ОСОБА_4 представник Пащенківської сільської ради висловив аналогічну позицію та додатково зазначив, що трудова книжка ОСОБА_4 є підробним документом, оскільки в ньому відсутні число, місяць, рік, печатка колгоспу Україна та запис про реорганізацію. Також, 08.08.2019 до суду надійшла заява представника Пащенківської сільської ради про застосування наслідків пропуску позовної давності, оскільки з моменту, коли позивачам стало відомо про розпаювання до моменту звернення до суду з даними позовами минув 21 рік.

22 серпня 2021 року до суду від позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що на момент отримання КСП Україна Державного акту на право колективної власності на землю вони були членами даного господарства, набули право на земельні частки (паї) та були впевнені в тому, що сертифікати на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були виготовлені та перебували на зберіганні у Відділі у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадстру у Полтавській області

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 було відкрито ухвалою судді Горулька О.М. від 02.04.2018. 03 травня 2018 року ухвалою судді Горулька О.М. відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_4 та об`єднано зі справою за позовом ОСОБА_3 в одне провадження. У зв`язку зі звільненням 27.09.2018 у відставку судді ОСОБА_8 справу передано судді Лизенко І.В., яка була відряджена до Решетилівського районного суду Полтавської області на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 22.01.2019 № 175/о/15-19 строком на один рік. У зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Лизенко І.В. дана справа в порядку ст. 33 ЦПК України передана на розгляд судді Решетилівського районного суду Полтавської області Зіненка Ю.В.

Ухвалою судді Зіненка Ю.В. від 04.08.2020 справу прийнято до свого провадження та прийнято до уваги, що провадження у справі на момент її прийняття зупинене, а обставини, які були підставою для зупинення станом на 04.08.2020 усунуті не були.

05 серпня 2020 року ухвалою судді Зіненка Ю.В. справу прийнято до свого провадження та призначене підготовче засідання на 03.09.2020.

Ухвалою суду від 03.09.2020 провадження у даній справі зупинене до залучення до участі у справі правонаступників померлого ОСОБА_4

09 березня 2021 року ухвалою суду провадження у справі поновлене, залучено до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_4 : ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , та призначене підготовче засідання на 16.04.2021, яке за клопотанням сторони позивачів відкладене на 25.05.2021. В подальшому в зв`язку з досягненням повноліття ОСОБА_7 її інтереси були представлені адвокатом Ткаченко А.В.

Ухвалою суду від 25.05.2021 залучено до участі у справі в якості відповідача Решетилівську міську раду, як правонаступника відповідача Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та прийнято до розгляду заяву представників позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про зміну підстав позову у цивільній справі № 546/261/18, у зв`язку з чим підготовче засідання відкладене на 22.07.2021.

22 липня 2021 року ухвалою суду справу призначено до судового розгляду по суті на 02.09.2021.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 02.09.2021 подав до суду заяву, я кій просив справу слухати за відсутності їх представника, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду (т. 3 а.с. 130).

У судовому засіданні представники позивачів підтримали позовні вимоги та просили задовольнити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позови ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про визнання права на земельні частки (паї) задоволенню не підлягаєз огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 , 5 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що з 17.06.1993 по 03.11.1997 ОСОБА_4 був членом КСП Україна , що підтверджується архівною довідкою № 01-11/01, виданою 03.01.2018 Архівним відділом Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області (т. 2 а.с. 4). Згідно ж записів трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_4 01.04.1994 прийнятий в члени КСП Україна та 03.11.1997 звільнений з членів КСП Україна за власним бажанням (т. 2 а.с. 29).

Також, відповідно до архівної довідки № 01-11/02, виданої 03.01.2018 Архівним відділом Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, з 01.12.1990 ОСОБА_3 прийнята в члени колгоспу Україна та в протоколах загальних зборів колгоспу Україна (пізніше колективне сільськогосподарського підприємства Україна ) Решетилівського району Полтавської області за 1992-1997 роки немає рішення про звільнення ОСОБА_3 з членів господарства (т. 1 а.с. 17).

На адвокатський запит № 9 від 18.12.2017 Пащенківською сільською радою Решетилівського району Полтавської області надано відповіді № 4 та № 5 від 09.01.2018, у якіих зазначено, що: ОСОБА_4 не включений в Списки громадян-членів КСП Україна , а ОСОБА_3 включена в Списки громадян-членів КСП Україна і виключена комісією по розпаюванню земель зі Списку громадян-членів КСП Україна по причині невиконання мінімуму та припинення трудових відносин з КСП Україна ; у наявності в межах населених пунктів, що входили до КСП Україна станом на 31.12.2017 не розпайованих або не витребуваних земельних ділянок немає та резервного фонду земельних ділянок в межах населених пунктів на території сільської ради немає (т.1, а.с. 18, 19, т. 2 а.с. 16, 17).

25 січня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зверталися до Решетилівської райдержадміністрації із заявою про видачу їм Сертифікатів на право на земельні частки (паї), що посвідчують їх права на земельні частки (паї), які набули у 1995 році при одержанні КСП Україна Решетилівського району Полтавської області Державного акту на право колективної власності на землю, як члени даного господарства, однак листами Решетилівської райдержадміністрації № 01-50/221 та 3 01-50/222 від 30.01.2018 було повідомлено про неможливість задоволення заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у зв`язку із тим, що в процесі реформування земельного законодавства статус права власності на землі колективних сільськогосподарських підприємств не регулюється (т.1 а.с. 20-21, 22, т.2 а.с. 18-19, 20).

Державний акт на право колективної власності на землю КСП Україна Решетилівського району Полтавської області серії ПЛ-12, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за реєстраційним номером 12 від 20.11.1995 (т.1 а.с. 23, 24, т. 2 а.с. 21, 22).

У наданому сільським головою Пащенківської сільської ради уточненому списку осіб КСП Україна Решетилівського району, які мають право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутні (т. 1 а.с. 73-79).

На адвокатські запити № 14 та № 15 від 23.03.2018 Виконавчий комітет Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області надав викопіювання не розпайованих на день надання відповіді на запит земель колективної власності КСП Україна Решетилівського району Полтавської області, які знаходяться за межами населеного пункту (т.1 а.с. 29, т. 2 а.с. 27). Крім того, у відповідях на адвокатські запити № 14 та № 15 від 23.03.2018 вказано, що зазначені на викопіюванні земельні ділянки внесені в списки для участі в земельних торгах у формі аукціону продажу оренди на земельну ділянку і на даний час не передані в користування (т.1 а.с. 28, т. 2 а.с. 26).

Позивачами до відповіді на відзив були додані Інформаційні довідки про земельні ділянки з кадастровими номерами 5324283100:00:001:0024, 5324283100:00:001:0027, 5324283100:00:001:0059, 5324283100:00:004:0016, 5324283100:00:005:0010, 5324283100:00:006:0003, 5324283100:00:007:0039, 5324283100:00:009:0001, 5324283100:00:010:0061, які рішеннями Решетилівського районного суду Полтавської області були визнані відумерлими, передані у комунальну власність Пащенківської сільської ради та в подальшому передані в користування за договорами оренди Приватному підприємству ШАГ , що підтверджується рішеннями Решетилівського районного суду від 23.02.2012, 03.03.2012, 12.04.2012, 07.07.2012, Інформаційними довідками № 175460497,175462728, 175462143, 175436213, 175459201, 175459944, 175461736, 175463236, 175461020 та Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки (т.1 а.с. 154-220).

Відділ у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у листі від 29.12.2017 повідомив, що відповідно до протоколу загальних зборів КСП Україна Пащенківської сільської ради та розпорядженням голови Решетилівської райдержадміністрації за № 120 від 27.03.2000 уточнений середній розмір земельної частки (паю) на території Пащенківської сільської ради становить 5,45 умовних кадастрових гектара (т.1 а.с. 16, т.2 а.с. 14).

Представником відповідача - сільським головою Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області Наконечним М.Г. до суду було надано ксерокопії журналу з протоколом №1 засідання комісії по розпаювання землі від 25 серпня 1996 року, відповідно до якого було вирішено виключити зі списку осіб, які мають право на земельне частку пай і земель переданих у колективну власність КСП Україна , серед яких зазначена ОСОБА_3 (т.1, а.с.142).

Судом не приймається даний доказ до уваги, оскільки не було зазначено правову підставу для складення даного протоколу, із якого саме журналу зроблено копію, відсутні підписи осіб, яких виключили з вказаного списку, а тому даний доказ є неналежним.

Як зазначено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Новоселецький проти України від 11.03.2003 року, Федоренко проти України від 01.06.2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Згідно ст. 1 ЗУ Про колективне сільськогосподарське підприємство за № 2114-ХІІ від 14.02.1992 року (далі - ЗУ № 2114-ХІІ від 14.02.1992 року), колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ № 2114-ХІІ від 14.02.1992 року, об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Статтею 1 Указу Президента України від 03.12.1999 року Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки передбачено здійснення заходів щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування).

Це право, гарантоване ч. 2 ст. 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями.

Згідно з положеннями ч. 9, 10 ст. 5 ЗК України 1990 року, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому ч. 6, 7 ст. 6 цього Кодексу.

Частинами 6, 7 ст. 6 ЗК України 1990 року передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (ч. 2 ст. 23 ЗК України 1990 року).

Згідно з п. 17 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 2 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай). Також документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 року за № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ від 08.08.1995 року за № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу від 08.08.1995 року за № 720/95, право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами ст. ст. 22, 23 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Указу від 08.08.1995 року за № 720/95, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах Колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання Колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 16.04.2004 року за № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснив, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Отже, саме по собі не внесення особи до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, не може позбавити її права на земельну частку (пай).

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_3 в період з 01.12.1990 по 1997 рік, а ОСОБА_4 в період з 17.06.1993 по 03.11.1997 були членами КСП Україна . Матеріали справи не містять належних доказів, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були виключена з членів КСП Україна на час отримання ним земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , станом на час складення списку громадян-членів КСП Укаїна та видачі КСП Україна Державного акта на право колективної власності, перебували членами КСП, суд приходить до висновку, що виключення ОСОБА_3 зі списку та невнесення ОСОБА_4 до списку, доданого до державного акту, не можна вважати правомірним.

Водночас, як вказала представниця позивачів адвокат ОСОБА_2 позивачі не зверталися раніше, зокрема в 1990 - х роках, до суду з приводу отримання сертифікатів та щодо внесення їх до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), оскільки обробляти землю вирішили в 2017 році, тоді ж і дізналися про те, що не були включені до списків. Крім цього зауважила, що строк на отримання сертифікату на земельну частку (пай) законом не визначено, а тому перебіг строку позовної давності має починатися з того моменту, коли особа звернулася за отриманням сертифікату і їй стало відомо, що останній не видавався; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули права на земельну частку пай, а тому не знали і не могли знати, що їх право порушене; відсутні докази того, що позивачі були обізнаті з тим, що з певних причин не включені (виключені) в (зі) Списків громадян членів КСП Україна . Посилалася на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 27 серпня 2014 року по справі № 6-12823св14, в якій зазначено, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право за земельну частку (пай) і це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Суд не погоджується з даними твердженнями та посиланнями сторони позивача на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 27 серпня 2014 року по справі № 6-12823св14 з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги, у даній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно з вимогами ст. 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01.01.2004. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 71, 75 ЦК УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено під час судового розгляду, право на позов у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникло ще у 1995 році, трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, минув до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншими сторонами спору.

Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатись , що містились в ст. 76 ЦК УРСР, так само, як і термінів довідався і міг довідатись , застосованих у ст. 261 чинного ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивачі звернулися лише у березні 2018 року, жодних доказів, які б вказували на поважність причини пропуску строку позовної давності, тобто підтверджували наявність об`єктивних, істотних, непереборних причин, що не залежали від волі позивачів, які унеможливлювали їх звернення з цим позовом впродовж зазначеного строку, вони не надали.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), вказав, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Строк давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і закінченість, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень щодо подій, які мали місце у далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми (рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ( Stubbings and Others v. the United Kingdom ).

Тому позивачі як члени КСП повинні були дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП Україна (1995 рік) акта на право колективної власності на землю. Однак, позивачі у передбачений законом строк не звернулися до суду з вказаними вимогами, що є підставою для відмови у задоволенні позовів.

Звертаючись до суду із позовом, позивачі не навели обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із позовом.

Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 07.04.2020 року (справа № 147/294/18) та від 04.08.2021 (справа № 617/537/19 ).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Тому ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 27 серпня 2014 року по справі № 6-12823св14 судом до уваги не береться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки з моменту порушення прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пройшло більше трьох років, а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності ними не наведено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, суд покладає судові витрати на позивачів.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ЦК Української РСР, ЦК України , ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, правонаступником якої є Решетилівська міська рада, про визнання права на земельні частки (паї) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка - ОСОБА_3 , проживає за адресою: с. Пащенки Полтавського району Полтавської області 38451, РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивач - ОСОБА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Позивачка - ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Позивачка - ОСОБА_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Представниця позивачів - ОСОБА_1 , службова адреса: АДРЕСА_2 .

Представниця позивачів - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Решетилівська міська рада Полтавської області, місцезнаходження: вул. Покровська, 14, м. Решетилівка Полтавської області, код ЄДРПОУ 21044065.

Повний текст рішення складений 02 вересня 2021 року.

Суддя Ю.В. Зіненко