Постанова

від 02.12.2021 по справі 509/5898/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8128/21

Номер справи місцевого суду: 509/5898/18

Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря - Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство безпеки Охоронний пожежний підрозділ-Юг на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство безпеки Охоронний пожежний підрозділ-Юг , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог в особі директора товариства Ходзинського Юрія Олександровича, про встановлення факту трудових відносин, про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

У 2018 році позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що у період з 01.04.2018 року по 30.06.2018 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ АБ ОПП-ЮГ на посаді керівника відділу охорони товариства, а з 01.07.2018 року по 05.11.2018 року на посаді заступника директора з охорони (трудовий договір №1/07-ТД) за певну винагороду. 22.10.2018 року позивач подав заяву до відділу кадрів вищевказаного товариства про звільнення за власним бажанням (у зв`язку з безпідставною невиплатою йому заробітної плати більш ніж за один місяць) та 05.11.2018 року його звільнили. На день звільнення заробітна плата з усіма належними виплатами позивачу не була виплачена, та не був проведений запис у трудовій книжці. 07.11.2018 року позивач звернувся до керівництва підприємства щодо виплати йому заробітної плати за період з 01.08.2018 року по 05.11.2018 року. В цей день сторонами був погоджений розмір заборгованості товариства по виплаті позивачу заробітної плати, який становив 47800 грн. Ця заборгованість так і не була виплачена товариством. Позивач вказує, що відповідно до порядку затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 року №159 з урахування змін від 29.08.2001 року №958 та від 31.03.2003 року №430 відповідач у зв`язку із порушенням терміну виплати заробітної плати, повинен компенсувати йому утрату частини грошових доходів, відповідно до коефіцієнту приросту споживчих цін. Позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому заборговану заробітну плату, а саме: за період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року - 15000 грн; за період з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року - 15800 грн; за період з 01.10.2018 року по 05.11.2018 року - 17000 грн., а всього 47800 грн. З наведених підстав позивач просить зобов`язати посадових осіб відповідача зробити запис у його трудовій книжці щодо прийняття на роботу з 01 квітня 2018 року на посаду заступника директора підприємства, зробити запис у його трудовій книжці щодо звільнення з роботи 05.11.2018 року з посади заступника директора підприємства за власним бажанням, та стягнути з ТОВ АБ ОПП-ЮГ на користь позивача заробітну плату за період з 01.08.2018 року по 05.11.2018 року в розмірі 47800,00 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

У відзиві на позовну заяву вказано, що відповідач не визнає позовні вимоги, заперечуючи факт перебування позивача у трудових відносинах з товариством. Окрім того представник відповідача вважає, що надані позивачем письмові докази щодо перебування у трудових відносинах не можуть бути взяті судом до уваги, як такі, що не мають підпису посадових осіб товариства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ АБ ОПП-ЮГ , третя особа яка не заявляє самостійних вимог в особі директора товариства Ходзинського Ю.О. про встановлення факту трудових відносин, про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заробітної плати задоволено частково. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ Агенство безпеки Охоронний пожежний підрозділ-Юг , код 41297545, з 01 квітня 2018 року по 05 листопада 2018 року, на наступних посадах: з 01 квітня 2018 року по 01 липня 2018 року на посаді керівника відділу; з 01 липня 2018 року по 05 листопада 2018 року на посаді заступника директора товариства. Зобов`язано посадових осіб ТОВ Агенство безпеки Охоронний пожежний підрозділ-Юг зробити у трудовій книжці ОСОБА_1 наступні записи: про прийняття на роботу з 01 квітня 2018 року на посаду керівника відділу; про переведення з 01 липня 2018 року з посади керівника відділу на посаду заступника директора товариства; про звільнення 05 листопада 2018 року з роботи з посади заступника директора товариства за власним бажанням. Стягнено з ТОВ Агентство безпеки Охоронний пожежний підрозділ-Юг , на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01 серпня 2018 року по 05 листопада 2018 року в розмірі 19313,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнено з ТОВ Агентство безпеки Охоронний пожежний підрозділ-Юг , на користь держави судовий збір в розмірі 5382 грн.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ Агентство безпеки Охоронний пожежний підрозділ-Юг просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов до помилкового висновку.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ АБ ОПП-ЮГ є юридичною особою, які здійснює діяльність, у тому числі з надання охоронних послуг за КВЕД 80.10 - діяльність охоронних служб (т.1 а.с. 88)

Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ АБ ОПП-ЮГ у період з 01 квітня 2018 року по 05 листопада 2018 року на посаді керівника відділу охорони товариства з 01.04.2018 року по 30.06.2018 року та на посаді заступника директора з охорони з 01.07.2018 року по 05.11.2018 року підтверджується наступними доказами: службовим посвідченням ОСОБА_1 від липня 2018 року, яке містить печатку ТОВ АБ ОПП-ЮГ , і в якому зазначена його посада - заступник директора (т.1 а.с. 13); особовою карткою працівника, заповненою на прізвище ОСОБА_1 (т.1 а.с. 12); посадовою інструкцією заступника директора Жердєва С.О., яка затверджена директором товариства від 01.09.2018 року (т.1 а.с. 14-16); завданням на перевірку від 17.07.2018 року з переліками об`єктів, які знаходяться під охороною (т.1 а.с.23); списком перевірки несення служби на об`єктах, які знаходяться під охороною товариства (а.с. 24); актами приймання-передачі від березня 2018 року, згідно яких ОСОБА_1 прийняв під охорону об`єкти, і на яких мається підпис посадової особи товариства (т.1 а.с. 35, 36, 37, 38, 40, 41); актом приймання-передачі від 09.07.2018 року, згідно якого ОСОБА_1 від імені ТОВ АБ ОПП-ЮГ прийняв під охорону відділення №30 ПАО МТБ Банк і в якому маються підписи начальника відділення банку та начальника служби охорони банку (т.1 а.с. 40); актом приймання-передачі майна від 18.10.2018 року (т.1 а.с. 42); інструкцією по організації охорони та пропускного режиму ОСББ Французький від 01.06.2018 року, яка підписана заступником директора ТОВ АБ ОПП-ЮГ ОСОБА_1 , та затверджена директором ТОВ АБ ОПП-ЮГ та головою ОСББ Французький (т.1 а.с. 148-150); актом перевірки об`єкту - території ОСББ Французький від 01.06.2018 року, який підписаний позивачем, погоджений головою ОСББ Французький та затверджений директором ТОВ АБ ОПП-ЮГ (т.1 а.с. 151).

Також факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем та виконання ним функціональних обов`язків, щодо здійснення охорони та перевірок підлеглих з отриманням за це грошової винагороди в судовому засіданні підтвердили свідки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які станом на серпень 2018 року працювали у ТОВ АБ ОПП-ЮГ на посадах охоронців, що підтверджується довідкою ТОВ АБ ОПП-ЮГ (т.1 а.с.100) та трудовою книжкою (т.1 а.с.101).

У трудовій книжки позивача (т.2 а.с) відсутні записи про прийняття на роботу до ТОВ АБ ОПП-ЮГ , про переведення на іншу посаду та про звільнення з роботи з товариства.

Стосовно доводів ТОВ АБ ОПП-ЮГ щодо відсутності підписів посадових осіб товариства в особовій картці та у трудовому договорі, щодо відсутності документального підтвердження прийняття (оформлення) позивача (відсутність наказу про прийняття на роботу) суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що саме на роботодавця покладений обов`язок належного документального оформлення прийняття, переведення та звільнення працівників, а тому до цих доводів відповідача суд першої інстанції правильно поставився критично та вважав, що ці вони не спростовують правомірність позовних вимог.

На підставі викладеного, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивач 01.04.2018 року був фактично допущений відповідачем до роботи та виконував свої трудові обов`язки на посаді керівника відділу охорони товариства, з 01.07.2018 року по 05.11.2018 року - на посаді заступника директора з охорони, а з 05.11.2018 року позивач перестав виконувати свої обов`язки, а тому суд першої інстанції вірно вважав доведеним факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем з 01 квітня 2018 року по 05 листопада 2018 року.

З наведених підстав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем у період з 01.04.2018 року по 30.06.2018 року на посаді керівника відділу охорони товариства, а з 01.07.2018 року по 05.11.2018 року - на посаді заступника директора з охорони. З метою захисту прав позивача, враховуючи зміст мотивувальної частини позовної заяви, суд першої інстанції вважав за можливе встановити вказаний факт.

Також судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач належним чином не оформив трудову книжку позивача шляхом внесення відповідних записів про прийняття на роботу, переведення на іншу посаду та звільнення, в той час як внесення цих записів до трудової книжки працівника є обов`язком роботодавця, які він проігнорував.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. Згідно із положеннями ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди; відомості про стягнення не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабміном України.

З наведених підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог про зобов`язання відповідача внести до трудової книжки позивача записи про перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем.

Стосовно позовних вимог про стягнення заробітної плати, то суд першої інстанції правильно виходив з такого.

Позивач просить стягнути заборгованість зі сплати заробітної плати в період з 01.08.2018 року по 05.11.2018 року, тобто не за весь час перебування у трудових відносинах з відповідачем, а тільки за вказаний проміжок часу, тобто позивач визнає, що до 01.08.2018 року йому виплачувалася заробітна плата.

Відповідач заперечує сам факт перебування позивача у трудових відносинах з товариством, тобто тим самим відповідач заперечує також і виплату відповідачу заробітної плати.

З наведених підстав, враховуючи, що судом першої інстанції встановлений факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем у період з 01.04.2018 року по 05.11.2018 року, суд дійшов висновку, що в період з 01.08.2018 року по 05.11.2018 року заробітна плата позивачу не виплачувалася, також при звільненні з позивачем не був проведений розрахунок з виплати заборгованості з заробітної плати.

Згідно з положеннями ст. 43 Конституції України, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положеннями ч.5 ст.97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Положеннями ч .2 ст. 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до положень ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З наведених підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що за період з 01.08.2018 року по 05.11.2018 року невиплачену заробітну плату слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Стосовно розміру заробітної плати, що підлягає стягненню, то судом першої інстанції правильно встановлено таке. Так сторонами не надано доказів, які б достовірно підтверджували розмір заробітної плати позивача за займаними посадами, а тому суд першої інстанції, визначаючи розмір заробітної плати виходить з положень ч. 6 ст. 235 КЗпП, яка встановлює, що при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Суд першої інстанції вірно вважав, що в даному випадку розмір заробітної плати, що підлягає стягненню, повинен визначатися з розміру середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності (діяльність охоронних служб) у Одеській області. За загальновідомими відомостями Головного управління статистики в Одеській області (територіальний орган Державної служби статистики України), які доступні у відкритому доступі, середньомісячна заробітна плата штатних працівників за видом економічної діяльності секція: діяльність у сферах адміністративного та допоміжного обслуговування, яка включає розділ 80 - діяльність охоронних служб, становить 6099 грн., і саме з цього розміру заробітної плати виходить суд при визначенні заборгованості з виплати заробітної плати. Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачу заборговану заробітну плату, а саме: за період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року - 6099 грн; за період з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року - 6099 грн; за період з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року - 6099 грн., з 01.11.2018 року по 05.11.2018 року - 1016,50 грн., а всього - 19313,5 грн.

З наведених підстав суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати підлягають частковому задоволенню в розмірі 19313,5 грн.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу, що встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц (провадження № 61-10916св18).

Матеріали справи містять вказані докази, які підтверджують факт трудових відносин.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство безпеки Охоронний пожежний підрозділ-Юг залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 грудня 2021 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк